Постанова

від 12.11.2012 по справі 53/144

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа№ 53/144

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Тарасенко К.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» на рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2012 року № 53/144 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Державного підприємства «Вугілля України»

до Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»

про стягнення 53 764 075,12 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 53/144 від 20.02.2012р. частково задоволений позов ДП «Вугілля України» до ВАТ «Центренерго», з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 34 962 191,28 грн., збитки від інфляції у розмірі 343 121,33 грн., 3% річних у розмірі 166 390,48 грн, судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати в частині задоволених первісних позовних вимог та припинити провадження.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду -без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, відповідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012р. сторони належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи, клопотань щодо відкладення не надходило.

Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача що не з'явився без поважної причини.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 15.02.2007 сторонами укладено договір постачання вугільної продукції № 15-02/1-П, додаткові угоди та додатки до цього договору, за умовами яких позивач зобов'язався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору № 15-02/1-П), а відповідач -прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.2 договору № 15-02/1-П) (додаток № 1 а.с. 1-220).

Обсяг поставки вугілля складає 6 500 000 тонн, орієнтовно на суму 2 000 000 000 грн. (п. 1.3 договору).

Відповідно до умов п. 2.1 вказаного договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP залізнична станція згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження - 4 напіввагони.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з 01.03.2007 і діє до 31.12.2007, а в частині проведення розрахунків за договором -до повного виконання зобов'язань.

Згідно з п. 5.4 договору покупець оплачує постачальнику 90% вартості вугілля що поставляється рівномірними частинами протягом місяця постачання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати. 10% вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п. 2.8 договору.

27.05.2008 сторонами укладено договір постачання вугілля № 111/31, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору, а відповідач -прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором. Загальна сума даного договору становить 3 500 000 000 грн. з ПДВ .

Відповідно до умов п. 2.1 вказаного договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору. Строк дії договору відповідно до умов розділу 8 договору встановлений з 01.05.2008 і діє до 31.12.2008, а в частині проведення розрахунків за договором -до повного виконання зобов'язань.

17.02.2009 між сторонами по справі укладено договір поставки вугілля № 01-09/1-ЕН, додаткові угоди та додатки до цього договору, за умовами яких позивач зобов'язався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору № 01-09/1-ЕН), а відповідач -прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором. Відповідно до умов п. 1.3 загальна сума договору орієнтовно становить 4 569 176 000 грн. Строк дії договору відповідно до умов розділу 10 договору встановлений з 17 лютого і діє до 31 грудня 2009 року

01.02.2010 між сторонами по справі укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН, додаткові угоди та додатки до цього договору, за умовами яких позивач зобов'язався поставити відповідачу вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками відповідно до умов цього договору, а відповідач -прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором. Відповідно до умов п. 1.3 загальна сума договору орієнтовно становить 5 540 000 000 грн.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 10 договору встановлений з дати його підписання т.б. з 01.02.2010 і до повного його виконання сторонами.

В червні 2010 року між сторонами по справі укладено графік погашення заборгованості на суму у розмірі 47 572 452,22 грн. за поставлене вугілля за спірними договорами, згідно з яким сторони домовилися про розстрочення погашення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 47 572 452,22 грн. рівними частинами протягом жовтня-грудня 2010 року з щомісячним платежем у розмірі 15 857 484,07 грн.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач порушив умови графіку погашення заборгованості, отримане у власність вугілля у повному обсязі не оплатив.

Частково задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що сторонами погоджено графік погашення заборгованості за поставлене вугілля станом на 01.05.2010. Заборгованість в сумі 47 572 452,22 грн. підлягає сплаті рівними частинами протягом жовтня-грудня 2010 року. Сума боргу визнана відповідачем про що свідчить його лист № 8-08/5723 від 08.11.2010 з якого випливає, що сторони відповідно до вимог ст. 604 ЦК України замінили зобов'язання про оплату придбаного відповідачем вугілля вартістю 42 572 452,22 грн. на умовах догорів поставки вугілля № 15-02/1-П від 15.02.2007, № 111/31 від 27.05.2008, № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009, № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 новим про сплату цієї суми рівними частинами протягом жовтня-грудня 2010 років, припинивши первісне зобов'язання.

На підтвердження часткової оплати заборгованості перед позивачем відповідач долучив до матеріалів справи заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог та угоди про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 02.12.2010, від 28.02.2011, від 21.03.2011. Враховуючи проведене зарахування на день розгляду справи заборгованість становить 34 962 191,28 грн.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд зазначив, що з укладенням згаданого вище графіка строк позовної давності почав свій перебіг заново. Тому, враховуючи, що з указаним позовом позивач звернувся в межах строків, встановлених для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, суд не вбачає підстав для відмови в позові з підстав вказаних відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 166 390,48 грн. та збитків від інфляції в сумі 343 121,33 грн.

Заперечуючи проти рішення, в частині задоволених вимог, відповідач вказує на те, що станом на день подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду, заборгованість за договорами погашена, що підтверджується платіжними дорученнями, фактична заборгованість становить 109 979,53 грн., таким чином провадження у справі підлягає припиненню в порядку ст. 80 ГПК України. Крім того, судом невірно розрахований розмір річних та інфляція.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За укладеними договорами, позивачем було поставлено вугілля, однак відповідачем оплата в повному обсязі здійснена не була.

В червні 2010 року сторонами укладено графік погашення заборгованості на суму у розмірі 47 572 452,22 грн. за поставлене вугілля за спірними договорами, згідно з яким сторони домовилися про розстрочення погашення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 47 572 452,22 грн. рівними частинами протягом жовтня-грудня 2010 року з щомісячним платежем у розмірі 15 857 484,07 грн. (додаток № 25 а.с. 95). Як встановлено господарським судом, відповідач умови графіку погашення заборгованості порушив, отримане у власність вугілля у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого суму про те, що заперечення відповідача що неможливо встановити дійсний розмір боргу є безпідставними, оскільки укладаючи графік погашення заборгованості, відповідач погодився з сумою заборгованості за поставлене вугілля, жодних заперечень щодо розміру заборгованості не надходило.

Господарський суд правомірно відхилив заперечення відповідача відносно безпідставності заявлених позовних вимог у сумі 512 672,93 грн. за договором № 15-02/1-П від 15.02.2007 з причин відсутності підписів на актах приймання-передачі вугілля на спірну суму, враховуючи наявність підписаних відповідачем актів звіряння кількості та якості, які передують актам приймання-передачі по договору № 15-02/1-П.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами статті 692 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судом попередньої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати, 3 % річних.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. У п. 6 інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229 «Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року» Вищий господарський суд України на запитання, чи вправі суд апеляційної інстанції у здійсненні апеляційного перегляду судового рішення прийняти вимогу позивача про зміну підстави або предмету позову, збільшення (зменшення) розміру позовних вимог або ж відмову від позову, відповів таке. Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Це повною мірою стосується прав позивача, передбачених частиною четвертою статті 22 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач почав сплачувати борг на стадії апеляційного провадження. Тобто не зважаючи на те, що відповідач не погодився з вимогами позивача щодо реальної суми заборгованості та оскаржуючи рішення суду першої інстанції, фактично визнав суму заборгованості та не чекаючи примусового виконання рішення, почав виконувати договірні зобов'язання.

Між тим, судова колегія вважає недоцільнім припиняти провадження у справі в зв'язку з частковою оплатою отриманої від позивача продукції, оскільки на момент прийняття рішення господарським судом заборгованість існувала в повному обсязі, але для запобігання подвійного стягнення сторони можуть вирішити відповідне питання на стадії виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 53/144 від 20.02.2012р. - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Тарасенко К.В.

ОСОБА_1