Рішення

від 09.08.2016 по справі 910/10224/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016Справа №910/10224/16 за позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про витребування майна

Суддя Отрош І.М.

Представники:

Прокурор: Колодчина Р.В. - представник на підставі посвідчення № 041222 від

08.02.2016.

від позивача: Костюк О.М. - представник за довіреністю № 225-КМГ-1920 від 13.06.2016;

від відповідача: Колесников І.В. - представник на підставі договору про надання

правової допомоги б/н від 07.07.2016 та ордеру (серія АА № 089151 від 07.07.2016).

від третьої особи 1: Антоненко О.В. - представник за довіреністю № 042 від 25.04.2016;

від третьої особи 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" про витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що вчинений ОСОБА_1 та відповідачем правочин - договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №1727, суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства, оскільки є таким, що вчинений ОСОБА_1 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, за відсутності у останнього права власності на майно, що є об'єктом договору купівлі-продажу на момент його укладення. Так, прокурор зазначає, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц визнано недійсним договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013 року, за яким ФОП ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняв нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. та зареєстрований у реєстрі за №904. За таких обставин, за відсутності у ОСОБА_1 прав на розпорядження майном, одержаним ним за договором від 03.10.2013, який рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц визнано недійсним, прокурор вважає, що майно, яке є об'єктом договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрованого у реєстрі за №1727, - право власності на приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вибуло з комунальної власності територіальної громади міста Києва поза волею власника.

З огляду на вищенаведене, прокурор просить суд витребувати у відповідача нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,62 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника - Київської міської ради.

Також у позові прокурор просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією прав на нежилі приміщення з №1 по №5 вітрина (групи приміщень №68) (в літ. А) загальною площею 61,62 кв.м. по АДРЕСА_1, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Нік-Дар».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10224/16 та справу призначено до розгляду на 21.06.2016.

17.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 розгляд справи відкладено на 12.07.2016, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та необхідністю подання доказів у справі.

04.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення стосовно перебування Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" в статусі балансоутримувача спірного майна.

04.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача 2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача 1 у судовому засіданні 12.07.2016 подав суду пояснення, відповідно до яких Київська міська рада підтримує заявлений прокурором позов в повному обсязі, а представник відповідача подав суду відзив на позов, згідно з яким відповідач зазначає про відсутність підстав для представництва прокурором позивачів 1 та 2, а також про те, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна - нежилі приміщення з №1 по №5 вітрина (групи приміщень №68) (в літ. А) загальною площею 61,6 кв.м. по АДРЕСА_1, оскільки попередній власник такого майна - ОСОБА_1 виразив свою волю на відчуження майна.

Ухвалою суду від 12.07.2016 розгляд справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 26.07.2016.

25.07.2016 відділом діловодства суду було отримано від позивача 1 додаткові пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи, а від позивача 2 - додаткові документи - хронологічну довідку щодо доказування права власності на нежитлові приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.

26.07.2016 відділом діловодства суду отримано від прокурора пояснення по справі, відповідно до яких прокурор зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Дар» є добросовісним набувачем майна - нежитлові приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, однак враховуючи те, що ОСОБА_1, як продавцю спірного майна, було достовірно відомо про права третіх осіб на таке майно, він безпідставно розпорядився майном, що є власністю територіальної громади міста Києва.

У судовому засіданні представники відповідача та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 26.07.2016 позов Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" про витребування майна залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1; продовжено строк розгляду справи на 15 днів; розгляд справи відкладено на 09.08.2016.

09.08.2016 відділом діловодства суду отримано від відповідача доповнення до відзиву на позов, відповідно до яких відповідач зазначає про необґрунтованість доводів прокурора та позивача стосовно вибуття спірного майна - нежитлові приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з володіння власника поза його волею, оскільки спірне майно вибуло з володіння власника за його ж волею - шляхом прийняття Дарницькою районною в м. Києві радою рішення №15 від 30.09.2009 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва».

У судове засідання 09.08.2016 з'явились прокурор, представник позивача, які підтримали позов, відповідач, який заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов, та представник третьої особи 1.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 09.08.2016 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за наявною у справі адресою (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 12/1, гуртожиток), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", відповідно до яких поштове відправлення з ухвалою суду від 26.07.2016 не вручено третій особі 2 під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності третьої особи 2 в судовому засіданні 09.08.2016 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 09.08.2016 за відсутності представника третьої особи 2, з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

При цьому, прокурор у даному судовому засіданні підтримав викладену у позові заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією прав на нежилі приміщення з №1 по №5 вітрина (групи приміщень №68) (в літ. А) загальною площею 61,62 кв.м. по АДРЕСА_1, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Нік-Дар».

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві чи іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У відповідності до п. 1 постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 вищевказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В той же час, прокурором не надано суду будь-яких доказів у підтвердження існування підстав вважати, що спірне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (у випадку задоволення позову), що матиме наслідком утруднення виконання або навіть невиконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, а отже, в її задоволенні судом відмовлено.

У судовому засіданні 09.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача та третьої особи 1, суд

ВСТАНОВИВ:

Нежитлові приміщення з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на праві комунальної власності належали територіальній громаді Дарницького району міста Києва, відповідно до свідоцтва про право власності від 30.07.2006.

Рішенням Дарницької районної у місті Києві ради від 30.09.2009 № 15 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва» було внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності, дозволених до приватизації у 2009 році, з визначенням способу їх приватизації. До вказаного переліку було внесено і нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Результати проведення конкурсу було оформлено протоколом № 3 засідання конкурсної комісії з продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 14.06.2010, відповідно до якого, переможцем конкурсу визначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6.

В подальшому, 18.06.2010 між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 278/П, який посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Наведені обставини встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 у справі №44/107 за позовом Приватного підприємства «Мак» до Фонду приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, Дарницької районної у м. Києві ради в особі Ліквідаційної комісії про визнання приватизації недійсною, визнання договору купівлі - продажу № 278/П від 18.06.2010 недійсним та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді реституції, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 №44/107.

Так, судом встановлено, що в межах розгляду справи №44/107 Приватне підприємство «Мак» оскаржувало проведену Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва процедуру приватизації комунального майна (нежилі приміщення з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1) з тих підстав, що Приватне підприємство «Мак» не було повідомлено про включення орендованих ним нежитлових приміщень до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, а тому не мало можливості реалізувати своє переважне право на їх придбання.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 у справі №44/107, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 №44/107, позов Приватного підприємства «Мак» задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 278/П від 18 червня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною 18 червня 2010 року, реєстраційний номер 2-1669, який укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6; застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 278/П від 18 червня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною 18 червня 2010 року, реєстраційний номер 2-1669, який укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 у вигляді двосторонньої реституції. В іншій частині позову відмовлено.

Судом встановлено, що 03.10.2013 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (третя особа 2) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 кв.м., що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 кв.м. є ОСОБА_1.

Наведені обставини встановлені рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц за позовом Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" до ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, третя особа: Приватне підприємство "МАК" про визнання договору від 03.10.2013 року недійсним та витребування майна.

Так, даним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц позов Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" задоволено частково: визнано договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013 року, згідно з яким Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняв нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. та зареєстрований у реєстрі за №904, недійсним. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, дане рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц мотивоване тими обставинами, що зміст договору купівлі-продажу від 03.10.2013 суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим вимогам законодавства та вчинений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки остання не мала права власності на спірне нерухоме майно на час укладання угоди, тому не могла ним розпорядитись.

Судом встановлено, що 26.06.2014 між ОСОБА_1 (продавець, третя особа 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нік-Дар» (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №1727 (копія договору долучена до позову), відповідно до п. 1.1. якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність на умовах та в порядку, визначених цим договором, нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері «А»), загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

За змістом п. 1.2. договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014, об'єкт нерухомості, вказаний в п. 1.1. цього договору, належить продавцю на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 03.10.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. по реєстру за №903. Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_3 від 03.10.2013, державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 03.10.2014, номер запису про право власності НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2.

Умовами п.п. 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014 сторонами погоджено, що за згодою сторін ціна продажу об'єкту нерухомості за цим договором складає 400000,00 грн., яка сплачена покупцем до підписання даного договору. Сторони стверджують, що розрахунок за цим договором проведено з дотриманням вимог статті 1087 Цивільного кодексу України та постанови Правління НБУ №210 від 06.06.2013.

Передача об'єкту нерухомості покупцю здійснюється у момент підписання цього договору. Сам факт підписання цього договору буде свідчити про фактичну передачу об'єкта нерухомості продавцем та фактичне його прийняття покупцем (п. 3.1. договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014).

Судом встановлено, що право власності на об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина (групи приміщень №68) (в літері «А»), загальною площею 61,6 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нік-Дар" державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014 №1727 (номер запису про право власності 6148128, дата державної реєстрації 26.06.2014) (копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна НОМЕР_4 від 13.04.2016 долучена до позову).

В обґрунтування позовних вимог, прокурор вказує на те, що вчинений ОСОБА_1 та відповідачем правочин - договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №1727, суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства, оскільки є таким, що вчинений ОСОБА_1 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, за відсутності у останнього права власності на майно, що є об'єктом договору купівлі-продажу на момент його укладення. Так, прокурор зазначає, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц визнано недійсним договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013 року, за яким ФОП ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняв нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. та зареєстрований у реєстрі за №904. За таких обставин, за відсутності у ОСОБА_1 прав на розпорядження майном, одержаним ним за договором від 03.10.2013, який рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц визнано недійсним, прокурор вважає, що майно, яке є об'єктом договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрованого у реєстрі за №1727, - право власності на приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вибуло з комунальної власності територіальної громади міста Києва поза волею власника.

З огляду на вищенаведене, прокурор просить суд витребувати у відповідача нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,62 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника - Київської міської ради.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За змістом ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Оскільки об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері «А»), загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1, за твердженням позивача, вибули з комунальної власності територіальної громади міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради. При цьому, суд зазначає, що ухвалою суду від 26.07.2016 позов Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" про витребування майна залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, з огляду на що, враховуючи положення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", які містять виключний перелік органів, в особі яких має право звертатись прокурор за захистом державних інтересів, - підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" відсутні.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з наявністю, за твердженням прокурора, підстав вважати, що об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері «А»), загальною площею 61,62 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з укладенням між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (третя особа 2) договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 03.10.2013, який рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц визнаний недійсним, вибув з володіння власника (Київської міської ради) поза його волею, у зв'язку з чим укладений в подальшому між відповідачем та третьою особою 2 договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014, за яким відповідач набув у власність від третьої особи 2 дане нерухоме майно, вчинений останньою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, за відсутності в неї права власності на спірне майно.

Так, як встановлено судом, 03.10.2013 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (третя особа 2) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 кв.м., власником яких став ОСОБА_1.

Як встановлено судом, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц позов Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" до ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, третя особа: Приватне підприємство "МАК" про визнання договору недійсним та витребування майна задоволено частково: визнано договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013 року, згідно з яким Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняв нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. та зареєстрований у реєстрі за №904, недійсним з підстав того, що даний правочин вчинено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки остання не мала права власності на спірне нерухоме майно на час укладання угоди, тому не могла ним розпорядитись.

Як встановлено судом, 26.06.2014 між ОСОБА_1 (продавець, третя особа 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нік-Дар» (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №1727 (копія договору долучена до позову), відповідно до п. 1.1. якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність на умовах та в порядку, визначених цим договором, нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері «А»), загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Як встановлено судом, право власності на об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина (групи приміщень №68) (в літері «А»), загальною площею 61,6 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нік-Дар" державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014 №1727 (номер запису про право власності 6148128, дата державної реєстрації 26.06.2014) (копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна НОМЕР_4 від 13.04.2016 долучена до позову).

Суд зазначає, що власником спірного нерухомого майна - нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина (групи приміщень №68) (в літері «А»), загальною площею 61,6 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) станом на момент подання позову до суду та розгляду справи в суді, за відсутності доказів переходу права власності на вказаний об'єкт до будь-яких інших осіб, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Дар» (відповідач).

В той же час, як встановлено судом, спірне нерухоме майно було отримано відповідачем у власність від третьої особи 2, яка, в свою чергу, набула вказане майно за договором купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013, укладеним з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, що визнаний судом недійсним як такий, що вчинений ФОП ОСОБА_6 без необхідного обсягу цивільної дієздатності.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, у зв'язку з визнанням рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц недійсним договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та третьою особою 2, такий договір не створив для сторін правових наслідків, з метою яких його було укладено, в тому числі, набуття третьою особою 2 права власності на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері «А»), загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Водночас, як встановлено судом, 26.06.2014 між ОСОБА_1 (продавець, третя особа 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нік-Дар» (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №1727 (копія договору долучена до позову), відповідно до п. 1.1. якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність на умовах та в порядку, визначених цим договором, нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері «А»), загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Як встановлено судом, за змістом п. 1.2. договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014, об'єкт нерухомості, вказаний в п. 1.1. цього договору, належить продавцю на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 03.10.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. по реєстру за №903. Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_3 від 03.10.2013, державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 03.10.2014, номер запису про право власності НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2.

За таких обставин, придбання за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014 права власності на майно - об'єкт нерухомості: нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері «А»), загальною площею 61,6 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1, фактично було здійснено відповідачем у особи, яка не мала права його відчужувати.

Разом з тим, згідно з приписами ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Так, за змістом ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд зазначає, що добросовісність набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання, при цьому, з сукупного аналізу наведених положень цивільного законодавства вбачається, що віднесення набувача майна, придбаного у особи, що не мала права його відчужувати, до категорії добросовісного відбувається за критерієм обізнаності набувача такого майна про відсутність в особи, що відчужує майно, правових підстав для його відчуження. Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

З огляду на відсутність будь-яких доказів у підтвердження обізнаності/імовірної обізнаності відповідача/існування обставин, за яких відповідач міг бути обізнаним стосовно відсутності у третьої особи 2 правових підстав для відчуження нерухомого майна - нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері «А»), загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1, суд дійшов висновку, що відповідач, який за умовами договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрованого у реєстрі за №1727, є покупцем такого майна, набув в порядку ст. 330 Цивільного кодексу України право власності на зазначене нерухоме майно як добросовісний набувач.

Власне, фактом добросовісного набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері «А»), загальною площею 61,6 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1, в тому числі, обґрунтовано позов прокурора у даній справі.

Так, посилаючись на вибуття нерухомого майна - приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,62 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з комунальної власності територіальної громади міста Києва поза волею власника, прокурор просить суд витребувати у відповідача нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,62 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Як зазначено у п. 10 постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, з огляду на заявлені позовні вимоги про витребування майна (нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,62 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1) у добросовісного набувача - відповідача, доказуванню в межах даного спору підлягають обставини вибуття такого майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Як встановлено судом, прокурор, обґрунтовуючи вибуття спірного нерухомого майна з комунальної власності територіальної громади міста Києва поза волею власника, посилається на рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц, яким визнано договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013 року, згідно з яким Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняв нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А»), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1,, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. та зареєстрований у реєстрі за №904, недійсним з підстав відсутності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки остання не мала права власності на спірне нерухоме майно на час укладання угоди, тому не могла ним розпорядитись.

В той же час, суд наголошує, що наведеним обставинам відчуження спірного нерухомого майна на користь третьої особи 2 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 передувало, власне, вчинення відповідного правочину, спрямованого на набуття останньою права власності на таке приміщення.

Так, як встановлено судом, рішенням Дарницької районної у місті Києві ради від 30.09.2009 № 15 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва» було внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності, дозволених до приватизації у 2009 році, з визначенням способу їх приватизації. До вказаного переліку було внесено і нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які на праві комунальної власності належали територіальній громаді Дарницького району міста Києва на підставі свідоцтва про право власності від 30.07.2006.

Як встановлено судом, результати проведення конкурсу було оформлено протоколом № 3 засідання конкурсної комісії з продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 14.06.2010 відповідно до якого, переможцем конкурсу визначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6.

Як встановлено судом, в подальшому, 18.06.2010 між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 278/П, який посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, як встановлено судом, Приватне підприємство «Мак» звернулось до суду з позовом до Фонду приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, Дарницької районної у м. Києві ради в особі Ліквідаційної комісії про визнання приватизації недійсною, визнання договору купівлі - продажу № 278/П від 18.06.2010 недійсним та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді реституції з тих підстав, що Приватне підприємство «Мак» не було повідомлено про включення орендованих ним нежитлових приміщень до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, а тому не мало можливості реалізувати своє переважне право на їх придбання.

Як встановлено судом, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 у справі №44/107, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 №44/107, позов Приватного підприємства «Мак» задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 278/П від 18 червня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною 18 червня 2010 року, реєстраційний номер 2-1669, який укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6; застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 278/П від 18 червня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною 18 червня 2010 року, реєстраційний номер 2-1669, який укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, у вигляді двосторонньої реституції. В іншій частині позову відмовлено.

Суд наголошує, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 у справі №44/107, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 №44/107, мотивована тим, що не повідомивши позивача про приватизацію майна та не звернувшись до нього з відповідною пропозицією, орган приватизації порушив переважне право орендаря на приватизацію орендованого ним майна, яке передбачене у ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, що є порушенням прав потенційного покупця, що відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» є підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу об'єкта приватизації.

Так, суд зазначає, що приватизація комунального майна, зокрема нежитлових приміщень, належних до комунальної власності, здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)».

Згідно зі ст. 7 зазначеного Закону у відповідній редакції, Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, шляхом викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

За таких обставин, за приписами ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)», зокрема, місцеві ради за поданням органів приватизації затверджують переліки об'єктів, які перебувають, у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, шляхом викупу.

Як встановлено судом, рішенням Дарницької районної у місті Києві ради від 30.09.2009 № 15 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва» було внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності, дозволених до приватизації у 2009 році, з визначенням способу їх приватизації. До вказаного переліку було внесено і нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які на праві комунальної власності належали територіальній громаді Дарницького району міста Києва на підставі свідоцтва про право власності від 30.07.2006.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до рішення № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" Київською міською радою було вирішено не утворювати районні у місті Києві ради; припинити з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, в тому числі, Дарницьку районну у місті Києві раду.

За змістом ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

За таких обставин, з огляду на ліквідацію районних у місті Києві рад, місцеве самоврядування у місті Києві станом на момент звернення прокурора до суду та розгляду справи судом здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду та її виконавчі органи.

Разом з тим, станом на момент прийняття рішення від 30.09.2009 № 15 щодо переліку об'єктів комунальної власності, дозволених до приватизації у 2009 році, Дарницька районна у місті Києві рада, як орган місцевого самоврядування, в порядку приписів ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)» фактично виразила свою волю щодо передання належного територіальній громаді нерухомого майна у приватну власність із застосуванням процедури приватизації за конкурсом.

Так, згідно зі ст. 18 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)» у відповідній редакції, після закінчення засідання конкурсною комісією складається протокол, в якому зазначаються такі відомості: умови конкурсу; пропозиції учасників конкурсу; обгрунтування вибору переможця конкурсу; відомості про учасників конкурсу. Протокол підписується всіма членами конкурсної комісії та в триденний строк з дня проведення конкурсу надсилається відповідному органу приватизації. Результати конкурсу затверджує орган приватизації.

Як встановлено судом, результати проведення конкурсу було оформлено протоколом № 3 засідання конкурсної комісії з продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 14.06.2010 відповідно до якого, переможцем конкурсу визначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)» у відповідній редакції, право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Як встановлено судом, за наслідками проведеного конкурсу, 18.06.2010 між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва (продавець) та ФОП ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 278/П, який посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відтак, наведені вище обставини свідчать про наявність у місцевої ради відповідного волевиявлення щодо надання дозволу на приватизацію спірного нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, що знайшло свій вираз у рішенні Дарницької районної у місті Києві ради від 30.09.2009 № 15 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва», а Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва, як органом приватизації, що здійснив організацію проведення конкурсу, - на фактичне відчуження такого нерухомого майна на користь переможця конкурсу, що знайшло свій вираз в укладенні з останнім (ФОП ОСОБА_6) відповідного договору купівлі-продажу, предметом якого є прийняття покупцем у власність від продавця об'єкту нерухомого майна - нежилі приміщення з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, суд зазначає, що у разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1-3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України №6-1203-цс15 від 16.09.2015.

За таких обставин, з урахуванням того, що єдиною підставою для визнання договору купівлі-продажу № 278/П від 18.06.2010, який посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною, недійсним, відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 у справі №44/107, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 №44/107, було неповідомлення Приватного підприємства «Мак» (як орендаря майна) про приватизацію такого майна та незвернення до нього з відповідною пропозицією, що мало наслідком порушення органом приватизації переважного права орендаря на приватизацію орендованого ним майна, яке передбачене ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, що в силу ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» стало підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу об'єкта приватизації, з огляду на встановлені судом обставини вираження місцевою радою наміру (волі) на надання дозволу на приватизацію нерухомого майна - нежилі приміщення з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а органом приватизації - на фактичне передання у власність переможця конкурсу такого майна, що отримало свій вираз в укладеному договорі купівлі-продажу № 278/П від 18.06.2010, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено обставин первісного вибуття такого нерухомого майна з володіння власника - територіальної громади міста Києва - поза його волею, що, відповідно, виключає можливість застосування в такому випадку віндикаційного способу захисту (ст. 388 Цивільного кодексу України), а саме витребування у відповідача, як добросовісного набувача, нежилих приміщень з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що були набуті ним на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрованого у реєстрі за №1727.

Крім того, суд додатково зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як встановлено судом, умовами п.п. 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрованого у реєстрі за №1727, сторонами погоджено, що за згодою сторін ціна продажу об'єкту нерухомості за цим договором складає 400000,00 грн., яка сплачена покупцем до підписання даного договору. Сторони стверджують, що розрахунок за цим договором проведено з дотриманням вимог статті 1087 Цивільного кодексу України та постанови Правління НБУ №210 від 06.06.2013.

Відтак, умовами договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрованого у реєстрі за №1727, передбачено оплатний характер даного правочину щодо відчуження права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.

При цьому, доводи прокурора стосовно обставин обізнаності третьої особи 2 про права третіх осіб на спірне нерухоме майно в будь-якому разі не впливають на обставини добросовісного набуття саме відповідачем (новим власником) права власності на таке майно та встановлені судом обставини щодо вибуття спірного майна з володіння власника за його ж волею.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" про витребування на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради майна - нежилих приміщень з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на прокуратуру, з огляду на відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.08.2016

Суддя І.М. Отрош