Ухвала

від 17.11.2016 по справі 5011-32/17242-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"17" листопада 2016 р. Справа №5011-32/17242-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія-С"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 13.05.2013

у справі № 910/9752/16 ( суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах Київської міської ради, м. Київ

до відповідача Приватного підприємства "Вікторія-С", м. Київ

про стягнення 244 093, 93 грн

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного підприємства "Вікторія-С" про стягнення пені в сумі 53 366, 15 грн, неустойки в сумі 163 015, 20 грн та пені на неустойку в сумі 27 712, 58 грн відповідно до п. п. 7.1, 7.2 Договору купівлі - продажу № б/н від 29.04.2010.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2013 у справі №5011-32/17242-2012 позов Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах Київської міської ради до Приватного підприємства "Вікторія-С" задоволено частково. Визнано недійсним трете речення п. 7.2. Договору купівлі-продажу б/н від 29.01.2010, укладеного між Фондом приватизації комунального майна Святошинського району м. Києва та Приватним Підприємством "Вікторія-С", а саме: "Уразі несплати неустойки в установлений термін на її суму нараховується пеня згідно з законодавством.". Стягнуто з Приватного підприємства "Вікторія-С", 03179, м. Київ, вул. Верховинна, буд.80-А, код ЄДРПОУ 32595443, на користь:

- Київської міської ради, 01001, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141, пеню в сумі 53 366, 15 грн, неустойку в сумі 163 015, 20 грн, видавши наказ;

- державного бюджету судовий збір в сумі 4 327, 62 грн, видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції Святошинського району міста Києва Державної податкової служби м. Києва. У задоволенні позову Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах Київської міської ради до Приватного підприємства "Вікторія-С" щодо стягнення пені на неустойку в сумі 27 712, 58 грн - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП "Вікторія-С", 08.11.2016 відповідно до відмітки суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2013 у справі №5011-32/17242-2012 повністю. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на судове рішення, обґрунтовуючи його тим, що останній дізнався про винесене судом рішення лише 04.11.2016, під час ознайомлення з матеріалами справи.

Вказана апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Застосування цього строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу, в тому числі і для господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 у справі № 5011-32/17242-2012 складено 18.05.2013, отже останнім днем оскарження вказаного рішення є 28.05.2013, однак апеляційна скарга подана лише 08.11.2016.

Як вбачається з матеріалів справи №5011-32/17242-2012, представник відповідача не був присутній при оголошенні рішення у даній справі, а також на інших судових засіданнях. Однак, як було встановлено колегією суддів, всі процесуальні документи були направленні відповідачу на адресу: м. Київ, вул. Верховинна, 80-А. Вказана адреса відповідача також зазначена в договорі купівлі-продажу від 29.04.2010 (згідно за яким відбувалось стягнення), також зазначена адреса містилась у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 22.11.2012.

Відповідно до ч. 2 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також, відповідно до ч. 2 п. 3.9.1. вказаної постанови суду роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були дотриманні всі процесуальні моменти стосовно повідомлення всіх учасників судового процесу про час та дату судового засідання. Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до відмітки Господарського суду міста Києва, відповідачу було направлена копія оскаржуваного відповідачем рішення 21.05.2013.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Відповідно до частини першої статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Статтею 87 ГПК України встановлено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Згідно із частиною першою статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 8 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Колегія суддів зазначає, що вказані представником скаржника обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку подання апеляційної скарги, оскільки нез'явлення відповідача в судові засідання відбувались систематично, при цьому, як вже було зазначено вище, судом першої інстанції були дотриманні всі норми процесуального закону, стосовно повідомлення всіх учасників судового процесу про час та дату судових засідань, у відповідності до ст. 64, 77 та 87 ГПК України.

Таким чином, вказані обставини в апеляційній скарзі, не можуть вважатися поважними в розумінні ст.53 ГПК України, які викладені представником відповідача, оскільки пропуск строку стався не з вини суду чи установи зв'язку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на викладене, колегія суддів на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України повертає апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 93, п.4 ст. 97 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відхилити клопотання Приватного підприємства "Вікторія-С" про поновлення строку подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія-С" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 у справі №5011-32/17242-2012 повернути скаржнику.

3. Матеріали справи № 5011-32/17242-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов