Ухвала

від 14.11.2016 по справі 646/2543/16-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційні скарги ОСОБА_4 та його представника- адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2016 року про повернення апеляційних скарг,

в с т а н о в и л а:

У касаційних скаргах ОСОБА_4 та його представник порушують питання про перегляд ухвали Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2016 року про повернення їх апеляційних скарг на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 травня 2016 року щодо ОСОБА_6 у касаційному порядку.

Вказаним вироком затверджена угода від 11 травня 2016 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу Військової прокуратури сил антитерористичної операції майором юстиції ОСОБА_7 та обвинуваченою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42016051110000032 від 24 лютого 2016 року про визнання винуватості за ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

Не погодившись з вироком суду від 20 травня 2016 року, ОСОБА_4 та його представником - адвокатом ОСОБА_5 було подано апеляційні скарги в яких вони ставили питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки судом не вірно вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: грошових коштів у сумі 1246190 грн., які належать ОСОБА_4 .

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 травня 2016 року повернуто, оскільки особи, що подали апеляційні скарги не мають права на оскарження вироку суду, який був постановлений на підставі угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченою та прокурором.

У касаційних скаргах ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 порушують питання про скасування вказаної ухвали апеляційного суду від 15 липня 2016 року і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважають, що апеляційним судом безпідставно повернуто їх апеляційні скарги як особам, які не мають права на оскарження, обґрунтовуючи це тим, що судом апеляційної інстанції не враховано положення ст. 64-2 КПК України, згідно якої у ОСОБА_4 , як третьої особи, щодо майна якої вирішуються питання про арешт, виникають права та обов`язки, передбачені КПК України для підозрюваного, обвинуваченого в частині, що стосується арешту майна, а тому він є особою, яка має право на оскарження.

Перевіривши касаційні скарги ОСОБА_4 та його представника - адвоката ОСОБА_5 , дотримання порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційних скарг та надані до неї копії судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданого до неї судового рішення та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як убачається з копії оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, прийняте рішення про повернення апеляційної скарги обґрунтував тим, що відповідно до вимог ст. 394 КПК України особи, які подали апеляційні скарги не мають права на оскарження вироку суду, що був постановлений на підставі угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченою та прокурором.

Згідно ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою,шостою,сьомою статті 474цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно зчастиною четвертою статті 469цього Кодексу угода не може бути укладена.

З наведеними висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Крім того, із долученої до касаційних скарг копії ухвали апеляційного суду убачається, що суд повертаючи апеляційні скарги звернув увагу, що районним судом при постановленні вироку було зазначено, оскільки ОСОБА_4 вважає себе власником грошових коштів у сумі 1246190 грн., які були вилучені у нього під час кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та за постановою слідчого визнанні речовими доказами, а обвинувачена ОСОБА_6 пояснила, що вказані кошти здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, то ОСОБА_4 роз`яснено процедуру вирішення питання про належність грошових коштів, у разі наявності спору щодо їх володільця та з огляду на зміст ст. 100 КПК України, вказано, що спір про належність речей, що підлягають поверненню у кримінальному провадженні, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається якщо вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Таким чином, апеляційний суд, постановляючи ухвалу від 15 липня 2016 року про повернення апеляційних скарг ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 травня 2016 року щодо ОСОБА_6 , оскільки особи, що подали апеляційні скарги не мають права на оскарження вироку суду, який був постановлений на підставі угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченою та прокурором, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що переконливих доводів про необхідність скасування судового рішення апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційних скаргах ОСОБА_4 та його представника - адвоката ОСОБА_5 немає, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII від 16 червня 2016 року, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2016 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2