Постанова

від 03.11.2016 по справі 11/5009/7948/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.11.2016 справа №11/5009/7948/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

При секретарі Поляковій О.А.

за участю представників сторін: за участю прокурора: від позивача: від відповідача 1:ОСОБА_4, за посвідченням - прокуратура Харків.обл. ОСОБА_5, за довіреністю не з'явився від відповідача 2: від третьої особи 1: від третьої особи 2:ОСОБА_6, за довіреністю не з'явився ОСОБА_7, за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Приазовкурорт», м. Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2012р. у справі№ 11/5009/7948/11 (суддя Гончаренко С.А.) за позовомБердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України, м. Київ до відповідачів: 1. Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ Запорізької області 2.Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт», м. Бердянськ Запорізької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Комунальне підприємство «Бердянське бюро технічної інвентаризації», м. Бердянськ Запорізької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2: 2.Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ провизнання недійсним пунктів рішення Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003р., визнання права власності на об'єкти нерухомого майна; витребування із чужого незаконного володіння об'єктів нерухомості

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах Фонду державного майна України про визнання недійсними пунктів 7.12, 7.13, 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4, 7.13.5, 7.13.6, 7.13.7, 7.13.8, 7.13.9, 7.13.10, 7.13.11, 7.13.12, 7.13.13, 7.13.14, 7.13.15, 7.13.16, 7.13.17, 7.13.18, 7.14, 7.14.1, 7.14.2, 7.14.3 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003р. В«Про оформлення права власностіВ» , визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна приватного акціонерного товариства В«ПриазовкурортВ» за адресами: вул.Волкова, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1В»та споруд; бул. Тінистий, 15, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1, А2В» , прибудови В«аВ» та споруд; бул. Тінистий, 11, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; бул. Тінистий, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Макарова, 3-Г, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудови В«аВ» , пилорами В«БВ»та споруд; вул. Макарова, 3-д, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1В» , вбиральні В«ГВ»та споруд; вул. Котляревського, 51, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, БВ» , прибудов В«а, бВ»та споруд; вул.Котляревського, 25, м. Бердянськ, Запорізька область, складається з основних будівель В«А, А1В»та споруд; вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудови В«аВ»та споруд; вул. Котляревського, 27, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1, А2, А3В»та споруд; вул.Котляревського - вул. Волкова, 15/3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1В» , прибудови В«аВ»та споруд; вул.Волкова, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Котляревського, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Котляревського, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» ; вул. Волкова, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1, А2В»та споруд; вул. Волкова, 18, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Волкова, 8, м.Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудов В«а, а1, а2, а3В»та споруд; вул. Макарова, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, Б, В, Г, Д, ЕВ» , прибудов В«б, б1В»та споруд, та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння.

Господарським судом Запорізької області прийнято 01.03.2012 р. рішення по справі № 11/5009/7948/11 , яким позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним пункти 7.12, 7.13, 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4, 7.13.5, 7.13.6, 7.13.7, 7.13.8, 7.13.9, 7.13.10, 7.13.11, 7.13.12, 7.13.13, 7.13.14, 7.13.15, 7.13.16, 7.13.17, 7.13.18, 7.14, 7.14.1, 7.14.2, 7.14.3 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003р. В«Про оформлення права власностіВ» .

Визнано право власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: вул.Волкова, 14, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1В»та споруд; бул. Тінистий, 15, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1, А2В» , прибудови В«аВ»та споруд; бул. Тінистий, 11, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; бул. Тінистий, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Макарова, 3-Г, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудови В«аВ» , пилорами В«БВ»та споруд; вул. Макарова, 3-д, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1В» , вбиральні В«ГВ»та споруд; вул. Котляревського, 51, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, БВ» , прибудов В«а, бВ»та споруд; вул.Котляревського, 25, м. Бердянськ, Запорізька область, складається з основних будівель В«А, А1В»та споруд; вул. Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудови В«аВ»та споруд; вул. Котляревського, 27, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1, А2, А3В»та споруд; вул.Котляревського -вул. Волкова, 15/3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1В» , прибудови В«аВ»та споруд; вул.Волкова, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Котляревського, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Котляревського, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» ; вул. Волкова, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1, А2В» та споруд; вул. Волкова, 18, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Волкова, 8, м.Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудов В«а, а1, а2, а3В»та споруд; вул. Макарова, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, Б, В, Г, Д, ЕВ» , прибудов В«б, б1В»та споруд за державою Україна в особі Фонду державного майна України (вул.Кутузова, 18/9, м. Київ, 01601).

Витребувано з чужого незаконного володіння приватного акціонерного товариства В«ПриазовкурортВ» (вул.Котляревського, 12/24, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, код ЄДРПОУ 13624162) та повернуто у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01601) об'єкти нерухомого майна за адресами: вул. Волкова, 14, м.Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1В»та споруд; бул. Тінистий, 15, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1, А2В» , прибудови В«аВ»та споруд; бул. Тінистий, 11, м.Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; бул. Тінистий, 13, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Макарова, 3-Г, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудови В«аВ» , пилорами В«БВ»та споруд; вул. Макарова, 3-д, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1В» , вбиральні В«ГВ»та споруд; вул. Котляревського, 51, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, БВ» , прибудов В«а, бВ» та споруд; вул. Котляревського, 25, м. Бердянськ, Запорізька область, складається з основних будівель В«А, А1В»та споруд; вул.Котляревського, 53, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудови В«аВ»та споруд; вул. Котляревського, 27, м.Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1, А2, А3В»та споруд; вул. Котляревського -вул. Волкова, 15/3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1В» , прибудови В«аВ»та споруд; вул. Волкова, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Котляревського, 13, м.Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Котляревського, 16, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» ; вул. Волкова, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, А1, А2В»та споруд; вул.Волкова, 18, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд; вул. Волкова, 8, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудов В«а, а1, а2, а3В»та споруд; вул.Макарова, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель В«А, Б, В, Г, Д, ЕВ» , прибудов В«б, б1В»та споруд.

Стягнуто з Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району 1 411,50 грн. судового збору.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства В«ПриазовкурортВ» на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району 1 411,50 грн. судового збору.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Приазовкурорт» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи. Зокрема посилається на ту обставину. що значна частина майна побудована після 1960 року, відсутність доказів, що будівництво спірних об'єктів здійснювалось за рахунок держави, в приведеному в додатку 1 до постанови № 606 переліку санаторіїв та будинків відпочинку містяться лише назви підприємства без зазначення точної адреси та без переліку кількості об'єктів нерухомого майна, з яких складається їх цілісний майновий комплекс, наполягають, що право власності на спірне майно другий відповідач набув на підставі правочину, недоведеність , що оскаржуване рішення суперечить актам цивільного законодавства та порушує право та інтереси позивача, відсутність у прокурора законних підстав подавати позов в інтересах держави, наполягають, що прокурором пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2012р. порушено апеляційне провадження по справі № 11/5009/7948/11.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2012р. у справі №11/5009/7948/11 призначено судову будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим, апеляційне провадження було зупинено.

Згідно висновку будівельно-технічної та економічної експертизи, надати відповіді на поставленні питання не є можливим. Висновок взято судовою колегією до відома.

26.07.2016р. до Донецького апеляційного господарського суду від прокуратури Запорізької області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 11/5009/7948/11.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2016р провадження по справі поновлено.

Після поновлення апеляційного провадження, розгляд апеляційної скарги відкладався за клопотанням заявника апеляційної скарги, для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи.

В судовому засіданні, яке відбулося 03.11.2016р. представником заявника апеляційної скарги було заявлено відвід складу колегії суддів, оскільки він ставить під сумнів неупередженість колегії суддів по цій справі. Про те, зазначити конкретні обставини, які би свідчили про упередженість колегії суддів при розгляді цієї справи не зміг. Зазначене підтверджується звукозаписом судового процесу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2016р., яка була прийнята в нарадчій кімнаті, у задоволені заяви про відвід колегії суддів відмовлено.

Після розгляду заявленого відводу і оголошення ухвали Донецького апеляційного господарського суду про його не задоволення, заявник апеляційної скарги звернувся з клопотанням про виклик в судове засідання експерта.

Судова колегія відхиляє зазначене клопотання з огляду на наступне. Як свідчать матеріали справи, проведення експертизи було призначене у 2012р. з метою з'ясування, зокрема, джерел фінансування побудування спірних об'єктів нерухомості. Зазначена обставина мала значення для вирішення питання, чи є спірне майно державною власністю.

Як свідчить наданий до справи Висновок експертизи, експерт не зміг відповісти на поставленні судом питання.

Про те, на час поновлення апеляційного провадження, Верховним судом України вже висловлена правова позиція відносно права власності на майно, яке передавалося у відання профспілок у 1960 році, і яке входило до майнових комплексів громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України.

З огляду на наявність правової позиції Верховного суду України, виклик до судового засідання експерта на цей час є недоцільним, у зв'язку з чим клопотання не підлягає задоволенню.

Крім того, представником заявника апеляційної скарги в судовому засіданні, яке відбувалося 03.11.2016р., заявлено клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Федерацію профспілок України.

Зазначене клопотання також не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до приписів ст.27 ГПК Україні, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору можуть бути залучені до справи, якщо рішення по цій справі може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. Стаття 21 ГПК України встановлює, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. З огляду на предмет спору по цій справі , враховуючи правову позицію ВСУ щодо спірного майна судова колегія приходить до висновку, що рішення по цій справі не буде впливати на права і обов'язки Федерації профспілок України відносно сторін по цій справі.

Представник заявника апеляційної скарги та представник ПрАТ «Укпрофоздоровниця» в судових засіданнях просили рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Крім того надали до Донецького апеляційного господарського суду письмові пояснення щодо початку перебігу строку позовної давності.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Просили рішення по справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, Фонд державного майна України надав письмові пояснення по справі, зокрема і щодо початку перебігу строку позовної давності.

Представники виконавчого комітету Бердянської міської ради в судові засідання не з'являлися, проте надали клопотання щодо розгляду справи за відсутності їх представників. Клопотання судом задоволено.

Представники комунального підприємства «Бердянське бюро технічної інвентаризації » в судове засідання не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін ухвалами Донецького апеляційного господарського суду не визнавалася обов'язковою. З огляду на наведене та враховуючи приписи ст.101 ГПК України судова колегія вважає за можливим розглянути справу за відсутністю першого відповідача та другої третьої особи.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядають вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін, судова колегія зазначає наступне.

На виконання ОСОБА_8 Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 В«Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСРВ»усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати до 01 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п.2 зазначеної постанови майно передавалось профспілковим органам у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ради профспілок стала ОСОБА_8 Федерації професійних спілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є федерація професійних спілок України.

20.06.2002р. на загальних зборах Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України В«УкрпрофздоровницяВ» було прийнято рішення про створення Закритого акціонерного товариства В«ПриазовкурортВ» та внесення у якості внеску учасника в статутний капітал спірного майна.

12.02.2003р. листом за № 08/109 відповідач-2 звернувся до Бердянської міської ради Запорізької області щодо оформлення за ним права власності на спірне майно.

03.04.2003 р. виконавчий комітет Бердянської міської ради приймає рішення за № 165 «Про оформлення права власності», яким вирішено, зокрема , оформити право власності на наступні об'єкти нерухомості:

- П. 7.12 - (балансоутримувач - санаторій В«БердянськВ» ) на комплекс будівель та споруд по бул. Тінистому, 12, що складається з основних будівель В«А, Б, В, Г, Г1, З, Ж, Е, К, И, Л, Л1, М, М1, М2, М3, Д, Д1, Н, Н1, Н2, О, П, Р, У, Ф, С, Ч, Ч1, Ш, Щ, Э, Ю, ЯВ» , житлових будинків В«С, Т, X, Ж-1В» , житлової прибудови В«Ж2В» , гуртожитку В«К1В» , прибудов В«а, а1, б, з, з1, з2, з3, к, к1, к2, к3, и, и1, є, е1, д, н, о, п, с, с1, с2, м, м1, у, ф, х, х1, р, у1, ч, ч1, ч2, ч3, ч4, ч5, ш, ш1, щ, щ1, э, ю, я, ж, ж1В» , свердловин на мінеральні води В«В2, В3В» альтанок В«Г2, Л4В» , майстерень В«Ц1, Ц2, Д5, Д6, Д7В» , гаражів В«Ц4, Л2, Л3В» , метеорологічної станції В«П1В» , морозильної камери В«Б3В» , прибудови В«б4В» , складів В«Б8, Б9, Д3, Р1, Р2, К2, К3, К4, б2, П2В» , навісів В«М4, М5, Б10, Щ1, Щ2В» , компресорної В«Б11В» , вбиралень В«Ш2, Э1, Я1, К5В» , душів В«Т3, К6В» , госпблоків В«И1, Щ3В» , цеху полуфабрикатів В«Б2В» , кондитерського цеху В«Б1В» , теплиці В«Б4В» , побутових приміщень В«З5, Д4, г3, ГЗВ» , басейну реєстрації грязі В«Д2В»та споруд;

- П. 7.13 - (балансоутримувач - багатогалузеве підприємство комунального господарства В«КурортВ» ):

- п. 7.13.1 - на будівлю по вул. Волкова, 14, що складається з основних будівель В«А, А1В» та споруд;

- п. 7.13.2 - на будівлю по вул. Курортній, 81-А, що складається з основної будівлі В«АВ» та споруд;

- п. 7.13.3 - на будівлю по бул. Тінистому, 15, що складається з основних будівель В«А, А1, А2В» , прибудови В«аВ» та споруд;

- п. 7.13.4 - на будівлю по бул. Тінистому, 11, що складається з основної будівлі В«АВ» та споруд;

- п. 7.13.5 - на будівлю по бул. Тінистому, 13, що складається з основної будівлі В«АВ» та споруд;

- п. 7.13.6 - на будівлю по вул. Макарова, 3-Г, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудови В«аВ» , пилорами В«БВ» та споруд;

- п. 7.13.7 - на будівлю по вул. Макарова, 3-д, що складається з основних будівель В«А, А1В» , вбиральні В«ГВ» та споруд;

- п. 7.13.8 - на будівлю по вул. Котляревського, 51, що складається з основних будівель В«А, БВ» , прибудов В«а, бВ» та споруд;

- п. 7.13.9 - на будівлю по вул. Котляревського, 25, що складається з основних будівель В«А, А1В»та споруд;

- п. 7.13.10 - на будівлю по вул. Котляревського, 53, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудови В«аВ» та споруд;

- п. 7.13.11 - на будівлю по вул. Котляревського, 27, що складається з основних будівель В«А, А1, А2, А3В»та споруд;

- п. 7.3.12 - на будівлю по вул. Котляревського - вул. Волкова, 15/3, що складається з основних будівель В«А, А1В» , прибудови В«аВ» та споруд;

- п. 7.13.13 - на будівлю по вул. Волкова, 16, що складається з основної будівлі В«АВ» та споруд;

- п. 7.13.14 - на будівлю по вул. Котляревського, 13, що складається з основної будівлі В«АВ»та споруд;

- п. 7.13.15 - на будівлю по вул. Котляревського, 16, що складається з основної будівлі В«АВ» ;

- п. 7.13.16 - на будівлю по вул. Жовтневій, 52-А, що складається з основної будівлі В«АВ» та споруд;

- п. 7.13.17 - на будівлю по вул. Волкова, 12, що складається з основних будівель В«А, А1, А2В»та споруд;

- п. 7.13.18 - на будівлю по вул. Волкова, 18, що складається з основної будівлі В«АВ» та споруд.

- П. 7.14 - (балансоутримувач - комбінат курортних послуг - «³дпочинокВ» ):

- п. 7.14.1 - на будівлю по вул. Волкова, 8, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудов В«а, а1, а2, а3В»та споруд;

- п. 7.14.2 - на будівлю по вул. Макарова, 3, що складається з основних будівель В«А, Б, В, Г, Д, ЕВ» , прибудов В«б, б1В»та споруд;

- п. 7.14.3 - на будівлю по вул. Пушкіна, 9-А, що складається з основної будівлі В«АВ» , прибудови В«аВ» та споруд.

Дане рішення слугувало підставою для видачі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Вважаючи, що рішення в частині вище зазначених пунктів, прийнято з порушенням норм діючого законодавства, прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі, позовні вимоги задоволено повністю. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Судова колегія, відповідно до ст.101 ГПК України, переглянувши справу також приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Що стосується позовної вимоги про визнання права власності за державою щодо спірного майна.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як свідчать матеріали справи, відповідачі не вважають спірне майно державною власністю, посилаючись, при цьому, і на позицію Вищого господарського суду України з цього питання, по окремим справам.

В свою чергу, прокурор та позивач, також посилаючись на позицію Вищого господарського суду України, наполягають, що спірне майно є державною власністю.

Розглядаючи зазначену позовну вимогу, колегія суддів бере до уваги правову позицію Верховного суду України, яка зазначена, зокрема, у Висновках Верховного ОСОБА_6 України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК, за I півріччя 2015 р. Спори про право власності та інші речові права (лист Верховного ОСОБА_6 від 01.01.2016р.).

Так, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Верховний суд прийшов до висновку, що у зв'язку із законодавчою невизначеністю правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР і з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна ОСОБА_8 України ОСОБА_8 від 04.02.1994р. N 3943-XII "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Оскільки спірне майно розташовано на території України й перебувало у віданні профспілок України, таке майно не могло бути відчужено без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України.

Обґрунтовуючи зазначену позицію, Верховний суд зазначив наступне.

Відповідно до постанови ОСОБА_8 Міністрів Української РСР від 23.04.1960р. N 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (далі - постанова N 606) усі діючі госпрозрахункові санаторії (згідно з додатком до постанови N 606), будинки відпочинку та пансіонати Міністерства охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок із метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з пунктом 2 постанови N 606 майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Указом Президії Верховної ОСОБА_8 України від 30.08.1991р. N 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991р. N 1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

ОСОБА_8 Верховної ОСОБА_8 Української РСР від 29.11.1990р. "Про захист суверенних прав власності Української РСР" N 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської ОСОБА_8 профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ОСОБА_8 народних депутатів міста Києва від 23.12.1991р. N 971 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому частка майна Федерації професійних спілок України, переданого до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Водночас профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Отже, спірні об'єкти були майновими комплексами громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.

За таких обставин на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згодою власника.

ОСОБА_8 Верховної ОСОБА_8 України від 10.04.1992р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передані тимчасово Фонду державного майна України.

Щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР у зв'язку із законодавчою невизначеністю правонаступників такого майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна ОСОБА_8 України ОСОБА_8 від 04.02.1994р. N 3943-XII встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України та Закону України "Про Фонд державного майна України", з прийняттям якого наведене положення втратило чинність, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спірне майно розташовано на території України та перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - у державній власності, то таке майно не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України.

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно було створено до 1990р. та передано у складі цілісного майнового комплексу другому відповідачу по цій справі.

Зазначена передача відбувалася без згоди держави в особі Фонду державного майна України, а тому спірне майно є державною власністю.

Твердження заявника апеляційної скарги, що частина спірних об'єктів було побудовано після 1990 року не підтверджено належними та допустимими доказами. Надані до справи копії інвентарних карток з зазначенням року побудування, а також зазначення цього року у акті приймання-передачі, не є беззаперечними доказами, створення його у ці періоди, а також, що джерелом фінансування будівництва були не державні кошти.

Твердження другого відповідача, що спірне майно після 1990 року було поліпшене ним або реконструйовано, також не підтверджується відповідними доказами. Крім того, оскільки спірне майно не вибувало з власності держави та було передано профспілкам тільки у видання, то його поліпшення могли здійснюватися лише за згодою власника - Фонду державного майна України. Доказів наявності такої згоди матеріали справи не містять, а тому реконструкція або поліпшення спірного майна, не мала наслідком втрати державою права власності на таке майно.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо визнання за державою права власності на спірне майно, є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, посилання заявника апеляційної скарги щодо недоведеності прокурором та Фондом державного майна України наявності права власності у держави на спірне майно, судової колегією не можуть бути прийняти до уваги.

Що стосується позовної вимоги про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати( добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння

2) було викрадено у власника або у особи, якій він передав майно у володіння

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову. Це речово-правовий позов, що може бути пред'явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Незаконність володіння майном відповідача повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави; або правова підстава якого відпала; або правова підстава якого недійсна. Власник може вимагати повернення свого майна за віндикаційним позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно.

З матеріалів справи вбачається, що другий відповідач по справі без відповідної правової підстави незаконно заволодів спірним майном і на час прийняття рішення по справі, частина спірного майна знаходиться саме у другого відповідача. З огляду на наведене, позовні вимоги щодо витребування вище зазначеного майна також підлягають задоволенню.

Що стосується, позовних вимог про визнання недійсним пунктів 7.12, 7.13, 7.13.1, 7.13.2, 7.13.3, 7.13.4, 7.13.5, 7.13.6, 7.13.7, 7.13.8, 7.13.9, 7.13.10, 7.13.11, 7.13.12, 7.13.13, 7.13.14, 7.13.15, 7.13.16, 7.13.17, 7.13.18, 7.14, 7.14.1, 7.14.2, 7.14.3 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради №165 від 03.04.2003р. В«Про оформлення права власностіВ» ,

За своєю правовою суттю рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 165 від 03.04.2003 р. «Про оформлення права власності» є актом не нормативного характеру.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -в даному випадку інтересів держави. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами УкраїниВ» .

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування у своїй діяльності керуються нормами Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, встановлює перелік повноважень органів місцевого самоврядування та перелік питань, вирішення яких віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, та види рішень, які приймаються органами місцевого самоврядування за результатами розгляду певних питань віднесених до їх компетенції.

За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад згідно із ст. 11 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст. 52 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Статтями 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання.

Згідно зі ст. 59 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 30 цього ж Закону визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.

Так, підпунктом 10 пункту В«бВ» ч. 1 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в цій галузі віднесені облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до Тимчасового положення В«Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майноВ» , оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Таким чином, з аналізу вище наведених норм законодавства, судом встановлено, що на час винесення Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області оспорюваного рішення визначений законом обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку передбачав здійснення заходів, спрямованих на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за фізичними чи юридичними особами за наявності встановленого діючим на той час законодавством переліку правовстановлюючих документів. Тобто рішення виконавчим комітетом Бердянської міської ради було прийнято в межах його компетенції.

Про те зазначене рішення, в частині оскаржуваних пунктів, порушує права власності держави з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ В«УкрпрофоздоровницяВ» , належить до державної власності. ЗАТ В«УкрпрофоздоровницяВ» , не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати спірне майно у власність ЗАТ В«ПриазовкурортВ» .

Оскільки на момент прийняття виконавчим комітетом Бердянської міської ради оскаржуваного рішення спірне нерухоме майно перебувало у державній власності та відсутність згоди ФДМУ на передачу цього майна до статутного фонду другого відповідача, судова колегія вважає обґрунтованими доводи прокурора та позивача про порушення вказаним рішенням інтересів держави.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються недійсними в судовому порядку.

Частина 1 ст.16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування ( п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 статті 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

За таких обставин позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, звертаючись до господарського суду з позовом просив визнати поважними причини непред'явлення раніше прокурором даного позову та просив поновити строк позовної давності за цим позовом. За твердженням прокурора про порушення інтересів держави він дізнався у ході прокурорської перевірки на виконання доручення від 04.08.2011 р. Генеральної прокуратури України. Відповідні доводи прокурора не суперечать матеріалам справи.

Позивач (Фонд державного майна України) з таким клопотанням не звертався, вважаючи, що про порушення своїх прав саме відповідачами по цій справі, він дізнався тільки за наслідками перевірки прокуратури.

ПАТ «Приазовкурорт» подано клопотання про застосування позовної давності, яке судом відхилено.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що на зазначені правовідносини взагалі не розповсюджувався строк позовної давності.

Судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 ст.32 цієї Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національному законодавстві держав - учасниць Конвенції виконує кілька завдань у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія «Юкос» проти Росії, пункт 51 рішення від 22.10.1996 р. за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполучених Королівства).

У ЦК України позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосуванню якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час подання позову в даній справі) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів держави або громадянина в суді в межах повноважень, визначених в законі звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справи за його участю, тощо.

Згідно з частиною першою четвертою статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Як зазначалося в позовній заяві прокурора з даної справи

- ОСОБА_8 ВРУ від 04.02.1994р. № 3943-ХП «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР визначено, що тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, останнє є загальнодержавною власністю. Пунктом 3 цієї постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, ФДМУ здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій ( їх структурних підрозділів),

- згідно зі статтею 1 Тимчасового положення про ФДМУ затвердженого постановою ВРУ від 07.07.1992р. названий фонд здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю

Відтак, на думку прокурора власником спірного майна на момент видання спірного розпорядження була держава в особі ФДМУ, який визначено позивачем по цій справі.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який на думку прокурора мав відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності мав розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не Прокурор.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 13.04.2016р. № 907/238/15. В іншій постанові від 22.04.2015р. № 916/2122/13 Верховний суд також навів правовий висновок, згідно з яким за змістом частини першої другої, четвертої статті 29 ГПК України, ст.261 ЦК України в разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції держави в у спірних правовідносинах, позовна давність повинна обраховуватися із дати, коли саме позивачу (яким є орган в інтересах якого звернувся до суду прокурор) стало відомо про порушення його права, а не з моменту коли про порушене право стало відомо прокурору.

