Ухвала

від 23.11.2020 по справі 910/9521/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення скарги без руху

м. Київ

23.11.2020Справа № 910/9521/16

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши матеріали

скарги боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед"

на дії Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 35 В

у справі № 910/9521/16

За позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 14

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОРОВСЬКОГО, будинок 33

про стягнення 44 460,39 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року у справі № 910/9521/16 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" про стягнення 44 460,39 грн. заборгованості, зумовленої неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором від 06.11.2014 №01/11-178 про надання послуг, відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року у справі №910/9521/16 скасовано, постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" 38 742,46 грн. основної заборгованості, 5 040,75 грн. пені, 350,27 грн. процентів річних, 230,91 грн. інфляційних втрат та 2 887,55 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні решти позову відмовлено.

На примусове виконання вказаної постанови судом 31.10.2016 року було видано відповідний наказ.

До відділу діловодства господарського суду 17.11.2020 року від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" надійшла скарга б/н від 16.11.2020 року на дії Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича у виконавчому провадженні №633925925, в якій скаржник просить суд про:

- визнання неправомірними та скасування постанови Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича від 22.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження та від 22.10.2020 року про арешт коштів, винесених в меджах виконавчого провадження № 63392925;

- зобов`язання Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича повернути наказ Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі № 910/9521/16 стягувачу - Державному підприємству "Адміністрація річкових портів".

Одночасно зі скаргою на дії приватного виконавця скаржником подано клопотання б/н від 16.11.2020 року про поновлення строку для подання скарги на дії приватного виконавця Пилипчука В.Г. при виконанні рішення у справі № 910/9521/16.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2020 року вищевказана скарга була передана на розгляд судді Андреїшіній І.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 року у зв`язку з відпусткою судді Андреїшиної І.О. скаргу передано на розгляд судді Селівону А.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (ч. 1 ст. 342 ГПК України).

Окрім цього за приписами частини 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За висновками суду, оскільки нормами ГПК України не передбачено порядку подання скарги на дії приватного виконавця, господарський суд має застосовувати загальні положення господарсько-процесуального закону, що регулюють порядок здійснення позовного провадження.

Суд зазначає, що відповідний розгляд скарги на дії приватного виконавця здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу учасників процесу, передбачених відповідними нормами Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний/приватний виконавець, правонаступник стягувача або боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку від 05.03.2009 № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Таким чином, належним доказом відправлення іншим учасникам справи копії заяви і доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.

Як встановлено судом, скаржником до поданої скарги на дії приватного виконавця в якості доказів надсилання копії скарги та доданих матеріалів на адресу стягувача (позивача) по справі та приватного виконавця, чиї дії оскаржуються, надано фіскальні чеки АТ "Укрпошта" від 16.11.2020 року, а також два описи вкладення в цінні листи від 16.11.2020 року.

При цьому зі змісту обох вказаних описів вкладення від 16.11.2020 року вбачається, що скаржником направлено копії скарги та доданих до неї документів на ім`я Господарського суду міста Києва за адресою: 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44В.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 342 ГПК України передбачено розгляд скарги на дії приватного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Отже, оскільки нормами ГПК передбачений обмежений строк для розгляду скарги на дії приватного виконавця та обов`язок повідомлення учасників справи про розгляд такої скарги, необхідною передумовою дотримання судом основних засад господарського судочинства під час розгляду зазначених скарг є направлення заявником учасникам справи тексту самої скарги та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку скаргу для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну скаргу.

Отже, виходячи зі змісту наявних у матеріалах скарги описів вкладення у цінні листи від 16.11.2020 року та фіскальних чеків від 16.11.2020 року суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про надсилання на адресу місцезнаходження боржника та приватного виконавця копій даної скарги та всіх доданих до неї документів, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи та приватного виконавця можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставини, оскільки скарга боржника на дії приватного виконавця не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає за необхідне залишити вказану скаргу без руху, надавши скаржнику (боржнику) строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 172, 174, 232, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Залишити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" на дії приватного виконавця без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" строк на усунення недоліків скарги - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.

3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" усунення недоліків скарги на дії приватного виконавця шляхом подання суду:

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надсилання копії скарги на дії приватного виконавця та всіх доданих до неї документів на адресу позивача (стягувача) у справі № 910/9521/16 та Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича;

Копії зазначених документів надіслати іншим учасникам справи та державному виконавцю.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 23.11.2020 року та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Селівон