Рішення

від 05.09.2016 по справі 546/149/16-ц

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/149/16-ц

Номер провадження 2/546/167/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 року селище Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Горулька О.М.,

при секретарі - Гудзенко С.В.,

з участю: позивачки - ОСОБА_1,

представників позивачки - ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1 до Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд», третя особа - ОСОБА_6, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» (далі - Решетилівський «Райагробуд») № 7к від 18 лютого 2016 року про звільнення її з роботи;

- поновити її на роботі на посаді маляра-штукатура IV розряду з 18 лютого 2016 року;

- стягти з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.02.2016 року по 23.02.2016 року у розмірі 924,80 грн.;

- стягти з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 року по 01.09.2016 року у розмірі 24599,68 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що з 1987 року вона працювала на посаді маляра-штукатура IV розряду в Решетилівському «Райагробуді». 19 лютого 2016 року керівник підприємства ОСОБА_6 зачитав їй наказ № 7к від 18 лютого 2016 року про звільнення її з роботи у зв'язку з відмовою від продовження роботи на умовах неповного робочого часу. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки вона не відмовлялася від продовження роботи, змін в організації виробництва і праці, які б стали підставою для встановлення режиму неповного робочого часу, в їхньому об'єднанні не відбувалося, встановлення режиму робочого часу керівником об'єднання із профспілковим комітетом не узгоджувалося.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просить його задовольнити і підтвердила обставини, викладені у позовній заяві. Крім того позивачка пояснила, що на посаді штукатура-маляра в Решетилівському «Райагробуді» вона працювала з 20 жовтня 1987 року. У жовтні 2015 року їй стало відомо, що керівник «Райагробуду» ОСОБА_6 подавав до управління Пенсійного фонду України відомості про те, що, буцімто, місячний заробіток працівників становив в межах 29 грн. Через це, а також у зв'язку з відчуженням ОСОБА_6 майна «Райагробуду», що викликало колективне звернення працівників об'єднання, серед яких була і вона, до прокуратури, незабезпечення керівництвом об'єднання працівників достатнім об'ємом роботи, вона неодноразово піддавала керівника об'єднання ОСОБА_6 критиці. Вважає своє звільнення помстою з боку ОСОБА_6 Крім того, пояснила, що всі працівники об'єднання виходили на роботу за викликом у ті дні, коли була робота. Весь інший час вони знаходилися вдома. Від продовження роботи на умовах неповного робочого часу вона ніколи не відмовлялася, лише була незгодна з стилем роботи ОСОБА_6, який не забезпечував працівників достатнім об'ємом роботи, хоча реальна можливість для цього була. Саме цю свою незгоду, а не відмову від продовження роботи на умовах неповного робочого часу вона і висловила, ставлячи свої підписи про ознайомлення з наказами № 54в від 30.07.2015 року та № 65в від 29.10.2015 року. У січні-лютому 2016 року її на роботу не викликали. У січні 2016 року вона була ознайомлена з черговим наказом про встановлення режиму неповного робочого часу, погоджувалася на такі умови роботи та не висловлювала ніякої незгоди, оскільки не бажала втрачати роботу. Незважаючи на це, 18 лютого 2016 року її звільнили з роботи без будь-якого попередження. При цьому в день звільнення з нею не було зроблено повного розрахунку, а лише на її картку надійшла компенсація за невикористані відпустки, а повний розрахунок з нею було проведено шляхом зарахування коштів на її картку 23 лютого 2016 року. Звільнення з роботи завдало їй значної моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, втраті звичного способу життя, соціальних зв'язків, різкому погіршенню здоров'я, змусило її для забезпечення свого існування та існування своєї сім'ї позичати кошти.

Представник позивачки ОСОБА_4 вважає звільнення ОСОБА_1 незаконним, а її позов таким, що підлягає задоволенню, і суду пояснив, що він працює в Решетилівському «Райагробуді» на посаді майстра дільниці з 1989 року, крім того, з 2006 року є головою профспілкової організації об'єднання. Позивачка ОСОБА_1 до кінця грудня 2015 року працювала на його дільниці і ніколи не відмовлялася від продовження роботи на умовах неповного робочого часу. У січні-лютому працівники об'єднання майже не працювали за відсутності роботи, окрім лише адмінперсоналу, який працював на умовах неповного робочого дня. 18 чи 19 лютого 2016 року від ОСОБА_1 по телефону він дізнався про її звільнення. 21 лютого 2016 року відбулися профспілкові збори, які визнали звільнення позивачки незаконним та зобов'язали ОСОБА_6 поновити її на роботі. 31 березня 2016 року відбулися загальні збори трудового колективу об'єднання, які також звільнення ОСОБА_1 визнали незаконним. Письмове повідомлення про намір встановити режим неповного робочого часу від адміністрації до профспілкового комітету не надходило, встановлення такого режиму роботи з профспілками не узгоджувалося. Письмовий запит дати згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи від адміністрації до профспілкового комітету не надходив.

Представники позивачки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 позов підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечує, вважає його безпідставним. Вважає звільнення позивачки ОСОБА_1 таким, що відповідає вимогам п. 6 ст. 36 КЗпП України. Вважає, що позивачка була належним чином повідомленою про зміну істотних умов праці і висловила свою незгоду продовжувати роботу на таких умовах, була належним чином повідомленою про майбутнє звільнення за відмови продовжувати роботу на нових умовах, а тому її звільнення є законним.

Свідок ОСОБА_7 в суді пояснив, що він є чоловіком позивачки ОСОБА_1 і працює в Решетилівському «Райагробуді» на протязі 32 років, останній час - сторожем. Про своє звільнення з роботи ОСОБА_1 дізналася по телефону, коли її запросили прийти до контори об'єднання, а наступного дня їй надали наказ про звільнення. В день звільнення їй перерахували на платіжну картку близько 800 грн., а після її звернення до суду з даним позовом - ще близько 3000 грн. Позивачка просила видати їй довідку про належні їй при звільненні кошти - їй таку довідку не дали. ОСОБА_1 ніколи не відмовлялася від роботи, у тому числі - і на умовах неповного робочого часу, але була незгодна із розміром заробітної плати та з тим, що в об'єднанні не надається робота.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснив, що він працює в Решетилівському «Райагробуді» шофером. Останній час працівники «Райагробуду» виходили на роботу за викликами у разі наявності роботи, решту часу перебували вдома. Постійної роботи їм не надавали. З наказами про встановлення режиму неповного робочого часу працівників почали знайомити з червня 2015 року, до цього - не знайомили. Йому не відомо, чи відмовлялася позивачка ОСОБА_1 від продовження роботи на умовах неповного робочого часу.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він працює в Решетилівському «Райагробуді» різноробочим на підставі трудової угоди, яка переукладається щомісяця. Про встановлення в об'єднанні режиму неповного робочого часу він на протязі останніх двох років взагалі не знав і не чув про це. Взимку 2016 року йому зателефонувала ОСОБА_1 і повідомила про те, що її звільнили з роботи нібито за відмову від продовження роботи на умовах неповного робочого часу. Стверджує, що ОСОБА_1 ніколи не відмовлялася від роботи.

Свідок ОСОБА_10 в суді пояснив, що він з 01.09.2008 року працює в Решетилівському «Райагробуді» завідувачем виробництвом. Працівників об'єднання ознайомлювали з наказами про встановлення режиму неповного робочого часу, але він не міг зрозуміти, як це може стосуватися працівників, які працюють за підрядним методом, а тому вважав, що більшою мірою ці накази стосуються адмінперсоналу. Йому відомо, що у 2016 році ОСОБА_1 було звільнено з роботи, але точне формулювання причини звільнення йому не відоме.

Із матеріалів справи вбачається наступне:

згідно доданої до позовної заяви копії трудової книжки серії АТ-IV № 0018337, належної, як встановлено в судовому засіданні, позивачці ОСОБА_1, остання 29.09.1987 року була прийнята на роботу до МПМК-30 (тепер - Решетилівський «Райагробуд») штукатуром-маляром ІІІ розряду. Наказом № 10к від 30.05.2005 року була звільнена з роботи за згодою сторін. 01.08.2006 року наказом № 16к знову була прийнята на роботу в Решетилівський «Райагробуд» маляром-штукатуром IV розряду і наказом №7к від 18.02.2016 року звільнена з роботи згідно ч. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 8).

Із доданої до позовної заяви копії наказу начальника Решетилівського «Райагробуду» ОСОБА_6 №7к від 18.02.2016 року (а.с. 12) вбачається, що з 18 лютого 2016 року позивачку ОСОБА_1 звільнено з роботи штукатура IV розряду у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (встановлення неповного робочого часу) відповідно до ч. 6 ст. 36 КЗпП України.

Із пояснення самої позивачки ОСОБА_1 та показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що з цим наказом позивачку було ознайомлено 19 лютого 2016 року.

Із копій наказів начальника Решетилівського «Райагробуду» ОСОБА_6 № 54в від 30.07.2015 року, № 65в від 29.10.2015 року та № 42в від 29.01.2016 року зі списками працівників про ознайомлення з цими наказами (а.с. справи 71-72, 73-74, 112-113) вбачається, що цими наказами з 01.10.2015 року, з 01.01.2016 року та з 01.04.2016 року в Решетилівському «Райагробуді» встановлювався режим неповного робочого часу кожного разу строком на три місяці у вигляді одночасно неповного робочого дня тривалістю 4 години (з 8.00 год. до 12.00 год) та неповного робочого тижня з робочим днем відповідно до потреб виробництва.

Пунктами 2 цих наказів на інженера відділу кадрів ОСОБА_11 було покладено обов'язок ознайомити з наказами всіх працівників. Уразі відмови працівника від продовження роботи в режимі неповного робочого часу йому необхідно подати до відділу кадрів відповідну заяву та такий працівник повинен бути попередженим про те, що його відмова є підставою для його звільнення з роботи за ст. 36 ч. 6 КЗпП України (підпункт 2.2) наказів.

ОСОБА_12 п. 4.1 Статуту Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» (а.с. 38-46) органами управління цього об'єднання є:

-збори господарств-учасників і колективу Райагробуду;

-Рада Райагробуду;

-голова Ради - начальник Райагробуду.

ОСОБА_12 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 61-67) засновниками (учасниками) Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» є трудовий колектив у кількості 33 чол., кінцевий (бенефіціарний) власник (контролер) - відсутній.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин вищим органом управління Решетилівського «Райагробуду» є загальні збори трудового колективу.

Відповідно до п. 4.5 Статуту розроблення показників і умов оплати праці працівників віднесено до компетенції Ради Райагробуду і лише за умови погодження з профспілковою організацією.

Відповідно до п. 1.5 колективного договору на 2015-2016 роки (а.с.47-59) власник зобов'язується прийняти рішення щодо змін в заробітній платі та інших трудових виплат, гарантій і компенсацій, соціально-побутових пільг, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку працівників, інших питань у відповідності до колективного договору та за погодженням із профспілковим комітетом.

Як встановлено в судовому засіданні, рішення про встановлення режиму неповного робочого часу приймалося одноособово керівником Решетилівського «Райагробуду» ОСОБА_6, а не Радою, і без погодження із профспілковим комітетом об'єднання.

Разом з тим позивачкою ОСОБА_1 ці рішення не оспорюються.

Із наданих суду копій списків працівників Решетилівського «Райагробуду» (а.с. 72, 74) вбачається, що позивачка ОСОБА_1 була ознайомленою з наказами № 54в від 30.07.2015 року, № 65в від 29.10.2015 року, про що свідчать її підписи, підтверджені нею в судовому засіданні. Крім того, напроти її підписів маються відмітки відповідно: «не згодна» і «не согласна». У наданій суду копії списку працівників Решетилівського «Райагробуду», ознайомлених із наказом начальника Решетилівського «Райагробуду» ОСОБА_6 № 42в від 29.01.2016 року про встановлення з 01.04.2016 року режиму неповного робочого часу (а.с. 113) також мається підпис позивачки ОСОБА_1, при цьому жодної незгоди з чим-небудь нею не зазначено.

Із копій довідок Решетилівського «Райагробуду» (а.с. 97,98) вбачається, що після встановлення наказом № 54в від 30.07.2015 року режиму неповного робочого часу у жовтні - грудні 2015 року позивачка ОСОБА_1 продовжувала працювати і їй було нараховано та виплачено заробітну плату. Відомості про кількість відпрацьованих позивачкою робочих днів (годин) у січні-лютому 2016 року у справі відсутні, як вбачається із зазначених вище пояснень позивачки, в ці місяці вона не працювала з незалежних від неї причин, оскільки її на роботу не викликали.

Вирішуючи питання про законність оспорюваного наказу № 7к від 18.02.2016 року про звільнення позивачки ОСОБА_1 з роботи та про наявність підстав для її поновлення на роботі, суд виходить з наступного:

ОСОБА_12 ч.ч. 3,4 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

ОСОБА_12 п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Стаття 36 КЗпП України не містить частини шостої, зазначеної у оспорюваному наказі № 7к від 18.02.2016 року та у трудовій книжці позивачки, як підстава для звільнення.

ОСОБА_12 ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

ОСОБА_12 п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах підлягають трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Діючим законодавством не визначено, в якому порядку працівник повинен заявити про свою незгоду продовжувати роботу у зв'язку із зміною істотних умов праці. Разом з тим пунктами 2.2 зазначених вище наказів № 54в від 30.07.2015 року, № 65в від 29.10.2015 року та № 42в від 29.01.2016 року про встановлення режиму неповного робочого часу передбачено, що у разі незгоди працівника від продовження роботи в нових умовах, його незгода має бути викладена у відповідній заяві про це, поданій до відділу кадрів об'єднання.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не подавала до відділу кадрів Решетилівського «Райагробуду» заяв про свою незгоду продовжувати роботу на умовах неповного робочого часу.

Крім того, із наказу № 7к від 18.02.2016 року не вбачається, у якому саме випадку адміністрація Решетилівського «Райагробуду» вважала незгоду позивачки продовжувати роботу як підставу для звільнення, оскільки, як зазначено вище, помітка про незгоду позивачки з чимось мається при ознайомленні її як з наказом № 54в від 30.07.2015 року, так і з наказом № 65в від 29.10.2015 року, при цьому після встановлення режиму неповного робочого часу згідно наказу № 54в від 30.07.2015 року позивачка протягом всіх цих трьох місяців продовжувала працювати, а вже після введення режиму неповного робочого часу згідно наказу № 65в від 29.10.2015 року на протязі більш ніж півтора місяці питання про її звільнення не вирішувалося.

Більше того, вже після введення з 01.01.2016 року режиму неповного робочого часу згідно наказу № 65в від 29.10.2015 року, 29 січня 2016 року позивачку, як працівника Решетилівського «Райагробуду», було ознайомлено із наказом №42в від 29.01.2016 року про встановлення такого ж режиму з 01.04.2016 року, і своєї незгоди із продовженням роботи на таких умовах позивачка не висловлювала.

Пояснення позивачки щодо суті її поміток у списках працівників, ознайомлених з цими наказами, які не є відмовою від продовження роботи в нових умовах, нічим не спростовані.

Із змісту п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України вбачається, що продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці залежить виключно від волі працівника, висловлену раніше свою позицію працівник має право змінити до фактичного введення змін умов праці, а тому при настанні події таких змін умов праці думка працівника щодо продовження його роботи має бути з'ясована, і лише підтвердження працівником своєї відмови є підставою для звільнення його з роботи.

В даному випадку дата припинення трудового договору за умови відмови працівника від продовження роботи визначається днем фактичного введення на підприємстві, в установі, організації змін істотних умов праці.

Продовжуючи перебувати із Решетилівським «Райагробудом» у трудових відносинах і не відмовившись від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, позивачка ОСОБА_1 тим самим дала свою згоду на продовження роботи в нових умовах.

З урахуванням викладеного, суд не може визнати помітки позивачки про незгоду у списках працівників, ознайомлених із наказами № 54в від 30.07.2015 року та № 65в від 29.10.2015 року як відмову від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці а тому не вбачає підстав для її звільнення згідно п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, і вважає наказ начальника Решетилівського «Райагробуду» ОСОБА_6 №7к від 18.02.2016 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного:

ОСОБА_12 ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

ОСОБА_12 ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

ОСОБА_12 ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

ОСОБА_12 ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ОСОБА_12 ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

ОСОБА_12 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, серед іншого, і у випадках вимушеного прогулу.

ОСОБА_12 абзаців 3,4 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

ОСОБА_12 абз. 6 п. 2 Порядку час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено в судовому засіданні, на протязі січня-лютого 2016 року, які передували звільненню, позивачка з незалежних від неї причин не працювала. Таким чином передбаченими Порядком двома останніми місяцями для обчислення середньої заробітної плати позивачки є листопад і грудень 2015 року.

Із зазначеної вище довідки про відпрацьовані позивачкою робочі дні, години та про розмір її заробітку (а.с. 98) вбачається, що у листопаді 2015 року позивачка відпрацювала 13 днів (89 год.) і її заробіток становив 2256,94 грн., а у грудні 2015 року відпрацювала 7 днів (56 год.), і її заробіток за цей місяць становив 1442,36 грн.

Таким чином за останні два місяці позивачка відпрацювала 20 днів (145 годин) і її загальний заробіток становив 3699,30 грн.

Оскільки кількість годин, відпрацьованих позивачкою на протязі робочого дня у листопаді і грудні 2015 року є різною, суд вважає за необхідне здійснювати розрахунок середньої заробітної плати, виходячи із годинної заробітної плати.

За таких обставин середня годинна заробітна плата позивачки становить:

3699,30 : 145 = 25,51 грн.

Приймаючи до уваги встановлений у Решетилівському «Райагробуді» режим неповного робочого часу, який ніким не оскаржений і передбачає скорочений робочий день тривалістю 4 години, та кількість робочих днів за період з 148.02.2016 року по 01.09.2016 року - 133, середня заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки за цей період, становить:

133 х 4 х 25.51 = 13571,32 грн.

Судом також встановлено, що в день звільнення - 18 лютого 2016 року позивачка не працювала, а тому повний розрахунок з нею повинен бути здійснений 19.02.2016 року.

Оскільки передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівнику середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні є матеріальною відповідальністю за порушення трудового законодавства, виходячи із встановленого вище розміру середньої годинної заробітної плати та кількості днів затримки розрахунку з 19 по 22 лютого 2016 року включно (4 дні), розмір середньої заробітної плати, що підлягає стягненню на користь позивачки з цих підстав становить:

4 х 4 х 25,51 = 408,16 грн.

З огляду на зазначене суд не приймає до уваги акт перевірки державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Власенко О.Ю. додержання Решетилівським «Райагробудом» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині зазначення відсутності порушення трудового законодавства при звільненні позивачки та при проведенні з нею розрахунку при звільненні.

Суд також находить, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт заподіяння позивачці незаконними діями відповідача моральної шкоди, яка полягає у певних моральних стражданнях та виникнення у неї необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, погіршенні стану здоров'я, що підтверджується наданими позивачкою медичними документами (а.с. 219-221). Разом з тим, з урахуванням встановлених судом сум, що підлягають стягненню з відповідача, розміру та характеру завданої позивачці моральної шкоди, суд находить позовні вимоги в цій частині завищеними, а тому приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, ст. ст. 36, 116, 117, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, суд, -

Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» ОСОБА_6 №7к від 18.02.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Поновити ОСОБА_1 з 18 лютого 2016 року на роботі маляром-штукатуром IV розряду в Решетилівському районному кооперативно-державному будівельно-монтажному об'єднанні «Райагробуд».

Стягти з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд», ідентифікаційний номер 03585768, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 408 (чотириста вісім) грн. 16 коп.

Стягти з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13571 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн. 32 коп.

Стягти з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» на користь ОСОБА_1 завдану їй незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягти з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Стягти з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Стягти з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення з Решетилівського районного кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Головуючий: