Рішення

від 24.01.2017 по справі 906/883/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" січня 2017 р. Справа № 906/883/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

від відповідача 1: ОСОБА_1 - довіреність від 17.11.2016;

від відповідача 2: ОСОБА_2 - довіреність від 17.11.2016;

прокурор: Дереча І.В. - сл. посвідчення № 023362 від 04.12.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (м. Київ)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління освіти і науки Житомирської ОДА (м. Житомир)

до 1) Державного навчального закладу "Бердичівське вище професійне училище" (Житомирська обл., Бердичівський район, с. Великі Низгірці)

2) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (Житомирська обл., Бердичівський район, с. Скаківка)

про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.04.2012, зобов'язання повернути земельні ділянки загальною площею 125 га

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та клопотань учасників процесу, спір було розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України подав до суду позов про визнання недійсним договору від 01.04.2012 про спільну діяльність, укладеного між СТОВ "Урожай" та правопопередником ДНЗ "Бердичівське вище професійне училище", та зобов'язання СТОВ "Урожай" повернути земельні ділянки загальною площею 125 га ДНЗ "Бердичівське вище професійне училище" шляхом підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою від 05.12.2016 господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління освіти і науки Житомирської ОДА.

До початку розгляду справи до суду від позивача надійшли додаткові пояснення від 30.12.2016 вих. № 9.1-11-17.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та додаткових поясненнях від 20.12.2016 вих. № 08-435вих.16 (а. с. 145 - 152 у т. 1). Вважає, що оспорюваний договір про спільну діяльність від 01.04.2012 є удаваним правочином оренди державного майна, який був укладений між відповідачами для подальшого використання земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню, та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, з огляду на що договір не відповідає вимогам законодавства, а саме: ст. ст. 31, 92, 93, 96 ЗК України, ст. ст. 1130 - 1132 ЦК України, що свідчить про його недійсність на підставі ч. ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України.

В засіданні суду прокурор просив долучити до матеріалів справи копію акту прийняття-передачі земельної ділянки від 25.04.2012 з приводу чого надав клопотання, яке було задоволено судом (а. с. 137, 138 у т. 2).

Представник позивача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Згідно з надісланих суду письмових пояснень від 16.11.2016 вих. № 9/1-11-316-16 (а. с. 109, 110 у т. 1) та від 30.12.2016 вих. № 9.1-11-17 (а. с. 130 - 134 у т. 2), позивач позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі. Вказав, що відповідачем 1 було порушено норми діючого законодавства під час укладення договору про спільну діяльність від 01.04.2012, а саме: п. 20 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Розпорядження КМУ від 07.05.2008 № 703-р "Питання укладення договорів", які передбачають погодження МОН та прийняття рішення КМУ на укладення спірного правочину. Оскільки відповідач 1 не звертався до МОН з питанням щодо погодження оспорюваного договору та дозволу на передачу майна не отримав, позивач вважає укладений договір нелегітимним.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до наданих суду письмових пояснень від 20.12.2016 вих. № 3836-4/3-16 (а. с. 142 - 144 у т. 1), представник третьої особи заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Вважає, що правовою підставою для укладення відповідачем 1 договору про спільну діяльність від 01.04.2012 мало бути рішення Кабінету Міністрів України; що відповідач 1 мав звернутися до МОН, як до органу виконавчої влади до сфери управління якого він належить, із зверненням, проектом договору та всіма необхідними документами для його укладення, однак даних дій не вчив.

Представник відповідача 1 (ДНЗ "Бердичівське вище професійне училище") проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а. с. 62 - 67 у т. 1) та доповненнях до нього від 05.12.2016 (а. с. 117 - 19 у т. 1), зокрема, з тих мотивів, що оспорюваний правочин не можна вважати удаваним, оскільки останній фактично виконується сторонами, має мету, передбачає права та обов'язки сторін, визначає вклади кожного учасника, отже договір укладений з метою створити певні правові наслідки. За договором внеском відповідача 1 є не сама земельна ділянка, а право доступу до неї та її обробітку відповідачем 2, в результаті чого право власності на доходи від користування землею, враховуючи умови договору, мають обидві сторони. До того ж відповідач 1 зауважив, що порядок укладення спірного договору на дату його укладення врегульовувався Розпорядженням КМУ від 07.05.2008 № 703-р "Питання укладення договорів", яке не містило вимог щодо погодження відповідачем 1 ані факту, ані змісту договору про спільну діяльність. Водночас, листом від 31.07.2012 за вих. № 1/11-12573 МОН не заперечило щодо проведення спільного обробітку землі, яка знаходиться на балансі Бердичівського професійного аграрного ліцею, з сільськогосподарським товариством "Урожай". З огляду на викладене, відповідач 1 вважає, що при укладенні договору про спільну діяльність, він був наділений повним обсягом повноважень, визначених законом та установчими документами (статутом), що за наявності підтверджуючих цьому юридичних документів, спростовує доводи позивача та прокурора про недійсність правочину.

Представник відповідача 2 (СТОВ "Урожай") в судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору про спільну діяльність від 01.04.2012 з додатком № 1 та копією додаткової угоди від 25.04.2012 до нього, копії акту приймання-передачі від 25.04.2014 та копії довідки з ЄДРПОУ від 07.02.2013 (а. с. 139 - 146 у т. 2). Проти позову представник відповідача 2 заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а. с. 125 - 134 у т. 1). Вказав, що договір про спільну діяльність від 01.04.2012 не можна вважати удаваним правочином, оскільки останній фактично виконується; умови договору про строковість, платність та отримання у користування певних земельних ділянок є елементами договору про спільну діяльність, наявність яких в договорі не змінює правової природи такого договору; умовами оспорюваного правочину не визначено усіх істотних умов, встановлених законодавством, які є обов'язковими для договорів оренди землі. Відтак відповідач 2 вважає, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається зі статуту відповідача 1, Державний навчальний заклад "Бердичівське вище професійне училище" є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов'язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів (п. 1.1, а. с. 32 - 42 у т. 1).

Державний навчальний заклад "Бердичівське вище професійне училище", згідно з наказом МОН № 1235 від 27.08.2013 (а. с. 70 у т. 1), є правонаступником Бердичівського професійного аграрного ліцею, головним завданням якого було забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей та стану здоров'я з метою задоволення потреб економіки у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках (п. 1.2 статуту, а. с. 85 - 92 у т. 1).

Для забезпечення організації навчально-виробничого процесу, здійснення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів, на балансі ліцею обліковувалися навчальний корпус, навчально-виробничі майстерні, спортивний та актовий зал, бібліотека, їдальня, гуртожиток, навчальне господарство (загальною площею 300 га, з них с/г угідь - 200 га) (п. 6.9 статуту).

Відповідно до п. 6.10 статуту, об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріпленою Міністерством освіти і науки України за ліцеєм і перебувають у користуванні ліцею. Функції управління майном, закріпленим за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

Ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 6.11 статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання прибутку, створення умов для ефективної професійної підготовки випускників ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" та майбутньої самореалізації їх як кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітників та оплату їх (учнів) праці згідно чинного законодавства (за розцінками, наведеними у додатку № 1) у разі проведення ними сільськогосподарських робіт, 01.04.2012 між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Урожай" та Державним професійно-технічним навчальним закладом "Бердичівський професійний аграрний ліцей" було укладено договір про організацію спільної діяльності в сфері вирощування сільськогосподарської продукції (а. с. 25 - 29 у т. 1).

За умовами пунктів 4.1, 5.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до договору від 26.04.2014, а. с. 30), ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" в 7-ми денний строк з дня підписання даного договору зобов'язався передати за актом приймання-передачі для подальшого сільськогосподарського обробітку 125 гектарів належних йому земельних угідь, в т ч. водозбірник меліоративної системи площею 5,6 га, а СТОВ "Урожай" зобов'язалося використовувати земельну ділянку, передану для спільної діяльності, за її цільовим призначенням з дотриманням агротехнічних вимог сівозміни, поліпшення стану ґрунтів та забезпечити організацію і проходження учнями Державного професійно-технічного навчального закладу "Бердичівський професійний аграрний ліцей" навчально-виробничого процесу - виробничої практики на робочих місцях безпосередньо на виробництві у відповідності з навчальними планами підготовки кваліфікованих робітників та оплату їх (учнів) праці згідно чинного законодавства (за розцінками, наведеними у додатку № 1) у разі проведення ними сільськогосподарських робіт.

В пункті 6.1 договору сторони передбачили, що СТОВ "Урожай" веде бухгалтерський та податковий облік спільної діяльності, а також забезпечує складання та подання необхідної бухгалтерської та податкової звітності.

Розділом 9 договору сторони погодили порядок розподілу фінансових результатів від спільної діяльності, де ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" отримує грошові кошти в розмірі 3% від грошової оцінки землі, вказаної в п. 5.1.1 даного договору, що дорівнює 412 грн з 1 (одного) га за рік, виплата яких здійснюється незалежно від наявності та розміру прибутку від спільної діяльності, а СТОВ "Урожай" отримує всю сільськогосподарську продукцію, виготовлену в результаті спільної діяльності, а також прибуток від спільної діяльності після вирахування суми грошових коштів належних ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей".

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до договору від 26.04.2014), внеском СТОВ "Урожай" у спільну діяльність є грошові кошти в обсязі, необхідному для забезпечення виробничої діяльності, майно: ПММ, сільгосптехніка - Т-150, МТЗ-1523, МТЗ-82, СЗТ-5-4, УДА-5-4, КСП-4 (2 шт.), трудова участь: безпосереднє виконання сільгоспробіт (в обсязі 100% згідно техпроцесу сільгоспробіт); внеском ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" є майно; 125 гектарів належних йому земельних угідь згідно Державного акту на право постійного користування землею.

Термін дії договору розпочинається з моменту його підписання і закінчується 01.04.2017 (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору, 25.04.2012 ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" згідно з актом приймання-передачі передало СТОВ "Урожай" для подальшого сільськогосподарського обробітку 125 гектарів належних йому земельних угідь (а. с. 138 у т. 2).

Із поданих в обґрунтування позову доказів вбачається, що прокурор, звертаючись із даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, просить суд визнати договір про спільну діяльність від 01.04.2012 недійсним із посиланням на ч. ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 235 ЦК України як такий, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки, а також застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання СТОВ "Урожай" повернути Державному навчальному закладу "Бердичівське вище професійне училище" за актом приймання-передачі займані ним земельні ділянки державної форми власності, загальною площею 125 га, які розміщені на території Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

За загальним правилом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Слід зазначити, що Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має застосовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, прокурор обґрунтував своє звернення в інтересах держави в особі позивача у справі тим, що предметом спірного договору є державне майно, при цьому розпорядження державним майном - земельними ділянками, що надані ліцею на праві постійного користування, відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України "Про професійно-технічну освіту" відноситься до компетенції Міністерства освіти і науки України як органу виконавчої влади, якому підпорядковане Бердичівське вище професійне училище.

Аналізом наявного у справі спірного договору від 01.04.2012 (із врахуванням додаткової угоди від 25.04.2012) встановлено, що його предметом є організація спільної діяльності в сфері вирощування сільськогосподарської продукції, за якої СТОВ "Урожай" стає землекористувачем земельної ділянки площею 125 га, переданої йому для спільної діяльності, та власником всієї сільськогосподарської продукції, виготовленої в результаті спільної діяльності, а також прибутку від спільної діяльності після вирахування суми грошових коштів, належних до сплати ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей".

Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України унормовано, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З аналізу норми даної статті вбачається, що метою договору найму (оренди) є передача майна у тимчасове користування за плату. Тобто об'єктом договору є майно, яке підлягає передачі в користування (передбачається можливість отримання з речі її споживчих властивостей без зміни субстанції речі), а ознаками даного виду правочину є платність та строковість договору.

Натомість приписами ст. 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

У відповідності до ч. 2 ст. 1131 ЦК України, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що об'єднання вкладів учасників здійснюється тільки за для досягнення мети, на виконання якої сторони уклали правочин про спільну діяльність. При цьому, використання майна як вкладу здійснюється виключно за для досягнення поставленого результату (кінцевої мети), та не має ознак оплатності у зв'язку з його використанням однією із сторін правочину.

Між іншим, договір про спільну діяльність передбачає отримання прибутку від спільної діяльності на основі спільного користування майном, поєднаним з вкладом іншої сторони. Натомість, з умов укладеного між сторонами договору від 01.04.2012 випливає, що отримання фінансового прибутку у зв'язку з вирощуванням сільськогосподарської продукції може відбуватися і за відсутності трудової участі учнів ліцею у проведенні сільськогосподарських робіт (п. 2.1 договору), в той час як трудова участь працівників СТОВ "Урожай" забезпечується шляхом безпосереднього виконання сільгоспробіт в обсязі 100% згідно техпроцесу (п. 7.2.3 договору).

До того ж, за умовами договору ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" позбавляється права користування земельною ділянкою площею 125 га та отримує річний платіж за користування нею, розмір якого складає 3% від грошової оцінки землі, що дорівнює 412 грн з 1 (одного) га за рік, виплата яких здійснюється незалежно від наявності та розміру прибутку від спільної діяльності.

Враховуючи, що правова природа фінансового результату, отриманого в ході спільної діяльності по досягненню спільної мети, законодавчо визначена нічим іншим як доходом від сумісної діяльності суб'єктів господарювання, відтак платіж, що визначений в договорі від 01.04.2012, як річний прибуток ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" не можна розцінювати як дохід від сумісної діяльності сторін правочину, оскільки його виплата не залежить факту отримання прибутку за результатами спільної діяльності, а фактично є платою за користування переданими СТОВ "Урожай" земельними угіддями.

Отже, з положень спірного договору від 01.04.2012 випливає, що передача ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" згідно з актом приймання-передачі від 25.04.2012 СТОВ "Урожай" для подальшого сільськогосподарського обробітку 125 гектарів належних йому земельних угідь, за своїм змістом є передачею права користування, що може виникнути лише за згодою Міністерства освіти і науки України як органу виконавчої влади, якому підпорядковане Бердичівське вище професійне училище, та яке здійснює функції управління майном, закріпленим за ліцеєм.

Слід зазначити, що умови договору про спільну діяльність від 01.04.2012 не спростовують його змісту, яким фактично є передача майна в користування за встановлену плату, та не дають підстав для віднесення його до договору іншого виду, оскільки є притаманними для договору оренди.

Суд, проаналізувавши правовідносини сторін щодо переданого майна, умови спірного договору про спільну діяльність з правом користування земельною ділянкою вважає, що останній є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користування земельною ділянкою за плату, а плата за користування земельною ділянкою не залежить від річного доходу від спільної діяльності.

Так, відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Учасники удаваного правочину намагаються досягти певного правового результату, замаскувавши справжні наміри, зовні виражаючи волю, що не відповідає тим правовим наслідкам, настання яких вони справді бажали досягти.

Вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою наслідки у вигляді визнання його недійсним, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їхня внутрішня воля і який вони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).

В цьому разі правочин буде породжувати цивільні права і обов'язки лише у випадку відповідності його усім загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Як вказується в п. 25 вище вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Враховуючи, що вкладом відповідача 1 у спільну діяльність по договору від 01.04.2012 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до договору від 26.04.2014) є нерухоме державне майно, а саме земельна ділянка площею 125 га, яка перебувала на балансі ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" та належала ліцею на підставі Державного акту про право постійного користування землею серії ЯЯ № 072484 від 25.02.2009 (а. с. 44 у т. 1), про що вказано в п. 7.3 договору, то до даного правочину слід застосовувати положення Законів України "Про управління об'єктами державної власності", "Про освіту" та "Про професійно-технічну освіту".

Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом, а також моральними засадами суспільства.

Так, відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у пункті 2.1 постанови від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Розглядаючи питання про невідповідність укладеного між сторонами правочину від 01.04.2012 вимогам законодавства, суд враховує наступне.

Статтею 63 ЗУ "Про освіту" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про професійно-технічну освіту" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що засновник закріплює за державними професійно-технічними навчальними закладами та установами професійно-технічної освіти об'єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників.

Об'єкти права власності, закріплені засновником за державним професійно-технічним навчальним закладом або установою професійно-технічної освіти, перебувають в їх користуванні.

Навчальні заклади та установи професійно-технічної освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів належить до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади (ст. 8 Закону України "Про професійно-технічну освіту", в редакції чинній на момент укладення спірного договору).

Станом на момент укладення спірного договору від 01.04.2012, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту до повноважень якого входило здійснення контролю за діяльністю підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, було Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (МОНмолодьспорт України) (згідно з Положенням про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 410/2011, чинного на момент укладення спірного договору).

Приписами ст. 8 Закону України "Про професійно-технічну освіту" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) унормовано, що до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, належать зокрема, розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

За ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що міністерства та інші органи виконавчої влади є уповноваженими органами управління об'єктами державної власності.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 вище вказаного Закону (в редакції чинній на момент укладення спірного договору), уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

З огляду на викладене слід вказати, що право розпорядження державним майном, у тому числі земельними ділянками, що надані ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" на праві постійного користування станом на час укладення договору про спільну діяльність від 01.04.2012 належало Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України (наразі Міністерство освіти і науки України) і саме воно, як уповноважений орган управління державним майном, закріпленим за навчальним закладом, було наділено повноваженнями погоджувати у відповідності до законодавства підпорядкованій йому установі - ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" оспорюваний правочин, за яким передбачається передання права користування нерухомим майном (земельною ділянкою площею 125 га державної власності) третій особі.

Суд не розцінює як доказ погодження надання дозволу ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" на проведення спільного обробітку землі з СТОВ "Урожай" лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.07.2012 № 1/11-12573 (а. с. 45 у т. 1), оскільки, по-перше, звернення про погодження проведення діяльності по договору від 01.04.2015 мало місце вже після укладення договору (лист-звернення від 23.05.2012 за № 1556-2/1-12), а по-друге, Міністерство не заперечило щодо проведення спільного обробітку землі, яка знаходилась на балансі Бердичівського професійного аграрного ліцею за умови дотримання вимог законодавства, зокрема, Постанови КМУ від 11.04.2012 № 269 "Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном" чинної на час звернення з листом про погодження.

Що стосується листа Житомирської обласної державної адміністрації від 17.04.2012 вих. № 1167-10/3-12 (а. с. 81 у т. 1) про не заперечення щодо укладення двостороннього договору про спільну діяльність між навчальним закладом та СТОВ "Урожай" у сфері вирощування сільськогосподарської продукції, останній також не приймається судом до уваги в підтвердження дотримання відповідачем 1 вимог законодавства, оскільки наданий на звернення відповідача 1 за фактом вже укладеного договору, не уповноваженим на розпорядження спірним майном органом та не є погодженням, про яке йде мова в п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору).

Разом з тим, суд зазначає, що станом на момент укладення оспорюваного правочину було чинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 за № 703-р "Питання укладення договорів", за яким передбачалося, що укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном здійснюється виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Вказане Розпорядження було прийнято за для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук.

Оскільки жодних рішень КМУ щодо можливості укладення договору про спільну діяльність від 01.04.2012 прийнято не було, а розпорядження земельною ділянкою площею 125 га, що належить до державної власності та закріплена за ліцеєм на праві постійного користування, відбулося без погодження з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір про спільну діяльність від 01.04.2012 було укладено сторонами з порушенням норм законодавства чинних на час прийняття рішення про його укладення та без належних на те повноважень, що є підставою для визнання його недійсним за ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України.

Водночас суд зазначає про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ч. 5 ст. 203 ЦК України, з огляду на те, що сторонами вчинялися всі дії спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором про спільну діяльність від 01.04.2012.

Так, на виконання умов п. 5.1.1 договору між сторонами був підписаний акт приймання-передачі від 25.04.2014, за яким право користування земельною ділянкою площею 125 га перейшло до відповідача 2 (а. с. 145 у т. 2).

До матеріалів справи надані подорожні листи тракторів, керування якими здійснювали учні Бердичівського професійного аграрного ліцею під час виробничої практики (а. с. 76 - 79 у т. 1), накази про призначення відповідальних осіб СТОВ "Урожай" за дотримання учнями правил безпеки про проходженні виробничого навчання (а. с. 158 - 161 у т. 1), довідку від 18.11.2016 вих. № 388 про суму коштів, сплачену СТОВ "Урожай" на користь Бердичівського професійного аграрного ліцею за договором про спільну діяльність від 01.04.2012 за 2012 - 2016 роки (а. с. 82 у т. 1), робочі навчальні плани учнів (а. с. 206 - 245 у т. 1).

Також до матеріалів справи додано копії податкових декларацій, поданих СТОВ "Урожай", з яких вбачається сплата ним податку на землю площею 125 га, що відповідає площі землі, наданій йому ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" на проведення спільного обробітку землі згідно з договором про спільну діяльність від 01.04.2012 (а. с. 162 - 170 у т. 1).

Вказане спростовує доводи прокурора про те, що спірний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В той же час, сплата відповідачем 2 земельного податку є доказом того, що земельна ділянка площею 125 га, належна відповідачу 1 на праві постійного користування, не була внеском Бердичівського професійного аграрного ліцею у спільну діяльність у класичному вигляді, а фактично виступала об'єктом оренди, за яким право користування нею та доходами отриманими в результаті проведення господарської діяльності, переходило на умовах оплатності та строковості до СТОВ "Урожай", яке здійснювало на землі ведення товарного сільгоспвиробництва.

Відповідно до п. 30 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" унормовано, що для укладення договору оренди державного майна є необхідною згода орендодавця на оренду об'єкта управління.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей" (наразі ДНЗ "Бердичівське вище професійне училище") являлося балансоутримувачем спірного майна, закріпленого за ним Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, що виключає право розпорядження ним без дозволу орендодавця (власника).

Судом приймається до уваги, що передача державного майна (земельної ділянки площею 125 га) в користування СТОВ "Урожай" відбулася на підставі правочину, який укладено без погодження Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та за відсутності рішення КМУ на передачу об'єкта оренди в строкове платне користування, а тому з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, спірний договір від 01.04.2012, із врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 25.04.2012 є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди, що прихований під видом договору про спільну діяльність.

При цьому суд вказує, що відсутність належним чином оформлених правовідносин відповідачів з приводу користування майном державної власності в комерційних цілях призводить до порушення прав держави на отримання доходу (орендної плати) з такої діяльності, оскільки у випадку дотримання вимог чинного законодавства з питань належного оформлення договору оренди майном державної власності, плата за його користування частково надходила б до Державного бюджету України.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в часині визнання недійсним договору від 01.04.2012 про спільну діяльність, укладеного між СТОВ "Урожай" та ДПТНЗ "Бердичівський професійний аграрний ліцей", є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються із вимогами чинного законодавства України, оскільки передача ліцеєм в оренду земельної ділянки відбулася на підставі правочину, укладеного без дотримання вимог ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України.

Щодо вимоги прокурора про зобов'язання відповідача 2 (СТОВ "Урожай") повернути земельні ділянки загальною площею 125 га ДНЗ "Бердичівське вище професійне училище" шляхом підписання акту приймання-передачі, то вона також підлягає задоволенню, з огляду на положення ч. 2 ст. 236 ЦК України, яким передбачено, що зобов'язання за визнаним судом недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Тобто, фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами двосторонньої реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, а орендоване майно повертається орендодавцю за недійсним правочином.

Норма аналогічного змісту міститься в ч. 3 ст. 207 ГК України.

У зв'язку з визнанням в судовому порядку договору про спільну діяльність від 01.04.2012 недійсними у СТОВ "Урожай" існує обов'язок по поверненню державного майна, одержаного в користування за недійсним правочином, за актом прийому-передачі, а обов'язок прийняти майно з оренди несе ДНЗ "Бердичівське вище професійне училище" шляхом підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає позов прокурора заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню. Натомість доводи відповідачів з приводу відсутності підстав для задоволення позову суд вважає недоведеними.

Судовий збір з заявлених прокурором вимог покладається на відповідачів 1, 2, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.04.2012, укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Урожай" та Державним професійно-технічним навчальним закладом "Бердичівський професійний аграрний ліцей".

3. Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Урожай" (13326, Житомирська обл., Бердичівський район, с. Скаківка, вул. Леніна, буд. 20, код ЄДРПОУ 30651668) повернути земельні ділянки загальною площею 125 га Державному навчальному закладу "Бердичівське вище професійне училище" (13352, Житомирська обл., Бердичівський район, с. Великі Низгірці, вул. Ліцейна, буд. 1, код ЄДРПОУ 02543503) шляхом підписання акту приймання-передачі.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (13326, Житомирська обл., Бердичівський район, с. Скаківка, вул. Леніна, буд. 20, код ЄДРПОУ 30651668) на користь Прокуратури Житомирської області (р/р 35215069011049, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950, ДКСУ м. Київ) 1378,00 грн судового збору.

5. Стягнути з Державного навчального закладу "Бердичівське вище професійне училище" (13352, Житомирська обл., Бердичівський район, с. Великі Низгірці, вул. Ліцейна, буд. 1, код ЄДРПОУ 02543503) на користь Прокуратури Житомирської області (р/р 35215069011049, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950, ДКСУ м. Київ) 1378, 00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.01.17

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу - рек. з повід.

3 - відповідачу 1 - рек. з повід.

4 - відповідач 2 - рек. з повід. за адресою згідно з заявою: 02121, м. Київ, вул. Декабристів, буд. 3, оф. 501

5 - третій особі - рек. з повід.