Постанова

від 06.07.2009 по справі 25/535-29/371

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2009 № 25/535-29/371

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Рєпіно ї Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

позивача - не з' явив ся;

відповідача - Кисельов Є.В.

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу ВАТ "Укрнафта" в ос обі Нафтогазовидобувного уп равління "Охтирканафтогаз"

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 14.04.2009

у справі № 25/535-29/371 (суддя

за позовом Відділення виконавч ої дирекції Фонду соціальног о страхування від нещасних в ипадків на виробництві та пр офесійних захворювань Украї ни у м. Охтирка Сумської облас ті

до Відкритого акціонер ного товариства "Укрнафта"

про стягнення 32656,23 грн. в п орядку зворотної вимоги (рег ресу)

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчо ї дирекції Фонду соціального страхування від нещасних ви падків на виробництві та про фесійних захворювань Україн и у м. Охтирка Сумської област і (далі - позивач) звернувся д о господарського суду м. Києв а з позовом до Відкритого акц іонерного товариства «Укрна фта» (далі - відповідач) про с тягнення 32656,23 грн. в порядку зво ротної вимоги (регресу).

Рішенням господарського с уду м. Києва від 25.12.2007 у справі 25/535 залишеним без змін постанов ою Київського апеляційного г осподарського суду від 28.02.2008 по зов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на кор исть позивача 21524,01 грн. страхов их виплат. В іншій частині поз ову відмовлено.

Постановою Вищого господа рського суду України від 17.06.2008 р ішення господарського суду м . Києва від 25.12.2007 та постанову Ки ївського апеляційного госпо дарського суду від 28.02.2008 скасов ано, а справу повернуто госпо дарському суду м. Києва на нов ий розгляд.

При новому розгляді справи , ухвалою господарського суд у м. Києва від 06.10.2008 позовні мате ріали було передано за підсу дністю до господарського суд у Сумської області.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 27.01.2009 ухвалу господарськ ого суду м. Києва від 06.10.2008 скасо вано, а матеріали справи пове рнуті господарському суду м. Києва.

Рішенням господарського с уду м. Києва від 14.04.2009 у справі 25/535 -29/371 позов задоволено повністю . Суд стягнув з відповідача на користь позивача шкоду в сум і 32656,23 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2009 відповідач подав апел яційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти н ове рішення, яким в позові від мовити.

Апеляційна скарга мотивов ана тим, що судом першої інста нції порушено норми матеріал ьного права.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, заслухавши поя снення представників учасни ків судового процесу, дослід ивши матеріали справи, суд вс тановив:

Причиною даного спору є пит ання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати Відд ілення, які виникли внаслідо к здійснення останнім відпов ідно до Закону України «Про з агальнообов'язкове державне соціальне страхування від н ещасного випадку на виробниц тві та професійного захворюв ання, які спричинили втрату п рацездатності» (далі - Зако н №1105) страхових виплат застра хованій особі.

Принципи, загальні правові , фінансові та організаційні засади загальнообов'язковог о державного соціального стр ахування громадян в України визначені Основами законода вства України про загальнооб ов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи).

Відповідно до статті 21 Осно в внески на загальнообов'язк ове державне соціальне страх ування від нещасного випадку на виробництві та професійн их захворювань сплачує виклю чно роботодавець. Розмір вне сків встановлюється у відсот ках до сум фактичних витрат н а оплату праці та інших випла т найманим працівникам, які п ідлягають обкладенню прибут ковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону N 1105 визначено, що страхо вий ризик - це обставини, внасл ідок яких може статися страх овий випадок, а страховим вип адком є нещасний випадок на в иробництві або професійне за хворювання, що спричинили за страхованому професійно зум овлену фізичну чи психічну т равму за обставин, зазначени х у статті 14 Закону N 1105, з настан ням яких виникає право застр ахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону N 1105 д ія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умова х трудового договору.

Статтею 6 цього Закону встан овлено, що суб'єктами страхув ання від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в о кремих випадках - члени їх сім ей та інші особи, страхувальн ики та страховик. Застрахова ною є фізична особа, на корист ь якої здійснюється страхува ння (працівник); страхувальни ками є роботодавці, а в окреми х випадках - застраховані осо би; страховик - Фонд соціально го страхування від нещасних випадків на виробництві та п рофесійних захворювань Укра їни (робочим органом якого зг ідно з статтею 18 Закону N 1105 є Від ділення).

Відповідно до наведених пр иписів статей 2, 6 Закону N 1105 пози вачем протягом травня 2003 - се рпня 2007 були здійснені страхо ві виплати на загальну суму 21 524, 01 грн. - ОСОБА_2 та протягом листопада 2001 - червня 2006 на зага льну суму 11 132,22 грн. - ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вим огив повному обсязі суд пере шої інстанції виходячи з при писів ст.ст. 1166, 1191, 1188 ЦК України, д ійшов висновку, що відповіда ч в порядку регресу має відшк одувати позивачу виплачену ОСОБА_2 та ОСОБА_3, шкоду , що була завдана зазначеним о собам внаслідок винних дій п рацівників відповідача.

Проте, колегія суддів не мож е погодитись с такими виснов ками з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 Прикі нцевих та перехідних положен ь ЦК України, який набрав чинн ості з 01.01.2004, цей Кодекс застосо вується до цивільних відноси н, що виникли після набрання н им чинності. Щодо цивільних в ідносин, які виникли до набра ння чинності ЦК України, поло ження цього Кодексу застосов уються до тих прав і обов'язкі в, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до частини перш ої статті 1166 ЦК України (частин а перша статті 440 ЦК УРСР) майно ва шкода, завдана неправомір ними рішеннями, діями чи безд іяльністю особистим немайно вим правам фізичної або юрид ичної особи, а також шкода, зав дана майну фізичної або юрид ичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка ї ї завдала. При цьому під шкодо ю слід розуміти зменшення аб о втрату (загибель) певного ос обистого чи майнового блага.

Частиною другою статті 1187 ЦК України (стаття 450 ЦК УРСР) вста новлено, що шкода, завдана дже релом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підс таві (право власності, інше ре чове право, договір підряду, о ренди тощо) володіє транспор тним засобом, механізмом, інш им об'єктом, використання, збе рігання або утримання якого створює підвищену небезпеку .

Згідно з частиною першою ст атті 1172 ЦК України (стаття 441 ЦК У РСР) юридична або фізична осо ба відшкодовує шкоду, завдан у їхнім працівником під час в иконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною першою статті 1191 ЦК України (частина перша статт і 452 ЦК УРСР) передбачено, що осо ба, яка відшкодувала шкоду, за вдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі випла ченого відшкодування, якщо і нший розмір не встановлений законом.

Разом з тим, для відшкодуван ня шкоди за правилами ст. 1166 ЦК підлягають доведенню: неправ омірність поведінки особи, н аявність шкоди, причинний зв 'язок між протиправною повед інкою та вина завдавача шкод и.

Наявність всіх вищезазнач ених умов є обов'язковим для п рийняття судом рішення про в ідшкодування завданої шкоди .

Судом першої інстанції вст ановлено, що 02.03.1998 о 16:15 внаслідок того, що ОСОБА_4, водій Охти рського управління технолог ічного транспорту, яке є стру ктурним підрозділом НГВУ “Ох тирканафтогаз” і входить до складу ВАТ “Укрнафта” (згідн о наказу № 212 від 27.11.1998) при керува нні автомобілем ЗІЛ-43362 д/н НО МЕР_1 з причепом ПЕС-5 (компре сор) не вжив заходів для забез печення безпеки руху (не пере вірив кріплення причепу до а втомобіля), порушивши п.2.2 Прав ил дорожнього руху України, в м. Охтирка на правій половині узбіччя проїзної частини ву л. Київської, 2 трапилась дорож ньо-транспортна пригода, в ре зультаті якої було травмован о працівника АТ “Охтирсільма ш” ОСОБА_2, яка отримала ті лесні ушкодження.

Згідно Положення про розсл ідування та облік нещасних в ипадків, професійних захворю вань і аварій на підприємств ах, в установах і організація х, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1 0.08.1993 № 623, за результатами розслі дування комісією 19.03.1998 складен о Акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався з працівником АТ “Охтирсільма ш” ОСОБА_2 02.03.1998, оскільки пот ерпіла виконувала свої служб ові обов' язки (прямувала до Охтирської державної податк ової адміністрації).

Разом з тим, зазначений акт не є належним та допустимим д оказом як того, що 02.03.1998 трапила сь дорожньо-транспортна приг ода, так і наявності винних ді й працівника відповідача О СОБА_4 в нанесенні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Встановлення вини фізично ї особи у скоєнні дорожньо-тр анспортної пригоди знаходит ься поза компетенцією господ арського суду і має відбуват ися в межах провадження з кри мінальної справи або в межах провадження зі справи про ад міністративне правопорушен ня.

Отже, суд перешої інстанції визнав встановленими обстав ини, які не підтвержені відпо відно ч. 2 ст. 34 ГПК України, та ді йшов помилкового висновку пр о наявність підстав для стяг ення шкоди з відповідача в по рядку регресу.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.1982 на 115 км. автодороги Лохвиця - Бєлгород трапилас ь дорожньо-транспортна приго да внаслідок зустрічного лів остороннього зіткнення авто мобіля ЗІЛ-130 д/н 13-85 СУС, за кермо м якого був ОСОБА_5, водій О хтирського управління техно логічного транспорту (згідно наказу № 212 від 27.11.1998 є структурн им підрозділом НГВУ “Охтирка нафтогаз” і входить до склад у ВАТ “Укрнафта”) та автобуса ЛАЗ 695 д/н 25-53, за кермом якого бу в ОСОБА_3, водій Охтирсько го автотранспортного підпри ємства 18014.

