Постанова

від 25.08.2016 по справі 804/5102/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 р. Справа № 804/5102/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріЗоідзе Т. А. за участю: представника позивача представника відповідача Дмитренка О. О. Макушенцевої А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2016 року №0000165103.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень податкового законодавства, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську міжрегіонального головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по здійсненим фінансово-господарським операціям з підприємствами-постачальниками: ТОВ Ф.«ЕПЗ» (код за ЄДРПОУ 21942373) за лютий, березень, квітень та травень 2015 року, ТОВ «ІНКОРПОРАЦІЯ» (код за ЄДРПОУ 30001349) за червень 2015 року, ПП «ЮВІКС» (код за ЄДРПОУ 30166455) за лютий, березень, травень та липень 2015 року, ПП «СІГМА» (код за ЄДРПОУ 30179160) за лютий 2015 року, ТОВ «ТД«ТУРБОГАЗТЕХНОЛОГІЯ» (код за ЄДРПОУ 30499271) за лютий та червень 2015 року, ППВО «УКРПРОМСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 30502268) за травень та червень 2015 року, ТОВ «НВК»СОЮЗЦВЕТМЕТАВТОМАТИКА» (код за ЄДРПОУ 31550930) за січень та липень 2015 року, ТОВ «ТОНДО» (код за ЄДРПОУ 31736464) за травень та червень 2015 року, ТОВ «БЕЛ-ПАК» (код за ЄДРПОУ 31867211) за травень 2015 року, ТОВ «ДПЗ «ПРОГРЕС» (код за ЄДРПОУ 31929089) за травень 2015 року, КОНЦЕРН «СТАЛЬПРОМБУД» (код за ЄДРПОУ 32098749) за травень, червень та липень 2015 року, ТОВ «ХАЙТЕК» (код за ЄДРПОУ 32264603) за січень та липень 2015 року, ТОВ «КВМШ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 32410750) за липень 2015 року, ТОВ «ОН ЛАЙН ЕІР» (код за ЄДРПОУ 32975543) за травень 2015року, ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (код за ЄДРПОУ 33010822) за червень та липень 2015 року, ТОВ «АВ-КОНСАЛТИНГ» (код за ЄДРПОУ 33178945) за лютий 2015 року, ТОВ «КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ» (код за ЄДРПОУ 33453203) за лютий, квітень, травень та червень 2015 року, ТОВ «МЕХОР» (код за ЄДРПОУ 33949494) за травень 2015 року, ПП «МОНТАЖ.БУД.ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 34545457) за липень 2015 року, ТОВ «ТАТЕЛЕКТРОМАШ-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 34684849) за березень, травень та червень 2015 року, ТОВ «ДОРВОДГАЗБУД» (код за ЄДРПОУ 35460521) за січень, лютий, травень, червень та липень 2015 року, ТОВ «СЬОР-РЕФ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 35862086) за червень 2015 року, ТОВ «НВП«АДАМАНТ» (код за ЄДРПОУ 35928576) за лютий 2015 року, ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕЛЕКТРОПРИВІД-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 36033329) за січень 2015 року, ПП «ГЕФЕСТ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 36041151) за травень 2015 року, ТОВ «НМЗ» (код за ЄДРПОУ 39389118) за квітень та липень 2015 року, ТОВ «МеткомІнвест» (код за ЄДРПОУ 36573617) за жовтень 2015 року, ТОВ «ТРЕІ-Україна» (код за ЄДРПОУ 31385781) за травень 2015 року, ТОВ «МК-МОНТАЖ» (код за ЄДРПОУ 33452566) за травень 2015 року, ТОВ «БМУ №30» (код за ЄДРПОУ 37663782) за травень та червень 2015 року, ТОВ «АКВАПЛАСТ» (код за ЄДРПОУ 32974593) за травень та червень 2015 року, ТОВ «СІОЛІТ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 33808226) за травень та червень 2015 року, ТОВ «ГОЛМЕТРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 34561966) за травень 2015 року, ТОВ «РЕАЛ-СТРОЙ» (код за ЄДРПОУ 37271751) за травень та червень 2015 року, ТОВ «АЛЬТЕРНАТИВА ТЕХНОПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 36876257) за червень 2015 року, ПП «РАЙС» (код за ЄДРПОУ 32180141) за травень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2016 року №3/28-01-51-03/24432974, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.6, ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 27 219 126,27 грн.; п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на загальну суму 27 219 126,27грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 02.03.2016 року №0000165103, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 27 219 126,27 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 609 563,14 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування у розумінні статті 22 Податкового кодексу України можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

За пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в)та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналізу вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що основними порушеннями, зафіксованими в акті перевірки, є: неналежне виконання умов договорів з контрагентами-постачальниками (відсутність первинних документів, наявність яких обумовлена укладеними договорами); відсутність (ненадання до перевірки) паперових носіїв за формою первинних документів; дефектність первинних документів, що свідчить про формальний підхід при їх складанні; оформлення паперовими носіями за формою первинних документів господарських операцій без їх фактичного посилання.

Як зазначає відповідач в акті, публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» не надано до перевірки належним чином оформлених сертифікатів якості (відповідності) ТМЦ.

Проте сертифікати якості товару видаються безпосередньо виробником товару на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості та не можуть вважатись первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

При цьому судом встановлено, що сертифікати якості, які містять інформацію про якісні показники ТМЦ, від яких залежить вартість ТМЦ (вологість, зольність тощо), були надані до перевірки, про що зазначено відповідачем в акті від 17.02.2016 року №3/28-01-51-03/24432974.

Щодо ненадання до перевірки журналу видачі довіреностей, суд зазначає, що Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, яка втратила чинність 1 січня 2015 року разом з набранням чинності Наказом від 30.09.2014 року №987, встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери тощо відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Отже, після 01 січня 2015 року ведення такого журналу не є обов'язковим.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що на початку року публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», як одержувач цінностей, листом за підписом керівника повідомило постачальників про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

З приводу відсутності належним чином оформлених первинних документів щодо руху (транспортування) ТМЦ від постачальників-контрагентів, а саме: первинні документи (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, заявки, подорожні листи тощо) суд зазначає, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні тільки у випадках транспортування вантажів автомобільним транспортом покупця чи продавця.

При цьому за змістом Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом обліку господарської операції з перевезення вантажу перевізником - суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів. У випадку коли перевезення вантажу здійснюється власним транспортом продавця (вантажовідправника) чи покупця (вантажоодержувача), товарно-транспортні накладні не оформлюються. Отже, товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом обліку господарської операції з перевезення вантажу перевізником - суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів, а не покупцем у разі придбання товару.

Стосовно ненадання позивачем документального підтвердження надання дозволу замовника на виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями; присутності працівників виконавця або субпідрядників на місцях проведення ремонтних робіт (перевіркою не встановлено фактичного виконавця ремонтних робіт); присутності (наявності) машин та механізмів підрядника (субпідрядника) на контрольно-пропускних пунктах, об'єктах будівництва, будівельних майданчиках, суд зауважує, що в акті перевірки не зазначено які саме документи, ведення та збереження яких передбачено статтею 44 Податкового кодексу України, можуть підтвердити вище перелічене. В той час як зміст наданих до суду первинних документів відповідає вимогам закону, та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі, найменування та обсяги виконаних робіт, підписи уповноважених осіб, що, в свою чергу, засвідчує реальність факту передання та приймання робіт.

Усі недоліки, на які посилається відповідач в акті перевірки, мають виключно формальний характер. При цьому сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд також відхиляє доводи відповідача про нереальність господарських операцій на підставі податковій інформації про контрагентів позивача, оскільки дана обставина не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Суд зазначає, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство, а порушення, допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» до перевірки надало документи, які підтверджують фактичне постачання ТМЦ підприємству та їх оплату, а саме: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, акти приймання-передачі, документи щодо транспортування товарів (залізничні накладні, товарно-транспортні накладні), виписки банку, які свідчать про товарний та оплатний характер господарських відносин підприємства з контрагентами.

Суд критично оцінює посилання податкового органу у запереченнях на ненадання підприємством необхідних для перевірки документів та ненадання документів до перевірки реєстрами.

Так, згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому у відповідності до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п.85.7 ст.85 Податкового кодексу України).

Отже, єдиним доказом ненадання платником податків під час перевірки документів є складений у довільній формі акт про вказану обставину. Оскільки податковим ревізором-інспектором жодних актів про ненадання (неповне надання) до перевірки первинних документів в порядку статті 85 Податкового кодексу України не складалося та відомості про такий акт в акті перевірки не містяться, доводи представника відповідача про ненадання до перевірки окремих первинних документів або про їх відсутність є безпідставними.

З урахуванням того, що позивач надав до перевірки первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю наведених контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про фіктивність цих господарських операцій є безпідставними.

В акті перевірки відповідач не навів належних і достатніх доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства або того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними суб'єктами господарювання було одержання позивачем податкової вигоди.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми «В1» від 02.03.2016 року №0000165103, яким публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 40 828 689,41 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на користь публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» судові витрати у розмірі 612 430,34 грн. (шістсот дванадцять тисячі чотириста тридцять гривень 34 копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2016 року.

Суддя В.В. Степаненко