За приписами ГПК України:

- при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховую висновки Верховного суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 -16 цього Кодексу (частина третя ст.82),

- висновок щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного ОСОБА_6 України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (частина перша статті 111-28).

У підпункті 4.1. пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» також зазначено, що якщо у передбачених законом випадках з позовами до господарського суду звертається прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

При встановленні початку перебігу строку позовної давності для позивача по цій справі (Фонд державного майна України) та наявності або відсутності поважних причин, його пропуску судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з тексту позовної заяви прокурор та позивач (який є власником спірного майна) просять суд визнати недійсним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, визнати право власності за державою та витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння.

Позов подано у листопаді 2011 року.

Відповідно до приписів п.4 ст.268 ЦК України, який був чинним на момент звернення до суду з зазначеним позовом, строк позовної давності не застосовувався до вимог, зокрема, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право.

В подальшому, зазначений пункт було виключено, проте, згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу 1 Закону України від 20.12.2011р. № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України про вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Як зазначалося вище, рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради, яке є правовим актом органу місцевого самоврядування, порушує права власності держави на спірні об'єкти нерухомості.

Згідно із частинами першої та третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності

До правовідносин, які виникли під час дії нормативного правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність але якщо права і обов'язки зберігалися і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства. Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставитися під сумнів сталість цивільного обороту, підтримують яку норми про позовну давність. Тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже з огляду на статус держави та її органів, як суб'єкта владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'явлені від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

На такі позови поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коди держава в особі її органів як суб'єкта владних повноважень довідалась або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (постанова ВСУ від 16.09.2015р.).

Тому висновок місцевого господарського суду, що до не поширення строку позовної давності на вимоги, які заявлені в цій справ, є, на думку колегії суддів, не вірним.

Про те, судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку, Фондом державного майна України не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушене право саме з боку відповідачів по цій справі (ПрАТ Приазовкурорт» та виконавчий комітет Бердянської міської ради) він дізнався лише після проведення у 2011 році прокуратурою відповідної перевірки.

Зазначене ґрунтується на наступному.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач (ФДМУ) дійсно був обізнаний саме з моменту прийняття виконавчим комітетом Бердянської міської ради спірного рішення, що спірне майно знаходиться у статутному капіталі ПрАТ «Приазовкурорт» та передано останньому у власність.

Документами справи також не підтверджується, що про передачу спірного майна саме до статутного капіталу ПрАТ «Приазовкурорт» Фонд державного майна України дізнався раніше 2011 року (час перевірки, яку проводила прокуратура).

Доводи відповідача, що позивач - Фонд державного майна України про порушення свого права дізнався ще у 1997 році під час звернення Фонду до суду з позовом до АТ «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсним установчих документів саме з тих підстав, що до статутного фонду було передано основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, що є у державній власності, а тому позивач безумовно знав про порушення права власності держави на спірне майно не можуть бути прийняти судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Так, під час розгляду справи № 137/7 досліджувалися питання щодо дійсності установчих документів акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» (виключно), а не підстави передачі спірного майна.

Таким чином, рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі №137/7 за позовом Фонду державного майна України до АТ «Укрпрофоздоровниця» не підтверджує того, що Фонд був обізнаний про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного капіталу акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» майна, в тому числі і спірного.

Вказаним рішенням було встановлено тільки відповідність установчих документів акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» вимогам Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про підприємництво», і не визнавалося право власності акціонерного товариства на майно, що знаходиться в його користуванні, а також не встановлювався перелік такого майна.

Крім того, передача майна у відання Української республіканської ради профспілок жодним чином не мала наслідком зміни форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Таким чином, твердження відповідача, що Фонду стало відомо про порушення свого права з боку відповідачів по цій справі, ще у 1997 року не відповідає дійсності.

Про наявність рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради, яке оскаржується по цій справі, у 1997 році Фонд взагалі не міг знати, оскільки це рішення прийнято пізніше ніж відбувався розгляд справи № 137/7, а тому не могло бути предметом дослідження по справі №137/7, так само як і набуття права власності на спірне майно з боку ПрАТ «Приазовкурорт».

Згідно письмових пояснень Фонду державного майна України, з метою виконання завдань, передбачених ч.2 ст.4 Закону України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володіння Федерації профспілок України», відповідно до наказу Фонду державного майна України від 11.06.2007р. № 910, було створено регіональні робочі комісії, яким доручено, зокрема провести інвентаризацію нерухомого майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення, які перебувають у володінні Федерації профспілок України. Ключевим питанням при проведенні вказаної інвентаризації та основою для ефективної роботи комісії було складання переліку нерухомого майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення, які перебувають у володінні Федерації профспілок України.

Про те, зазначений вище наказ було скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 8/3 від 26.09.2007 р.

Крім того, президією Федерації профспілок України 19.07.2007р. було прийнято постанову № П-13-7 «Про загострення ситуації навколо профспілкового майна», пунктом 4 якої заборонено керівництву Федерації профспілок України, всеукраїнським профспілкам, територіальним об'єднанням організації профспілок, підприємствам, заснованим Федерацією профспілок України, а також ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур» та іншим суб'єктам господарювання надавати будь-яку інформацію щодо об'єктів профспілкової власності на запити державних органів.

Прийняття вказаної постанови та скасування наказу ФДМУ, в свою чергу, унеможливлювало належне виконання Фондом державного майна України проведення інвентаризації майна, яке перебуває у віданні Федерації профспілок та заснованих нею господарських товариств.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що, в даному випадку, строк позовної давності Фондом державного майна пропущено не було, і про своє порушене право саме відповідачами по цій справі він дізнався тільки за наслідками перевірки, яка була проведена прокуратурою.

Твердження представника ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофозодоровниця», що по порушене право позивач був обізнаний раніше про що свідчить угода про взаємодію ФДМУ та ФПУ № 299 від 04.07.2006р., якою передбачено створення спільних груп для проведення інвентаризації об'єктів Федерації професійних спілок України не можуть бути прийняти судовою колегією до уваги, оскільки доказів, що зазначені групи було створено та проведення ними відповідної інвентаризації матеріали справи не містять.

Наданий другим відповідачем до своїх пояснень лист Федерації професійний спілок України (датований червнем 2007р.) на адресу Робочої комісії Кабінету Міністрів України, лише свідчить, що саме робочій комісії Кабінету Міністрів України було надано матеріали інвентаризації. Про те, встановити, що дані матеріали містили інвентаризацію і спірних об'єктів, встановити не можливо.

Неодноразово посилання другого відповідача та третьої особи, на Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 р. знаходилися у віданні Федерації незалежних профспілок України, до якого входить і спірне майно, який було складено на виконання вимог постанови ВРУ від 11.11.1996р. № 461/96-ВР «Про проект ОСОБА_8 Верховної ради України про тлумачення ОСОБА_8 ВРУ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» Фондом державного майна України, не може бути прийняти судовою колегією до уваги з наступних підстав.

Зазначений перелік був складений у 1997 році та визначав перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходилися у віданні Федерації незалежних профспілок України.

Згідно правових висновків Верховного суду України, про що зазначалося вище, передача спірного майна у відання Федерації незалежних профспілок України не призводила до зміни форми власності спірного майна, яке як було так і залишилося

Крім того, Перелік було складено до оформлення права власності на спірне майно за другим відповідачем та до прийняття оскаржуваного рішення, а тому не може бути доказом, що позивач мав можливість дізнатися про порушене право у 1996-1997р., оскільки порушення прав позивача з боку відповідачів по цій справі відбулося значно пізніше.

Таким чином, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, недоведені належним та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийняття рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення по справі.

Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99,101,102,103,105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» на рішення господарського суду Запорізької області по справі № 11/5009/7948/11 від 01.03.2012р. - залишити без задоволення

Рішення господарського суду Запорізької області по справі № 11/5009/7948/11 від 01.03.2012р. - залишити без змін.

ОСОБА_8 може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили на адресу Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано: 10 прим.

1 позивачу

1 прокурору

1 прокур.Харків.обл.

2 відповідачам

2 третім особам

1. у справу

1. ГСЗО

1. ДАГС