Ухвала

від 03.03.2021 по справі 910/9521/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

м. Київ

03.03.2021Справа № 910/9521/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши в судовому засіданні матеріали скарги

боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед"

на дії Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 35 В

у справі № 910/9521/16

За позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 14

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОРОВСЬКОГО, будинок 33

про стягнення 44 460,39 грн.

особа, дії якої оскаржуються Приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталій Григорович 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 35 В

Представники сторін:

Від стягувача: не з`явилися;

Від боржника: не з`явилися;

Приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року у справі № 910/9521/16 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" про стягнення 44 460,39 грн. заборгованості, зумовленої неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором від 06.11.2014 №01/11-178 про надання послуг, відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року у справі №910/9521/16 скасовано, постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" 38 742,46 грн. основної заборгованості, 5 040,75 грн. пені, 350,27 грн. процентів річних, 230,91 грн. інфляційних втрат та 2 887,55 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні решти позову відмовлено.

На примусове виконання вказаної постанови судом 31.10.2016 року було видано відповідний наказ.

До відділу діловодства господарського суду 17.11.2020 року від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" надійшла скарга б/н від 16.11.2020 року на дії Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича у виконавчому провадженні №633925925, в якій скаржник просить суд про:

- визнання неправомірними та скасування постанови Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича від 22.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження та від 22.10.2020 року про арешт коштів, винесених в межах виконавчого провадження № 63392925;

- зобов`язання Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича повернути наказ Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі № 910/9521/16 стягувачу - Державному підприємству "Адміністрація річкових портів".

Одночасно зі скаргою на дії приватного виконавця скаржником подано клопотання б/н від 16.11.2020 року про поновлення строку для подання скарги на дії приватного виконавця Пилипчука В.Г. при виконанні рішення у справі № 910/9521/16.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2020 року вищевказана скарга була передана на розгляд судді Андреїшіній І.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 року у зв`язку з відпусткою судді Андреїшиної І.О. скаргу передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 року залишено скаргу ФОП Рунової І.Ю. на дії державного виконавця без руху, встановлено строк на усунення недоліків скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 року за результатами розгляду клопотання про усунення недоліків скарги, останню прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 27.01.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року розгляд скарги відкладено на 03.03.2021 року.

У судове засідання 03.03.2021 року з`явився приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталій Григорович.

Уповноважені представник стягувача та боржника в судове засідання не з`явилися.

Про дату, час і місце розгляду даної справи стягувач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105477262143.

Про дату, час і місце розгляду даної справи скаржник (боржник) повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про відкладення судового засідання від 27.01.2021 року.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 26.02.2021 року через канцелярію суду від приватного виконавця Пилипчук В.Г. надійшов відзив (пояснення) б/н від 17.02.2021 року на скаргу ТОВ "Баутор Лімітед" разом з доказами направлення на адресу сторін у справі, в якому приватний виконавець заперечує проти скарги та зазначає, що ним вчинено виконавчі дії з дотриманням приписів чинного законодавства; засобами електронного зв`язку 02.03.2021 року від скаржника надійшло клопотання б/н від 03.03.2021 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника через участь останнього в іншому судовому засіданні.

Подані документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.03.2021 року приватний виконавець Пилипчук В.Г. заперечив щодо задоволення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та надав усні заперечення по суті поданої скарги.

Будь - яких інших заяв та клопотань від сторін та приватного виконавця на час проведення судового засідання 03.03.2021 року до суду не надходило.

При цьому судом враховано, що відповідно до положень ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Зважаючи на попереднє відкладення розгляду скарги та те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги, враховуючи відсутність клопотань стягувача про відкладення розгляду скарги, а також приймаючи до уваги відсутність доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні скаржника про відкладення розгляду скарги, та оскільки останнє не підписане електронним цифровим підписом, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі стягувача та боржника, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали скарги в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду скарги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року (суддя Андреїшина І.О.) у справі № 910/9521/16 у справі № 910/9521/16 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" про стягнення 44 460,39 грн. заборгованості, зумовленої неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором від 06.11.2014 №01/11-178 про надання послуг, відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року у справі №910/9521/16 скасовано, постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" 38 742,46 грн. основної заборгованості, 5 040,75 грн. пені, 350,27 грн. процентів річних, 230,91 грн. інфляційних втрат та 2 887,55 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні решти позову відмовлено.

На примусове виконання вказаної постанови судом 31.10.2016 року було видано відповідний наказ.

Суд зазначає, що згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), який регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців та є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державних та приватних виконавців.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно ч.5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком Віталієм Григоровичем на підставі заяви стягувача - ДП "Адміністрація річкових портів" від 21.10.2020 року постановою від 22.10.2020 року було відкрито виконавче провадження № 63392925 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі № 910/9521/16. Копія вказаної постанови супровідним листом № 839 від 22.10.2020 року направлена на адреси сторін виконавчого провадження.

У силу ст. 74 вказаного Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця щодо виконання судового рішення до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як встановлено судом, в обґрунтування поданої скарги на дії приватного виконавця боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" посилається на пропущення процесуального строку для пред`явлення виконавчого документу у справі № 910/9521/16 до виконання, відсутність повноважень у приватного виконавця на відкриття виконавчого провадження, в якому стягувачем виступає державне підприємство, зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2020 року суми основної винагороди приватного виконавця та передчасність винесення останнім постанови від 22.10.2020 року про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати приватного виконавця повернути наказ Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі № 910/9521/16 стягувачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року, яка набрала законної сили 12.10.2016 року, Господарським судом міста Києва 31.10.2016 року видано наказ про примусове виконання постанови строком пред`явлення до виконання до 12.10.2019 року.

За змістом ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 14041-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з приписами ст. 12 вказаного Закону строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 вказаної статті).

З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верхового Суду від 26.06.2018 року у справі № 727/1256/16-ц.

При цьому, судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження № 63392925 містять докази переривання строку пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року до виконання та повернення його стягувачеві державним виконавцем 31.10.2018 року та 24.10.2019 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується копією вказаного наказу.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене та враховуючи положення ст. 12 та ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", визначений наказом Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі №910/9521/16 строк пред`явлення його до виконання визначається до 24.10.2022 року.

Враховуючи вищевикладене за висновками суду стягувачем строк пред`явлення наказу у справі № 910/9521/16 до виконання не пропущено та приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в межах строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагород, яка складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 31 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, у відповідності до вищенаведених приписів чинного законодавства одночасно із винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 63392925 від 22.10.2020 року приватним виконавцем було винесено постанову від 22.10.2020 року про стягнення основної грошової винагороди в сумі 4725,19 грн., що становить 10% від суми, що підлягає стягненню за наказом від 31.10.2016 року у справі № 910/9521/16. Копію даної постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Щодо посилання скаржника в якості однієї з підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2020 року на той факт, що приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження всупереч п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , оскільки стягувачем у даному виконавчому провадженні є Державне підприємство Адміністрація річкових портів , суд зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 167 ЦК України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Стягувачем у справі № 910/9521/16 є Державне підприємство "Адміністрація річкових портів".

Відповідно до ст. 80, 81 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" за організаційно - правовою формою є державним підприємством, засновником якого є Міністерство інфраструктури України із розміром внеску до статутного фонду 0,00 грн.

Отже, Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" не є ані державою, ані державним органом, а тому дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. щодо прийняття до виконання виконавчого документу від стягувача у справі № 910/9521/16 та відкриття виконавчого провадження ВП № 63392925 не порушує вимоги п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження та є законними.

Щодо викладених в поданій боржником скарзі підстав для скасування постанови про накладення арешту суд зазнає, що згідно ч. 1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Разом з тим, виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника (ч. 3 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно приписів ч. 2-4 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься в день відкриття виконавчого провадження, для збереження майна боржника з метою забезпечення виконання рішення суду в майбутнього.

Тобто Закон України Про виконавче провадження імперативно встановлює обов`язок виконавця під час відкриття виконавчого провадження винести постанову про арешт майна (коштів) боржника, що, як свідчать матеріали справи, і було вчинено приватним виконавцем.

Зокрема, одночасно із винесення постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено електронний запит до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржника, а також рахунки, відкриті боржником через свої відокремлені підрозділи, та згідно відповіді на запит № 88776400 від 22.10.2020 року встановлено, що у боржника відкритий рахунок у АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві, номер рахунку: НОМЕР_1 та винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника.

Суд зазначає, що статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

За змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що вчинення окремих заходів, направлених на примусове виконання рішення суду, є правом виконавця, поряд із обов`язком щодо вжиття передбачених вказаним Законом та всіх можливих заходів для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.

Так, відповідно виклику приватного виконавця № 842 від 22.10.2020 року керівнику ТОВ Баутор Лімітед було надано можливість надати докази щодо сплати боргу за виконавчим документом.

У зв`язку з відсутністю у приватного виконавця відомостей про добровільне виконання рішення суду у спраі № 9521/16, за заявою стягувача приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. було відкрито виконавче провадження № 63392925 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" 38 742,46 грн. основної заборгованості, 5 040,75 грн. пені, 350,27 грн. процентів річних, 230,91 грн. інфляційних втрат та 2 887,55 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Наразі, виходячи з приписів чинного законодавства та фактичних обставин справи, за відсутності доказів фактичного виконання наказу суду від 31.10.2016 року у справі № 910/9521/16, за висновками суду підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 633929225 від 22.20.2020 та постанови про арешт коштів від 22.10.2020 року, які винесені приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. в межах виконавчого провадження № 633929225 відсутні.

Відповідно до п. 9.13 постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не в праві самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно до частини 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що дії приватного виконавця вчинені в межах наданих йому повноважень, а право скаржника жодним чином не порушене.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає скаргу боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Баутор Лімітед дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича необґрунтованою та такою, що не підтверджена відповідними доказами, в зв`язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 231, 234, 235, 342, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутор Лімітед" на дії Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталія Григоровича відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 03.03.2021 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 09 квітня 2021 року.

Суддя А.М.Селівон