Рішення

від 02.11.2016 по справі 915/2168/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 915/2168/15

м. Миколаїв

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю В«ЕКОПІК-УкраїнаВ» (54000, вул. Гагаріна, 2/2, м. Миколаїв), код 33535542

відповідач: приватне підприємство В«Виробничо - торгівельна фірма В«ТАБВ» (54052, вул. Самойловича, 38, м. Миколаїв), код 19295417

про стягнення грошових коштів: кредитних коштів та за користування ними процентів, у загальній сумі 1040901 грн. 15 коп. за кредитним договором від 03.06.2011 р. № 640511-КЮ, право на котрі набуто за договором про відступлення вимоги від 16.06.2014 р.,

суддя Фролов В. Д.

ПРИСУТНІ:

Від позивача - представник не з'явився

Від відповідача - ОСОБА_1 довіреність від 01.08.2016

- ОСОБА_2 - довіреність від 01.08.2016.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) В«ЕКОПІК-УкраїнаВ» (надалі - позивач) пред'явлено позов до приватного підприємства В«Виробничо - торгівельна фірма В«ТАБВ» (ПП В«ВТФВ«ТАБВ» ) (надалі - відповідач) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 1040901 грн. 15 коп., із яких: 998760 грн. 97 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 42140 грн. 18 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; з посиланням на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань з повернення кредитних коштів і сплати відсотків за користування ними за укладеним між публічним акціонерним товариством Банк В«МорськийВ» (далі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) В«Сота-ПлюсВ» договором про надання кредиту від 03.06.2011 р. № 640511-КЮ, обов'язки за яким у подальшому переведені на ПП В«ВТФВ«ТАБВ» у відповідності до договору переведення обов'язків від 07.06.2012 р. № 640511/об, і право на котрі Банком відступлені ТОВ В«ЕКОПІК - УкраїнаВ» у відповідності до договору про відступлення права вимоги від 16.06.2014 р.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 року (суддя Коваль Ю.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 року постанову Одеського апеляційного Господарського суду від 21.04.2016 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

На підставі 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання підпункту 3.7.5 пункту 3.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області призначено повторний автоматичний розподіл справи № 915/2168/15. За результатами якого, справу передано судді Фролову В.Д. для розгляду та вирішення по суті.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2016 (суддя Фролов В.Д.) справу прийнято до провадження та призначеного до розгляду на 05.10.2016, зобов'язано сторін надати письмові пояснення та докази на підтвердження своєї правової позиції, з урахуванням вимог, викладених в постанові Вищого Господарського суду України від 10.08.2016 року, зокрема надати докази того, що ТОВ"Екопік-Україна"є фінансовою установою у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка може надавати послуги у формі факторингу.

У зв'язку з невиконанням стонами вимог суду ухвалою суду від 05.10.2016 розгляд справи відкладено на 02.11.2016 року.

В судовому засіданні представники відповідача заперечують проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним чином, тому не підлягають задоволенню, виходячи з наступного .

03 червня 2011 року між ПАТ Банком В«МорськийВ» та ТОВ В«Сота-ПлюсВ» укладено кредитний договір №640511-КЮ, відповідно до якого банк надає позичальнику на умовах даного договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати та повернути банку грошові кошти, видані в формі відновлювальної відзивної кредитної лінії для ведення фінансової, господарської і іншої діяльності, в тому числі на поповнення оборотних засобів, в сумі 2 000 000,00 грн., а також сплатити відсотки за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених даним договором (п.п. 1.1) зі строком повернення не пізніше 03.06.2014 (п.1.2.).

Додатком №1 до вказаного кредитного договору сторони встановили Графік зниження ліміту кредитної лінії.

07 червня 2012 року між ПАТ Банк В«МорськийВ» , ТОВ В«Сота-ПлюсВ» (первісний позичальник) та ПП В«ВТФ В«ТАБВ» (новий позичальник) був укладений договір переводу зобов'язань за №640511/об, відповідно до умов якого первісний позичальник (ТОВ "Сота-Плюс") переводить зобов'язання по кредитному договору №640511-КЮ від 03.06.2011, який був укладений між ТОВ "Сота-Плюс" та ПАТ Банк "Морський", а новий позичальник (ПП "ВТФ "ТАБ") приймає на себе зобов'язання перед банком по кредитному договору по погашенню кредиту, наданого в формі відновлювальної відзивної кредитної лінії на умовах і в порядку, передбачених кредитним договором (п.п. 1.1).

Підпунктом 1.2 договору переводу зобов'язань за №640511/об, сторони узгодили, що первісний позичальник (ТОВ "Сота-Плюс") переводить на нового позичальника (ПП "ВТФ "ТАБ") зобов'язання по кредитному договору в об'ємі і на умовах які існували в момент укладання даного договору, а саме: - ліміт кредитування - 2 000 000грн; - залишок заборгованості по кредиту - 0,00грн.

Згідно з п.п. 1.4. договору переводу зобов'язань за №640511/об, переведення зобов'язання включає в себе також зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, виходячи з встановленої відсоткової ставки в розмірі 20% річних (розмір процентної ставки може бути збільшений на 2% річних в випадках, передбачених п.п. 2.2.7 і абзацом другим п.п. 2.3.2 кредитного договору), штрафів, пені і по відшкодуванню витрат банку на умовах і в порядку, передбачених кредитним договором.

16 червня 2014 року між ПАТ Банк В«МорськийВ» (первісний кредитор) та ТОВ В«ЕКОПІК-УкраїнаВ» (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ Банк В«МорськийВ» в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступило ТОВ В«ЕКОПІК-УкраїнаВ» , а ТОВ В«ЕКОПІК-УкраїнаВ» набуло право грошової вимоги первісного кредитора (ПАТ Банк В«МорськийВ» ) за кредитним договором №640511-КЮ від 03.06.2011, до ПП "ВТФ "ТАБ" (п.п. 1.1.) (надалі - договір відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги відбувається на умовах визначених в цьому договорі. Загальна сума заборгованості боржника за правочином, вказаним у п.п. 1.1 договору, станом на дату укладення цього договору, становить 1 040 901,15грн., з яких: - заборгованість по кредиту - 998 760,97грн., - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам - 42 140,18грн. (п.п. 1.1.).

Згідно з п.п. 1.2 договору відступлення права вимоги, до нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, про які зазначено у п.п. 1.1 цього договору.

Первісний кредитор та новий кредитор домовились, що загальна вартість відступлення прав вимоги за кредитним договором (ціна продажу) складає 1 040 901,15 грн. та оплачується новим кредитором відповідно до умов, визначених у п. 2.2. цього договору (п.п. 2.1.). Новий кредитор зобов'язаний оплатити первісному кредитору вартість відступлених прав за кредитним договором (ціну продажу) шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 2.1. договору протягом 5 робочих днів з моменту отримання грошових коштів від боржника.

Згідно з п.п. 3.1. договору про відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору вартість відступлених прав вимоги (ціну продажу) за кредитним договором відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.п. 4.3 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність вимоги, яка може існувати на момент передачі та відома первісному кредитору, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язань, право на вимогу яких відступається згідно з цим договором.

Підпунктом 6.1. договору про відступлення права вимоги сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками.

Актом приймання передачі від 16.06.2014 до договору про відступлення права вимоги ПАТ Банк "Морський" передано позивачу документи, що засвідчують права, що передаються за договором відступлення права вимоги від 16.06.2014 за зобов'язаннями, що виникають з кредитного договору №640511-КЮ від 03.06.2011: - оригінал кредитного договору №640511-КЮ від 03.06.2011; - довідку про заборгованість станом на 16.06.2014; - виписку з банківського рахунку про рух коштів.

Згідно ст.ст. 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), за виключенням випадку, коли неможливість такої заміни встановлена договором або законом.

Поняття факторингу, як фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначається також Законами України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , В«Про податок на додану вартістьВ» , В«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугВ» .

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що спірний договір - факторинг, оскільки цей договір відповідає вимогам главою 73 ЦК України.

Статтею 1079 Цивільного кодексу України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Так пп.1 ст.1 Закону України В«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугВ» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №41 від 28.08.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 р. за № 797/8118, було затверджено Положення про Державний реєстр фінансових установ України, відповідно до якого Державний реєстр фінансових установ (далі - Реєстр) - система одержання, накопичення, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації (даних) про фінансову установу.

Фінансова установа - ліцензіат - фінансова установа, яка отримала відповідну ліцензію Нацкомфінпослуг на надання фінансової послуги (п.7 Положення про Державний реєстр фінансових установ України).

Фінансова установа - юридична особа публічного права - фінансова установа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування й уповноважена надавати фінансові послуги (крім фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій; Державної казначейської служби України; державних цільових фондів) (п.8 Положення про Державний реєстр фінансових установ України).

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Екопік-Україна", з яким укладено договір відступлення права вимоги (договір факторингу) не має статусу фінансової установи у розумінні Закону України В«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугВ» , яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

Оскільки договір про відступлення права вимоги укладено з боку Відповідача з порушенням вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Цивільного кодексу України, вимога про стягнення заборгованості 1 040 901 грн. 15 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту - 998 760 грн. 97 коп., заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам - 42 140 грн. 18 коп. є необґрунтованою та безпідставною.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази погашення заборгованість по тілу кредиту відповідачем перед первісним кредитором в сумі 998 760 грн. 97 коп.

У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя В.Д. Фролов