Ухвала

від 10.03.2010 по справі 2-524/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-524/2009 Головуючий у 1-й інст. Моніч

Категорія 7 Доповідач Миніч Т.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючий-судді ОСОБА_1,

Судді: Павицької Т.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_3,

з участю позивачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Черняхівського районного суду від 6 жовтня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

встановив:

У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку відповідача щомісяця на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому посилалася на те, що син навчається в Житомирському Державному агроекологічному університеті, потребує матеріальної допомоги, а відповідач спроможний таку допомогу надавати.

Рішенням Черняхівського районного суду від 6 жовтня 2009 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку щомісяця, але не менше мінімального розміру аліментів, встановленого законодавством на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 17 серпня 2009 року і до досягнення дитиною віку 23 років або до закінчення ним навчання. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про зміну або скасування зазначеного рішення та зменшення розміру стягнутих з нього аліментів, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з"ясування обставин справи. Зокрема зазначає, що судом при вирішенні спору не дотримані вимоги ст.ст.182,199,200 СК. На думку апелянта, при визначенні розміру аліментів судом не враховано його матеріальний стан. А саме, перебування на його утриманні непрацездатної матері, дружини, оплата ним кредиту та утримання доньки другої дружини. Вважає, що суд також мав врахувати можливість надання утримання позивачкою а також факт отримання сином стипендії.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.199 СК, якщо повнолітні дочка або син продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані їх утримувати до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції достовірно встановлено наявність всіх юридичних фактів, за яких на відповідача може бути покладено обов"язок утримувати повнолітню дитину (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року „Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення

аліментів").

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони розірвали шлюб 30 травня 2002 року (а.с. 5) Від спільного проживання мають сина ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, який після закінчення загальноосвітньої школи продовжує навчання у Житомирському Державному агроекологічному університеті (а.с.4,7). Згідно довідки навчального закладу син сторін навчається за рахунок коштів державного бюджету з 1 вересня 2008 року по липень 2012 року (а.с.9).

Тому суд правильно вважав, що повнолітня дитина відповідача в зв"язку з навчанням потребує матеріальної допомоги. Апелянтом зазначена обставина не оспорюється.

Суд першої інстанції також дійшов обгрунтованого висновку про те, що розмір одержуваної відповідачем заробітної плати надає останньому реальну можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина на період його навчання.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів судом не врахована можливість утримання дитини матір"ю, з якою остання проживає. Крім того, позивачкою не надано доказів про те, чи отримує син стипендію і в якому розмірі, які додаткові витрати він несе у зв"язку із навчанням.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що ступінь потреби сина сторін у матеріальній допомозі з боку батька значно зменшується. Тому і розмір стягнутих з відповідача аліментів слід зменшити до 1/6 частини його заробітку.

Доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом матеріального стану відповідача із посиланням на відповідні докази, долучені до апеляційної скарги, є безпідставними. Вказані докази надані останнім із порушенням вимог ст.131 ЦПК і не можуть бути прийняті судом. Про зазначені наслідки відповідачу було роз"яснено судом першої інстанції (а.с.12,13). Проте вимоги суду відповідачем були проігноровані, оскільки відповідач в судове засідання не з"явився, доказів не надав, а направив телеграму з проханням слухати справу в його відсутності (а.с.13) .

За наведених обставин та відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.209,307,309,313, 314,316 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити частково.

Змінити рішення Черняхівського районного суду від 6 жовтня 2009 року. Зменшити розмір стягнутих із ОСОБА_5 аліментів із 1/4 до 1/6 частини заробітку.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: