Постанова

від 22.02.2017 по справі 910/10224/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 910/10224/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіНєсвєтової Н.М. (доповідач), суддів:Кондратової І.Д., Ковтонюк Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі№ 910/10224/16 Господарського суду міста Києва за позовомПершого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про 1.Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" 2.Мартинюк Микола Станіславович витребування майна за участю представників сторін:

прокуратури: Кравчук О.А.,

позивача: Зденик Т.В.,

відповідача : Колесников І.А., Касяненко Л.В.,

третьої особи 1: Антоненко О.В.,

третьої особи 2: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Київська міська прокуратура №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" про витребування нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А"), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі № 910/10224/16 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Товариств з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" повернути на користь власника - Київської міської ради нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А"), загальною площею 61,62 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" на користь Прокуратури міста Києва судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6689,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 357,90 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "НІК-ДАР" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 09.08.2016 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до свідоцтва про право власності від 30.07.2006 року нежитлові приміщення з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на праві комунальної власності належали територіальній громаді Дарницького району міста Києва.

Рішенням Дарницької районної у місті Києві ради від 30.09.2009 року № 15 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва" було внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності, дозволених до приватизації у 2009 році, з визначенням способу їх приватизації, до якого було внесено і нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Судами також встановлено, що за результатами проведення конкурсу з продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, оформленого протоколом від 14.06.2010 року № 3, переможцем конкурсу визначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_10.

В подальшому, 18.06.2010 року між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 278/П, який посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення з № 1 по № 5, вітрина (групи приміщень № 68), (в літ. А), загальною площею 61,62 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року у справі №44/107, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012, за позовом Приватного підприємства "Мак" до Фонду приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_10, Дарницької районної у м. Києві ради в особі Ліквідаційної комісії визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 278/П від 18 червня 2010 , посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною 18.06.2010 року, реєстраційний номер 2-1669, який укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10; застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 278/П від 18 червня 2010, посвідченого державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною 18 червня 2010, реєстраційний номер 2-1669, який укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 у вигляді двосторонньої реституції. В іншій частині позову відмовлено.

В подальшому, 03.10.2013 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 кв.м., що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 кв.м. є ОСОБА_12.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц за позовом Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" до ОСОБА_12, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, третя особа: Приватне підприємство "МАК" про визнання договору від 03.10.2013 року недійсним та витребування майна, позов Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" задоволено частково, а саме визнано недійсним договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013 , згідно з яким Фізична особа-підприємець ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_12, а ОСОБА_12 прийняв нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А"), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. та зареєстрований у реєстрі за №904. В іншій частині позову відмовлено.

У зазначеному вище рішенні Дарницького районного суду міста Києва встановлено, що зміст договору купівлі-продажу від 03.10.2013 суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим вимогам законодавства та вчинений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки остання не мала права власності на спірне нерухоме майно на час укладання угоди , тому не могла ним розпорядитись.

Також встановлено, що 26.06.2014 між ОСОБА_12 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №1727 (копія договору долучена до позову), відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність на умовах та в порядку, визначених цим договором, нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері "А"), загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Звертаючись з даним позовом, прокурор зазначав, що укладений між ОСОБА_12 та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014 року є таким, що вчинений ОСОБА_12 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, за відсутності у останнього права власності на майно, що є об'єктом договору купівлі-продажу на момент його укладення, у зв'язку з чим просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А"), загальною площею 61,62 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на користь власника - Київської міської ради, як таке, що вибуло з комунальної власності територіальної громади міста Києва поза волею власника.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що придбання за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.06.2014 права власності на майно - об'єкт нерухомості: нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері "А"), загальною площею 61,6 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1, фактично було здійснено відповідачем у особи, яка не мала права його відчужувати. Разом з тим, місцевий суд зазначив, що згідно з приписами ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Отже, з огляду на відсутність будь-яких доказів у підтвердження обізнаності відповідача стосовно відсутності у третьої особи 2 правових підстав для відчуження нерухомого майна - нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері "А"), загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 тому відповідач, який за умовами договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. та зареєстрованого у реєстрі за №1727 є покупцем такого майна, набув в порядку ст. 330 Цивільного кодексу України право власності на зазначене нерухоме майно як добросовісний набувач .

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірне майно вибуло з комунальної власності поза волею власника-територіальної громади міста Києва в особі Дарницької районної у м.Києві ради, оскільки його відчуження відбувалось з порушенням вимог законодавства, тому спірне майно підлягає витребовуванню від ТОВ "НІК-ДАР" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

ЦК України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (віндикація). Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього за умови, якщо згідно із статтею 388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Як вже зазначалося вище, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 у справі № 44/107, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 278/П від 18 червня 2010 , укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10, та застосовано наслідки недійсності вказаного договору у вигляді двосторонньої реституції.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно вказав на те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_10, укладаючи 03.10.2013 договір купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 61,60 кв.м. з ОСОБА_12 не могла не знати про те, що не має права укладати цей договір, оскільки не мала права власності на спірне нерухоме майно на час укладання угоди, враховуючи зазначені вище рішення судів.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.01.2015 у справі №753/8197/14-ц позов Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" задоволено частково, а саме визнано недійсним договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 03.10.2013 , згідно з яким Фізична особа-підприємець ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_12, а ОСОБА_12 прийняв нежилі приміщення з № 1 (один) по 5 (п'ять), вітрина групи приміщень №68 (шістдесят вісім) (в літері А"), загальною площею 61,60 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кочергою Г.Г. та зареєстрований у реєстрі за №904.

У зазначеному вище рішенні Дарницького районного суду міста Києва встановлено, що зміст договору купівлі-продажу від 03.10.2013 суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим вимогам законодавства та вчинений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки остання не мала права власності на спірне нерухоме майно на час укладання угоди, тому не могла ним розпорядитись.

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апеляційним судом встановлено, що, не маючи права укладати договір купівлі-продажу нежилих приміщень у зв'язку з відсутністю права власності на нерухоме майно на час укладання угоди, 26.06.2014 ОСОБА_12 (продавець) укладає договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" (покупець, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність на умовах та в порядку, визначених цим договором, нежилі приміщення з №1 по №5, вітрина, група приміщень №68 (в літері "А"), загальною площею 61,60 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

За приписами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, встановлені та зазначені вище обставини свідчать про те, що спірне майно вибуло з комунальної власності поза волею власника-територіальної громади міста Києва в особі Дарницької районної у м.Києві ради, оскільки його відчуження відбувалось з порушенням вимог законодавства, тому колегія суддів погоджується з апеляційним господарським судом та вважає, що спірне майно підлягає витребовуванню від ТОВ "НІК-ДАР" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

При цьому , колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку, відмовивши у позові, не врахувавши при цьому, що Київська міська рада є законним власником майна, яке вибуло із власності територіальної громади з порушенням установленого порядку та поза волею власника.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ДАР" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №910/10224/16 - без змін.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:І. Кондратова Л. Ковтонюк