В результаті ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження , які потягнули за собою стійк у втрату працездатності, під час виконання своїх службов их обов' язків на посаді вод ія про, що комісією по розслід уванню нещасного випадку 16.12.198 2 був складений акт №1 про неща сний випадок, який стався 15.12.1982.

Як вбачається із вироку нар одного суду Охтирського райо ну Сумської області від 14.03.1983, о бох водіїв ОСОБА_5 та ОСО БА_3 визнано винним у вчинен ні ДТП на підставі ч. 2 ст. 215 КК УС СР.

За містом п. 3, 4 Постанови N 6 Пл енуму Верховного суду Україн и від 27.03.92, міра відповідальнос ті за шкоду, заподіяну при вза ємодії джерел підвищеної неб езпеки, при наявності вини об ох володільців визначається відповідно до ступеня вини к ожного; при відсутності вини володільців у взаємному зап одіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування. Д жерелом підвищеної небезпек и належить визнавати будь-як у діяльність, здійснення яко ї створює підвищену імовірні сть заподіяння шкоди через н еможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальн ість за шкоду, заподіяну діям и таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх в икористанні, так і при мимові льному прояві їх шкідливих в ластивостей.

Враховуючи те, що винними у вчиненні ДТП визнані працівн ики обох підприємств без вст ановлення ступеню вини кожно го, встановлення вини фізичн ої особи у скоєнні дорожньо-т ранспортної пригоди, так сам а як і ступеню вини, знаходить ся поза компетенцією господа рського суду і має відбувати ся в межах провадження з крим інальної справи або в межах п ровадження зі справи про адм іністративне правопорушенн я, суд першої інстанції без до статніх правових підстав пок лав майнову відповідальніст ь за спричиннення шкоди ОС ОБА_3, на відповідача.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 33 Господарс ького процесуального кодекс у України кожна сторона пови нна довести ті обставини, на я кі вона посилається як на під ставу своїх вимог і заперече нь. Таким чином, обов'язок дока зування законодавчо покладе но на сторони.

Відповідно до ст. 41 Господар ського процесуального кодек су України судочинство у гос подарських судах здійснюєть ся на засадах змагальності. С торони та інші особи, які беру ть участь у справі, обґрунтов ують свої вимоги і заперечен ня поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и встановлено, що доказами у с праві є будь-які фактичні дан і, на підставі яких господарс ький суд у встановленому зак оном порядку встановлює наяв ність чи відсутність обстави н, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають зна чення для правильного виріше ння господарського спору.

Таким чином, колегія бере до уваги, що всупереч вимогам ст . 33 Господарського процесуаль ного кодексу України позивач ем не було надано до суду нале жних доказів на підтвердженн я вини працівників відповіда ча у скоєнні обох ДТП, а отже ф актично не обґрунтовано свої х вимог та доводів у цій части ні.

Колегія суддів також врахо вує, що статтею 43 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни передбачено право госп одарського суду оцінювати до кази за своїм внутрішнім пер еконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єкти вному розгляді в судовому пр оцесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись зак оном. Ніякі докази не мають дл я господарського суду заздал егідь встановленої сили. Виз нання однією стороною фактич них даних і обставин, якими ін ша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для г осподарського суду не є обов 'язковим

Порушення судом першої інс танції зазначених норм проце суального права призвело до прийняття неправильного ріш ення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господ арського процесуального код ексу України апеляційний гос подарський суд не зв'язаний д оводами апеляційної скарги ( подання) і перевіряє законні сть і обґрунтованість рішенн я місцевого господарського с уду у повному обсязі.

За наведених обставин коле гія суддів дійшла висновку, щ о рішення господарського суд у м. Києва від 14.04.2009 необхідно ск асувати та прийняти нове ріш ення, яким в позові відмовити .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господ арського процесуального код ексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарсько го суду м. Києва від 14.04.2009 у справ і № 25/535-29/371 скасувати та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повніс тю.

3. Стягнути з Відділення вик онавчої дирекції Фонду соціа льного страхування від нещас них випадків на виробництві та професійних захворювань У країни у м. Охтирка Сумської о бласті (42700, Сумська обл., м. Охтир ка, вул. Калова, 29, код ЄДРПОУ 24016448 ) на користь Відкрито акціоне рного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський , 3/5, код ЄДРПОУ 00135390) 163 (сто шістдес ят три) грн., 28 коп. державного м ита за подачу апеляційної ск арги. Видати наказ.

4. Доручити господарському с уду м. Києва видати наказ на ви конання даної постанови суду .

5. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя

Судді

13.07.09 (відправлено)