Ухвала

від 25.10.2016 по справі 2-1274/12

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У х в а л а

25 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 24 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року, позовні вимоги публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнив, ухвалив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь банку 24 млн 682 тис. 26 грн 30 коп. заборгованості за кредитним договором від 1 березня 2007 року, яка складається із: 11 млн 550 тис. грн простроченої заборгованості за кредитом; 4 млн 133 тис. 634 грн 20 коп. простроченої заборгованості за процентами; 7 млн 634 тис. 550 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 1 млн 363 тис. 842 грн 10 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, а також 1 тис. 820 грн судових витрат.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 6 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилила, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року залишила без змін.

5 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 261, частин першої, четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу перегляду вказаних судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 11 квітня, 6 травня і 8 червня 2016 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано зазначені норми матеріального права.

На підтвердження підстави перегляду вищевказаних судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 21 травня (три постанови) і 18 червня 2012 року, 5 червня 2013 року, 5 лютого 2014 року (дві постанови), 21 жовтня 2015 року та 14 вересня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 6 липня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки банк на виконання умов кредитного договору надав грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених цим кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти; однак позичальник узятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з нього та поручителя в судовому порядку.

При цьому суди зазначили, що поручитель також не виконав узятих на себе за договором поруки зобов'язань у встановлений законом та договором строк.

Крім того, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для припинення поруки на підставі положень статті 559 ЦК України з огляду на те, що банк звернувся до суду з вимогами до поручителя у визначений указаною статтею та умовами договору поруки строк.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалі від 11 квітня 2016 року касаційний суд, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про наявність правових підстав для визнання поруки припиненою, оскільки відповідно до внесених змін та нового графіку платежів додаткової угоди до кредитного договору сума платежу за кредитним договором збільшилась, тобто відбулось збільшення зобов'язання за кредитним договором, про що поручитель повідомлений не був;

- в ухвалі від 6 травня 2016 року касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про відсутність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості солідарно з боржника і поручителя, оскільки, змінивши додатковою угодою до кредитного договору розмір ануїтетного платежу, банк без згоди поручителя збільшив обсяг його відповідальності, тобто вчинив дії, що призвели до припинення поруки;

- в ухвалі від 8 червня 2016 року касаційний суд, залишивши судові рішення без змін, погодився з їх висновками про наявність правових підстав для визнання поруки припиненою, оскільки між кредитором та позичальником укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої було збільшено ліміт кредитування та змінено кінцевий термін повернення кредиту, чим збільшено розмір платежів, зокрема на збільшений термін, отже, відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя, на яке він своєї згоди не давав.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Крім того, відсутні й підстави для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року у зв'язку з її невідповідністю висновку, викладеному у постановах Верховного Суду України від 21 травня (три постанови) і 18 червня 2012 року, 5 червня 2013 року, 5 лютого 2014 року (дві постанови), 21 жовтня 2015 року та 14 вересня 2016 року, оскільки ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, не суперечить цим висновкам.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко