Ухвала

від 13.09.2016 по справі 818/773/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р.Справа № 818/773/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі № 818/773/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області , Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області, Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 27.05.2016 року № 36-о про звільнення її з посади, поновити на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах, як правонаступника Білопільського відділення Сумської ОДПІ, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі № 818/773/16 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області № 36-о від 27 травня 2016 року "Про звільнення працівника".

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області з 27 травня 2016 року.

Стягнуто з Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 травня по 27 липня 2016 року в загальній сумі 8139,32 грн.

Відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відшкодування моральної шкоди

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржував.

Представник відповідачів прийняла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференці, апеляційну скаргу підтримала з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просила її задовольнити.

Позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду спави повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Надіслала до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що з січня 1983 року ОСОБА_2 працювала в Сумській ОДПІ, що підтверджується копією довідки від 26.05.2016 року № 3857 та копією її трудової книжки "НОМЕР_1" (а.с.10-12, 137-140).

23.03.2016 року позивача попереджено про наступне вивільнення з 23.05.2016 року у зв'язку зі зміною організаційної структури та штатної чисельності працівників Державної фіскальної служби (а.с.13).

Наказом Сумської ОДПІ від 27.05.2016 року № 36-о ОСОБА_2 звільнено з посади головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ у зв'язку зі скороченням штатної чисельності, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.14).

Позивач не погоджуючись із таким рішенням, оскаржив його до суду, посилаючись на те, що оскільки відповідно до ст. 40 КЗпП України їй не було надано переважного права залишення на роботі та, всупереч ст. 49-2 КЗпП України, одночасно зі звільненням не запропоновано іншої посади.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 року № 892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" Сумську ОДПІ реорганізовано шляхом її приєднання до ДПІ у м. Сумах.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється способом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

При реорганізації юридична особа припиняється.

Водночас можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства допускається лише за умови скорочення штату або чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить лише власникові або уповноваженому ним органу.

Таким чином, ДПІ у м. Сумах є правонаступником Сумської ОДПІ, що реорганізується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 36 КЗпП України передбачені виключні підстави припинення трудового договору.

Зокрема п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частинами першою та третьою статті 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, як встановлено правилами частини другої статті 49-2 КЗпП, звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідач письмово попередив позивача про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України 23.03.2016 року (а.с.13).

Проте, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 пропонувалась інша посада, в тому числі, в Білопільському відділенні ДПІ у м. Сумах.

Посилання відповідача на притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності не є підставою, яка звільняє роботодавця від обов'язку запропонувати робітнику іншу вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наказів № 31-о від 19.05.2016 голови комісії з реорганізації Сумської ОДПІ ГУ ДФС в Сумській області "Про звільнення по переведенню" та № 91-о від 20 травня 2016 року ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС в Сумській області "Про кадрові питання" та копіями заяв про звільнення і про переведення, що 20.05.2016 на посаду головного державного інспектора Білопільського відділення ДПІ в м. Сумах прийнято особу по переведенню з посади головного спеціаліста з питань матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Сумської ОДПІ ГУ ДФС в Сумській області, що підтверджується, крім пояснень сторін також і (а.с. 163-165).

Аналізуючи накази № 31-о від 19.05.2016 голови комісії з реорганізації Сумської ОДПІ ГУ ДФС в Сумській області "Про звільнення по переведенню" і № 91-о від 20 травня 2016 року ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС в Сумській області "Про кадрові питання", штатний розпис ДПІ в м. Сумах, що затверджений наказом № 415 від 26.04.2016 (а.с. 42- 45), організаційну структуру ДПІ в м. Сумах, затверджену наказом № 287 від 23.03.2016 "Про введення в дію Організаційної Структури ДПІ в м. Сумах" (а.с. 40-41) та штатний розпис і організаційну структуру Сумської ОДПІ, що затверджені,відповідно, наказом № 55 від 02.02.2016 "Про введення в дію Переліку змін № 1 до організаційної структури Сумської ОДПІ" і № 56 від 04.02.2016 "Про введення в дію Переліку змін № 1 до штатного розпису Сумської ОДПІ" колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що фактично не відбулося скорочення штатів чи скорочення численності Білопільського відділення, оскільки, як в штатному розписі Сумської ОДПІ, так і в штатному розписі ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС в Сумській області фактичний штат Білопільського відділення складається з 10 працівників із них 8 посад головних державних ревізорів-інспекторів та 2 посади головних державних інспекторів.

Таким чином, і кількість посад, і численність штату ніяких змін в зв'язку з приєднанням Сумської ОДПІ до ДПІ в м. Сумах в Білопільському відділенні змін не зазнала.

Скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Отже, відповідач не виконав покладений на нього, як на роботодавця, обов'язок щодо пропонування позивачу всіх наявних вакансій, які існували на момент попередження останнього про наступне вивільнення.

Як зазначалося вище, Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) роз'яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу.

При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичній особі.

Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення ст. 49-2 КЗпП України, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, і роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Наведена позиція висловлена в рішеннях Верховного Суду України, зокрема, в ухвалі від 04.08.2010р. у справі №6-8884св10 та у постанові від 01.04.2015р.

При цьому суд враховує, що згідно ч.1 ст.244-2 КАС України встановлено обов'язковість рішень Верховного Суду України та визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на означене, колегія суддів приходить до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_2 з займаної посади та протиправність наказу відповідача, згідно з яким таке звільнення було здійснено, у зв'язку із чим такий наказ підлягає скасуванню, а позивач має бути поновлений на цій посаді, що збереглася в Білопільському відділенні Сумської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області, з дати її незаконного звільнення, а саме: з 27.05.2016р., оскільки таке судове рішення є належним і достатнім способом захисту порушеного права позивача.

Так, відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з відповідними змінами та доповненнями) встановлено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Враховуючи час вимушеного прогулу позивача з 27.05.2016 року по 27.07.2016 року (42 дні), вважає за необхідне стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 8139,32 грн. виходячи із суми середнього заробітку позивача за один робочий день після її звільнення, вирахуваного згідно даних відповідача Сумської ОДПІ ГУ ДФС в Сумській області № 3963 від 13.06.2016 (а.с. 143) із яких слідує, що середньоденна заробітна плата позивачки становить 198,52 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі № 818/773/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 19.09.2016 р.