Постанова

від 08.02.2017 по справі 910/2294/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 910/2294/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.(доповідача), суддівСибіги О.М., Корсака В.А. за участю представників: позивачаКостяний О.Ю. дов. від 25.01.2017 №057/265 відповідачаІванов І.О. дов. від 02.02.2017 Орлова Є.Ю. дов. від 02.02.2017 прокурораКоркішко В.М. посв. від 25.07.2014 №027484 розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі№ 910/2294/16 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства "Київський бронетанковий завод" доТОВ "Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек" за участю третьої особиВійськової прокуратури Дарницького гарнізону простягнення 1533897,97 грн.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" про стягнення 1533897,97 грн., з яких 928967,34 грн. основний борг, 561103,73 грн. збитків від інфляції та 43826,90 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані укладеним між сторонами договором №057/104 від 10.06.2014, згідно якого позивач перерахував на рахунок відповідача суму попередньої оплати вартості робіт в розмірі 928967,34 грн. Вважаючи, що договір було укладено посадовими особами позивача, які зловживали своїм становищем і мали на меті отримання неправомірної вигоди, що є предметом розслідування кримінальних проваджень №42014110330000018 та №42014000000001199, позивач не володів вихідними даними для проектування і тому не міг передати їх відповідачу, позивач просив повернути йому попередню оплату на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України у розмірі 928967,34 грн.

З огляду на те, що відповідач добровільно не повернув попередню оплату, позивач просив повернути її з урахуванням інфляційних та 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2016 (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" суму основного боргу в розмірі 928967,34 грн. та судовий збір. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 530, 538, 626, 627, 629, 1212 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Також, заявник зазначає, що суди дійшли хибного висновку про припинення дії договору підряду. На думку скаржника договір є чинним, не припиненим та не визнаним недійсним у встановленому законом порядку, а відтак застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є неможливим.

Крім того, заявник вказує, що повернути виконавцем замовнику попередню оплату у розмірі 928967,34 грн. неможливо, оскільки на вказані кошти накладено арешт ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2014 у справі №757/26436-к. Також, замовником виконано певний обсяг робіт за договором, умовами якого передбачено, що у разі припинення робіт з ініціативи замовника (позивача) попередня оплата вартості робіт за договором не повертається та роботи припиняються в день повідомлення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.01.2017, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду у вищевказаному складі та відстрочено сплату судового збору до винесення постанови судом касаційної інстанції.

Від Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 08.02.2017 представників сторін і прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх, 10.06.2014 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір №057/104, за умовами якого замовник доручав, а виконавець у відповідності до умов договору, завдання на проектування та вихідних даних (вихідні дані за договором), що наведені у додатку №1 до договору, приймав на себе зобов'язання виконати проектні роботи з розроблення документації "Робочий проект" щодо системи периметральної охорони та відеоспостереження (роботи за договором) на об'єкті: ДП "КБТЗ" (об'єкт за договором), згідно з вихідними даними, наведеними у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Пунктами 1.2, 1.3 договору сторони передбачили, що замовник зобов'язувався прийняти і повністю оплатити вартість виконаних робіт. Виконані роботи оформлюються актом здачі-приймання виконаних робіт. Факт передачі замовнику проектної документації оформляється та підтверджується актом здачі-прийняття проектної документації, обидва акти підписуються уповноваженими представниками та завіряються печатками сторін у двох примірниках.

Згідно пункту 2.1 договору встановлено, що вартість робіт, зазначених у пунктах 1.1 даного договору, відповідно до договореної ціни складає 928967,34грн. в т. ч. ПДВ - 154827,89 грн.

За умовами договору (пункт 2.3) замовник здійснює попередню оплату робіт у розмірі 95% від загальної вартості робіт, зазначених в пункті 2.1 договору, у розмірі 882518,98 грн., у тому числі ПДВ - 147086,50 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання даного договору.

Остаточний розрахунок, з урахуванням перерахованого авансу з виконавцем, замовник здійснює на підставі акта здачі-прийняття виконаних робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами даного акта (пункт 2.4 договору).

Додатковою угодою №1 від 18.06.2014 до договору пункт 2.3 договору викладено у наступній редакції: "Замовник здійснює попередню оплату робіт у розмірі 100% від загальної вартості робіт, зазначених в пункт 2.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання даного договору.

Статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Зі змісту статті 843 Цивільного кодексу України випливає, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов договору було перераховано виконавцю суму попередньої оплати вартості робіт в розмірі 928967,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 98 від 13.06.2014 на суму 464483,67 грн., № 127 від 18.06.2014 на суму 464483,67 грн.

Твердження позивача про зловживання його посадовими особами при укладенні договору, що є предметом розслідування в рамках кримінальних проваджень № 42014110330000018 та № 42014000000001199, судами були досліджені та правомірно відхилені з огляду на те, що згідно наявного в матеріалах справи листа Військової прокуратури Дарницького гарнізону №2/2258вих16 від 12.05.2016 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001199 станом на дату відповіді ще триває.

Доказів вини посадових осіб позивача при укладенні між сторонами правочину до матеріалів справи не надано, в тому числі й на виконання вимог ухвал місцевого господарського суду.

Посилання позивача, що укладений договір містить умови, які заздалегідь позбавляють замовника виконати свою частину зобов'язань, оскільки замовник не володіє вихідними даними для проектування, судами вірно відхилені з огляду на те, що сторони договору вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Посилання скаржника на неможливість дострокового припинення дії договору, який позивач почав виконувати, перерахувавши виконавцю попередню оплату в узгодженому сторонами розмірі, судами вірно відхилені з огляду на те, що згідно до пункту 7.3 договору дія договору припиняється повним виконанням сторонами прийнятих на себе зобов'язань, достроково за письмовою згодою сторін, якщо протягом 60 календарних днів після підписання даного договору замовник не надав вихідних даних в повному обсязі згідно додатку №1 та не здійснив попередню оплату за пунктом 2.3 договору. В такому разі виконавець має право надіслати письмове повідомлення замовнику про припинення дії договору; за іншими обставинами, що спеціально передбаченими договором та діючим законодавством України.

Згідно частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач відмовився від договору №057/104 від 10.06.2014, у зв'язку з неможливістю надати вихідні дані, які необхідні для виконання проектування виконавцем, про що письмово повідомив виконавця листом №057/1630 від 31.07.2014.

Виконавець у відсутність вихідних даних не приступив до виконання робіт, передбачених договором.

Утримання попередньої оплати виконавцем, тоді як замовник відмовився від договору і вимагав повернення попередньо сплаченої за роботу плати, є незаконним. Посилання відповідача на умови пункту 4.10 договору, за якими у разі прийняття рішення про припинення робіт за даним договором з ініціативи замовника аванс, сплачений замовником виконавцю не повертається та роботи припиняються в день повідомлення, не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки відповідач не приступив до виконання підрядних робіт.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач вказував, що на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти у сумі 928967,34 грн. попередньої оплати вартості робіт за договором.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Зі змісту зазначеної норми закону випливає застосування лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Аналогічна правова позиція у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 17.06.2014 у справі № 13/096-12.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, а не статтею 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України № 6-110цс12 від 10.10.2012.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду, колегія зазначає, що наслідки відмови замовника від такого договору регулюються статтею 849 Цивільного кодексу України.

Як передбачено частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Судами вірно встановлено, що позивач неодноразово звертався до виконавця з вимогою у досудовому порядку повернути попередню оплату у розмірі 928967,34грн., проте виконавець, не заявляючи про те, що роботи ним розпочаті, вказував на неможливість повернення коштів у зв'язку з накладенням арешту на рахунок відвідача ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2014 у справі №757/26436-к (листи №736/14 від 11.09.2014 та №05/16 від 18.01.2016), що також зазначено і у відзиві на позовну заяву.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що арешт коштів на рахунку №2600225406, відкритому в ПАТ "Український професійний банк", не є обставиною, яка звільняє відповідача від обов'язку повернути замовнику отриману від нього попередню оплату, у разі коли підставою повернення є вимога замовника, обґрунтована відмовою від договору та невиконанням підрядником робіт.

Посилання скаржника на те, що ним виконано певний обсяг робіт за договором, а відтак повернення попередньої оплати вартості робіт за договором не можливо, вірно відхилені судом з огляду на недоведеність.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно, позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати вартості робіт у розмірі 928967,34 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача 561103,73 грн. інфляційних втрат та 43826,90 грн. 3% річних, суди попередніх інстанцій вірно виходили з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Оскільки грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу на підставі договору, за своєю правовою природою є поверненням попередньої оплати вартості робіт у разі припинення зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 561103,73 грн. збитків від інфляції та 43826,90 грн. 3% річних не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими та правомірними.

Натомість, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ТОВ "Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі № 910/2294/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек" до спеціального фонду Держбюджету України (УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код 38004897, ГУ ДКСУ у м.Києві 820019, рахунок 31211254700007 код класифікації доходів бюджету 22030104 символ звітності банку 254) 27610,16 (двадцять сім тисяч шістсот десять) грн. 16 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Зобов'язати господарський суд міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: О. Сибіга

В. Корсак