Постанова

від 01.12.2016 по справі 910/11539/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа№ 910/11539/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Зеленіна В.О.

Алданової С.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників

від позивача: Олійник Т.О.;

від відповідача: Скляр К.К.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ" та Публічного

акціонерного товариства "Державний експортно-

імпортний банк України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.08.2016р.

у справі №910/11539/16 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-

імпортний банк України"

до Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ" (далі - відповідач) про зобов'язання включити до проміжного ліквідаційного реєстру вимог кредиторів відповідача грошову суму в розмірі 7 985 042,16 грн. (з них: 2 978 060,16 грн. - основний борг, 2 441 545,18 грн. - пеня, 803 755,75 грн. - 3% річних, 1 743 411,07 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач ухиляється від розгляду кредиторських вимог позивача.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість вимог позивача належними доказами, просив суд в позові відмовити. Зокрема, відповідач посилався на те, що вимога позивача не була отримана та розглянута з незалежних від відповідача обставин, а тому в даному випадку відсутній предмет спору. Також відповідач звертав увагу суду на те, що позивачем здійснено нарахування пені з порушенням вимог ст. 232 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 позов було задоволено частково. Зобов'язано ліквідаційну комісію (ліквідатора) відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача грошові вимоги позивача в сумі простроченої заборгованості за основним боргом (заборгованість за відступленим позивачу правом грошової вимоги до боржника - відповідача по сплаті за поставлений товар) у сумі 2 978 060,16 грн.; пені за простроченим основним боргом за період 03.06.2014р. по 31.03.2015р. у розмірі 733 958,53 грн.; 3% річних з суми простроченого зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 31.03.2015р. у сумі 73 758,71 грн.; інфляційних втрат від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 28.02.2015р. у розмірі 616 792,36 грн. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 759,83 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 в частині відмови у позовних вимогах про зобов'язання включення ліквідаційною комісією/ліквідатором відповідача до проміжного ліквідаційного балансу відповідача грошові вимоги позивача в сумі 3 582 472,40 грн. (пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 03.06.2014р. по 16.05.2016р.) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Позивач наголошував на наступному:

- висновок суду про повторне нарахування пені не відповідає дійсності;

- рішенням про стягнення боргу за період з 03.03.2014р. по 31.03.2015р. стягнуто з відповідача 616 792,36 грн. інфляційних втрат. За наступний період, тобто з 01.04.2015р. по 16.05.2016р. позивачем нараховано 1 126 618,71 грн. інфляційних втрат, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України;

- вимогами ст. ст. 111, 112 Цивільного кодексу України не передбачено, що до проміжного ліквідаційного балансу боржника можуть бути включені лише безспірні вимоги кредиторів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2016р.

Відповідач також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача обґрунтовані тим, що в частині задоволених позовних вимог місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми діючого законодавства. Загалом, доводи апеляційної скарги відповідача ідентичні тим, які наводилися ним під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2016р.

20.10.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу відповідача.

В судовому засіданні 20.10.2016р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", просив суд вказану скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 в частині відмови у позовних вимогах про зобов'язання включення ліквідаційною комісією/ліквідатором відповідача до проміжного ліквідаційного балансу відповідача грошові вимоги позивача в сумі 3 582 472,40 грн. (пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 03.06.2014р. по 16.05.2016р.) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 залишити без змін. Проти апеляційної скарги відповідача заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити вказану скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 20.10.2016р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ", просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, просив суд в задоволенні цієї скарги відмовити.

В судовому засіданні 20.10.2016р. представником позивача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016р., на підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача було задоволено, строк розгляду апеляційних скарг продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 20.10.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 03.11.2016р.

02.11.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення позивача та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу від відповідача.

В судовому засіданні 03.11.2016р. представники сторін підтримали раніше надані пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 03.11.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 01.12.2016р.

В судовому засіданні 01.12.2016р. представник позивача підтримав пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просив суд апеляційну скаргу позивача задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

В судовому засіданні 01.12.2016р. представник відповідача також підтримав раніше надані пояснення, просив апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

В судовому засіданні 01.12.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.06.2013р. між позивачем, як фактором, та Товариством з обмеженою відповідальністю Рекуперація свинцю , як клієнтом, було укладено договір факторингу №50513Y8 (далі - Договір факторингу) (том справи - 1, аркуші справи - 129-136).

За умовами Договору факторингу (п.п.1.1, 1.3, 1.4) факторингом є послуга, що надається фактором клієнту та полягає у передачі або зобов'язанні передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату з одночасним відступленням клієнтом або його зобов'язанням відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника на умовах, визначених цим договором. Боржником є суб'єкт підприємницької діяльності - резидент України, права грошової вимоги до якого відступаються клієнтом фактору згідно з цим Договором, визначений у переліку боржників. Перелік Боржників - це список боржників, визначений додатковою угодою до цього Договору, що укладається сторонами по формі додатку 1 до цього Договору.

Клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників, визначених у переліку боржників, а фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах цього договору в межах лімітів боржників та індивідуального ліміту клієнта на строк, визначений у п.2.5 Договору факторингу за плату, визначену в п.2.4 Договору факторингу. За цим договором здійснюється факторинг, забезпечений порукою клієнта. Протягом строку дії цього договору кожне право грошової вимоги до боржника вважається придбаним фактором (відступленим клієнтом) з дати підписання сторонами відповідної додаткової угоди з реєстром, але не раніше дати сплати фактором клієнту суми фінансування (п.п.2.1, 2.2 Договору факторингу).

Порядок здійснення розрахунків визначений в п.5.3 Договору факторингу, згідно з п.п.5.3.1 якого фактор не пізніше банківського дня, наступного за днем укладення сторонами додаткової угоди з реєстром, перераховує клієнту суму фінансування за кожним зазначеним у ньому правом грошової вимоги у розмірі, визначеному в реєстрі, на поточний рахунок клієнта, зазначений у пп.3.2.1 цього Договору.

На виконання умов Договору факторингу між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Рекуперація Свинцю було укладено додаткову угоду №1/1 від 04.06.2013р., в якій визначено перелік боржників із зазначенням ліміту боржника.

Протягом 2013-2014рр. до вищезгаданого переліку боржників вносилися зміни, про що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Рекуперація Свинцю було укладено додаткові угоди №1/2 від 14.08.2013р., №1/3 від 14.11.2013р. та №1/4 від 28.02.2014р. до Договору факторингу.

До переліку боржників також було включено Приватне підприємство ФАРММАРКЕТ (відповідача).

Листом вих.№1-14/21 від 03.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю Рекуперація Свинцю повідомило відповідача про укладення Договору факторингу, на умовах якого буде відбуватися відступлення позивачу, як фактору, прав грошової вимоги щодо платежів за відвантажену боржнику продукцію за договором поставки №93Р-13/АКБ від 20.12.2013р. (далі - Контракт), а також зазначило про необхідність здійснення подальших платежів за Контрактом на користь позивача за реквізитами, зазначеними у даному повідомленні.

Факт відступлення TOB "Рекуперація Свинцю" на користь позивача своїх прав вимог оплати за поставлену продукцію згідно Контракту в сумі 2 978 060,16 грн. підтверджується Додатковими угодами з Реєстрами, видатковими накладними за Контрактом з відміткою клієнта про переуступлення позивачу прав за цими накладними, що направлялись боржнику (відповідачу) 21.03.2014р.

06.03.2014р. відповідно до укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Рекуперація Свинцю Додаткових угод з Реєстрами позивачем було надано фінансування Товариству з обмеженою відповідальністю Рекуперація Свинцю у сумі відступлених йому прав грошових вимог до боржника за Контрактом, що підтверджується випискою по рахунку № 2030604015506 за період з 06.03.2014р. по 12.08.2014р. в розрізі дебітора - Приватного підприємства ФАРММАРКЕТ , з відображенням всіх операцій по зарахуванню позивачем сум фінансування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Рекуперація Свинцю №2600500015506 (том справи - 1, аркуші справи - 27-29).

Позивач повідомив відповідача про суми відступлених йому клієнтом грошових вимог за Контрактом шляхом направлення відповідачу листів-повідомлень від 06.03.2014р. №050/25-549, від 06.03.2014р. вих.№050/25-549/1 та від 06.03.2014р. №050/25-548.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідно до вищевказаних Додаткових угод з Реєстрами він набув права кредитора за відступленими йому Товариством з обмеженою відповідальністю Рекуперація Свинцю , як клієнтом, правами грошових вимог до відповідача за Контрактом та належним чином повідомив відповідача, як боржника, про всі придбані ним у клієнта права грошової вимоги до боржника за Контрактом. Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач не сплатив позивачу, як фактору заборгованість за Контрактом в розмірі відступлених позивачу прав грошової вимоги на оплату за продукцію, що була відвантажена Товариством з обмеженою відповідальністю Рекуперація Свинцю відповідачу за період з 03.03.2014р. по 06.03.2014р., а саме у сумі 2 978 060,16 грн.

Обставини щодо виникнення заборгованості відповідача за Контрактом та правомірність грошових вимог позивача, як кредитора, до відповідача, як боржника, досліджувалися Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/7748/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України до Приватного підприємства Фарммаркет , Товариства з обмеженою відповідальністю Рекуперація свинцю , Товариства з обмеженою відповідальністю Веста індастріал та Публічного акціонерного товариства Веста-Дніпро про стягнення 3 341 391,31 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14 (том справи - 1, аркуші справи - 62-66) позов було задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства Фарммаркет на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України заборгованість за основним боргом за Договором факторингу №50513Y8 від 04.06.2013р., що складається з: 2 978 060,16 грн. простроченої заборгованості за основним боргом (заборгованість за відступленим позивачу правом грошової вимоги до боржника - Приватного підприємства Фарммаркет по сплаті за поставлений товар); 733 958,53 грн. пені за простроченим основним боргом за період 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 73 758,71 грн. 3% річних з суми простроченого зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 616 792,36 грн. інфляційних втрат від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 28.02.2015р., а також 18 270,00 грн. судових витрат. Окрім того, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю , Товариства з обмеженою відповідальністю Веста індастріал та Публічного акціонерного товариства Веста-Дніпро на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України по 18 270,00 грн. судових витрат. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Рекуперація свинцю , Товариства з обмеженою відповідальністю Веста індастріал , Публічного акціонерного товариства Веста-Дніпро провадження у справі припинено.

Вказане судове рішення набрало законної сили 15.03.2016р. Доказів, які б свідчили про зміну або скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14 не надано, у зв'язку з чим обставини, встановлені названим рішенням не підлягають повторному доведенню у справі №910/11539/16 відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач зазначав про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14 відповідачем досі не виконано.

Позивач направив відповідачу вимогу №050-14/375 від 18.05.2016р. (том справи - 1, аркуші справи - 18-23), в якій зазначав про те, що за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем останнім здійснено нарахування пені на підставі п.6.2 Контракту за період з 01.05.2014р. по 16.05.2016р., 3% річних за період з 01.04.2014р. по 16.05.2016р. та інфляційних втрат за період з 01.04.2015р. по 30.04.2016р., що разом із сумами, присудженими до стягнення судовим рішенням у справі №904/7748/14 від 15.10.2015р., становить 7 966 772,16 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача та задовольнити грошові вимоги позивача в сумі 7 966 772,16 грн.

Однак вказана вимога повернулася на адресу позивача у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною позивачем адресою. При цьому позивач наголошував на тому, що вимога направлялася ним саме за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оскільки вимога не була розглянута відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача включити до проміжного ліквідаційного реєстру вимог кредиторів відповідача грошову суму в розмірі 7 985 042,16 грн. (з них: 2 978 060,16 грн. - основний борг, 2 441 545,18 грн. - пеня, 803 755,75 грн. - 3% річних, 1 743 411,07 грн. - інфляційні втрати).

Місцевий господарський суд частково задовольнив позов, визнавши його обґрунтованим лише в частині вимог щодо зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного реєстру вимог кредиторів відповідача грошову суму в розмірі 4 402 569,76 грн. (з них: 2 978 060,16 грн. - основний борг (заборгованість за відступленим позивачу правом грошової вимоги до боржника - відповідача по сплаті за поставлений товар); 733 958,53 грн. - пеня за простроченим основним боргом за період 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 73 758,71 грн. - 3% річних з суми простроченого зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 616 792,36 грн. - інфляційні втрати від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 28.02.2015р.). В задоволенні решти позову відмовлено.

Колегія суддів частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14 встановлено як факт відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю Рекуперація свинцю на користь позивача за Договором факторингу права грошової вимоги до відповідача, як боржника, за Договором №93Р-13/АКБ від 20.12.2013р. (далі - Контракт), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Рекуперація свинцю та відповідачем, так і наявність заборгованості за Контрактом, яка мала бути сплачена відповідачем у загальній сумі 4 402 569,76 грн., з яких: 2 978 060,16 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом (заборгованість за відступленим позивачу правом грошової вимоги до відповідача по сплаті за поставлений по Контракту товар); 733 958,53 грн. - пеня за простроченим основним боргом, нарахована за період 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 73 758,71 грн. - 3% річних з суми простроченого зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги, нараховані за період з 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 616 792,36 грн. - інфляційні втрати від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги, нараховані за період з 03.06.2014р. по 28.02.2015р.

В ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак, в процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач заборгованість перед позивачем не погасив. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, яка свідчить про відсутність надходжень грошових коштів від відповідача на користь позивача за період з 01.05.2014р. по 16.05.2016р. (том справи - 1, аркуші справи - 27-29).

В ст. ст. 104, 105 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з нормами ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том справи - 1, аркуші справи - 24-26) відповідач перебуває в стані припинення і до 29.06.2016р. встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача.

В п.6.2 Контракту, право грошової вимоги за яким набув позивач від Товариства з обмеженою відповідальністю Рекуперація свинцю , передбачено, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на умови п.6.2 Контракту, ст. 625 Цивільного кодексу України, а також вказуючи на те, що заборгованість, встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14, відповідачем не погашається, позивач здійснив нарахування на суму основного боргу пені за період з 01.05.2014р. по 16.05.2016р., інфляційних втрат за період з 01.04.2015р. по 30.04.2016р. та 3% річних за період з 01.04.2014р. по 16.05.2016р., всього на загальну суму 3 564 202,40 грн., що разом із сумами, присудженими до стягнення судовим рішенням у справі №904/7748/14 від 15.10.2015р., становить 7 966 772,16 грн.

В ст. 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Зазначаючи про те, що вимога №050-14/375 від 18.05.2016р. позивача про включення вищевказаних грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу вимог кредиторів до відповідача та задоволення цих вимог повернулася до позивача без розгляду, оскільки відповідач не знаходиться за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач просив суд зобов'язати відповідача включити грошову вимогу на суму 7 966 772,16 грн. до проміжного ліквідаційного реєстру вимог кредиторів відповідача.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в даному випадку доведеним є факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у загальній сумі 4 402 569,76 грн., з яких: 2 978 060,16 грн. - прострочена заборгованість за основним боргом (заборгованість за відступленим позивачу правом грошової вимоги до відповідача по сплаті за поставлений по Контракту товар); 733 958,53 грн. - пеня за простроченим основним боргом, нарахована за період 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 73 758,71 грн. - 3% річних з суми простроченого зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги, нараховані за період з 03.06.2014р. по 31.03.2015р.; 616 792,36 грн. - інфляційні втрати від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги, нараховані за період з 03.06.2014р. по 28.02.2015р. Вказані суми встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14, а тому відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування у межах справи №910/11539/16.

Водночас, поза увагою місцевого господарського суду залишилося те, що названим судовим рішенням також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 18 270,00 грн. судового збору, що також є грошовою вимогою позивача до відповідача.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

В даному випадку зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 18 270,00 грн. судового збору прямо визначене в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/7748/14.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних у загальній сумі 3 582 472,40 грн. повторно за період, за який вказані санкції були стягнуті рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7748/14 від 15.10.2015р. З наявних в матеріалах справи розрахунках пені, інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивач здійснив відповідні нарахування за інший період, але підсумував нові нарахування із тими, які були визначені в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7748/14 від 15.10.2015р.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в тому, що для включення вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника необхідно передусім встановити належність даних вимог та їх безспірність. Натомість позивачем не заявлялися вимоги про стягнення з відповідача суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р., жодного судового рішення щодо стягнення вказаних суд не має, у зв'язку з чим названі грошові вимоги позивача не є безспірними для включення їх до вимог кредиторів боржника.

В п.2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач просив суд лише зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: включити грошову вимогу у розмірі 7 985 042,16 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника (відповідача). Жодних інших вимог позивач не заявляв.

Оскільки жодних клопотань в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України до суду не надходило, у зв'язку з чим у місцевого господарського суду не було правових підстав для виходу за межі позовних вимог і вирішення питання про стягнення у даній справі з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2015р. по 16.05.2016р., а також самостійного встановлення законності таких вимог.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Підсумовуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача підтвердилися лише в частині вимог щодо зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог відповідача грошової вимоги позивача на суму 18 270,00 грн., яка є судовими витратами, присудженими до стягнення з відповідача на користь позивача рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7748/14 від 15.10.2015р. В решті доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Колегія суддів враховано доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вимога позивача не була доставлена та не розглянута з незалежних від відповідача обставин. Однак при цьому відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання ним рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7748/14 від 15.10.2015р. та/або розгляду вимоги позивача щодо включення його грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог до відповідача, хоча про існування такої вимоги відповідач був обізнаний приймаючи участь у судовому розгляді по справі №910/11539/16.

Посилання відповідача на відсутність предмету спору між сторонами спростовується зібраними у справі матеріалами та поясненнями учасниками судового процесу.

Колегією враховано посилання відповідача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016р. у справі №910/12140/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Даском про визнання кредитором. Однак підставою для відмови у позові у вказаній справі судом визначено пропуск строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі. Натомість у справі №910/11539/16 відповідач не заявляв про пропуск позивачем строку позовної давності. Жодних заяв або клопотань з цього приводу в матеріалах справи немає. До того ж, у справі №910/12140/16 та №910/11539/16 різний суб'єктний склад. Тобто, в даному випадку постанова у справі №910/12140/16 не може застосовуватися до спірних правовідносин у справі №910/11539/16 у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не знайшла свого підтвердження, а тому не підлягає задоволенню. Натомість доводи апеляційної скарги позивача частково підтвердились, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 має бути змінено в частині відмови в задоволенні вимог позивача про зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог до відповідача грошової вимоги позивача на суму 18 270,00 грн. (судові витрати за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7748/14 від 15.10.2015р.) з прийняттям рішення про задоволення позову в цій частині. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 має бути залишене без змін як таке, що відповідає фактичним обставинам справи, а також вимогам законодавства.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, судові витрати за її подання покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на відповідача у сумі 07,73 грн., а на позивача у сумі 1 508,07 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016р. у справі №910/11539/16 частково змінити, виклавши пункти 1-4 його резолютивної частини у наступній редакції:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України задовольнити частково.

2. Зобов'язати ліквідаційну комісію/(ліквідатора) Приватного підприємства ФАРММАРКЕТ (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 7Б, офіс 26, код ЄДРПОУ 30477829) включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства ФАРММАРКЕТ (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 7Б, офіс 26, код ЄДРПОУ 30477829) грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) в сумі простроченої заборгованості за основним боргом (заборгованість за відступленим позивачу правом грошової вимоги до боржника - Приватного підприємства ФАРММАРКЕТ по сплаті за поставлений товар) - 2 978 060,16 грн.; пені за простроченим основним боргом за період 03.06.2014р. по 31.03.2015р. - 733 958,53 грн.; 3% річних з суми простроченого зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 31.03.2015р. - 73 758,71 грн.; інфляційних втрат від прострочення виконання зобов'язання за відступленими правами грошової вимоги за період з 03.06.2014р. по 28.02.2015р. - 616 792,36 грн., а також 18 270,00 грн. судових витрат.

3. Стягнути з Приватного підприємства ФАРММАРКЕТ (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, буд. 7Б, офіс 26, код ЄДРПОУ 30477829) на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) судовий збір в розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 65 коп.

4. В іншій частині позову відмовити .

3. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ" відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "ФАРММАРКЕТ" на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України 07 (сім) грн. 73 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

6. Матеріали справи повернути Господарському суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.О. Зеленін

С.О. Алданова