Рішення

від 05.11.2007 по справі 2-311/2007

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

Справа №2-311/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2007 року Централь но-Міський районний суд м. Гор лівки Донецької області у ск ладі:

головуючого - судді Реутов ої В.І.,

при секретарі - Кобець О.П.,

за участю позивача ОСОБА _1,

відповідача ОСОБА_2,

представника позивача ОС ОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в місті Го рлівці Донецької області цив ільну справу за позовом ОСО БА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власност і на частку у спільному майні і визнання правочину недійс ним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначає, що в 2001 році він разом з відпові дачем ОСОБА_2 придбав квар тиру в АДРЕСА_1. В подальшо му ця квартира була спільно н ими виведена із житлового фо нду і оформлена як приміщенн я магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» , засновником та директором я кого є позивач. При придбанні квартири, а в подальшому при в иведенні її із житлового фон ду, право власності на цю квар тиру було оформлено на відпо відача ОСОБА_2, але між поз ивачем та відповідачем ОСО БА_2 була досягнута домовле ність вважати це приміщення спільною власністю, оскільки витрати на придбання кварти ри, ремонт та виведення із жит лового фонду позивач та відп овідач ОСОБА_2 несли в рів них частках. Оформлення прав а спільної власності позивач та відповідач ОСОБА_2 від клали на невизначений строк, але відповідач ОСОБА_2 на підтвердження права позивач а на частку в приміщення вида ла йому 29 жовтня 2002 року письмо вий документ, я якому підтвер дила рівне з нею право власно сті на вказане приміщення. Вк азував на те, що на момент пода ння позову до суду йому стало відомо, що відповідач ОСОБ А_2 07 вересня 2004 року в тайні ві д нього відчужила належне йо му на праві спільної власнос ті приміщення магазину «ІН ФОРМАЦІЯ_1», подарував його своїй сестрі - відповідачу ОСОБА_4 Вважав, що діями відп овідача ОСОБА_2 порушила й ого права, так як він сплатив п оловину вартості приміщення , зробив його перепланування , відремонтував його і перепл анував під магазин, а остання без його відома і згоди відчу жила приміщення відповідачу ОСОБА_4 Позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_4, зна ючи про право спільної власн ості його і відповідача ОСО БА_2 на спірне приміщення, вс тупила в зловмисну домовлені сть з відповідачем ОСОБА_2 і таким чином, позбавила його майна. Просив визнати факт зн аходження магазину «ІНФОР МАЦІЯ_1», розташованого в АДРЕСА_1, в спільній власнос ті його та відповідачки ОСО БА_2, встановивши частки в да ному майні в розмірі 1/2 кожног о із власників. Просив визнат и недійсним договір даруванн я приміщення магазина «ІНФ ОРМАЦІЯ_1», укладений 07 верес ня 2004 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4

В судовому засіданні позив ач та його представник ОСОБ А_3 підтримали позовні вимо ги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в суд овому засіданні позов не виз нала і пояснила, що з позиваче м ОСОБА_1 знайома приблизн о з 2000 року. В 2001 році вона самост ійно шукала собі квартиру на першому поверсі для того, щоб в подальшому використовуват и її під «бізнес» і організув ати косметичний салон або що сь інше. Для чого вона розклею вала на дверях під'їздів жили х домів, розташованих на прос пекті Перемоги, оголошення з пропозицією про купівлю ква ртири. В березні 2001 року їй подз вонив ОСОБА_6 і дав згоду н а продаж належної йому двокі мнатної АДРЕСА_2. Передумо вою для укладання такого дог овору ОСОБА_6 висунув вимо гу про те, щоб вона (ОСОБА_2) придбала на його ім'я однокім натну квартиру, а різницю у ва ртості квартир віддала йому - ОСОБА_6 02 квітня 2001 року у пр иватного нотаріуса Горлівсь кого міського нотаріального округу Кінащук М.А. було уклад ено два договори купівлі-про дажу: за одним вона (ОСОБА_2 ) придбала двокімнатну кварт иру у ОСОБА_6, за іншим - ОС ОБА_6 придбав однокімнатну АДРЕСА_3. За придбану у ОС ОБА_6 квартиру вона розрахо вувалася власними грошима, ОСОБА_1 не приймав ніякої уч асті у розрахунках, гроші їй н е давав. Після придбання вказ аної квартири вона і позивач вирішили спільно зайнятися підприємницькою діяльністю . Вона погодилася з тим, щоб кв артира була переобладнана пі д магазин, і вона в якості її в кладу у спільну «бізнес» над асть можливість ОСОБА_1 ви користовувати належне їй при міщення, а позивач буде закуп овувати товари і займатися ї х реалізацією. Для цього квар тира була виведена із житлов ого фонду, вона була відремон тована і переобладнана під м агазин. Позивач надавав їй до помогу у виведенні квартири із житлового фонду. Ремонт і п ереобладнання квартири були здійснені позивачем за її вл асні кошти, які вона передала позивачу про що останній вла сноручно написав розписку. П ісля того, як позивач написав розписку про отримання грош ей, він став вимагати від неї г арантій того, що вона не відмо виться від спільної підприєм ницької діяльності в її прим іщенні. На підтвердження дом овленості про спільну підпри ємницьку діяльність вона під диктовку позивача написала розписку про те, що позивач є с піввласником магазину «ІН ФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою АДРЕСА_1, у рівн ій з нею часткою. Вона ніколи н е визнавала позивача співвла сником спірного приміщення, він знав про це. Ніякої домовл еності між нею та позивачем щ одо нотаріального оформленн я прав власності останнього на спірне приміщення не існу вало. Навпаки позивач визнав ав за нею право приватної вла сності на спірне приміщення, укладав з нею договір оренди . Вона самостійно укладала до говори оренди земельної діля нки, на якій розташоване спір не приміщення. В 2004 році вона за сімейними обставинами змуше на була виїхати за межі Украї ни, і у зв'язку з цим подарувал а спірне приміщення своїй се стрі ОСОБА_4 Для нотаріаль ного оформлення договору дар ування вона робила замовленн я в КП «Горлівське БТІ» на отр имання довідки-характеристи ки для відчуження спірного п риміщення. Із КП «Горлівське БТІ» приходив технік, робив з аміри приміщення. Позивач зн ав про це і ніяким чином не зап еречував проти цього. Просил а відмовити у задоволенні по зову у зв'язку з безпідставні стю і пропуском строку позов ної давності.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 у судовом у засіданні позов не визнав і пояснив, що нежитлове приміщ ення, яке було прийнято в дар ОСОБА_4, раніше належало ві дповідачу ОСОБА_2 Ніякої з ловмисної домовленості між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 не існувало. У зв'язк у з виїздом відповідача ОСО БА_2 за межі України, як перед бачалося на постійне місце п роживання, остання вирішила подарувати спірне приміщенн я своїй сестрі ОСОБА_4 Дог овір дарування спірного прим іщення був нотаріально посві дчений. Позивач ОСОБА_1 зн ав про це. Просив в позові відм овити.

Вислухавши пояснення стор ін та їх представників, показ и свідків, дослідивши письмо ві матеріали по справі, суд ді йшов висновку, що в задоволен ні позовних вимог слід відмо вити за сукупністю наступних обставин.

Відповідно до ст. 328 ЦК Україн и право власності набуваєтьс я на підставах, що не забороне ні законом, зокрема із правоч инів. Право власності вважає ться набутим правомірно, якщ о інше прямо не випливає із за кону або незаконність набутт я права власності не встанов лена судом.

Статтею 202 ЦК України встано влено, що правочином є дія осо би, спрямована на набуття, змі ну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути

3

односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) . Дво- чи багатостороннім прав очином є погоджена дія двох а бо більше сторін.

