Ухвала

від 13.07.2010 по справі 2-а-292/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-292/09 13.07.2010

Справа № 22ц-1710/10

Категорія 57

Головуючий у 1-й інстанції Кологрива Т.М.

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Паліюка В.П.,

суддів Кутової Т.З., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області (далі - УПФ) на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до УПФ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні ДІЇ,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки, зобов'язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2009 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії УПФ та зобов'язано УПФ здійснити перерахунок і виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % від встановленої мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2006 рік.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймалось рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік."Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, безпосередньо у 2006 році запроваджені не були.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 1 І І названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Однак, підпунктом 2 пунктом 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.

Тоді як, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року.

Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд задовольнив позов частково.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія судді»

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області відхилити, а постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: