Ухвала

від 06.08.2013 по справі 128/3819/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/3819/13-ц

У Х В А Л А

"06" серпня 2013 р. Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Ганкіна І.А.., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та моральної шкоди,.

Разом із позовною заявою позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що згідно власноруч написаних розписки від 21 серпня 2010 року та двох розписок від 07 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_2 позичив у нього кошти у сумі еквівалентній 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США, 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США і 2 500 (дві тисячі п'ятсот) Євро та 22 850 (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят) доларів США із зобов'язанням повернення їх, відповідно, 21 вересня 2010 року та 07 жовтня 2010 року.

Однак, відповідач зобов'язання за договором позики не виконав, тому позивач змушений був звернутись до Вінницького районного суду із вказаним позовом.

Крім того, зважаючи на значний розмір заявлених позовних вимог є всі підстави вважати, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по стягненню з відповідача позики, тому позивач ОСОБА_1 просить в якості забезпечення позову накласти арешт на майно , що належить відповідачу по справі, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки В« ФольксвагенВ» , реєстраційний номер НОМЕР_1.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши та дослідивши матеріали справи, врахувавши роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову " суд приходить до наступного висновку.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.2006 р., №9 В«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позовуВ» , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом, враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі. ЦПК України враховує принцип рівноправ'я сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі і відповідача.

Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосування забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 зокрема на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки В« ФольксвагенВ» , реєстраційний номер НОМЕР_1 і не встановлено реальної небезпеки, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Позивачем не надано доказів того, що дійсно відповідачу належить вказана квартирата автомобіль , а також доказ того, він має намір здійснити відчуження належного його майна (в тому числі здійснюючи фіктивні правочини по відчуженню майна найближчим родичам та знайомим) та з метою уникнення виконання своїх зобов'язань перед позивачем, планує покинути територію України та доказів, які б свідчили про реальну загрозу невиконання або неможливість виконання рішення суду, а також, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не обгрутнована та не містить достатніх законних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому в її задоволенні даної заяви слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 151-153 , 209 , 210 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: