Постанова

від 12.08.2016 по справі 809/285/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2016 р. Справа № 809/285/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Ілів Н.І.,

представників позивача Пундика С.А., Захарчука В.В.,

представників відповідача Гавадзина М.В., Семковича І.І., Войтович О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Агротехніка" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000422201, 0000432201, 0000442205, 0000452205 від 21.12.2015, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК Агротехніка" звернулося в суд із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000422201, 0000432201, 0000442205, 0000452205 від 21.12.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної виїзної перевірки ТОВ "МБК Агротехніка" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2015, встановлено наступні порушення 1)заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 36 368 224 грн.; 2) заниження авансових внесків з податку на прибуток за березень-листопад 2015 року в сумі 27 276 168 грн.; 3) порушення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при здійсненні розрахунків по імпортних операціях без ввезення на митну територію України з нерезидентами "ІТС Industry Trading Company SA" та "OLFANURA EXPORT LLP"; 4)порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при здійсненні розрахунків по експортній операції з нерезидентом "Сoscotex Resources LP"; 5) п.1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", що полягало в неподанні Товариством декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.01.2015, 01.04.2015 та 01.07.2015 при наявності простроченої заборгованості.

Висновки контролюючого органу щодо здійснення Товариством операції з отримання та використання кредитних коштів не пов'язаних з господарською діяльністю платника, позивач вважає протиправними, оскільки контролюючим органом не досліджено напрямки використання кредитних коштів, а тільки зроблено загальний висновок про те, що кошти не були спрямовані на отримання доходу, оскільки була здійснена передоплата за договором контрактації, який не було виконано та надано поворотну фінансову допомогу.

Крім того, вказуючи на порушення Товариством Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", контролюючий орган не взяв до уваги те, що за всіма здійсненими оплатами на користь "ІТС Industry Trading Company SA" та "OLFANURA EXPORT LLP" позивачем отримано продукцію (продовольчу пшеницю) придбану згідно з умовами договорів, яку реалізовано на користь "Сortex Sales Limited" за межами митної території України та подальші господарські операції, що призвели до завершення імпортних операцій.

При перевірці Товариством було представлено висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за № 1064 від 09.10.2014 року про продовження термінів здійснення експортно-імпортних операцій з нерезидентом "Coscotex Resources LP" згідно контракту № 160914 від 16.09.2014 року, згідно яких граничний термін здійснення розрахунків був продовжений до 01.04.2015 року та до 28.09.2015 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги заперечили з мотивів викладених в письмових запереченнях відповідача. Додатково вказали, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем 02.08.2013 з ПАТ "ПУМБ" укладено кредитний договір. Протягом 2013-2014 років Товариством отримано 864 739 008, 08 грн. кредитних коштів. Зважаючи на те, що здійснені Товариством операції, з залученням отриманих кредитних коштів, не пов'язані із господарською діяльністю, адже такі кошти використовувалися в операціях, які не були спрямовані на отримання доходу, встановлено завищення фінансових витрат за 2014 рік в сумі 131 142 681 грн., а також інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат на суму нарахованого від'ємного значення курсових різниць на заборгованість за отриманими кредитними коштами за 2014 рік в сумі 462 288 093 грн.

З приводу твердження позивача про необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо неправомірності нарахування пені та штрафних санкцій при здійсненні Товариством зовнішньоекономічної діяльності зазначили, що в порушення законодавства з боку ТОВ "МБК Агротехніка", за період з 01.01.2015 по 30.09.2015, зафіксовано факт простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках за придбаний товар (продовольчу пшеницю) із нерезидентами "ІТС Industry Trading Company SA" та "OLFANURA EXPORT LLP". А саме ненадходження валютної виручки на кінець періоду охопленого перевіркою по контракту укладеного із "Сortex Sales Limited", що полягав у продажі (експорті) цій компанії продукції без ввезення на територію України. Слід вважати, що позивачем не виконано у встановлені терміни умови завершення імпортних операцій, як наслідок контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представників відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК Агротехніка" є юридичною особою, зареєстроване 05.11.2008 Тисменицьким районним управлінням юстиції в Івано-Франківській області та взято на облік як платника податків Тисменицькою ОДПІ (т.1, а.с.63).

До видів діяльності позивача входить вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней; змішане сільське господарство; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с.115-116).

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "МБК Агротехніка" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2015. За результатами перевірки сформовано акт №344/09-19-22-01-20/36083830 від 14.12.2015 (т.1, а.с.62-132).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення:

- заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 36 368 224 грн.;

- заниження авансових внесків з податку на прибуток за березень-листопад 2015 року в сумі 27 276 168 грн.;

- порушення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при здійсненні розрахунків по імпортних операціях без ввезення на митну територію України з нерезидентами "ІТС Industry Trading Company SA" та "OLFANURA EXPORT LLP";

- порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при здійсненні розрахунків по експортній операції з нерезидентом "Сoscotex Resources LP";

- п.1 статті 9 Декрету Кабінету і України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", що полягало в неподанні Товариством декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.01.2015, 01.04.2015 та 01.07.2015 при наявності простроченої заборгованості.

За результатами перевірки, контролюючим органом 21.12.2015 винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема: №0000422201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 45 460 280 грн., в тому числі за основним платежем 36 368 224 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 092 056 грн.; №0000432201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем авансові внески з податку на прибуток в розмірі 34 095 210 грн., в тому числі за основним платежем 27 276 168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6 819 042 грн.; №0000442205, №0000452205 якими нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 266 835 072,7 грн. 510 грн. відповідно (т.1, а.с.15-18).

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх до вищого контролюючого органу, шляхом подачі скарги до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої останньою прийнято рішення від 02.03.2016 №4564/6/99-99-10-01-04-25, яким вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення (т.1, а.с.24-29).

Вирішуючи правомірність винесення податкових повідомлень-рішень №№ 0000422201, 0000432201, суд дійшов наступного висновку.

Контролюючим органом, збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку на прибуток обґрунтовується тим, що грошові кошти, які одержані за кредитним договорам з метою фінансування поточної діяльності позивача, спрямовувалися останнім на надання попередніх оплат контрагентам - постачальникам відповідно до укладених договорів, які в подальшому не виконувалися, а такі попередні оплати поверталися. Тобто, кредитні кошти використовувалися позивачем не за цільовим призначенням, не для фінансування власної поточної діяльності, оскільки позивач не отримав від таких операцій доходу.

З цього приводу слід зазначити таке.

Між позивачем та ПАТ "Перший Український міжнародний банк" 02.08.2013 укладено кредитний договір на 60 000 000 доларів США. Протягом 2013-2014 років Товариством отримано 864 739 008,08 грн. кредитних коштів (т.1, а.с.133-155).

В подальшому між цими ж сторонами було укладено ряд додаткових угод (т.1, а.с.156-207).

Статтею 2 даного договору визначено цільове призначення кредиту, зокрема позивач, як позичальник зобов'язаний використовувати його на цільовим призначенням - поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності, на здійснення яких позичальник має право відповідно до чинного законодавства України, і кредитування яких не заборонено чинним законодавством України та цим Договором.

В положеннях Кредитного договору, а також додаткових угодах, сторонами договору обумовлювалися та уточнялися умови надання кредитних коштів і цілі кредитування, а також умови забезпечення договору. Серед таких умов були також умови застави майнових прав на отримання платежів за договорами поставки майбутнього вражою, укладених позивачем із юридичними особами-контрагентами.

Як встановлено в суді з пояснень представників відповідача, позивачем перераховано ПСП "Оскар" у межах договору контрактації сільськогосподарської продукції від 23.08.2013 №23/07-13 грошові кошти в сумі 371 264 631,71 грн., що являлися попередньою оплатою за придбання в майбутньому товару. До вказаного договору були внесені зміни, згідно яких сторонами відтерміновано поставку продукції (т.2, а.с.14-21). Також встановлено, що попередня оплата 253 704 110,32 грн. у межах договору поверталася позивачу. Повернуті кошти Товариством були спрямовані на купівлю валюти та повернення кредитних коштів, надання попередніх оплат іншим суб'єктам господарювання.

В цьому випадку, сторонами додатково укладалися угоди, якими були відтерміновані поставки товару, а в частині невиконаних зобов'язань, строк сплати яких настав, сторони дійшли згоди про повернення передоплати.

Крім того, мало місце укладення позивачем договорів зберігання сільськогосподарської продукції (із передоплатою) від 03.03.2014 №1/2014 із ТОВ "Львівське зерноприймальне підприємство"; від 05.12.2013 №1 із ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс " (т.2, а.с.22-28). Такого ж роду договір був укладений між позивачем та ПП "Ротен" 31.03.2014 №1/14 із попередньою оплатою 32 862 977,20 (т.2, а.с.29-33).

По окремих договорах, а саме з ТОВ "Івано-Франківський зерноприймальний комплекс" про зберігання сільськогосподарської продукції, як зазначено сторонами під час розгляду справи, попередня оплата за умовами договору поверталася в зв'язку з неможливістю його виконання.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю платника податків слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Згідно положень пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Як встановлено, позивач при укладенні згаданих договорів поставки, зберігання мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від Товариства причин.

На переконання суду укладені позивачем договори про зберігання сільськогосподарської продукції, реалізацією якої він займається повністю пов'язані з господарською діяльність позивача. Помилковою є думка відповідача про те, що залучення позивачем для погашення кредитних зобов'язань коштів, які повернулися як передоплата від невиконаних договірних зобов'язань щодо контрактації сільськогосподарської продукції та її зберігання, є їх використання не у господарській діяльності.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, а неотримання Товариством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника податку, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Обов'язковою умовою включення витрат, пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, до складу витрат платника податків є їх зв'язок з господарською діяльністю такого платника, а також з огляду на встановлені в судовому порядку обставини справи, суд приходить до висновку, що фактично кредитні кошти використані позивачем, в тому числі для погашення своєї заборгованості, виникнення якої безпосередньо пов'язано з господарською діяльності позивача та строк погашення якої настав, а отже також пов'язані з господарською діяльністю платника.

Необґрунтованими є також твердження відповідача щодо безпідставності укладення кредитних договорів за наявності у позивача значної суми дебіторської заборгованості та відсутністю проведення позовної роботи з її стягнення, тим, що податковим законодавством не обмежено право платника податків на віднесення витрат, пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, до складу витрат за наявності у такого платника податку непогашеної дебіторської заборгованості.

Аналогічна позиція Вищим адміністративним судом висвітлена у судовому рішенні від 24 травня 2016 року в справі №К/800/7474/15.

Крім того судом встановлено, що зазначені вище правочини про поставку сільськогосподарської продукції, її зберігання, у визначеному законом порядку недійсними не визнавалися. Відповідачем не наведено жодного доказу, підтвердженого документально, який би свідчив, що позивач не здійснював фінансово-господарської діяльності та, укладаючи відповідні договори, не мав мети отримання її остаточного результату - економічного ефекту у вигляді прибутку.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкових повідомлень-рішень №№ 0000422201, 0000432201.

Щодо спірного податкового повідомлення рішення №0000442205, слід зазначити таке.

В акті перевірки зафіксовано, що позивач порушив вимоги ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при здійсненні розрахунків по імпортних операціях без ввезення на митну територію України з нерезидентами "ІТС Industry Trading Company SA" по контракту № 150713 від 15.07.2013 року, "OLFANURA EXPORT LLP" по контракту № 270314 від 27.03.2014 року.

На виконання умов контракту № 150713 від 15.07.2013 року та додаткової угоди №2 від 25.03.2014 року, укладених між ТзОВ "МБК Агротехніка" (покупець) та нерезидентом "ІТС Industry Trading Company SA" (продавець), Товариство позивача у період з 08.05.2014 по 06.06.2014 здійснило передоплату за товар (пшеницю продовольчу) на загальну суму 5 865 607,00 дол. США. У період з 31.07.2014 по 02.09.2014 ТзОВ ,,МБК Агротехніка" отримало від "ІТС Industry Trading Company SA" за межами України продукцію відповідно до актів прийому-передачі до контракту № 150713 від 15.07.2013, в яких вказано, що продавець передав у власність, а покупець прийняв на зерновому складі "Braskel Holdings Limited", Лімасол, Кіпр - продовольчу пшеницю на суму 5865607,00 дол. США.

На виконання умов контракту №270314 від 27.03.2014, укладеного між резидентом ТзОВ "МБК Агротехніка" (покупець) та нерезидентом "OLFANURA EXPORT LLP" (продавець) у період з 02.04.2014 по 12.06.2014 Товариство здійснило передоплату за товар (пшениця продовольча) на загальну суму 15 390 938,72 дол. США. У період з 23.06.2014 по 08.09.2014 позивач отримав від нерезидента "OLFANURA EXPORT LLP" за межами України продукцію відповідно до актів прийому-передачі до контракту №270314 від 27.03.2014, в яких вказано, що продавець передав у власність, а покупець прийняв на зерновому складі "Braskel Holdings Limited", Лімасол, Кіпр - продовольчу пшеницю на суму 15 390 938,72 дол. США.

Придбану продовольчу пшеницю, згідно контрактів № 150713 від 15.07.2013 та №270314 від 27.03.2014 на загальну суму 21256545,72 дол. США Товариство не ввезло на митну територію України і не продало за грошові кошти, а провело обмін за межами України на насіння ріпаку відповідно до умов контракту №050614 від 05.06.2014 з урахуванням додаткової угоди від 11.09.2014 №2, укладених з нерезидентом "Cortex Sales Limited".

В подальшому товар, отриманий від компанії "Cortex Sales Limited" був проданий компанії "Coscotex Resources LP" Шотландия.

Під час перевірки податковий орган встановив, що на порушення вимог ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" станом на 31.12.2014 Товариству не надійшла валютна виручка, а також позивачем не надано документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, а саме продукцію (продовольчу пшеницю) придбану у нерезидента:

- "ІТС Industry Trading Company SA" по контракту № 150713 від 15.07.2013 згідно проведених передоплат 08.05.2014 в сумі 2179834 дол. США, (граничний термін поступлення імпортної частини становить 04.11.2014; 13.05.2014 в сумі 496200 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 09.11.2014; 20.05.2014 в сумі 1052183 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 16.11.2014; 27.05.2014 в сумі 1003327 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 23.11.2014; 30.05.2014 в сумі 646443 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 26.11.2014; 03.06.2014 в сумі 150000 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 30.11.2014; 06.06.2014 в сумі 337620 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 03.12.2014 (т.1, а.с.100);

- "OLFANURA EXPORT LLP" по контракту № 270314 від 27.03.2014 згідно проведених передоплат 02.04.2014 в сумі 3983259,72 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 29.09.2014; 15.05.2014 в сумі 794340,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 11.11.2014; 16.05.2014 в сумі 789435,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 12.11.2014; 19.05.2014 в сумі 1073775,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 15.11.2014; 23.05.2014 в сумі 511395,00 грн., граничний термін поступлення імпортної частини становить 19.11.2014; 28.05.2014 в сумі 610993,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 24.11.2014; 29.05.2014 в сумі 173577,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 25.11.2014; 03.06.2014 в сумі 1379220,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 30.11.2014; 04.06.2014 в сумі 1635471,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 02.12.2014; 10.06.2014 в сумі 1501416,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 07.12.2014; 11.06.2014 в сумі 1251894,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 08.12.2014; 12.06.2014 в сумі 884812,00 дол. США, граничний термін поступлення імпортної частини становить 09.12.2014 (т.1, а.с.103).

Тисменицька ОДПІ отримала повідомлення від уповноваженого банку ПАТ "ПУМБ" від 08.09.2014, 01.10.2014, 14.04.2014 про порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, термінів здійснення імпортних операцій згідно контрактів № 150713 від 15.07.2013, № 270314 від 27.03.2014. В ході проведеної перевірки вказані повідомлення уповноваженого банку підтверджені.

Приймаючи податкове повідомлення рішення №0000442205, контролюючий орган зазначив, що при проведенні перевірки ТзОВ "МБК Агротехніка" не надало позовних заяв про звернення в суди з метою стягнення заборгованості з нерезидентів, а також не представлено висновків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про продовження термінів здійснення експортно-імпортних операцій.

Однак, вказане не заслуговує на увагу з огляду на те, що в матеріалах справи наявні висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за № 1064 від 09.10.2014 та № 4102/08/286 від 31.03.2015 про продовження термінів здійснення експортно-імпортних операцій з нерезидентом "Coscotex Resources LP" згідно контракту № 160914 від 16.09.2014 на суму 21467237, 55 дол. США., згідно яких граничний термін здійснення розрахунків був продовжений до 01.04.2015 та до 28.09.2015 ( т.1, а.с.20-21).

Крім того, в матеріалах справи міститься підтвердження того, що позивач повідомляв відповідача про звернення із позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України про стягнення заборгованості за контрактом укладеним із нерезидентом "Сoscotex Resources LP".

Згідно рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 04.03.2016 (справа АС №645ш/2015) стягнуто з "Coscotex Resources LP" в користь ТзОВ "МБК Агротехніка" 21 467 237, 55 дол. США - вартість поставленого товару, 60 720, 69 дол. США - відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору, а всього 21 527 958, 24 дол. США.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 2 Закону визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

При цьому статтею 4 Закону передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що визначальним фактором для нарахування пені є порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки. Проте, зазначені строки можуть бути продовженими за висновком центрального органу виконавчої влади, а у випадку звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України ці строки зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не нараховується.

В суді не заперечувався сторонами той факт, що на виконання зазначених контрактів у власність позивача перейшла пшениця на загальну суму 21256545,72 дол. США, яку позивач за межами України обміняв на насіння ріпаку.

Придбане насіння ріпаку на загальну суму 21467237,55 доларів США ТзОВ "МБК Агротехніка" реалізувало за межами України нерезиденту "Coscotex Resources LP" Шотландия згідно контракту №160914 від 16.09.2014.

На підтвердження відсутності підстав для нарахування пені позивач надав висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за №1064 від 09.10.2014 (вихідний №4122-08/1064) щодо продовження до 01.04.2015 термінів здійснення розрахунків за експортною зовнішньоекономічною операцією по контракту ТзОВ "МБК Агротехніка" з нерезидентом "Coscotex Resources LP" Шотландия №160914 від 16.09.2014 на суму 21467237,55 доларів США (т.1 а.с.35-36).

Податковий орган не приймає до уваги даний висновок, оскільки на валютному контролі банку ПАТ "ПУМБ" знаходяться імпортні операції згідно контрактів № 150713 від 15.07.2013 з "ІТС Industry Trading Company SA" та № 270314 від 27.03.2014 з "OLFANURA EXPORT LLP", а тому, на думку податкового органу, висновок про продовження термінів мав бути саме по вказаних контрактах, а не по контракту №160914 від 16.09.2014.

Суд не погоджується з висновками відповідача з огляду на такі обставини.

Згідно пунктів 2 та 3 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року № 1392, строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов: зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України; подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком.

Таким чином, необхідними умовами для нарахування пені є дві обов'язкові обставини: ненадходження у визначенні строки валютної виручки на рахунок резидента та відсутність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження граничних термінів здійснення розрахунків термінів.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Згідно ст.5 вказаного Закону всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак (ч.1 статті).

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом (ч.9 статті).

Проаналізувавши наведені нормативно-правові акти, суд дійшов висновку, що позивач мав право придбати за зовнішньоекономічним контрактом товар із ввезенням або без ввезення на територію України. Господарські операції з проведення обміну пшениці на насіння ріпаку та реалізації ріпаку іншому нерезиденту також не суперечать вимогам законодавства України.

До завершення перебігу строку надходження валютної виручки з моменту здійснення авансового платежу, передбаченого статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", позивач у відповідності до вимог цієї ж статті Закону отримав висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері економічного розвитку щодо продовження граничних термінів здійснення розрахунків.

Доводи відповідача щодо наявності висновку центрального органу виконавчої влади саме по контрактах № 150713 від 15.07.2013 та № 270314 від 27.03.2014, суд вважає безпідставними, оскільки умови вказаних контрактів обома сторонами виконані належним чином та в межах передбаченого статтею 2 Закону строку.

Крім того, Законом право продовження граничних строків здійснення розрахунків в іноземній валюті надане Міністерству економічного розвитку і торгівлі України. Тому саме цей центральний орган виконавчої влади вправі визначати зовнішньоекономічні контракти, по яких продовжувати чи не продовжувати строки розрахунків.

Податковий орган таким правом не наділений, а тому не вправі ревізувати правомірність висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Правові підстави для продовження термінів розрахунків по контракту №160914 від 16.09.2014 на суму 21467237,55 доларів США, викладені Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в листі, що міститься в матеріалах справи (а.с.40-42 т.1).

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що за усіма контрактами (№ 150713 від 15.07.2013, № 270314 від 27.03.2014) на адресу позивача у 180-денний строку з моменту здійснення авансових платежів мав надійти товар або вартість цього товару в розмірі 21467237,55 доларів США.

Оскільки до завершення перебігу вказаного строку позивач отримав висновок центрального органу виконавчої влади щодо продовження граничних термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті саме на суму 21467237,55 доларів США, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності правових підстав для нарахування пені.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000452205 від 21.12.2015, яким позивачу застосована штрафна санкція в розмірі 510 грн. за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачем суду не наведені жодні докази протиправності застосування відповідачем вказаної штрафної санкції. Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Агротехніка" щодо скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, за виключенням податкового повідомлення-рішення №0000452205 від 21.12.2015.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0000422201, №0000432201, №0000442205 від 21.12.2015.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК Агротехніка"(код ЄДРПОУ 36083830) 202 000 (двісті дві тисячі) грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 15.08.2016 року.