Постанова

від 25.10.2016 по справі 804/2265/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2016 рокусправа № 804/2265/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника відповідача: Карпова Г.О.,

представника відповідача: Патерило С.Я.,

представника позивача: Лук'янець Р.І.,

представника позивача: Давиденко Д.І.,

свідка: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року у справі № 804/2265/16 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Индустриальные технологии» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Индустриальные технологии» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2016 року №0000782202 та №0000762202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Відповідача від 08.04.2016 року №0000782202. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Відповідача від 08.04.2016 року №00000762202.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року скасувати, та винести нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Индустриальные технологии» (код ЄДРПОУ - 31038495) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлені актом від 09.02.2016 № 53/04-36-22-01/31038495.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку щодо порушення Позивачем:

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9, п.139 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- IV (зі змінами та доповненнями), а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 6102652.00 грн., в т.ч.: - 2013 рік на суму 4974797.00 грн.; 2014 рік на суму 1127855.00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- IV (зі змінами та доповненнями) завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму ПДВ 8427502.00 грн.;

На підставі вказаного акта перевірки, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 08.04.2016: № 0000762202, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 11988279,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 7992186,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 3996093,00 грн.; № 0000782202 (форми «Р»), за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7628315,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 6102652,00 грн. та за штрафними санкціями 1525663,00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми по придбанню підрядних робіт у підприємств - контрагентів за відповідними договорами, які здійснені в ході фактичного вчинення господарських операцій з придбання робіт, які за своїми наслідками спричинили рух активів в процесі їх виконання, та здійснені в межах господарської діяльності ТОВ «Индустриальные технологии» та повністю відповідає напрямам діяльності останнього.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Индустриальные технологии» за КВЕД зокрема є ремонт і технологічне обслуговування машин і устаткованого промислового призначення; будівництво житлових і нежитлових приміщень.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (як підрядником) та підприємствами - замовниками: ПАТ «ЄМЗ», ТОВ «КФЗ», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «Євраз Дніпродзержинський КХЗ», ПАТ «Горлівський машинобудівник», ДП «Південна залізниця» були укладені договори підряду, за умовами яких, позивач взяв на себе зобов'язання власними або залученими силами виконати підрядні робити на об'єктах, визначених цими договорами.

В свою чергу, в межах даних договорів підряду ТОВ «Индустриальные технологии» для виконання частини робіт залучалися ряд підприємств: ТОВ «Трейд Лайн М», ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.» ТОВ «Білдінг Констракт», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Еско Трейн» на умовах субпідряду.

За результатом виконання господарських зобов'язань по виконанню субпідрядних робіт з вказаними контрагентами та виконання умов договору, Позивачем був сформований податковий кредит у загальному розмірі 8427502.00 грн. та валові витрати у розмірі 6102652.00 грн.

Однак, на думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Зазначені факти, на думку податкового органу, свідчать про відсутність у Позивача належних правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту за наслідком проведення господарських операцій з ТОВ «Трейд Лайн М», ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Еско Трейн».

Суд апеляційної інстанції, дослідивши господарські відносини Позивача з вказаним контрагентом, погоджується з зазначеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, між ТОВ «Индустриальные технологи» (генпідрядником) та ТОВ «Трейд Лайн М» був укладений договір підряду від 30.05.2013 року № 21/05.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором, Позивачем були подані акти приймання виконаних підрядних робіт у червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2013 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, податкові накладні всього на суму у розмірі 17544719,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2924119,77 грн.).

Оплата проведена ТОВ «Индустриальные технологии» на користь ТОВ «Трейд Лайн М» у безготівковій формі у сумі 9867000,00 грн. згідно платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи. Решта суми у розмірі 7677718,51 грн. за виконані роботи, сплачена позивачем новим кредиторам: ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.» (через зарахування зустрічних однорідних вимог) та ТОВ «Альфа Стіл» за договорами про відступлення права вимоги від 23.08.2013 №38/08, укладеного між ТОВ «Трейд Лайн М» та ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.» та від 01.03.2014 № 0103/02, укладеного між ТОВ «Трейд Лайн М» та ТОВ «Альфа Стіл». На момент перевірки відсутня заборгованість ТОВ «Индустриальные технологии» за виконані роботи ТОВ «Трейд Лайн М» по договору підряду від 30.05.2013 №21/05.

Також, 30.10.2013 року між ТОВ «Индустриальные технологии» (генпідрядником) та ТОВ «Промбуд Маркет» був укладений договір підряду № 3010/01.

В обґрунтування здійснення вказаної господарської операції, Позивачем були подані до суду копії податкових накладних, акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення.

Як вбачається з пояснень Позивача, отримані від субпідрядника ТОВ «Промбуд Маркет» роботи використані позивачем при виконанні договорів, укладених із ПАТ «Єнакіївський металургійний завод», ТОВ «Краматорський феросплавний завод», ПАТ «Євраз Дніпродзержинський КХЗ».

10.12.2012 між позивачем та ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.» був укладений договір підряду № 12-1210, на підставі якого останнім виконувалися субпідрядні роботи у січні - червні 2013 року.

На підтвердження здійснення господарської операції, Позивачем були подані до суду копії податкових накладних, акти приймання виконаних підрядних робіт.

В обґрунтування здійснення розрахунку за отримані послуги, позивачем були подані платіжні доручення та тристоронні угоди про припинення зобов'язань шляхом заліку однорідних вимог від 30.04.2013, від 31.05.2013, від 31.07.2013, укладені між ТОВ «Индустриальные технологии», ТОВ «Донкон - Д», ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.», договір про відступлення права вимоги від 23.08.2013 № 38/08 із ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.» (новий кредитор)

Позивач зазначив, що отримані від субпідрядника ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.» роботи використані при виконанні договорів, укладених із ПАТ «Єнакіївський металургійний завод», ТОВ «Краматорський феросплавний завод», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Також, позивач, у якості генерального підрядника, уклав із ТОВ «Білдінг Констракт» (субпідрядником) договір підряду від 30.04.2012 №300401, на підставі якого останнім виконувалися роботи з реконструкції стана «550» (механообладнання) ПАТ «ЄМЗ».

В обґрунтування здійснення господарської операції, Позивачем були надані до суду акти №18-12 за грудень 2012 року, податкова накладна від 27.12.2012 № 5093, платіжні доручення.

24.09.2014 року Позивач уклав із ТОВ «Грін Сістемс» договір підряду № 24-09, за яким останнє виконувало роботи з капітального ремонту конвертера № 1.

На підтвердження здійснення господарської операції, Позивачем були надані податкові накладні від 08.10.2014 № 22, від 08.10.2014 №20, від 10.10.2014 № 23, від 10.10.2014 №24, від 08.10.2014 №21, від 08.10.2014 № 19, від 08.10.2014 №18, акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2014 року за №810/57, №1010/58, №810/55, №810/56, №810/59, №1010/57, №810/58, платіжні доручення.

Також, між ТОВ «Индустриальные технологии» (генпідрядником) та ТОВ «Еско Трейн» був укладений договір підряду від 18.08.2014 року № 18/08.

На підтвердження виконання робіт між сторонами, Позивачем були подані акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні та копії платіжних доручень.

Однак, дослідивши зміст наданих документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції Позивача з ТОВ «Трейд Лайн М», ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Еско Трейн», суд апеляційної інстанції не визнає їх первинним та такими, що належним чином обґрунтовують реальність здійснення господарської операції з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та суб'єктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Як було встановлено судом, позивачем до суду були надані податкові накладні, акти приймання виконаних робіт та платіжні доручення.

Однак, як вбачається зі змісту актів приймання виконаних підрядних робіт, складених з ТОВ «Трейд Лайн М», ТОВ «Промбуд Маркет», ТОВ «Будінвест Л.Т.Д.» ТОВ «Білдінг Констракт», ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Еско Трейн», в них відсутні дані стосовно дати складання документів, відсутні дані стосовно осіб, які були відповідальні за прийняття робіт та дані, які б надавали можливість ідентифікувати осіб, що підписували документ.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наявність вказаних реквізитів, є обов'язковими для надання документу статусу первинного, тобто такого, що належним чином фіксує факт здійснення господарської операції.

Отже, виходячи з вказаного, надані позивачем акти приймання виконаних робіт не можуть визнаватись первинними та такими, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами.

Також, Позивачем не було надано до суду жодних документів, які б підтверджували факт перебування робітників субпідрядників на території ПАТ «ЄМЗ», ТОВ «КФЗ», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «Євраз Дніпродзержинський КХЗ», ПАТ «Горлівський машинобудівник», ДП «Південна залізниця» для здійснення передбачених договорами робіт та як наслідок підтвердження факту реального надання послуг з будівельно-монтажних робіт.

Окрім того, Позивачем не було надано до суду звітів за формою КБ-3, які обґрунтовують визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві повинен суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

В даному випадку, суд першої інстанції встановив, що первинні бухгалтерські документи, які надані Позивачем, відповідають приписам чинного законодавства та є такими, що підтверджують факт проведення будівельних робіт.

Водночас, в матеріалах справи наявний вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27.07.2015 року відносно ОСОБА_7, яким останнього визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст.205-1 КК України, а саме внесенням в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчинення всіх необхідних дій щодо державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності та отримання статусу засновника та директора ТОВ «Грін Сістемс» (код ЄДРПОУ 39361181).

Також, вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_7, діючи як службова особа, та засновник «Грін Сістемс» (код ЄДРПОУ 39361181), будучи уповноваженим виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції по керівництву вказаним підприємством, розпорядженню його майном та коштами, відповідальним за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів, не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності , з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступав власником та директором ТОВ «Грін Сістемс» (код ЄДРПОУ 39361181) . Разом з тим, в подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановлені досудовим рослідуванням особи, виготовили печатку ТОВ «Грін Сістемс», якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведення фінансово-господарських відносин.

Окрім того, відповідачем було надано до суду вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2014 року відносно ОСОБА_8, яким останнього було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.205-1 Кримінального кодексу України, а саме внесенням неправдивих відомостей стосовно створення ТОВ «Еско Трейн».

Зокрема, як було зазначено Відповідачем та Позивачем не спростовано, у його контрагентів відсутні (не зареєстровані) трудові ресурси та основні засоби, які б зумовлювали можливість надання субпідрядних послуг.

Наявність зазначених обставин вказує на те, що зазначені підприємства знаходились поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від імені контрагентів невідомі особи лише оформляли відповідні документи, які фіксували факт здійснення фіктивних операцій.

Зазначені обставини не можуть залишатись невраховані судом, що відповідає правовим позиціям Верховного суду України, викладених зокрема в постановах від 29.03.2016 року та від 12.01.2016 року.

В свою чергу, наданні позивачем копії платіжних доручень в даному випадку не підтверджують факт здійснення господарської операції та обґрунтованість формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки умовами права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу, а відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою отриманих товарів позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання субпідрядних робіт, а також докази на підтвердження пов'язаності між собою первинних документів на підтвердження фактичного виконання договору.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необхідність її скасування.

Керуючись, ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року у справі № 804/2265/16- скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Индустриальные технологии» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко