Ухвала

від 20.10.2016 по справі 906/883/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"20" жовтня 2016 р. Справа № 906/883/16

Суддя господарського суду Житомирської області Прядко О.В. ,

розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали за позовом:

керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (м. Київ)

до 1) державного навчального закладу "Бердичівське вище професійне училище" (Житомирська обл., Бердичівський район, с. В. Нізгурці)

2) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (Житомирська обл., Бердичівський район, с. Скаківка)

про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.04.2012, зобов'язання повернути земельні ділянки загальною площею 125 га

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з вимогами провизнання недійснимдоговору про спільну діяльність від 01.04.2012, укладеного між державним навчальним закладом "Бердичівське вище професійне училище" і сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Урожай" на майбутнє, та зобов'язання застосувати наслідки недійсності договору шляхом зобов'язання повернути займані товариством земельні ділянки державної власності загальною площею 125 га, які розміщені на території Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, державному навчальному закладу шляхом підписання акту приймання-передачі.

Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Господарського процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви, господарський суд встановив, що подана керівником Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області позовна заява не може бути прийнята до розгляду з наступних підстав.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

При цьому, інтереси держави мають чітко формулюватися й мотивуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

Обов'язок зазначення в позовній заяві наведених відомостей прямо передбачений також ст. 29, п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства (ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 2, 29, 54 Господарського процесуального кодексу України) прямо передбачений імперативний обов'язок прокурора при поданні позову обґрунтувати як наявність підстав для представництва в суді законних інтересів держави, так і неможливість здійснення або фактичне нездійснення захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування (в даному випадку - Міністерством освіти і науки України).

При цьому, в позовній заяві прокурор не вказує підстав, за яких відсутня можливість самостійного захисту Міністерством освіти і науки України інтересів держави в суді, а лише вказано, що звернення Бердичівського місцевого прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства відповідає функціям позивача та направлено на захист охоронюваних законом інтересів, що в розумінні ст. ст. 2, 29, п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", не є підставами, за яких прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви прокурором не додано доказів про надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачу у справі, що в сукупності з іншими обставинами (відсутність доказів надіслання вказаного повідомлення позивачу, відповіді позивача на повідомлення прокуратури від 29.08.2016 вих. № 5117вих16 з приводу наміру подачі позову до суду) в подальшому може призвести до затягування судового процесу, у зв'язку з необхідністю надання позивачу додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи з метою з'ясування його думки з приводу наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в особі його органу, підтримання чи спростування позиції прокурора з приводу заявлених ним позовних вимог.

При цьому, суд вважає, що при зверненні прокурора з даним позовом до суду останнім не було у позовній заяві обґрунтовано в чому саме відбулося порушення інтересів держави та органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, з конкретизацією які саме права та інтереси було порушено внаслідок укладення спірного договору від 01.04.2012, а отже і наявність підстав, що свідчать про обґрунтованість звернення прокурора до суду для захисту прав держави у спірних правовідносинах.

Загальне посилання прокурора у позовній на те, що його дії у вигляді подачі позову до суду спрямовані на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішення суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, не спростовує вище наведені висновки суду, оскільки умовою для звернення до суду для захисту прав держави у спірних правовідносинах є не тільки порушення вимог закону, але й наявність порушеного права держави, в той час як прокурор у позові не зазначив чиє саме право порушене внаслідок укладення спірного договору, яке саме право було порушене, в чому полягає його порушення та не надав на підтвердження своїх доводів будь-яких доказів.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У п. 87 рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський суд з прав людини повторює, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993). Більше того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer В. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996).

В рішенні у справі "Надточій проти України" (Заява № 7460/03) від 15.05.2008 Суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом ("Кресс проти Франції" № 39594/98, "Ф.С.Б. проти Італії", рішення від 28.08.1991, "Т. проти Італії", рішення від 12.10.1992 та "Кайя проти Австрії" рішення від 08.06.2006). Така ж правова позиція Суду висловлена в рішенні у справі "Гурепка проти України" (Заява № 2) від 08.04.2010.

Також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Менчінська проти Росії" (рішення від 15.01.2009) Суд зауважив, що сама наявність прокурора в судовому процесі порушує ст. 6 § Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки прокурор надаючи свої зауваження та міркування, таким чином стає союзником однієї із сторін, що створює відчуття нерівності у іншої сторони. Суд також зазначив, що, хоча прокурор згідно норм процесуального права і мав формальне право на участь у справі, проте дана справа не мала будь-яких особливих обставин, що виправдовувала його участь.

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини чітко підтверджує неможливість участі прокурора в судовому процесі без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін у справі.

Із зазначеного вбачається, що прокурором було подано позов в інтересах Міністерства освіти і науки України без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування підстав такого представництва, що порушило принцип рівності сторін судового процесу, що має наслідком порушення принципів рівності та змагальності сторін судового процесу - однієї із фундаментальних засад права на справедливий суд.

У п. З Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" передбачено, що якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту З частини першої статті 63 ГПК.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, господарський суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

За таких обставин провадження у справі не може бути порушено, а позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

З огляду на викладене, та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути прокурору без розгляду.

Додаток на 48аркушах, в тому числі платіжне доручення № 962 від 22.08.2016.

Суддя Прядко О.В.

1 - в справу

2 - Бердичівській місцевій прокуратурі Житомирської області - рек.

3 - Міністерству освіти і науки України

4,5 - відповідачам