Рішення

від 26.10.2016 по справі 377/640/16-ц

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/640/16-ц

Провадження №2/377/328/16

26 жовтня 2016 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Маряхіній І.В., з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Гефест-Славутич» в особі директора ОСОБА_3 про зворотнє стягнення коштів у зв'язку з невиконанням умов договору поставки та монтажу модульних будівель (конструкцій), -

УСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з названим позовом до відповідача з вимогою стягнути 233800,00 грн. у зв'язку з невиконанням умов договору поставки, мотивуючи її тим, що за договором поставки та монтажу модульних будівель (конструкцій) № 35 від 14 жовтня 2013 року, укладеним між ними, відповідач зобов'язався протягом 30 днів з моменту оплати виготовити, поставити та змонтувати модульні будівлі (конструкції), вказані в додатку № 1, а він зобов'язався підготувати фундамент для монтажу конструкцій, прийняти їх та оплатити вартість. Свої зобов'язання він виконав, сплативши 25 жовтня 2013 року по квитанції до прибуткового касового ордеру 233800,00 грн. та підготувавши фундаменти на місці монтажу конструкцій. Відповідач до роботи так і не приступив і свої зобов'язання за договором не виконав, незважаючи на неодноразові звернення до нього.

У жовтні 2016 року позивач подав доповнення до позовної заяви, де збільшив розмір позовних вимог з урахуванням інфляції на суму 209017,20 грн. згідно листа Національного банку України і просив стягнути з відповідача 442817,20 грн. коштів у зв'язку з невиконанням ним умов договору поставки з урахуванням інфляції.

Судові повістки двічі були надіслані на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте повернуті до суду підприємством поштового зв'язку з відмітками про закінчення терміну зберігання та через не запит.

У такому випадку за правилами ст. 74 ЦПК України вважається, що судовий виклик вручений належним чином.

Беручи до уваги наявність умов, передбачених ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим і необхідним ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні позивач та його представник просили про задоволення позову у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та доповненні до неї.

Перевіривши наявні докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 14 жовтня 2013 року СПД - ПП «Гефест-Славутич» (Постачальник) і ОСОБА_1 (Покупець) уклали договір поставки і монтажу модульної будівлі (конструкції) № 35 з додатками (а.с. 66-74).

За предметом договору в порядку і на умовах, визначених ним, Постачальник зобов'язується виготовити, поставити і змонтувати модульну будівлю (Конструкцію), технічна, якісна та інша характеристика якої зазначені у додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується підготувати за свій рахунок і своїми силами фундамент для монтажу Конструкції, а також прийняти і оплатити Конструкцію (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 2.5. Договору Постачальник зобов'язується виготовити, поставити і здійснити монтаж Конструкції протягом 30 робочих днів з моменту оплати Покупцем авансу в розмірі та в порядку, передбаченому цим договором. При цьому доставка Конструкції здійснюється після отримання Постачальником письмового повідомлення про готовність Покупця прийняти Конструкцію.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 74 від 25 жовтня 2013 року ПП «Гефест-Славутич» прийнято від ОСОБА_1 згідно договору поставки і монтажу № 35 двісті тридцять три тисячі вісімсот гривень (а.с.65).

Листами від 12 травня 2016 року і від 14 червня 2016 року ОСОБА_1 звертався до директора ПП «Гефест-Славутич» ОСОБА_3 з проханням повернути сплачені гроші на суму 233800,00 грн. у зв'язку з невиконанням ним договору поставки та монтажу модульних будинків, проте рекомендоване поштове відправлення на адресу, вказану у договорі, було повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с. 14-17).

Згідно отриманих судом відомостей з ЄДРПОУ приватне підприємство «Гефест-Славутич» перебуває у стані припинення з 21.03.2016 р. (а.с.47-51).

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного правового регулювання спірних відносин.

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 11, частин першої, другої і третьої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільну права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами частини першої, другої і третьої статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як встановлено судом, відповідач не виконав зобов'язань за договором, з 21.03.2016 р. перебуває у стані припинення, у зв'язку з чим воно втратило інтерес для позивача і він вправі вимагати відшкодування збитків, зокрема повернення сплаченого авансу на суму 233800,00 гривень.

Виходячи з викладеного, суд частково погоджується з позовними вимогами і вважає правильним стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму 233800,00 грн..

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки обчислення сплаченої суми з урахуванням інфляції умовами договору не передбачено, а положення статті 625 Цивільного кодексу України до зобов'язань, які не є грошовими, не застосовуються.

Виготовлення, поставка і монтаж модульних будівель (конструкцій) не належить до грошових зобов'язань, якими є зобов'язання зі сплати грошей, тому положення статті 625 ЦК України, які передбачають відповідальність за порушення грошового зобов'язання у виді сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, до спірних відносин не застосовуються.

Згідно правил статті 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви з ціною позову 233800,00 грн. становить 2338 грн.. Сума судового збору за подання позивачем заяви про забезпечення позову з ціною 233800,00 грн. становить 275,60 грн. згідно п.п. 4 п. 1 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір». Всього сума сплаченого позивачем судового збору пропорційно розміру задоволених вимог становить 2613,60 грн. (2338+275,60=2613,60) і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно частин 1 і 2 статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справами в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження витрат позивача на правову допомогу адвоката суду надано дві квитанції на загальну суму 10000 гривень. Розмір оплати за годину роботи адвоката в договорі про правову допомогу не зазначено, розрахунок витрат суду не надано.

Виходячи з тривалості судового засідання дві години, у якому брав участь адвокат, та трьох годин роботи, достатніх для підготовки позовної заяви до розгляду в суді, враховуючи встановлений законом граничний розмір компенсації правової допомоги, суд вважає можливим компенсувати позивачеві за рахунок відповідача витрати на правову допомогу на суму 2500 гривень.

Всього підлягають стягненню з відповідача судові витрати на загальну суму 5113,60 грн. з розрахунку: 2613,60+2500=5113,60 грн..

Керуючись ст. 3, 4, 15, 109, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Гефест-Славутич» на користь ОСОБА_1 233800 гривень у зв'язку з невиконанням умов договору поставки.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору та правової допомоги на суму 5113 гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня одержання копії заочного рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, а у разі залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення - відповідачем у загальному порядку. Апеляційна скарга може бути подана позивачем протягом десяти днів після його проголошення, а відповідачем - у той же строк з дня винесення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення у повному обсязі складено 28 жовтня 2016 року.

Суддя А.С.Орел