Рішення

від 31.08.2016 по справі 910/285/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2016Справа №910/285/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлоград",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_1,

2. Коктебельська селищна рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

ОСОБА_2,

про звернення стягнення на предмет іпотеки 29 875 238,73 грн.

Головуючий суддя - Селівон А.М.

Судді: Босий В.П.

Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: Стуканов Р.В. - представник, довіреність № 181 від 02.06.2016;

Від відповідача 1, 2: не з'явились;

Від третьої особи 1, 2, 3: не з'явились;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлоград" про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №15.3/СК-175.06.03 від 22.11.2006 в розмірі 29 875 238,73 грн. шляхом звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, що належать відповідачам 1 та 2, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та передані в іпотеку ПАТ «Родовід банк» згідно договору іпотеки від 22.11.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., зареєстрований в реєстрі за № 1171, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання третьою особою 1 - гр. ОСОБА_1 як позичальником умов укладеного ним с позивачем Кредитного договору № 15.3/СК-175.06.3 від 22.11.2006р. в частині своєчасного повернення суми кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами, а також нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.11.2006р., укладеним в забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком за вказаним Кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 порушено провадження у справі № 910/285/13 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - гр. ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Коктебельську селищну раду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на квартири № № 3, 4, 8, 10, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 32, 33, 34, нежилі приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 розгляд справи відкладено на 16.05.2013 та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 розгляд даної справи вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 р. для розгляду справи № 910/285/13 визначено колегію суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий суддя), судді Сташків Р.Б., Стасюк С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 справу № 910/285/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі судді Бойко Р.В. (головуючий суддя), суддів Сташків Р.Б., Стасюк С.В.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б. у відпустці справу № 910/285/13 передано до провадження колегії суддів у складі: суддя (головуючий) Бойко Р.В., судді Стасюк С.В., Баранов Д.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 справу № 910/285/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий суддя), судді Стасюк С.В., Баранов Д.О.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у зв'язку з великою завантаженістю судді Баранова Д.О. справу № 910/285/13 передано до провадження колегії суддів у складі: головуючий (суддя) Бойко Р.В., судді Стасюк С.В., Омельченко Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 справу № 910/285/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий суддя), судді Стасюк С.В., Омельченко Л.В.

До початку судового засідання 07.11.13р. представником позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва подана заява № 18.1-11-б.б/5146 від 18.09.13р., в якій позивач зазначає про зміну предмету позову та просить суд в рахунок погашення заборгованості гр. ОСОБА_8 (іпн. НОМЕР_1) за кредитним договором №15.3/СК-175.06.03 від 22 листопада 2006 року станом на 26 грудня 2012 року, в розмірі 29 875 238,73 гривень (двадцять дев'ять мільйонів вісімсот сімдесят п'ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 73 копійки), звернути стягнення на предмет іпотеки: квартири №№ 8, 10, 13, 17, 32, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ» (номер ЄДРПОУ 13418669) та квартири №№ 3, 4, 12, 16, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 33, 34 і нежилі приміщення підвалу у житловому будинку літ. «А» загальною площею 424,8 кв.м, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «СВІТЛОГРАД» (номер ЄДРПОУ 32590115) та знаходяться за адресою АДРЕСА_2. Заява долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі № 910/285/13 з огляду на те, що в рамках даної справи на думку суду необхідним є з'ясування питання стосовно вартості майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 22.11.2006, а вимог ухвал суду, якими було зобов'язано позивача надати звіт суб'єкта оціночної діяльності про оцінку такого майна, позивачем не виконано, судом за власною ініціативою призначено судову експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

До канцелярії суду від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 01-26/867 від 28.03.2014 з повідомленням про те, що останній у зв'язку зі зміною регіону обслуговування не має можливості виконати призначену ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 експертизу, у зв'язку з чим повертає матеріали справи № 910/285/13 до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено гр. ОСОБА_2 за заявою останнього.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва від 18.08.2014 р. для колегіального розгляду справи № 910/285/13 визначено наступний склад суду: суддя Спичак О.М. (головуючий), суддя Босий В.П., суддя Омельченко Л.В., у зв'язку з перебуванням судді Бойка Р.В. та судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 справу № 910/285/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Спичак О.М. (головуючий), суддя Босий В.П., суддя Омельченко Л.В.

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 для розгляду справи № 910/285/13 визначено колегію суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), Босий В.П., Омельченко Л.В., у зв'язку з поверненням судді Бойко Р.В. з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 справу № 910/285/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), Босий В.П., Омельченко Л.В. та призначено розгляд справи на 02.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 розгляд справи відкладено на 23.10.2014.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/932 від 23.10.2014 у зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Бойка Р.В. здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 910/285/13, за результатами якого автоматизованою системою документообігу господарських судів справу визначено для розгляду судді Селівону А.М.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Омельченко Л.В. з 20.10.2014, визначено наступний склад колегії суддів: Селівон А.М. (головуючий), Босий В.П., Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 зазначеною колегією суддів прийнято справу № 910/285/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 25.11.2014, явку гр. ОСОБА_2 визнано обов'язковою.

У судове засідання 25.11.2014 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання 25.11.2014 не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 25.11.2014 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - гр. ОСОБА_2 повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032326220.

Доказів отримання відповідачами та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ухвали суду від 27.10.2014 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запити з офіційного сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень № 0103032326238 (відповідачу-1), № 0103032326254 (відповідачу-2), № 0103032326246 (третій особі-1 на стороні відповідачів), згідно яких відомості про вручення даних поштових відправлень станом на 25.11.2014 відсутні.

Копія ухвали суду від 27.10.2014 третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Коктебельській селищній раді не направлялась з огляду на те, що відповідно до листа УДППЗ "Укрпошта" № 30-626 від 23.06.2014 приймання поштових відправлень до АР Крим об'єктами поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" не здійснюється.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 25.11.2014 позивачем через канцелярію суду подано письмові пояснення № 18.1-11-б.б/6623 від 17.10.2014, в яких зазначено, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно підставою для виникнення права власності гр. ОСОБА_2 на квартири: №№ 3, 4, 8, 10, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 32, 33, 34 та нежилі приміщення підвалу в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 міститься посилання на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2014 у справі № 2/200/1575/14. Підставою внесення записів до Державного реєстру речових прав на вказане вище нерухоме майно зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2014. Також позивачем у поясненнях зазначено, що у відповідності до приписів ст.ст. 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2014 у справі № 2/200/1575/14 набрала законної сили 14.03.2014, відтак право власності на нерухоме майно зареєстровано нотаріусом Хомич О.М. за гр. ОСОБА_2 на підставі ухвали суду, яка не набрала законної сили. Крім того у поясненнях позивачем повідомлено, що вказану ухвалу скасовано ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.07.2014 у справі № 200/2599/14-ц (провадження № 22-ц/774/6386/14). Також позивач зазначив, що 10.10.2014 завернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про вступ у справу як третя особа, яка буде розглянута не раніше 29.10.2014, у зв'язку з перебуванням судді, що розглядає дану справу у відпустці. На підставі викладеного позивач вважає, що на сьогоднішній день за гр. ОСОБА_2 право власності на зазначене вище нерухоме майно зареєстровано протизаконно. Крім того позивач зауважив, що відповідне звернення від 15.10.2014 за вих. № 18.1-11-6.6/6569 про порушення вимог законодавства України, з'ясування причин та усунення наслідків направлено останнім до Державної реєстраційної служби України, Генеральної прокуратури України, приватного нотаріуса Хомич О.М. та Міністерства юстиції України. Пояснення позивача судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.11.2014 представник позивача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 25.11.2014, відповідно до якого просить суд відкласти розгляд даної справи на один місяць у зв'язку з відсутністю результатів розгляду Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська клопотання АТ "Родовід Банк" про залучення його в якості третьої особи та звернення останнього до Державної реєстраційної служби України, Генеральної прокуратури України, приватного нотаріуса Хомич О.М., Міністерства юстиції України про порушення вимог законодавства України для отримання яких необхідно, щонайменше, один місяць та без яких неможливо прийняти рішення у даній справі, яке судом долучено до матеріалів справи.

Від відповідачів та третіх осіб заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 25.11.2014 до суду не надходило.

Про поважні причини неявки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - гр. ОСОБА_2 суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 розгляд справи відкладено на 25.12.2014.

У судове засідання 25.12.2014 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання 25.12.2014 не з'явились.

Доказів отримання відповідачами та третіми особами копій ухвали суду від 25.11.2014 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не надано.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 25.12.2014 позивачем через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог № 18.1-11-б.б/8008 від 25.12.2014, відповідно до якої останній просить суд:

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛОГРАД" на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" витрати в сумі 8 800,00 грн. за проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Канзас" незалежної оцінки предмету іпотеки - 17 житлових квартир (№ 3, 4, 8, 10, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 32, 33, 34), що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та нежилих приміщень підвалу у житловому будинку літ. "А" загальною площею 424,8 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2.

- в рахунок погашення заборгованості гр. ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" за кредитним договором №15.3/СК-175.06.03 від 22.11.2006 та витрат в розмірі 29 875 238,73 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: об'єкти нерухомого майна, а саме 17 житлових квартир (№ 3, 4, 8, 10, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 32, 33, 34), що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та нежилих приміщень підвалу у житловому будинку літ. "А" загальною площею 424,8 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, що передані в іпотеку АТ "РОДОВІД БАНК" згідно договору іпотеки від 22.11.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., зареєстрований в реєстрі за № 1171, через продаж предметів іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за визначеною у даній заяві початковою ціною.

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛОГРАД" на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" суму сплаченого судового збору за подачу позову до суду в розмірі 1 073,00 грн. Дану заяву з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2014, враховуючи те, що право власності на спірне нерухоме майно було зареєстроване нотаріусом Хомич О.М. на гр. ОСОБА_2 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 03.03.2014 у справі № 2/200/1575/14, яку скасовано ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.07.2014 у справі № 200/2599/14-ц (провадження № 22-ц/774/6386/14), в межах якої ПАТ «РОДОВІД БАНК» 10.10.2014 завернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про вступ у справу як третя особа, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у вказаній справі впливатиме на встановлення судом обставин правомірності заявлених позивачем вимог даній справі, за ініціативою суду провадження у справі № 910/285/13 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 200/2599/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлоград" до гр. ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніка", що розглядається Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 28.07.2016.

У судове засідання 28.07.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів 1-2 та третіх осіб 1-3 у судове засідання 28.07.2016 не з'явились.

Копії ухвал суду від 14.07.2016, які направлялись відповідачу 1 на адреси: АДРЕСА_3, на час проведення судового засідання 28.07.2016 повернулись на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою "вибули" та адресатам не вручені.

Відповідач 2 про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківками із офіційного веб-порталу Господарського суду м. Києва в мережі Інтернет (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011) від 25.07.2016, які наявні в матеріалах справи.

Копія ухвали суду від 14.07.2016, яка направлялась третій особі 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на адресу: 02002, АДРЕСА_1, на час проведення судового засідання 28.07.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та адресату не вручена.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 28.07.2014 третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повідомлена належним чином, що підтверджується роздруківками із офіційного веб-порталу Господарського суду м. Києва в мережі Інтернет (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011) від 25.07.2016, які наявні в матеріалах справи.

Копія ухвали суду від 14.07.2016, яка направлялась третій особі 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на адресу: АДРЕСА_4, на час проведення судового засідання 28.07.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103039723712, в якому зазначено, що станом на 28.07.2016 вказане поштове відправлення повернуто за зворотною адресою 27.07.2016 та адресату не вручено.

Судом повідомлено, що 11.07.2016 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" надійшло повідомлення № 18.1-11-б.б/3058 від 07.07.2016, в якому останній зазначає, що ухвалою від 26.03.2015 по справі №200/2599/14-ц позовну заяву ТОВ "Світлоград" до гр. ОСОБА_13, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніка" про визнання договору нікчемним - залишено без розгляду.

Окрім того 13.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська супровідним листом № 01-074/227/2016 від 05.07.2016 надійшла копія ухвали від 26.03.2015 по справі №200/2599/14-ц про залишення позовної заяви ТОВ "Світлоград" до гр. ОСОБА_13, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніка" про визнання договору нікчемним без розгляду, яка містить відмітку про набрання вказаною ухвалою законної сили. Документи долучені судом до матеріалів справи.

Окрім того, до початку судового засідання 28.07.16р. судом отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного майна, згідно якого орендодавцем спірних квартир №№ 34, 33, 29, 28, 22, 21, 19, 16, 12, 4, 3 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2, орендарем: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Вертекс" на підставі договорів оренди від 13.03.14р. Довідка долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 розгляд справи відкладено на 31.08.2016.

У судове засідання 31.08.2016 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів 1, 2 та третіх осіб 1, 2, 3 у судове засідання 31.08.2016 не з'явились.

Копії ухвал суду від 28.07.2016, які направлялись відповідачу 1 на адреси: АДРЕСА_3 на час проведення судового засідання 31.08.2016 повернулись на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою "вибули" та адресатам не вручені.

Відповідач 2 про дату, час і місце судового розгляду 31.08.2016 повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківками із офіційного веб-порталу Господарського суду м. Києва в мережі Інтернет (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011) від 02.08.2016, які наявні в матеріалах справи.

Копія ухвали суду від 28.07.2016, яка направлялась відповідачу 2 на адресу: АДРЕСА_9, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як місцезнаходження ТОВ «Світлоград» станом на 30.08.2016р., на час проведення судового засідання 31.08.2016 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103039599485, в якому зазначено, що станом на 30.08.2016 вказане поштове відправлення повернулось за зворотною адресою в зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Копія ухвали суду від 28.07.2016, яка направлялась третій особі 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на адресу: 02002, АДРЕСА_1 на час проведення судового засідання 31.08.2016 на адресу Господарського суду міста Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103039599469, в якому зазначено, що станом на 07.08.2016 вказане поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв'язку Київ 2 та не вручено адресату під час доставки.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про дату, час і місце судового розгляду 31.08.2016 повідомлена належним чином, що підтверджується роздруківками із офіційного веб-порталу Господарського суду м. Києва в мережі Інтернет (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011) від 02.08.2016, які наявні в матеріалах справи.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 31.08.2016 третя особа 3 повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103039599477.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідачів та третіх осіб 1, 2 позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того суд зазначає, що за статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. Таким чином, у зв'язку із силовим захопленням АР Крим і м. Севастополь та блокуванням усіх відділень поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» на території півострову, національний оператор тимчасово припинив прийом та доставку пошти в напрямку до АР Крим та м. Севастополь до врегулювання ситуації, про що зазначено на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта», отже інформація про час і місце судового засідання розміщена на веб-сторінці Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідачі та треті особи 1,2 повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 31.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення б/н від 30.08.2016, в яких позивач зазначив, що відповідно до інформаційної довідки № 95965789 від 16.08.2016 з Державного реєстру речових прав в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на даний час існує запис № 4099108 про обтяження спірного нерухомого майна на підставі Договору іпотеки від 22.11.06р. на об'єкт незакінченого будівництва житлового будинку готовністю 54% за адресою: АДРЕСА_2. Пояснення разом з доданими до них інформаційним довідками щодо спірного майна судом долучено до матеріалів справи.

Дослідивши в судовому засіданні 31.08.2016 зміст позовної заяви, поданої до початку судового засідання 07.11.13р. заяви № 18.1-11-б.б/5146 від 18.09.13р. та заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1, 2 витрат в сумі 8 800,00 грн. за проведення ТОВ "Канзас" незалежної оцінки предмету іпотеки суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Згідно п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12р. "Про судове рішення" зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

З огляду на вищевикладене заява № 18.1-11-б.б/5146 від 18.09.13р. та заява про збільшення розміру позовних вимог судом розцінена як заяви про зміну предмету позову, оскільки позивачем деталізовано об'єкти нерухомості, вимога про звернення стягнення на які заявлена позивачем, при цьому остання заява містить клопотання про збільшення витрат на 8800,00 грн.

Таким чином, розглянувши в судовому засіданні 31.08.16р. подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог (заяву про зміну предмету позову та збільшення витрат), враховуючи, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідачів, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідачам було надано можливість надання заперечень щодо нового предмета позову та наведенні їх доводів у судовому засіданні, вищевказана заява про збільшення розміру позовних вимог (про зміну предмету позову та збільшення витрат) прийнята судом до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Подана до початку судового засідання 07.11.13 р. заяви № 18.1-11-б.б/5146 від 18.09.13 р. заява про зміну предмету позову залишена судом без розгляду в зв'язку з прийняттям судом заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (зміну предмету позову та витрат).

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 31.08.2016 суду не надано.

Від відповідачів 1, 2 та третіх осіб 1-3 заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 31.08.2016 до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду відповідачами та третіми особами суду не надані, позивачем надані не в повному обсязі.

Про поважні причини неявки представників відповідачів 1, 2 та третіх осіб суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки представниками відповідачів 1, 2 та третіх осіб не надано будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань вказаних сторін на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представників відповідачів 1, 2 та третіх осіб не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідачів 1, 2 та третіх осіб 1-3, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судовому засіданні, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 31.08.16 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 22 листопада 2006 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (позивач у справі, банк за договором) та гр. ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів у справі, позичальник за договором) укладено Кредитний договір №15.3/СК-175.06.03 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 700 000,00 доларів США термін по 27 квітня 2007 року включно.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору для обліку виданих кредитів банк відкриває позичковий рахунок НОМЕР_2.

Для обліку нарахованих процентів за користування кредитами банк відкриває рахунок № НОМЕР_3.

Розділами 2-5 Кредитного договору сторони погодили зобов'язання банку, забезпечення погашення заборгованості за кредитом, зобов'язання позичальника права банку та позичальника, порядку нарахування процентів та особливі умови тощо.

Згідно п. 8.6 Кредитного договору цей Договір набуває чинності з моменту надання позичальнику грошових коштів відповідно до умов цього Договору і діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, а також штрафи, передбачені цим Договором.

Вказаний Кредитний договір підписаний позичальником особисто, представником банку та засвідчений печаткою позивача.

Окрім того, як свідчать матеріали справи в подальшому сторонами укладались додаткові угоди до Кредитного договору.

Так, 11 квітня 2007 року між банком та позичальником укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої сторони домовились, що сплата процентів за користування кредитом за березень місяць 2007 року сплачується позичальником до 10 травня 2007 року, при цьому умови п. 4.2 Кредитного договору не застосовуються.

20 квітня 2007 року між банком та позичальником укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору, згідно з яким банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 1 200 000,00 доларів США строком по 21 грудня 2007 року включно, повернення суми кредиту передбачене не пізніше 21 грудня 2007р.

21 грудня 2007 року між банком та позичальником укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 1 500 000,00 доларів США строком до 1 травня 2008 року включно та встановлено процентну ставку в розмірі 15%.

30 квітня 2008 року між банком та позичальником укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 1 800 000,00 доларів США строком до 30 жовтня 2008 року включно та встановлює процентну ставку у розмірі 17 % річних.

01 вересня 2008 року між банком та позичальником укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 8 730 000,00 грн. та 10 доларів США строком до 30 жовтня 2008 року включно, при цьому процентна ставка за кредитами дорівнює 24 % у гривнях та 17 % річних у доларах США.

Вказані додаткові договори підписані позичальником особисто, представником банку та засвідчені печаткою ВАТ «Родовід Банк».

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За умовами п. 2.1 Кредитного договору банк зобов'язується надавати позичальнику кредити на загальну суму, що не перевищує розмір кредитної лінії, вказаний в п. 1.1 цього Договору, згідно з письмовими заявками позичальника.

Строк користування кредитами обчислюється від моменту перерахування грошових коштів за розпорядженням позичальника або видачі коштів з каси банку (п.1.5 Кредитного договору).

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, позивач на виконання вимог чинного законодавства та умов Кредитного договору надав третій особі 1 - гр. ОСОБА_1 кредит, що підтверджується банківською випискою за особистим рахунком № НОМЕР_5 у гривнях та № НОМЕР_4 у доларах США, наявною в матеріалах справи.

При цьому факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення третьою особою 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку третьої особи 1 відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 4.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується забезпечити повне повернення одержаної суми кредитів на рахунок, вказаний у пункті 1.2 цього Договору, не пізніше 27 квітня 2007 р. шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного/депозитного рахунку. Додатковим угодами до Кредитного договору, зокрема, від 01.09.08 р., строк повернення кредитних коштів встановлено по 30.10.08 р.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами до 10-го числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також 27 квітня 2007 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п.1.4 цього Договору. У разі, якщо день сплати процентів співпадає з вихідним (святковим, неробочим) днем, сплата процентів здійснюється в перший робочий день, що є наступним за вихідним (святковим, неробочим) днем.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору процентна ставка за кредитами дорівнює 14 %. В подальшому за результатами підписання сторонами додаткових угод до Кредитного договору процентна ставка змінена на 15%, 17% та 24% річних у гривнях та 17% річних у доларах США.

При цьому умовами п. 4.3 Кредитного договору визначений обов'язок позичальника погашати заборгованість за цим Договором у такій черговості: погашення простроченої заборгованості за процентами за користування кредитами; погашення простроченої заборгованості за кредитами; погашення строкової заборгованості за нарахованим процентами; погашення строкової заборгованості за кредитами; погашення заборгованості за пенею, яка визначається відповідно до п.4.5 цього Договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового повернення одержаної суми кредитів, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 22 листопада 2006 року та на предмет застави за договором застави від 22 листопада 2006 року.

У свою чергу, позичальником - гр. ОСОБА_1 були порушені договірні зобов'язання за Кредитним договором перед позивачем, внаслідок чого станом на 26.12.2012 у нього утворилась заборгованість по поверненню заборгованості за кредитом в сумі 8 441 361,00 грн. та 330 145,78 грн. поточної заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Наразі судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.02.2012 в задоволенні позову ПАТ "Родовід Банк" до гр. ОСОБА_1, треті особи: ТОВ "Комфорт", ТОВ "Світлоград" про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.04.2015 по справі №22-6361/2012 апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.02.2012 скасовано. Стягнуто з гр. ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором №15.3/СК-175.06.03 від 22.06.2006 у розмірі 18 382 191,38 грн., в т.ч. 8 441 361,00 грн. заборгованості за кредитом, 330 145,78 грн. заборгованості за сплатою відсотків, 9 610 684,60 грн. пені за прострочення сплати кредиту та процентів.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Аналогічне положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови № 18, згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

За таких обставин суд вважає встановленим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.04.2015 по справі №22-6361/2012 факт несплати позичальником кредиту і процентів за користування кредитними коштами, що є порушенням вимог законодавства, зокрема, ст.ст. 509, 526, п. 1 ст. 503 Цивільного кодексу України, а також умов Кредитного договору. При цьому вказані факти відповідно до норм ГПК та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України є преюдиційними і доказування не потребують.

Також у постанові Верховного Суду України від 09.10.2007р. по справі № 13/296/22 викладена правова позиція, згідно якої у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, яка прийнята судом до уваги при вирішенні спору.

В свою чергу ухвалою від 18 травня 2011 року у справі № 6-27640св08 "Про стягнення кредитної заборгованості" Верховний Суд України зазначає, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.

Позивачем направлялись на адресу відповідачів вимоги про усунення порушень за Кредитним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками №№ 2937, 2938 від 18.09.13 р. та відповідними описами вкладення в цінні листи.

Відповідно до ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення гр. ОСОБА_1 приписів чинного законодавства та умов Кредитного договору, внаслідок чого у позичальника станом на 26.12.12 р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 29 875 238,73 грн., а саме: 8 441 361,00 грн. заборгованості по кредиту, 330 145,78 грн. заборгованості по процентах, 17 489 309,98 грн. та 4 677,22 дол. США пені, 1 093 085,56 грн. та 500,62 дол. США трьох процентів річних та 2 479 949,92 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату за Кредитним договором.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору позичальник зобов'язаний за порушення строків (термінів) повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитом сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п.1.3 цього Договору.

Окрім цього, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України позичальником порушене грошове зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та нарахування пені відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та на підставі пункту 4.2 Кредитного договору.

Згідно пункту 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачами 1,2 та третьою особою 1 не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА: Закон» перевірки доданих позивачем до позовної заяви розрахунків вищевказаних сум заборгованостей по трьох процентах річних, втрат від інфляції та пені, які залишаються непогашеними на час розгляду справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

З огляду на вищенаведене, суд визнає обґрунтованою нараховану позивачем та встановлену рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.04.12р. у справі № 22-6361/2012 станом на 26.12.12р. суму заборгованості позичальника за Кредитним договором в розмірі 29 875 238,73 грн., до якої входять: 8 441 361,00 коп. заборгованості за простроченим кредитом, 330 145,78 грн. заборгованості за процентами по кредиту, 17 526 695,03 пені, трьох процентів річних від суми прострочених платежів в сумі 1 097 087,00 грн., 2 479 949,92 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів.

За приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитами, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов договору є іпотека нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 (надалі - нерухоме майно) та застава права оренди (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_6

Постачальник також відповідає перед банком та зобов'язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами, майном та іншим, що йому належать на праві власності, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Так, як встановлено судом за матеріалами справи, з метою забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" та майновими поручителями гр. ОСОБА_1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлоград" (відповідачі 1, 2 за договором, іпотекодавці за договором) укладено Договір іпотеки, посвідчений 22 листопада 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. за реєстровим №1171 (далі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого іпотекодавці для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника за Кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь - якого збільшення цієї суми, яка прямо передбачена умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором, передають в іпотеку іпотекодержателю належний їм на праві власності об'єкт незакінченого будівництва житлового будинку готовністю 54 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Предмет іпотеки, нерухоме майно). Після завершення будівництва нерухоме майно залишається предметом іпотеки відповідно до цього договору.

Відповідно до підпункту 1.2.1 Договору іпотеки позичальник зобов'язаний повернути грошові кошти в розмірі 700 000,00 доларів США, відповідно до умов Кредитного договору, в строк до 27 квітня 2007 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, що вказаний в п. 1.2 Кредитного договору.

Згідно підпункту 1.2.2 Договору іпотеки позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 10-го числа проценти за користування грошовими коштами в розмірі 14 % річних на рахунок, що вказаний в п. 1.4 Кредитного договору.

Як зазначено в п. 1.3 Договору іпотеки передане в іпотеку нерухоме майно є власністю іпотекодавців на підставі: договору № 17 від 13.07.05р. дольової участі у будівництві житлового будинку у АДРЕСА_7 Договору оренди землі від 29.07.07р., зареєстрованого 15.07.04р. за № 00401900375, витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» № 12561201 від 20.11.06р.

Окрім цього в матеріалах справи наявні копії рішення Виконкому Коктебельської селищної ради від 17.09.09р. № 167 (зі змінами, внесене ми рішенням № 206 від 23.10.09 р.) про оформлення прав власності та видачу свідоцтва про право власності на квартири в незакінченому будівництвом 35-ти квартирному житловому будинку по АДРЕСА_8, а також відповідних витягів з реєстру прав власності.

Розділами 3-6 Договору іпотеки сторони погодили підстави, порядок і способи звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, відповідальність сторін тощо.

Згідно п. 5.4 Договору іпотеки він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного розрахунку позичальника перед іпотеко держателем за основним зобов'язанням.

Додатковими угодами до Договору іпотеки від 20.04.2007, 21.12.2007, 14.05.2008 та 10.10.2008 умови Договору іпотеки були приведені у відповідність до умов Кредитного договору, а також додатковою угодою від 21.12.2007 було змінено предмет іпотеки, а саме: передано майновими поручителями в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором об'єкт незакінченого будівництва житлового будинку готовністю 93 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Вказані договори підписані іпотекодавцями, іпотекодержателем та засвідчені печатками сторін.

Як встановлено судом, укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 ЦК України). Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні умови містить п. 2.1.6 Договору іпотеки, згідно якого у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 Договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитами, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також витрат пов'язаних з утриманням і збереженням предмета іпотеки, витрат на страхування предмет іпотеки, витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису тощо.

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 16 Закону України «Про іпотеку» передача в іпотеку об'єкті незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них. Після завершення будівництва будівля (споруда) житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки та реєстрації у Державному реєстрі іпотек позивачем надані інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного майна, зокрема, № 65965789, згідно якої власниками спірного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 є ТОВ «Комфорт» та ТОВ «Світлоград», існує запис № 4099108 про обтяження спірного нерухомого майна на підставі Договору іпотеки від 22.11.06р. на об'єкт незакінченого будівництва житлового будинку готовністю 54% за адресою: АДРЕСА_2, а також внесено зміни до Договору іпотеки, які зареєстровано 10.10.08 р. за номером 4098919.

При цьому суд зазначає, що доказів внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про зміну умов Договору іпотеки в частині предмету іпотеки згідно договору про внесення змін від 21.12.07р., а саме зазначення в якості предмета іпотеки об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку готовністю 93% за адресою: АДРЕСА_2 матеріали справи не містять.

На даний час згідно наданих позивачем інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власником квартир №№ 8, 10, 13, 17, 32 зазначене Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ» (номер ЄДРПОУ 13418669) та квартир №№ 3, 4, 12, 16, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 33, 34 і нежилих приміщень підвалу у житловому будинку літ. «А» загальною площею 424,8 кв.м - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТЛОГРАД» (номер ЄДРПОУ 32590115).

Додатково судом прийнято до уваги наявні дані ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2014 у справі № 200/2599/14-ц, на підставі якої до Державного реєстру прав власності вносилась інформація щодо виникнення права власності гр. ОСОБА_2 на нерухоме майно, яке передано в іпотеку, а саме квартири: №№ 3, 4, 12, 16, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 33, 34 та нежилі приміщення підвалу в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також відомості з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо переданого в іпотеку спірного майна, згідно якої орендодавцем квартир №№ 34, 33, 29, 28, 22, 21, 19, 16, 12, 4, 3 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 є гр. ОСОБА_2, орендарем: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Вертекс" на підставі договорів оренди від 13.03.14р. № ВТТ 368766-769, № ВТТ 368476-479, № ВТТ 368776-779.

В свою чергу суд зазначає, що за приписами статті 23 Закону України «Про іпотеку» в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тобто, за висновками суду виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

При цьому оскільки іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, спори щодо зміни права власника на майно, передане в іпотеку, не змінюють режиму іпотечного майна, навіть за умови невнесення відповідних змін в реєстр іпотек та Договір іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 6-2858цс15.

Суд зазначає, що спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи та не спростовується відповідачами, третьою особою 1 взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, процентів річних, інфляційних нарахувань та пені належним чином не виконувались, внаслідок чого у позичальника (третьої особи 1) перед позивачем утворилась заборгованість станом на 26.12.12р. у загальному розмірі 29 875 238,73 грн.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлене договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від Верховного суду України від 09.09.2015 р. у справі № 3-71гс14.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менший ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Розділом 3 Договору іпотеки сторони узгодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, відповідно до п. 3.1.1 Договору іпотеки при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредитам, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцями умов цього договору та у випадках встановлених законом у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 3.1.3 Договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд:

1) застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 3.2 Договору іпотеки) шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання;

2) звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса;

3) звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається іпотекодержателем у офіційному листі (вимозі), що надсилається позичальнику/іпотекодавцям у відповідності до п.2.4.1 цього Договору.

Так, статтями 38 та 41 Закону України "Про іпотеку" передбачена можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту ст.ст. 7, 11 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно п. 1.4 Договору іпотеки сторони визначили, що передане в іпотеку майно за домовленістю сторін оцінено в 1 400 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору складає 7 070 000,00 грн.

Водночас, на виконання вимог Господарського суду м. Києва ПАТ «РОДОВІД БАНК» було ініційовано проведення суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Канзас» незалежної оцінки предмету іпотеки, а саме, 17 житлових квартир (№ 3, 4, 8, 10, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 32, 33, 34), що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та нежилих приміщень підвалу у житловому будинку ліг. «А» загальною площею 424,8 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_2.

Згідно наданого позивачем звіту про оцінку ТОВ «Канзас» від 22.12.14 р., за висновком про вартість об'єкта незалежної оцінки ринкова вартість об'єктів оцінки - 17 житлових квартир (№ 3, 4, 8, 10, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 32, 33, 34), що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та нежилих приміщень підвалу у житловому будинку літ. «А» загальною площею 424,8 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_2. станом на дату оцінки року складає 17 320 600 (сімнадцять мільйонів триста двадцять тисяч шістсот) гривень, у тому числі:

№ кв.Загальна площаЖитлова площаВласникРинкова вартість, грн. без ПДВ 3 53,8 33,6ТОВ «Світлоград» 739 900 4 77,4 48,0ТОВ «Світлоград» 1 143 000 8 77,5 48,2ТОВ «Комфорт» 1 144 400 10 77,5 48,5ТОВ «Комфорт» 1 144 400 12 38,5 19,3ТОВ «Світлоград» 717 400 13 56,3 29,3ТОВ «Комфорт» 774 300 16 55,5 29,2ТОВ «Світлоград» 763 300 17 53,2 30,3ТОВ «Комфорт» 731 700 19 56,6 29,6ТОВ «Світлоград» 778 400 21 37,9 18,9ТОВ «Світлоград» 706 200 22 56,4 29,6ТОВ «Світлоград» 775 700 28 55,2 28,7ТОВ «Світлоград» 759 200 29 36,9 17,0ТОВ «Світлоград» 687 600 30 55,3 28,0ТОВ «Світлоград» 760 500 32 55,3 28,9ТОВ «Комфорт» 760 500 33 37,2 17,2ТОВ «Світлоград» 693 100 34 55,0 28,2ТОВ «Світлоград» 756 400 Нежилі приміщення підвалу у житловому будинку літ. «А» загальною площею 424,8 кв.мТОВ «Світлоград» 3 484 600 Як зазначено в підпункті 4.4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.14 р. якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Враховуючи те, що відповідачами 1, 2 та третьою особою 1 не будо подано суду клопотань про призначення відповідної судової експертизи щодо визначення вартості майна, яке є предметом іпотеки, не надано заперечень або рецензій щодо наданого позивачем звіту про оцінку, судом визначено вартість предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність ТОВ «Канзас», звіт про яку надано позивачем.

Також судом зазначається, що виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» слід дійти висновку про те, що в розумінні норми статей 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

В свою чергу посилання в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з вимогами про яке звернувся, зокрема, позивач, суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

При цьому судом прийнято до уваги правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 25.10.15 р. у справі № 6-1561цс15, від 27.05.15 р. у справі № 6-61цс15.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2.1.7 Договору іпотеки грошові кошти, від продажу предмета іпотеки направляються в рахунок погашення заборгованості позичальника перед іпотекодержателем, що визначається на момент надходження грошових коштів, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також витрат, пов'язаних з утриманням і збереженням предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису тощо. Решта коштів перераховується на задоволення вимог осіб, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих вимог. Залишок виручки повертається іпотекодавцю.

Отже, іпотекодержатель не позбавлений права звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором щодо сплати кредитної заборгованості, розмір якої визначено на час вчинення фактичного задоволення.

При цьому заперечень відповідачів та третьої особи 1 проти позовних вимог з підстав неправильного визначення банком розміру кредитної заборгованості та недотримання позивачем приписів закону України "Про іпотеку" матеріали справи не містять.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судом взято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 4 вересня 2013 р. у справі № 6-73цс13, згідно якої наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Разом із тим відповідачами 1, 2 та третьою особою 1 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Кредитним договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Окрім цього, відповідачами 1, 2 та третьою особою 1 не подано суду контррозрахунку наявної заборгованості позичальника за Кредитним договором або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Кредитного договору № 15.3/СК-175.06.03 від 22.11.2006 р. та Договору іпотеки від 22.11.2006 р. та додаткових угод до них або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів та додаткових угод до них на час їх підписання та виконання з боку сторін відсутні.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів задоволення ні позичальником, ні іпотекодавцями вимог позивача як Кредитора та іпотекодержателя щодо погашення заборгованості за Кредитним договором та усунення порушень Кредитного договору в добровільному порядку, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи та враховуючи приписи Закону України "Про іпотеку" за висновками суду позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та визнаний відповідачем та третьою особою, на підставі норм Закону України «Про іпотеку» суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сплачених позивачем на рахунок ТОВ «Канзас» в розмірі 8800,00 грн. витрат з оцінки майна, переданого в іпотеку, суд зазначає, що імперативними приписами ст. 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 року).

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування, а отже і подання доказів покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

Таким чином, витрати позивача в розмірі 8800,00 грн., пов'язані з проведенням на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Канзас» незалежної оцінки предмету іпотеки, за висновками суду не відносяться до складу судових витрат в розумінні ст.ст. 44, 49 ГПК України, отже відшкодуванню відповідачем не підлягають, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 42, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості гр. ОСОБА_8 перед Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» за кредитним договором №15.3/СК-175.06.03 від 22.11.2006 в розмірі 29 875 238,73 грн., а саме 8 441 361,00 коп. заборгованості за простроченим кредитом, 330 145,78 грн. заборгованості за процентами по кредиту, 17 526 695,03 пені, трьох процентів річних від суми прострочених платежів в сумі 1 097 087,00 грн., 2 479 949,92 грн. інфляційних втрат за прострочення платежів, звернути стягнення на предмет іпотеки: об'єкти нерухомого майна, а саме 17 житлових квартир (№ 3, 4, 8, 10, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 32, 33, 34), що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та нежилих приміщень підвалу у житловому будинку літ. «А» загальною площею 424,8 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, що передані в іпотеку ПАТ «РОДОВІД БАНК» згідно договору іпотеки від 22.11.2006, який посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., зареєстрований в реєстрі за № 1171, шляхом продажу предметів іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за наступною початковою ціною:

№ кв.Загальна площаЖитлова площа ВласникРинкова вартість, грн. без ПДВ 3 53,8 33,6ТОВ «Світлоград» 739 900 4 77,4 48,0ТОВ «Світлоград» 1 143 000 8 77,5 48,2ТОВ «Комфорт» 1 144 400 10 77,5 48,5ТОВ «Комфорт» 1 144 400 12 38,5 19,3ТОВ «Світлоград» 717 400 13 56,3 29,3ТОВ «Комфорт» 774 300 16 55,5 29,2ТОВ «Світлоград» 763 300 17 53,2 30,3ТОВ «Комфорт» 731 700 19 56,6 29,6ТОВ «Світлоград» 778 400 21 37,9 18,9ТОВ «Світлоград» 706 200 22 56,4 29,6ТОВ «Світлоград» 775 700 28 55,2 28,7ТОВ «Світлоград» 759 200 29 36,9 17,0ТОВ «Світлоград» 687 600 30 55,3 28,0ТОВ «Світлоград» 760 500 32 55,3 28,9ТОВ «Комфорт» 760 500 33 37,2 17,2ТОВ «Світлоград» 693 100 34 55,0 28,2ТОВ «Світлоград» 756 400 Нежилі приміщення підвалу у житловому будинку літ. «А» загальною площею 424,8 кв.мТОВ «Світлоград» 3 484 600 3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ» (вул. Б.Хмельницького, 14 А, оф. 7, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 13418669) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛОГРАД» (вул. Б.Гмирі, 13, м. Київ, 02140, код ЄДРПОУ 32590115) на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (вул. Північно-Сирецька, 1-3, м. Київ, 04136 (фактична адреса: вул. П.Сагайдачного, 17, м. Київ, 04070) код ЄДРПОУ 14349442) суму сплаченого судового збору в розмірі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.).

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 02 вересня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Селівон

Судді В.П.Босий

Ю.В.Цюкало