Постанова

від 24.04.2017 по справі 53/144

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 53/144

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю

представників сторін:

Від позивача: не з'явилися.

Від відповідача: Гавриль Я.Б..

Від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гаркавенко А.В.

розглянувши

апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України

на ухвалу

Господарського суду міста Києва

від 06.03.2017 року

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту

державної виконавчої служби Міністерства юстиції

України

стягувач Державне підприємство "Вугілля України"

боржник Відкрите акціонерне товариство "Державна

енергогенеруюча компанія "Центренерго"

у справі № 53/144 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до Відкритого акціонерного товариства "Державна

енергогенеруюча компанія "Центренерго"

про стягнення 53 764 075,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Визнано недійсними постанови, винесені Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні № 37274638:

- про поновлення вчинення виконавчих дій від 25.01.2017;

- про закінчення виконавчого збору від 25.01.2017;

- про стягнення виконавчого збору від 25.01.2017.

Визнано недійсними постанови, винесені Відділом примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні № 53337557:

- про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2017;

- про арешт коштів боржника від 03.02.2017.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про забезпечення скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 р. у справі № 53/144 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скасувати визнання недійсними:

- постанов, винесених Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 37274638: про поновлення вчинення виконавчих дій від 25.01.2017 р.; про закінчення виконавчого збору від 25.01.2017 р.; про стягнення виконавчого збору від 25.01.2017 р;

- постанов, винесених Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 53337557: про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2017 р.; про арешт коштів боржника від 03.02.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 24.04.2017 року.

У зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів.

В судове засідання 24.04.2017 року представник позивача не з'явився.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 53/144, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012, позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Державного підприємства "Вугілля України" суму основного боргу у розмірі 34962 191,28 грн., збитки від інфляції у розмірі 343121,33 грн., 3% річних у розмірі 166390,48 грн., 16892,06 грн., витрат по сплаті державного мита та 156,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.11.2012 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 53/144 видано наказ.

До відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В обґрунтування поданої скарги скаржник вказував, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій в порушення ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 по справі № 15/76-б-43/624-б та ч. 3 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України безпідставно та без повного встановлення всіх обставин щодо стягнення за наказом № 53/144, виданим Господарським судом міста Києва 26.11.2012, винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 25.01.2017 ВП №37274638. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2017 ВП №53337557 винесена з порушенням вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністрества юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Як наслідок, безпідставно винесеною є і постанова про арешт коштів боржника від 03.02.2017 ВП №53337557.

Відповідно до наведеної скарги скаржник просив:

- визнати недійсною постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 25.01.2017 № 37274638, винесену Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.01.2017 № 37274638, винесену Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- визнати недійсною постанову про стягнення виконавчого збору від 25.01.2017 № 37274638, винесену Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2017 № 53337557, винесену Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- визнати недійсною постанову про арешт коштів боржника від 03.02.2017 № 53337557, винесену Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

За приписами пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду віднесена до основних засад судочинства. Виконання судових рішень у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно до практики Європейського суду з прав людини є невід'ємною частиною судового розгляду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 115 ГПК України закріплено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

27.03.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №53/144 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 року було порушено провадження у справі № 15/76-б (надалі номер змінено на № 15/76-6-43/624-б) про банкрутство ПАТ "Центренерго" і одночасно, відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в чинній станом на 2004 рік редакції) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі.

Публікація про порушення провадження у справі про банкрутство відбулась 08.04.2006 в офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий кур'єр" № 67.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 у справі №15/76-б-43/624-б було зупинено стягнення з ПАТ "Центренерго" на підставі, зокрема наказу № 53/144 від 26.11.2012.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату винесення постанови про зупинення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до вищенаведених приписів законодавства 29.05.2013 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав зупинення судом стягнення на підставі вищезазначеного виконавчого документа.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2 - 5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії зазначених обставин.

Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

В матеріалах справи наявний лист Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 адресований Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з якого вбачається, що справа № 15/76-б-43/623-б про банкрутство ПАТ "Центренерго" перебуває на стадії процедури розпорядження майном.

Таким чином, як встановлено судом, на даний час провадження у справі про банкрутство ПАТ "Центренерго" триває та знаходиться на стадії розпорядження майном боржника.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2017 головним державним виконавцем на підставі ч. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, з підстав надходження заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним та фактичним виконанням рішення суду.

Так, з 05.10.2016 діє нова редакція Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" (станом на дату винесення постанови про поновлення виконавчого провадження) після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Однак, станом на день винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов існували обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, та відповідно не були усунені на момент винесення оскаржуваної постанови органу виконавчої служби.

Також, 25.01.2017 державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним та фактичним виконанням рішення суду та про стягнення виконавчого збору.

03.02.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 53337557 та про арешт коштів боржника.

У відповідності до вимог частини 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, з огляду на відсутність передбачених чинним законодавством обставин для поновлення виконавчого провадження, постанови, винесені державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення виконавчого провадження та відповідно, як наслідок, і постанови про стягнення виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження з стягнення виконавчого збору і накладення арешту є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про поновлення виконавчого провадження та як наслідок і постанови про закінчення виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про відкриття виконавчого провадження № 53337557 та постанови про арешт коштів боржника, а тому скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі № 37/482.

Разом із скаргою на дії державного виконавця 10.02.2017 через відділ діловодства суду Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало заяву № 8-08/508 від 10.02.2017 про вжиття заходів по забезпеченню, відповідно до якої просило суд вжити заходи по забезпеченню шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 25.01.2017 № 37274638 (далі - заява про вжиття заходів по забезпеченню).

За приписами статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 ГПК України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У пунктах 1 і 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 зокрема, зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову ; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, господарським процесуальним законодавством передбачено вжиття судом заходів виключно для забезпечення позову, але не передбачено вжиття заходів для забезпечення скарги на дії державного виконавця. Не передбачено таких заходів і приписами ст. 121-2 ГПК України, яка регулює порядок звернення до суду та порядок розгляду судом скарги на дії державного виконавця.

У розгляді справи про банкрутство ПАТ Центренерго на момент винесення державним виконавцем Постанови про поновлення вчинення виконавчих дій не було введено наступну судову процедуру банкрутства (санацію, ліквідацію, мирову угоду) й обставини, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, усунуті не були.

Таким чином, Господарським судом міста Києва вірно встановлено що з огляду на відсутність передбачених чинним законодавством обставин для поновлення виконавчого провадження, постанови, винесені державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення виконавчого провадження та відповідно, як наслідок, і постанови про стягнення виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження з стягнення виконавчого збору і накладення арешту є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 року у справі №53/144 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи №53/144 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло