Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/9521/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/9521/16

За позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутор Лімітед»

про стягнення 44 460,39 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Рипік О.А.

від відповідача : Бортник О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутор Лімітед» про стягнення 44 460,39 грн. (з яких: 38 742,46 грн. основного боргу, 230,91 грн. інфляційних втрат, 350,27 грн. трьох відсотків річних та 5 137,35 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01/11-178 від 06.11.2014 р. про надання послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/9521/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2016 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні та документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 13.07.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав. До Господарського суду міста Києва 07.06.2016 р. повернувся конверт з направленою ухвалою про порушення провадження у справі з повідомленням відділення поштового зв'язку «не значиться».

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням ним вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 13.07.2016 р. розгляд справи відклав на 27.07.2016 р.; повторно зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали суду від 27.05.2016 р.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2016 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.07.2016 р. просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи; пояснень по суті спору надати не зміг.

Представник позивача заперечив проти клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд задовольнив дане клопотання та керуючись ст. 77 ГПК України, господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні 27.07.2016 р. до 01.08.2016 р. о 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2016 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2016 р. надав документи на виконання вимог ухвали суду. які залучено до матеріалів справи; проти позову заперечив з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 01.08.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.11.2014 року між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баутор Лімітед» був укладений договір № 01/11-178 про надання послуг (надалі - договір), за умовами якого, ДП «Адміністрація річкових портів» надає на платній основі послуги ТОВ «Баутор Лімітед» по стоянці, обслуговуванню та швартуванню його плавзасобу: стоянковому судну (плав ресторану, центр розваг на воді «Таверна Сиртакі») біля гідротехнічної споруди, розміщеної за адресою: м. Київ, Набережне шосе, біля набережної пасажирських причалів станції метро «Дніпро» (60 погонних метрів, надалі п.м.), інвентарний № 1590, яка внесена в Реєстр гідротехнічних споруд за номером ГТС - 1069, і яка належить виконавцю (надалі - ГТС) (копія регістрових документів додається).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 4.1. договору, вартість послуг виконавця складає 27 016,20 грн. в місяць.

Відповідно до п 4.2. договору, плата за надані послуги, сплачується щомісячно, відповідно до виставлених рахунків, у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця до 15 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надаються послуги.

Пунктом 4.3. договору визначено, що розмір плати за надання послуг щомісячно коригується на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком починаючи з місяця надання послуг.

Позивач пояснив суду, що 31.12.2015 р. ДП «Адміністрація річкових портів» було виставлено ТОВ «Баутор Лімітед» рахунок-фактуру № ДП-000068 за грудень 2015 року на суму 38 742,46 грн. (копія додається) на р/р 26008014038960 в філії ПАТ «Укрексімбанк», який відповідає реквізитам вказаним в п. 7 договору.

Відповідно до виписок по особовим рахункам ДП «Адміністрації річкових портів» вказана сума на розрахункові рахунки ДП «Адміністрація річкових портів» не надходила (копії виписок з ПАТ «АВАНТ-БАНК», ПАТ «Укрексімбанк» додано до матеріалів справи).

Згідно з п. 5.2. договору, у випадку прострочення замовником строку оплати платежу у встановлений цим договором строк, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Сума пені за прострочення платежу, відповідно договору, за період з 16.01.2016 р. до 04.05.2016 р. складає 5 137,35 грн. (розрахунок додається).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за прострочення платежу за грудень 2015 року, за період з 16.01.2016 р. до 04.05.2016 р. сума 3 % відсотків річних складає 350,27 грн., сума збитків від інфляції за цей період складає 230,91 грн.

Також позивач пояснив, що договір № 01/11-178 від 06.11.2014 р. було розірвано за згодою сторін з 06.04.2016 р. (копії пропозиції та згоди на розірвання в матеріалах справи).

Згідно з п. 5.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором у відповідності з нормами діючого законодавства.

За таких обставин, Державне підприємство «Адміністрація річкових портів» звернулось до Господарського суду м. Києва зпозовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутор Лімітед» про стягнення 44 460,39 грн. (з яких: 38 742,46 грн. основного боргу, 230,91 грн. інфляційних втрат, 350,27 грн. трьох відсотків річних та 5 137,35 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01/11-178 від 06.11.2014 р. про надання послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на належне виконання ним своїх зобов'язань за спірним договором.

Дослідивши надані докази, господарським судом встановлено, що відповідно до довідки від 02.02.2016 року, згідно з платіжним дорученням № 105 від 14.01.2016 року на суму 38 742,47 грн., відповідно до банківської виписки за період з 14.01.2016 р. до 21.01.2016 р., оплата послуг за грудень 2015 року була здійснена відповідачем у повному обсязі.

Оплата послуг була здійснена на розрахунковий рахунок в ПАТ «АВАНТ-БАНК», який належить позивачу та зазначається ним в акті № ДП-0000489 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вказаний період. На зазначений рахунок, грошові кошти сплачувались відповідачем також і за минулі періоди. Акт прийому-передачі наданих послуг є тим єдиним документом, що може засвідчити факт надання послуг. Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996 XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», факти здійснення господарських операцій фіксуються у первинних документах. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. А якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, господарський суд зауважує, що позивач не надав суду в якості доказів банківських виписок за рахунком у ПАТ «АВАНТ-БАНК» за період 14.01.2016 р. - 15.01.2016 р., які свідчили б про надходження коштів в цей період на зазначений рахунок.

Таким чином, з урахуванням умов п. 4.2. договору, відповідач мав сплатити за надані послуги в грудні 2015 року до 15.01.2016 р.

Оскільки оплата була здійснена відповідачем 14.01.2016 р., що підтверджується платіжним дорученням № 105 від 14.01.2016 року на суму 38 742,47 грн. та банківською випискою за період з 14.01.2016 р. до 21.01.2016 р., то відповідач виконав свої зобов'язання за договором вчасно та в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутор Лімітед» про стягнення 44 460,39 грн. (з яких: 38 742,46 грн. основного боргу, 230,91 грн. інфляційних втрат, 350,27 грн. трьох відсотків річних та 5 137,35 грн. пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01/11-178 від 06.11.2014 р. про надання послуг, то позов Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баутор Лімітед» визнається судом таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 05.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина