Рішення

від 13.09.2016 по справі 922/2092/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р.Справа № 922/2092/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківська міська рада про та за зустрічним позовом до про стягнення коштів в розмірі 9 262,57 грн Комунального підприємства "Жилкомсервіс" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" визнання Акту-претензії №1 недійсним за участю представників сторін:

представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом -

ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.07.2016 р.;

представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом -

ОСОБА_3, довіреність №2-1/2016 від 04.01.2016 р.

представник третьої особи за первісним позовом - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про стягнення збитків у розмірі 9 262,57 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує на те, що в результаті падіння на дах офісного приміщення ТОВ "Центр міжнародних перевезень і туризму" бриги снігу з льодом було пошкоджено рекламну конструкцію. У зв'язку з неналежним виконанням КП "Жилкомсервіс" робіт з управління будинком, спорудою та групою будинків, останнім було завдано збитки позивачу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01 липня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/2092/16 та призначено її до розгляду на 21 липня 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 липня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківську міську раду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 липня 2016 року прийнято зустрічний позов Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" про визнання Акту-претензії №1 недійсним до спільного розгляду з первісним позовом в межах провадження у справі №922/2092/16.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 серпня 2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 календарних днів до 13 вересня 2016 року та відкладено розгляд справи на 13 вересня 2016 року.

06 вересня 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від Комунального підприємства "Жилкомсервіс" супровідним листом (вх. №29101) надійшли додаткові документи по справі, а саме: рішення Господарського суду Харківської області від 16 серпня 2016 року по справі №922/1348/16. Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

12 вересня через канцелярію Господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" надійшли додаткові пояснення (вх. №29840), в яких зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації. Утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

В судовому засіданні 13.09.2016 р. представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити, зазначив, що складений первісним позивачем ОСОБА_4 №1 є лише фіксацією порушення, що було виявлено під час проведення перевірки пошкодження даху, тому оскарження як дій лише факту складання такого акта, який не встановлює для первісного відповідача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом проти задоволення первісного позову заперечував, зазначив, що Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2011 року № 893 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" КП "Жилкомсервіс" визначений Харківською міською радою виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Очищення від снігу даху будинку №12 по пр. Науки не включено до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Зустрічний позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити.

Представник Харківської міської ради в призначене 13.09.2016 р. судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом письмових пояснень з документами в обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

В судовому засіданні 13.09.2016 р. представники сторін наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами, заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень та туризму" орендує нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, пр. Науки, 12, кімната 84-2 на підставі Договору №13В005 оренди нежитлового приміщення від 25 вересня 2014 року з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" (т. 1, арк. с. 17-25).

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" та Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" укладено Договір №1/1410/10 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ввід 22 жовтня 2010 року (том 1, арк. с. 12-16).

Як зазначає позивач у позовній заяві, 29 січня 2016 року в результаті падіння на дах офісного приміщення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень та туризму", яке знаходиться на першому поверсі за адресою: м. Харків, пр. Науки, 12, з даху 5-поверхової будівлі впала брига снігу з льодом, що призвело до пошкодження рекламної конструкції.

Право на встановлення зазначеної рекламної конструкції підтверджується Дозволом на розміщення зовнішньої реклами №23519 від 20 січня 2016 року (т. 1, арк. с. 49).

29 січня 2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень та туризму" звернулось до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про направлення свого представника для спільного складання Акту-претензії про пошкодження майна позивача.

У зв'язку з неявкою представника відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень та туризму" направило до КП "Жилкомсервіс" ОСОБА_4, який було складено за участю представників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень та туризму", а також інших власників/орендарів (т.1,арк.с.45).

Відповідно до Звіту №О-1 про оцінку майна, складеного Харківською торгово-промисловою палатою, станом на 29 січня 2016 року вартість матеріального збитку в зв'язку з пошкодженням рекламної конструкції склала 8 212,57 грн.

Позивачем було направлено на адресу Комунального підприємства "Жилкомсервіс" претензію вих. №01/03/16 від 01.03.2016 р. про добровільне відшкодування збитків.

Проте, відповідач у своїй відповіді №8249/2/0705 від 21.04.2016 відмовив у задоволенні зазначеної претензії, посилаючись на відсутність обов'язків щодо очищення покрівлі від снігу та криги.

Такі обставини, на думку первісного позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі

В той же час, суд звертає увагу, що закон не містить вимог щодо здійснення експлуатації та утримання майна безпосередньо балансоутримувачем, а встановлює лише обов'язок останнього забезпечити таке утримання, а відтак - уклавши Договір №1/1410/10 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ввід 22 жовтня 2010 року з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" (власником орендованого майна) відповідачем за первісним позовом дотримано обов'язку по забезпеченню належної експлуатації та управління майна, що перебуває на балансі підприємства відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п. 1.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 р. утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд".

Відповідно до п. 2.3.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 р. склад робіт з технічного обслуговування жилих будинків і терміни їх виконання відображаються в плані-графіку, що складається виконавцем послуг на тиждень, місяць і рік.

Пунктом 1.1.8.6 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 №150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд" встановлено, що обов'язок скидання з дахів та покрівель снігу та льоду покладений на виконавця.

Слід відзначити, що Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 р. водовідвід та очищення дахів від снігу віднесено до технічного обслуговування і ремонту будівельних конструкцій.

Відповідно до п. 3.5.12 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 сніг, що накопичується на дахах, повинен скидатися на землю і переміщатися в прилоткову смугу, а на широких тротуарах формуватися у вали. Згідно вказаних Правил дах з зовнішнім водовідводом необхідно періодично очищати від снігу, не допускати нагромадження його до товщини 30 см. При заледенінні звисаючих та водовідвідних пристроїв у відлигу сніг скидають і при меншій товщині. Очищення снігу і льоду можна доручати тільки працівникам, які пройшли навчання з техніки безпеки при роботі на дахах (п.п.4.5.17, 4.5.18 Правил).

Відповідно до підпункту 5.6.8.8. Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 р. №504/11, зимове прибирання суб’єктами у сфері благоустрою відповідних територій повинне забезпечувати нормальний рух пішоходів та транспорту і включати, зокрема, огородження небезпечних для пішоходів, у разі падіння бурульок та снігу з дахів, місць, забезпечення видалення бурульок з дахів, карнизів та інших елементів будинків.

Згідно до вимог ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Між тим, доказів порушення Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №76 від 17.05.2005 р. та Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 р. № 504/11 щодо обслуговування будинку по пр. Науки, 12 у місті Харкові суду не надано.

Також судом встановлено, що Рішенням Харківської міської ради від 20.12.2011 року № 893 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибункової території, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" КП "Жилкомсервіс" визначений Харківською міською радою виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме:

- прибирання прибудинкової території;

- технічне обслуговування ліфтів;

- обслуговування систем диспетчеризації;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем зливної каналізації;

- обслуговування димовентиляційних каналів;

- освітлення місць загального користування;

- енергопостачання ліфтів.

Очищення від снігу даху будинку №12 по пр. Науки не включено до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявністю вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності.

Зобов'язанням із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов'язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, відшкодування протиправно заподіяної шкоди.

Отже, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013р. № 3-72гс12 у справі № 5011-71/2684-2012, прийнятої на підставі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за результатом перегляду судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Звертаючись із первісним позовом, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" фактично надало належні докази лише щодо факту заподіяння шкоди майну та факту понесення нею збитків. Що стосується особи, яка є, на думку скаржника, винною у заподіянні збитків, причинно-наслідкового зв'язку між заподіяними збитками та діями (бездіяльністю) винної особи як і вина, на думку суду, позивачем за первісним позовом не доведена.

Відсутні в матеріалах справи і докази вини Комунального підприємства "Жилкомсервіс" у заподіянні збитків позивачу (постанова про притягнення до адміністративної відповідальності).

Як вже було зазначено вище, за відсутності хоча б одного з елементів, цивільна відповідальність не настає.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" не доведено жодного з вищевказаних елементів. Ним не надано належних доказів того, що:

- саме відповідач зобов'язаний очищати дах вказаного будинку від снігу та бурульок;

- саме бездіяльність відповідача зумовила завдання шкоди майну позивача;

- відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо очищення даху підпорядкованого йому будинку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертиз, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене позивачем за первісним позовом не надано суду належних доказів в підтвердження протиправності дій відповідача наявності вини в його діях та наявності прямого причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача, а також заподіяною шкодою та її розміром, а відтак не свідчить про наявність підстав для задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" про визнання Акту-претензії №1 недійсним, суд зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" зазначає, що ОСОБА_4 №1 від 29.01.2016 р. не відповідає чинному законодавству України, а саме статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". В зв'язку з тим, що Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" жодних договорів із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" не укладало, жодних послуг не надавало, то у відповідача за зустрічним позовом відступні правові підстави для складання Акту-претензії.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як визначено в листі Верховного Суду України від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними": «необхідно розрізняти поняття «правочин» від суміжних понять. Зокрема, надано роз'яснення, що правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Стаття 16 Цивільного кодексу України містить досить широкий перелік засобів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема одним із них є визнання правочину недійсним.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Щоб запобігти неоднаковому застосуванню норм про правочини у практиці судів, слід зазначити, що договір та угода є тотожними поняттями, тому дво- і багатосторонні правочини є водночас як договорами, так і угодами, а термін «домовленість» слід розуміти як договір чи угоду, якщо така домовленість досягнута з дотриманням вимог, встановлених для укладення договору.

Щодо розуміння та визначення односторонніх правочинів, до них можна віднести: видачу та скасування довіреності; прийняття чи збереження зробленої речі; повідомлення одним співвласником інших співвласників про продаж своєї частки у спільній власності; пропозицію про продаж майна; публічну обіцянку винагороди за віднайдення загубленої речі; складення, зміну та скасування заповіту; прийняття спадщини і відмову від неї тощо.

Необхідно проаналізувати використання терміна «недійсність» у цивільному законодавстві, оскільки у суддів та учасників процесу виникають певні труднощі в його розумінні. Зокрема, у ЦК цей термін застосовується до: визнання прав інтелектуальної власності недійсними (статті 469, 479, 499); недійсності заборони відступлення права грошової вимоги (ст. 1080); визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301); недійсності права вимоги (статті 197, 519); недійсності зобов'язання (статті 198, 548, 565); недійсності акта (ст. 882); недійсності чека (ст. 1102) тощо.

Некоректним є застосування цього терміна до нормативно-правових актів - у цьому випадку може йтися про їх нечинність або неправомірність (незаконність, протиправність), а також до документів, якими оформлюється, підтверджується право, оскільки право не може бути недійсним - воно або є, або ні.

Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек)».

Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права визначені ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, згідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів ч. 2 ст.20 Господарського кодексу України, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржений ОСОБА_4 №1 від 29.01.2016 р. за своїми ознаками до вищезазначених актів не відноситься.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи здійснюється способом, що визначений законодавством.

Як вже було зазначено, позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним ОСОБА_4 №1 від 29.01.2016 р. Проте, такий спосіб захисту права чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, враховуючи вищезазначеними, вимога позивача за зустрічним позовом не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову залишаються за позивачем за первісним позовом. Судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про стягнення збитків у розмірі 9 262,57 грн. - відмовити повністю.

У зустрічному позові Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародних перевезень і туризму" про визнання Акту-претензії №1 недійсним - відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_5

справа №922/2092/16