Постанова

від 01.08.2017 по справі 53/144

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Справа № 53/144

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС), м. Київ,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.03.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017

за скаргою публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - Товариство), м. Київ,

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС), м. Київ,

у справі № 53/144

за позовом державного підприємства "Вугілля України" (далі - Підприємство), м. Київ,

до відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (далі - Товариство), м. Київ,

про стягнення 53 764 075,12 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємства - не з'явився

Товариства - Савєльєв С.І. предст. (дов. від 06.12.2016)

Департаменту ДВС - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2017 зі справи № 53/144 (суддя Грєхова О.А.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 (судді Баранець О.М. -головуючий, Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) скаргу Товариства на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС задоволено; визнано недійсними постанови, винесені Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС у виконавчому провадженні № 37274638: про поновлення вчинення виконавчих дій від 25.01.2017, про закінчення виконавчого збору від 25.01.2017, про стягнення виконавчого збору від 25.01.2017; визнано недійсними постанови, винесені Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС у виконавчому провадженні № 53337557: про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2017, про арешт коштів боржника від 03.02.2017. У задоволенні заяви Товариства про забезпечення скарги відмовлено.

Департамент ДВС, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, у задоволенні скарги Товариства відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Грека Б.М. визначено такий склад колегії суддів для розгляду справи № 53/144: Палій В.В. - головуючий (доповідач), Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Товариства (боржника), Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 53/144, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012, позов Підприємства задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Підприємства суму основного боргу у розмірі 34 962 191,28 грн., збитки від інфляції у розмірі 343 121,33 грн., 3% річних у розмірі 166 390,48 грн., 16 892,06 грн., витрат зі сплати державного мита та 156,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.11.2012 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 53/144 видано наказ.

27.03.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 53/144 (ВП № 37274638).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2004 порушено провадження у справі № 15/76-б (у подальшому номер змінено на № 15/76-б-43/624-б) про банкрутство Товариства і одночасно, відповідно до вимог частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в чинній станом на 2004 рік редакції), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі про банкрутство.

Публікація про порушення провадження у справі про банкрутство відбулася 08.04.2006 в офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий кур'єр" № 67.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2013 у справі №15/76-б-43/624-б внаслідок часткового задоволення клопотання Товариства про забезпечення вимог кредиторів зупинено стягнення з Товариства, зокрема на підставі наказу від 26.11.2012 № 53/144.

29.05.2013, на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 23.04.2013 у справі №15/76-б-43/624-б, державним виконавцем у виконавчому провадженні № 37274638 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 26.11.2012 № 53/144 до розгляду справи по суті.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС винесено: постанову від 25.01.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 37274638 (за заявою Підприємства, у зв'язку з фактичним та повним виконанням рішення суду Товариством), а також постанову від 25.01.2017 про закінчення виконавчого провадження № 37274638 (у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом), постанову від 25.01.2017 про стягнення з Товариства виконавчого збору у виконавчому провадженні № 37274638; постанову від 03.02.2017 про відкриття виконавчого провадження № 53337557 щодо стягнення з Товариства на користь держави 1 634 012,02 грн. виконавчого збору; постанову від 03.02.2017 про арешт коштів боржника - Товариства у виконавчому провадженні № 53337557, правомірність винесення яких (постанов) оскаржена Товариством. У скарзі скаржник просив суд визнати недійсними зазначені постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС. Скаргу обґрунтовано, зокрема тим, що обставини, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження станом на час винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій усунуті не були.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови про зупинення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з приписами статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови про зупинення виконавчого провадження) державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2 - 5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії зазначених обставин .

Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на час порушення провадження у справі про банкрутство Товариства) господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до статті 1 зазначеного Закону: мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до листа господарського суду міста Києва від 03.10.2016 справа № 15/76-б-43/623-б про банкрутство Товариства перебуває на стадії процедури розпорядження майном.

Згідно з приписами статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

05.10.2016 діє нова редакція Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату винесення постанови про поновлення виконавчого провадження) після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про поновлення вчинення виконавчих дій існували обставини, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, та відповідно такі обставини не були усунуті на момент винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, з огляду на відсутність передбачених чинним законодавством підстав для поновлення виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій дійшли неспростовного висновку про те, що постанова, винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про поновлення виконавчого провадження та відповідно, як наслідок, і постанови про стягнення виконавчого збору, відкриття виконавчого провадження із стягнення виконавчого збору і накладення арешту на кошти боржника є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення скарги за заявою Товариства, шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 25.01.2017 у виконавчому провадженні № 37274638, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що господарським процесуальним законодавством передбачено вжиття судом заходів виключно для забезпечення позову, але не передбачено вжиття заходів для забезпечення скарги на дії державного виконавця; не передбачено вжиття таких заходів і приписами статті 121 2 ГПК України, якою врегульовано порядок звернення до суду та порядок розгляду судом скарги на дії державного виконавця.

Визначені законом підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів - відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 06.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 зі справи № 53/144 залишити без змін, а касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець