Ухвала

від 01.03.2019 по справі 2-1274/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

1 березня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1274/12

провадження № 61-3424 ск 18

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2013 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Чернівецького обласного управління АТ Ощадбанк до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2011 року ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії Чернівецького обласного управління АТ Ощадбанк звернулося до суду з позовом, посилаючись на такі обставини.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 січня 2010 року з ОСОБА_3, ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 24 листопада 2009 року в розмірі 334560,88 грн, з яких 300000,00 грн - заборгованість за кредитом; 32587,26 грн - проценти за користування кредитом; 512,87 грн - комісія за обслуговування кредиту; 1460,75 грн - пеня.

Однак з моменту ухвалення цього рішення суду відповідачами заборгованість не погашалася, у зв'язку із чим загальна сума заборгованості збільшилася та станом на 1 листопада 2012 року різниця заборгованості складала 275752,58 грн, з яких: 173458,74 грн -заборгованість за процентами за користування кредитом; 2115,62 грн - комісія за обслуговування кредиту; 100178,05 грн - пеня, які просить стягнути банк солідарно з відповідачів на свою користь.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ Державний ощадний банк України в особі Чернівецького обласного управління АТ Ощадбанк заборгованість за кредитним договором в розмірі 275752,58 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2757,52 грн та 780 грн за розміщення оголошення в ЗМІ про виклик відповідача до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2013 року в частині стягнення процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту скасовано. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитом та комісії, суд апеляційної інстанції, керуючись правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 та Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року в справі № 6-2071цс16, зазначив, що за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Щодо стягнення комісії суд вказав, що встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції щодо стягнення пені, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав до Верховного суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2013 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на протилежність висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо припинення нарахування відсотків та пені після спливу визначеного договором строку.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження).

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За встановленими судами обставинами справи та визначеними правовідносинами, які випливають з виконання умов кредитного договору, правове регулювання та застосування норм матеріального права не представляє складності.

Суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами, справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

За таких обставин справа як така, що не представляє значної складності, є малозначною.

Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України , за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2013 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 січня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко