Рішення

від 22.08.2016 по справі 912/2214/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 рокуСправа № 912/2214/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2214/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн", смт.Нове, м. Кіровоград

до відповідачів:

І - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_1", м. Одеса

ІІ - Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанський комбікормовий завод", смт. Вільшанка, Кіровоградська область

про стягнення 379 162,17 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.16;

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" (далі - ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_1" (далі - ТОВ "ЕЙЧ ОСОБА_1", відповідач І) та з Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанський комбікормовий завод" (далі - ПСП "Вільшанський комбікормовий завод", відповідач ІІ) заборгованість у розмірі 451 162,17 грн, з яких: 184 600,00 грн сума боргу за поставлений товар, 37 485,17 грн пені, 207 715,10 грн інфляційних, 21 361,90 грн 3% річних, з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 06.06.2016 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2214/16.

19.08.2016 позивачем подано заяву від 19.08.2016 № 242-16, згідно якої позивач просить стягнути солідарно з відповідачів загальну суму заборгованості у розмірі 341 677,00 грн, з яких: сума основного боргу за поставлений товар - 112 600,00 грн, сума інфляційних - 207 715,10 грн, сума 3% річних - 21 361,90 грн (том ІІ а.с. 53).

В судовому засіданні 22.08.2016 представником позивача подано заяву від 22.08.2016, у відповідності до якої позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за поставлений товар - 112 600,00 грн, суму інфляційних - 207 715,10 грн, 3% річних - 21 361,90 грн та пені - 37 485,17 грн, що всього становить 379 162,17 грн (том ІІ а.с. 54).

Стосовно поданих заяв господарський суд враховує, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з частиною третьою ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

За правилами частини третьої ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

З урахуванням викладеного та виходячи з того, що вказані заяви подано представником ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" в межах повноважень останнього, господарський суд приймає заяву від 22.08.2016, в якій зменшено розмір позовних вимог, та здійснює розгляд справи відповідно до остаточно визначеної позивачем ціни позову, яка становить: 112 600,00 грн сума боргу за поставлений товар, 207 715,10 грн інфляційних, 21 361,90 грн 3% річних та 37 485,17 грн пеня, що всього складає 379 162,17 грн.

При цьому, господарський суд враховує, що позивачем помилково визначено в заяві від 22.08.2016 загальну суму 379 161,57 грн, оскільки при математичному розрахунку наведених у заяві сум ціна позову складає саме 379 162,17 грн (112 600,00 + 207 715,10 + 21 361,90 + 37 485,17).

Відповідач І відзиву на позов не подав та участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про їх проведення, у тому числі про проведення судового засідання 22.08.2016, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку (том ІІ а.с. 52).

Відповідач ІІ згідно відзиву на позовну заяву зазначив, що не заперечує проти існуючої заборгованості стосовно відповідача І, однак вважає, що підстави для стягнення такої заборгованості з ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" відсутні у зв'язку з припинення поруки в силу ст. 559 Цивільного кодексу України (том ІІ а.с. 5-6). Відповідач ІІ просить розглянути справу за відсутністю представника ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" (том ІІ а.с. 4).

Враховуючи, що участь в судовому засіданні представників сторін, є процесуальним правом, яким сторони зобов'язані користуватися добросовісно, приймаючи до уваги належне повідомлення всіх учасників судового процесу про проведення судового засідання 22.08.2016 та з огляду на граничні строки вирішення спору, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів та за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 22.08.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 22.08.2016 представником позивача підтримано позовні вимоги згідно позовної заяви та з урахуванням зменшеної ціни позову відповідно до заяви від 22.08.2016.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2013 між ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" (Постачальник) та ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" (Покупець) укладено договір на поставку товару № ЕА-24-01 (далі - Договір) (том І а.с. 23-25).

Згідно вказаного Договору Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити відповідно до умов Договору наступний товар - шрот соєвий кормовий тостований гранульований та/або негранульований (далі - ОСОБА_4).

Відповідно до Договору, ціна на ОСОБА_4 визначається в Специфікаціях та/або додаткових угодах (п. 1.3. Договору); загальна сума Договору складається з суми Специфікацій та/або додаткових угод, укладених між сторонами (п. 1.2. Договору).

За умовами Договору (якщо інше не передбачено Специфікаціями) постачання ОСОБА_4 здійснюється партіями не пізніше трьох календарних днів з дати отримання 100% передоплати на умовах EXW - ПрАТ "Протеї Продакшн" згідно правил Інкотермс-2010 (п.п. 4.1., 4.3. Договору). Оплата ОСОБА_4 здійснюється Покупцем шляхом передоплати 100% вартості ОСОБА_4 (партії ОСОБА_4) на поточний рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку протягом 3-х днів (п. 3.1. Договору); датою оплати є дата отримання Постачальником грошових коштів на поточний рахунок (п. 3.3. Договору).

Строк дії Договору, з урахування Додаткової угоди № 1 від 25.12.2013 - з моменту підписання його сторонами до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань по цьому Договору (том І а.с. 26).

До Договору між сторонами в період з 28.02.2013 по 26.12.2013 підписано Специфікації № № 1-13, в яких погоджено об'єми поставки та ціна ОСОБА_4 (том І а.с. 27-40).

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору та згідно Специфікацій позивачем в період березень 2013 - грудень 2013 поставлено, а ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" прийнято ОСОБА_4 на загальну суму 10 619 621,80 грн, що підтверджується наданими до справи видатковими накладними, довіреностями, актами звірки між сторонами (том І а.с. 41-103, 228-231). Отримання ОСОБА_4 на вказану суму ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" не заперечено.

Між тим, як повідомляє позивач, ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" повний розрахунок за отриманий ОСОБА_4 не здійснив, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом у даній справі.

При розгляді справи господарський суд враховує, що за положеннями ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві визначений договором товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу, та оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. ст. 662, 663, 689, 692). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище та що підтверджено належними доказами, ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" отримано від ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" ОСОБА_4 за Договором на загальну суму 10 619 621,80 грн. За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, вказаний ОСОБА_4 оплачено ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" частково, зокрема - на день звернення до суду ОСОБА_4 оплачено на суму 10 435 021,80 грн та заборгованість становила 184 600,00 грн. З повідомленням позивача після порушення провадження у справі та під час розгляду справи ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" сплачено за товар 72 000,00 грн та заборгованість на час розгляду справи становить 112 600,00 грн, яку і просить стягнути позивач.

Відповідач І у відповідності зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України розрахунок позивача та наявність заборгованості за поставлений ОСОБА_4 в розмірі 112 600,00 грн не спростував, доказів на підтвердження обставин відсутності заборгованості у вказаному розмірі до суду не подав.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного Договору оплата за ОСОБА_4 здійснюється Покупцем шляхом передоплати 100% вартості ОСОБА_4 (партії ОСОБА_4) на поточний рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку протягом 3-х днів, окрім поставок згідно Специфікацій № 10 від 01.11.2013 та № 13 від 26.12.2013, в яких передбачено строк оплати - протягом 5 банківських днів згідно виставленого рахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що для здійснення оплати ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" виписано відповідні рахунки (том І а.с. 167-222), отримання яких ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" не заперечується та підтверджується посиланням на рахунки в окремих платіжних дорученнях, а також відповідністю сплачених сум в платіжних дорученнях, в яких відсутнє посилання на рахунки, сумам, які виставлено у рахунках.

На підставі викладеного, враховуючи підтвердження матеріалами справи отримання відповідачем ОСОБА_4 на загальну суму 10 435 021,80 грн і виникнення обов'язку з його оплати та відсутність доказів повної оплати, позовні вимоги ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" про стягнення з ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" заборгованості за поставлений ОСОБА_4 в розмірі 112 600,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

У зв'язку з порушенням ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" виконання грошового зобов'язання - зобов'язання з оплати вартості ОСОБА_4, позивач згідно поданого позову (з урахуванням заяви від 22.08.2016) просить також стягнути інфляційні втрати в розмірі 207 715,10 грн, 3% річних в сумі 21 361,90 грн та пеню в розмірі 37 485,17 грн.

При розгляді вказаних вимог господарський суд враховує наступне.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання господарських відносин учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції, якими є неустойка, штраф і пеня.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, порушення ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" зобов'язання за Договором з оплати вартості ОСОБА_4 в установлений Договором строк є підставою для застосування до останнього положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі, встановленої договором та в межах подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на вимоги частини 1 ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені (том І а.с. 241-254), господарський суд встановив наступне.

За оцінкою наявних у справі матеріалів, а саме: рахунків на оплату, видаткових накладних, платіжних доручень про сплату вартості ОСОБА_4 та зазначених у них призначень платежу і сплачених грошових сум, слід дійти висновку, що заборгованість в розмірі 960 042,00 грн, з якої позивач починає нарахування, є вартістю ОСОБА_4, поставленого згідно наступних видаткових накладних:

№ ПТД00000057 від 13.01.2014 на суму 192 496,00 грн;

№ ПТД00000071 від 14.01.2014 на суму 218 572,00 грн;

№ ПТД00000139 від 20.01.2014 на суму 209 562,00 грн;

№ ПТД00000251 від 30.01.2014 на суму 168 858,00 грн;

№ ПТД00000252 від 31.01.2014 на суму 170 554,00 грн,

а всього - 960 042,00 грн (том І а.с. 99-103).

Для оплати вартості вказаного ОСОБА_4 позивачем виписано наступні рахунки:

№ ЕАІ-50Ш від 13.01.2014 на суму 192 496,00 грн;

№ ЕАІ-52Ш від 14.01.2014 на суму 218 572,00 грн;

№ ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 на суму 209 562,00 грн;

№ ЕАІ-54Ш від 30.01.2014 на суму 168 858,00 грн;

№ ЕАІ-55Ш від 31.01.2014 на суму 170 554,00 грн,

а всього - 960 042,00 грн (том І а.с. 217-222).

Вартість ОСОБА_4 по вказаним вище рахункам та видатковим накладним в межах розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені оплачувалась ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" наступним чином:

03.02.2014 згідно платіжного доручення № 37 на суму 411 068,00 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-50Ш від 13.01.2014 та № ЕАІ-52Ш від 14.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 548 974,00 грн);

14.03.2014 згідно платіжного доручення № 72 на суму 50 000 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 498 974,00 грн);

24.03.2014 згідно платіжного доручення № 77 на суму 40 000 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 458 974,00 грн);

18.04.2014 згідно платіжного доручення № 123 на суму 27 000 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 431 974,00 грн);

07.05.2014 згідно платіжного доручення № 145 на суму 10 000 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 421 974,00 грн);

20.05.2014 згідно платіжного доручення № 178 на суму 20 000 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 401 974,00 грн);

27.06.2014 згідно платіжного доручення № 258 на суму 16 000 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 385 974,00 грн);

09.07.2014 згідно платіжного доручення № 280 на суму 16 000 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 369 974,00 грн);

15.10.2014 згідно платіжного доручення № 465 на суму 59 974,00 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 310 000,00 грн);

08.05.2014 згідно платіжного доручення № 175 на суму 25 000,00 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 285 000,00 грн);

26.05.2014 згідно платіжного доручення № 86231 на суму 40 000,00 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 245 000,00 грн);

24.12.2014 на суму 50 000,00 грн (залишок заборгованості після оплати 195 000,00 грн);

03.04.2016 на суму 6 000,00 грн (залишок заборгованості після оплати 189 000,00 грн);

05.05.2016 згідно платіжного доручення № 142 на суму 2 400,00 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 186 600,00 грн);

11.05.2016 згідно платіжного доручення № 144 на суму 2 000,00 грн, з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 184 600,00 грн) (том І а.с. 104-113, 165-166).

Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних втрат відповідає наведеним вище положенням, в розрахунку правильно враховано строк виникнення обов'язку з оплати по наведеним вище рахункам та враховано здійсненні ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" оплати (том І а.с. 243). Нарахування позивачем інфляційним втрат в загальному розмірі 207 715,10 грн за період прострочення з лютого 2014 по квітень 2016 є правомірним, вказана позовна вимога до ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" підлягає задоволенню.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних в цілому відповідає наведеним положенням, за виключенням неправильного визначення на початку періоду нарахування прострочення окремих сум.

Так, позивач розпочинає нарахування 3% з 01.02.2014 на суму заборгованості 960 042,00 грн, тоді як заборгованість у вказаному розмірі станом на 01.02.2014 була відсутня. Як зазначено вище, заборгованість в розмірі 960 042,00 грн є вартістю ОСОБА_4, поставленого згідно наступних видаткових накладних:

№ ПТД00000057 від 13.01.2014 на суму 192 496,00 грн;

№ ПТД00000071 від 14.01.2014 на суму 218 572,00 грн;

№ ПТД00000139 від 20.01.2014 на суму 209 562,00 грн;

№ ПТД00000251 від 30.01.2014 на суму 168 858,00 грн;

№ ПТД00000252 від 31.01.2014 на суму 170 554,00 грн,

для оплати якого виставлено наступні рахунки:

№ ЕАІ-50Ш від 13.01.2014 на суму 192 496,00 грн;

№ ЕАІ-52Ш від 14.01.2014 на суму 218 572,00 грн;

№ ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 на суму 209 562,00 грн;

№ ЕАІ-54Ш від 30.01.2014 на суму 168 858,00 грн;

№ ЕАІ-55Ш від 31.01.2014 на суму 170 554,00 грн.

Разом з цим, строк оплати рахунків № ЕАІ-54Ш від 30.01.2014 на суму 168 858,00 грн та № ЕАІ-55Ш від 31.01.2014 на суму 170 554,00 грн станом на 01.02.2014 не настав. Вказані рахунки підлягали оплаті згідно пункту 6 Специфікації № 13 від 26.12.2013 протягом 5-ти банківських днів. Відповідно граничний строк оплати таких рахунків - 06.02.2014 та 07.02.2014.

Виходячи з наведеного та розраховуючи 3% річних за весь період прострочення в межах періоду розрахунку позивача, господарський суд наводить наступний розрахунок 3% річних за період:

01 - 02.02.2014 на суму заборгованості 620 630,00 грн, що становить 102,02 грн 3% річних;

03 - 06.02.2014 на суму заборгованості 209 562,00 грн, що становить 68,90 грн 3% річних;

07.02.2014 на суму заборгованості 378 420,00 грн, що становить 31,10 грн 3% річних;

08.02. - 13.03.2014 на суму заборгованості 548 974,00 грн, що становить 1 534,12 грн 3% річних;

14 - 23.03.2014 на суму заборгованості 498 974,00 грн, що становить 410,12 грн 3% річних;

24.03. - 17.04.2014 на суму заборгованості 458 974,00 грн, що становить 943,09 грн 3% річних;

18.04. - 06.05.2014 на суму заборгованості 431 974,00 грн, що становить 674,59 грн 3% річних;

07 - 19.05.2014 на суму заборгованості 421 974,00 грн, що становить 450,88 грн 3% річних;

20.05. - 26.06.2014 на суму заборгованості 401 974,00 грн, що становить 1 255,48 грн 3% річних;

27.06. - 08.07.2014 на суму заборгованості 385 974,00 грн, що становить 380,69 грн 3% річних;

09.07. - 14.10.2014 на суму заборгованості 369 974,00 грн, що становить 2 980,06 грн 3% річних;

15.10.214 - 07.05.2015 на суму заборгованості 310 000,00 грн, що становить 5 223,29 грн 3% річних;

08 - 25.05.2015 на суму заборгованості 285 000,00 грн, що становить 421,64 грн 3% річних;

26.05. - 23.12.2015 на суму заборгованості 245 000,00 грн, що становить 4 269,04 грн 3% річних;

24.12.2015 - 02.04.2016 на суму заборгованості 195 000,00 грн, що становить 1 614,69 грн 3% річних;

03.04. - 04.05.2016 на суму заборгованості 189 000,00 грн, що становить 495,74 грн 3% річних;

05 - 10.05.2016 на суму заборгованості 186 600,00 грн, що становить 91,77 грн 3% річних;

11 - 25.05.2016 на суму заборгованості 184 600,00 грн, що становить 226,97 грн 3% річних,

а всього - 21 174,19 грн 3% річних.

Отже, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 21 174,19 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині стягнення 3% річних господарський суд відмовляє з підстав неправильного розрахунку позивача.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або порушення виконання зобов'язань з оплати ОСОБА_4/партії ОСОБА_4, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми несплаченого платежу.

При розрахунку пені у визначеному розмірі (том І а.с. 241-243) позивачем також не враховано зазначені вище обставини щодо строку оплати рахунків № ЕАІ-54Ш від 30.01.2014 на суму 168 858,00 грн та № ЕАІ-55Ш від 31.01.2014 на суму 170 554,00 грн. Крім того, нарахування пені з прострочення оплати рахунку № ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 на суму 209 562,00 грн здійснено поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, іншій строк нарахування пені умовами Договору не передбачено.

З урахуванням наведеного та в межах періоду розрахунку позивача, господарський суд здійснює наступний розрахунок пені:

01 - 02.02.2014 на суму заборгованості 620 630,00 грн, що становить 442,09 грн пені;

03 - 06.02.2014 на суму заборгованості 209 562,00 грн, що становить 298,55 грн пені;

07.02.2014 на суму заборгованості 378 420,00 грн, що становить 134,80 грн пені;

08.02. - 13.03.2014 на суму заборгованості 548 974,00 грн, що становить 6 647,85 грн пені;

14 - 23.03.2014 на суму заборгованості 498 974,00 грн, що становить 1 777,17 грн пені;

24.03. - 17.04.2014 на суму заборгованості 458 974,00 грн, що становить 4 313,09 грн пені;

18.04. - 06.05.2014 на суму заборгованості 431 974,00 грн, що становить 4 272,40 грн пені;

07 - 19.05.2014 на суму заборгованості 421 974,00 грн, що становить 2 855,55 грн пені;

20.05. - 26.06.2014 на суму заборгованості 401 974,00 грн, що становить 7 951,38 грн пені;

27.06. - 08.07.2014 на суму заборгованості 385 974,00 грн, що становить 2 411,02 грн пені;

09.07. - 28.07.2014 на суму заборгованості 369 974,00 грн, що становить 4 581,60 грн пені;

29.07. - 01.08.2014 на суму заборгованості 160 412,00 грн, що становить 439,48 грн пені,

а всього пеня становить - 36 124,98 грн.

Отже, згідно наведеного з ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" підлягає стягненню пеня в розмірі 36 124,98 грн. У задоволенні позову в іншій частині стягнення пені господарський суд відмовляє з підстав неправильного розрахунку.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" підлягають частковому задоволенню в розмірі 112 600,00 грн сума боргу за поставлений ОСОБА_4, 207 715,10 грн інфляційних втрат, 21 174,19 грн 3% річних та 36 124,98 грн пені. У задоволенні позову до ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" в іншій частині господарський суд відмовляє з наведених вище підстав.

Одночасно, господарський суд не вбачає підстав для солідарного стягнення вказаної заборгованості з ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" на підставі наступного.

Позовна вимога про солідарне стягнення обґрунтована укладенням між ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" (Поручитель) та ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" (Кредитор) договору поруки № 3 від 27.03.2014 (том І а.с. 232).

Згідно вказаного договору Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за виконання ТОВ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" (Боржник) зобов'язань за Договором № ЕА-24-01 від 24.01.2013 поставки товару - шроту соєвого кормового тостованого гранульованого та/або негранульованого та всіх специфікацій до нього, укладених між Кредитором і Боржником.

Цивільний кодекс України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554).

В ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено підстави припинення поруки. Зокрема, згідно ч. 4 наведеної норми порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки № 3 від 27.03.2014 передбачено, що він вступає з моменту його підписання сторонами. Згідно пункту 3.2. договору він припиняється у випадках: припинення забезпеченого дійсним договором зобов'язання; за згодою сторін; в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

З урахуванням змісту пункту 3.2 договору поруки господарський суд дійшов висновку, що така умова договору не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає приписам ст. 252 Цивільного кодексу України, відповідно до яких строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Наведеної вище позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, постанова від 15.04.2015 у справі № 3-42гс15.

З матеріалів справи слідує, що з листом-вимогою до Поручителя - ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" позивач звернувся 01.04.2016 (том І а.с. 233-234), а з позовом - 06.06.2016, тобто поза межами шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відтак порука за договором поруки № 3 від 27.03.2014 є припиненою у зв’язку із закінченням строку її чинності.

Оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), право кредитора, як і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, відповідно жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

На підставі викладеного, у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати стягнення боргу з ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" за припиненою порукою, господарський суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення солідарно з ПСП "Вільшанський комбікормовий завод".

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача та відповідача І пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_1" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_1" (65045, м. Одеса, вул. Буніна, 30, офіс 201, ідентифікаційний код 33506470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" (25491, Кіровоградська область, м. Кіровоград, смт. Нове, вул. Ливарна, 10, ідентифікаційний код 36390340) заборгованість у розмірі 377 614,27 грн, з якої: 112 600,00 грн сума боргу за поставлений товар, 207 715,10 грн інфляційних втрат, 21 174,19 грн 3% річних та 36 124,98 грн пені, а також 5 664,21 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ОСОБА_1" в іншій частині відмовити.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанський комбікормовий завод" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.08.2016.

Суддя В.В.Тимошевська