Згідно зі ст. 203 ЦК України в олевиявлення учасника право чину має бути вільним і відпо відати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у фор мі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 205 ЦК Україн и правочин може вчинятися ус но або в письмовій формі. Стор они мають право обирати форм у правочину, якщо інше не вста новлено законом.

Статтею 657 ЦК України встано влено, що договір купівлі-про дажу нерухомого майна уклада ється у письмовій формі і під лягає нотаріальному посвідч енню та державній реєстрації .

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК Укра їни якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов дого вору, що підтверджується пис ьмовими доказами, і відбулос я повне або часткове виконан ня договору, але одна із сторі н ухилилася від його нотаріа льного посвідчення, суд може визнати такий договір дійсн им. У цьому разі наступне нота ріальне посвідчення договор у не вимагається.

В судовому засіданні встан овлено, що 02 квітня 2001 року за до говором купівлі-продажу, пос відченим приватного нотаріу сом Горлівського міського но таріального округу Кінащук М . А. реєстровий № 2584, ОСОБА_2 п ридбала у ОСОБА_6 АДРЕСА _2. Продаж було вчинено за 4480,00 г ривень, які ОСОБА_6 одержа в від ОСОБА_2 повністю до п ідписання договору. Ці ж обст авини в судовому засідання п ідтвердив свідок ОСОБА_6, який пояснив, що ОСОБА_1 не приймав участі в придбанні к вартири, і гроші йому за цю ква ртиру не сплачував.

Судом не приймаються до ува ги пояснення ОСОБА_1 стосо вно того, що він давав ОСОБА _2 гроші на придбання вказан ої квартири, оскільки відпов ідно до ст. 59 ЦПК України дані о бставини можуть бути підтвер джені тільки письмовими дока зами.

В судовому засідання встан овлено і ці обставини сторон и не заперечували, що ОСОБА _1 були зроблені ремонт та пе реобладнання квартири під не жиле приміщення. Після закін чення ремонту ОСОБА_2 спла тила ОСОБА_1 гроші за ремо нт, про що ОСОБА_1 видав вла сноручно написану розписку.

Суд не приймає до уваги пояс нення ОСОБА_1 про те, що вар тість ремонту була вдвічі бі льшою ніж та сума, яку він одер жав від ОСОБА_2, оскільки з тексту розписки цього не вба чається. ОСОБА_1 не надано доказів того, що між ним та О СОБА_2 була досягнута домов леність про те, що ОСОБА_2 б уде компенсувати тільки поло вину суми ремонтних робіт, а і ншу половину витрат буде нес ти позивач.

Суд не приймає до уваги пояс нення ОСОБА_1 про те, що офо рмлення на його ім'я дозвільн их документів для ремонту дл я переобладнання квартири в нежиле приміщення, свідчить про набуття їм права власнос ті на спірне приміщення, оскі льки ці документи не є правов становлюючими і містять в со бі технічну інформацію ( прав ила виконання певних видів р обіт, матеріали креслення і т .і.). Крім того, згідно з п.6 Догов ору оренди приміщення, який б ув укладений між ОСОБА_1 т а ОСОБА_2 01 січня 2002 року, О СОБА_1, як орендар, зобов'язав ся самостійно за свій рахуно к зробити проект перебудови приміщення, що орендується. Н а день звернення до суду дани й договір не був розірваний і не визнаний недійсним у вста новленому законом порядку.

В судовому засіданні встан овлено, що 22 серпня 2001 року ріше нням виконавчого комітету Го рлівської міської рада №487/1 ОСОБА_2 було надано дозвіл н а переобладнання АДРЕСА_2 під нежиле приміщення. Після закінчення ремонтних робіт та переобладнання квартири н ежиле приміщення було прийня то в експлуатацію і ОСОБА_2 на підставі рішення виконав чого комітету Горлівської мі ської ради №3 від 08 січня 2003 року було видано свідоцтво про пр аво власності на вбудоване п риміщення.

4

Суд не приймає до уваги поя снення ОСОБА_1 про те, що ві н є співвласником спірного п риміщення, так як це підтверд жується письмовим документо м, виданим ОСОБА_2, і в якому відповідачка підтвердила рі вне з нею право власності на в казане приміщення.

Позивачем не надано доказі в того, що станом на 29 жовтня 2002 р оку існувало таке нерухоме м айно, як магазин «ІНФОРМАЦІ Я_1». Також ОСОБА_1 не нада но доказів того, що він і ОСО БА_2 домовилися щодо усіх іс тотних умов договору про пер едачу йому права власності н а 1/2 частину спірного приміщен ня, що підтверджується письм овими доказами. ОСОБА_1 не надано доказів того, що відбу лося повне або часткове вико нання вказаного договору, і ОСОБА_2 ухилилася від його н отаріального посвідчення.

За таким обставин суд позба влений можливості визнати пр аво власності ОСОБА_1 на 1/2 частину магазина «ІНФОРМА ЦІЯ_1», розташованого в АД РЕСА_1.

Також судом не може бути виз наний факт знаходження магаз ина «ІНФОРМАЦІЯ_1» у спіль ній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Факт володіння гром адянином нерухомим майном на праві власності встановлюєт ься судом, якщо у заявника був правовстановлюючий докумен т на цей майно, але його втраче но і немає можливості підтве рдити наявність права власно сті не в судовому порядку. О СОБА_1 не надав доказів про в ідсутність можливості одерж ання чи відновлення відповід ного документу про право вла сності та про те, що на підстав і цього документа спірне май но належало йому на праві спі льної власності.

Згідно зі ст. 232 ЦК України пр авочин, який вчинено внаслід ок зловмисної домовленості п редставника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

В судовому засіданні було в становлено, що 07 вересня 2004 рок у між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір дарув ання, який був посвідчений пр иватним нотаріусом Горлівсь кого міського нотаріального округу Карпенком С.А. за реєст ром №1613. За умовами даного дого вору ОСОБА_2 передала безо платно у власність, а ОСОБА _4 прийняла від неї як даруно к вбудоване приміщення, яке р озташоване по АДРЕСА_2.

Позивачем не надано доказі в того, сторони спірного дого вору діяли через представник ів, і хтось із представників в ступив в зловмисну домовлені сть з іншою стороною. Також по зивачем не надано доказів то го, що предметом спірного дог овору було приміщення магази ну «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташо ване за адресою АДРЕСА_1.

Наведені вище обставини да ють підстави для висновку, що викладені в позові вимоги є н еобгрунтованими і не підляга ють задоволенню в повному об сязі.

На підставі ст. ст. 202; 203; 205; 220; 328; 657 Ц К України, керуючись ст. ст. 10; 11; 209; 212; 214; 215; 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні поз овних вимог до ОСОБА_2 про визнання факту знаходження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», р озташованого в АДРЕСА_1, у спільній сумісній власності і визначення часток співвла сників, до ОСОБА_2 та ОСО БА_4 про визнання недійсним договору дарування приміщен ня магазина «ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого в АДРЕСА_1 , укладеного 07 вересня 2004 - року відмовити.

Рішення може бути оскаржен о в апеляційному порядку до А пеляційного суду Донецької о бласті через Центрально-Місь кий районний суд міста Горлі вки шляхом подачі в 10-денний с трок з дня проголошення ріше ння заяви про апеляційне оск арження і поданням після цьо го протягом 20 днів апеляційно ї скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає закон ної сили, якщо після закінчен ня строку подання заяви про а пеляційне оскарження (10 днів з дня проголошення) заяви не бу ло подано, а також,

5

якщо суду було подано заяв у про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не бул а подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційн е оскарження.