Постанова

від 02.11.2016 по справі 910/2294/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа№ 910/2294/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Костяний В.П. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача: не з`явились,

від прокуратури: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р.

у справі №910/2294/16 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек"

за участю Військової прокуратури Дарницького гарнізону

про стягнення 1 533 897,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" про стягнення 1 533 897,97 грн., з яких 928 967,34 грн. основний борг, 561 103,73 грн. збитки від інфляції та 43 826,90 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору №057/104 від 10.06.2014р. позивач перерахував на рахунок відповідача суму попередньої оплати вартості робіт в розмірі 928 967,34 грн. Стверджуючи, що договір було укладено посадовими особами позивача, які зловживали своїм становищем і мали на меті отримання неправомірної вигоди, що є предметом розслідування кримінальних проваджень №42014110330000018 та №42014000000001199, позивач не володів вихідними даними для проектування і тому не міг передати їх відповідачу, позивач просив повернути йому попередню оплату на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України у розмірі 928 967,34 грн.

З огляду на те, що відповідач добровільно не повернув попередню оплату, позивач просив повернути її з урахуванням інфляційних та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі №910/2294/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" суму основного боргу в розмірі 928 967,34 грн. та судовий збір. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" (відповідач) звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою і просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти нове, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення, яке не відповідало нормам матеріального та процесуального права при неправильному встановленні судом обставин справи.

Скаржник вказував, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про припинення дії договору підряду. На думку скаржника договір є чинним, не припиненим та не визнаним недійсним у встановленому законом порядку, тому застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин є невірним.

Відповідач також стверджував, що повернути виконавцем замовнику попередню оплату у розмірі 928 967,34 грн. неможливо, оскільки на вказані кошти накладено арешт ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2014р. у справі №757/26436-к. Крім того, замовником виконано певний обсяг робіт за договором, умовами якого передбачено, що у разі припинення робіт з ініціативи замовника (позивача) попередня оплата вартості робіт за договором не повертається та роботи припиняються в день повідомлення.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2016р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Зеленін В.О., Чорна Л.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" змінено та сформовано склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Зеленін В.О., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.11.2016р.

27.10.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.11.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Відповідач та прокурор до судового засідання, що відбулось 02.11.2016р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.06.2014р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір №057/104 (договір), відповідно до умов якого замовник доручав, а виконавець у відповідності до умов договору, завдання на проектування та вихідних даних (вихідні дані за договором), що наведені у додатку №1 до договору, приймав на себе зобов'язання виконати проектні роботи з розроблення документації "Робочий проект" щодо системи периметральної охорони та відеоспостереження (роботи за договором) на об'єкті: ДП "КБТЗ" (об'єкт за договором), згідно з вихідними даними, наведеними у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Пунктами 1.2., 1.3. договору замовник зобов'язувався прийняти і повністю оплатити вартість виконаних робіт. Виконані роботи оформлюються актом здачі-приймання виконаних робіт. Факт передачі замовнику проектної документації оформляється та підтверджується актом здачі-прийняття проектної документації, обидва акти підписуються уповноваженими представниками та завіряються печатками сторін у двох примірниках.

Згідно п. 2.1. договору встановлено, що вартість робіт, зазначених у п. 1.1. даного договору, відповідно до договореної ціни складає 928 967,34 грн. в т. ч. ПДВ - 154 827,89 грн.

За умовами договору (пункт 2.3) замовник здійснює попередню оплату робіт у розмірі 95% від загальної вартості робіт, зазначених в п. 2.1. Договору, у розмірі 882 518,98 грн., у тому числі ПДВ - 147 086,50 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання даного договору.

Відповідно п. 2.4. договору зазначено, що остаточний розрахунок, з урахуванням перерахованого авансу з виконавцем, замовник здійснює на підставі акту здачі-прийняття виконаних робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами даного акту.

Додатковою угодою №1 від 18.06.2014р. до договору п. 2.3. договору викладено у наступній редакції: Замовник здійснює попередню оплату робіт у розмірі 100% від загальної вартості робіт, зазначених в п. 2.1. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання даного договору.

Статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Зі змісту статті 843 Цивільного кодексу України випливає, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Колегією встановлено, що позивачем на виконання умов договору перераховано виконавцю суму попередньої оплати вартості робіт в розмірі 928 967,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 98 від 13.06.2014р. на суму 464 483,67 грн., № 127 від 18.06.2014р. на суму 464 483,67 грн.

Посилання позивача про зловживання його посадовими особами при укладенні договору, що є предметом розслідування в рамках кримінальних проваджень № 42014110330000018 та № 42014000000001199, судом першої інстанції правомірно відхилено, адже відповідно до наявного в матеріалах справи листа Військової прокуратури Дарницького гарнізону №2/2258вих16 від 12.05.2016р. досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001199 станом на дату відповіді ще триває.

Доказів вини посадових осіб позивача при укладенні між сторонами правочину до матеріалів справи не надано, в тому числі й на виконання вимог ухвал місцевого господарського суду.

Посилання позивача, що укладений договір містить умови, які заздалегідь позбавляють замовника виконати свою частину зобов'язань, оскільки замовник не володіє вихідними даними для проектування, відхиляються, адже сторони договору вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Скаржник в апеляційній скарзі вказував про неможливість дострокового припинення дії договору, який позивач почав виконувати, перерахувавши виконавцю попередню оплату в узгодженому сторонами розмірі.

Колегія суддів з твердженням апелянта про неможливість на цій підставі односторонньої відмови замовника від договору погодитися не може.

Згідно до пункту 7.3 договору дія договору припиняється:

- повним виконанням сторонами прийнятих на себе зобов'язань;

- достроково за письмовою згодою сторін;

- якщо протягом 60 календарних днів після підписання даного договору замовник не надав вихідних даних в повному обсязі згідно додатку №1 та не здійснив попередню оплату за п. 2.3 договору. В такому разі виконавець має право надіслати письмове повідомлення замовнику про припинення дії договору.

- за іншими обставинами, що спеціально передбаченими договором та діючим законодавством України.

Згідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовився від договору №057/104 від 10.06.2014р., у зв'язку з неможливістю надати вихідні дані, які необхідні для виконання проектування виконавцем, про що письмово повідомив виконавця листом №057/1630 від 31.07.2014р.

Виконавець у відсутність вихідних даних не приступив до виконання робіт, передбачених договором.

Утримання попередньої оплати виконавцем, тоді як замовник відмовився від договору і вимагав повернення попередньо сплаченої за роботу плати, є незаконним. Посилання відповідача на умови п. 4.10. договору, за якими у разі прийняття рішення про припинення робіт за даним договором з ініціативи замовника аванс, сплачений замовником виконавцю не повертається та роботи припиняються в день повідомлення, не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки відповідач не приступив до виконання підрядних робіт.

Звертаючись з позовом до господарського суду першої інстанції, позивач вказував, що на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти у сумі 928 967,34 грн. попередньої оплати вартості робіт за договором.

Статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Зі змісту зазначеної норми закону випливає застосування лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Аналогічна правова позиція у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015р. у справі № 910/1913/14, від 17.06.2014р. у справі № 13/096-12.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України № 6-110цс12 від 10.10.2012р.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду, колегія зазначає, що наслідки відмови замовника від такого договору регулюються ст. 849 ЦК України.

Як передбачено ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Позивач неодноразово звертався до виконавця з вимогою у досудовому порядку повернути попередню оплату у розмірі 928 967,34 грн. але виконавець, не заявляючи про те, що роботи ним розпочаті, вказував на неможливість повернення коштів у зв'язку з накладенням арешту на рахунок відвідача за ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2014р. у справі №757/26436-к. (листи №736/14 від 11.09.2014р. та №05/16 від 18.01.2016р.), що також зазначено і у відзиві на позовну заяву.

Судова колегія вважає, що арешт коштів на рахунку №2600225406, відкритому в ПАТ "Український професійний банк", не є обставиною, яка звільняє відповідача від обов'язку повернути замовнику отриману від нього попередню оплату, у разі коли підставою повернення є вимога замовника, обґрунтована відмовою від договору та невиконанням підрядником робіт.

Твердження відповідача про те, що ним виконано певний обсяг робіт за договором, тому повернення попередньої оплати вартості робіт за договором не можливо, відхиляються судом за недоведеністю такого твердження.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати вартості робіт за договором в розмірі 928 967,34 грн. є обґрунтованими та документально доведеними, доказів сплати відповідних коштів на рахунок позивача матеріали справи не місять, тож позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 561 103,73 грн. інфляційних втрат та 43 826,90 грн. 3% річних, колегія вказує наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Оскільки грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу на підставі договору, за своєю правовою природою є поверненням попередньої оплати вартості робіт у разі припинення зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 561 103,73 грн. збитків від інфляції та 43 826,90 грн. 3% річних не підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі №910/2294/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі №910/2294/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016р. у справі №910/2294/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2294/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

Л.Г. Смірнова