Рішення

від 07.12.2016 по справі 444/1457/16-ц

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1457/16-ц

Провадження № 2/444/759/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.,

секретар судового засідання Луців І.І.

за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Лавриківської сільської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю і усунення перешкод в користуванні будинком та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа Лавриківська сільська рада, про усунення перешкод в користуванні майном,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, Лавриківської сільської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю і усунення перешкод в користуванні будинком. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником будинку по вул. Кіпті, 7 в с. Кіпті Жовківського району. Вказала, рішенням Лавриківської сільської ради від 19.04.2016 року№ 22 «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці» всупереч вимогам чинного законодавства надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку її сусідці ОСОБА_5, яка запланувала провести будівництво з грубим порушенням ДБН - в безпосередній близькості до належного їй дерев'яного будинку. Вважає, що державний акт IV-ЛВ № 007334, виданий 25.10.2002 року без погодження меж, та, на думку позивача, незаконно, оскільки підстава набуття права власності на земельну ділянку не відповідає дійсності. Тому просила: визнати незаконним і скасувати рішення Лавриківської сільської ради від 19.04.2016 року№ 22 «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці»; визнати недійсним державний акт IV-ЛВ № 007334, виданий Лавриківською сільською радою 25.10.2002 року; зобов'язати ОСОБА_5 знести зведений нею фундамент на земельній ділянці по вул. Кіпті, 6 в с. Кіпті Жовківського району.

Відповідач ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа Лавриківська сільська рада, про усунення перешкод в користуванні майном. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_4 не є власником земельної ділянки та будинку по вул. Кіпті, 7 в с. Кіпті Жовківського району, дерев'яний будинок є самовільно збудованим. Тому просила усунути перешкоди в користуванні її майном шляхом демонтажу самовільно збудованого житлового будинку по вул. Кіпті, 7 в с. Кіпті Жовківського району, користувачем якого є ОСОБА_4

У судовому засіданні представники позивача з підстав, викладених в позовній заяві, підтримали первісний позов, який просили задовольнити, в задоволенні позовних вимог зустрічного позову просили відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача з підстав, викладених в зустрічній позовній заяві, підтримав зустрічний позов, який просив задовольнити, в задоволенні позовних вимог первісного позову просив відмовити.

У судовому засіданні було досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази, на підставі яких судом встановлено наступне.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог

Відповідно до ст. ст. 10, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Рішенням Лавриківської сільської ради від 19.04.2016 року № 22 «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці» ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в с. Кіпті по вул. Кіпті, 6, що підтверджується копією цього рішення.

В Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів відсутня інформація щодо реєстрації документів на право виконання будівельних робіт за адресою вул. Кіпті 6, в с. Лавриків, що підтверджується листами Департаменту ДАБІ у Львівській області № 1013-6/3106-15 від 03.07.2015 року, № 1013-6/3671-15 від 30.07.2015 року.

За адресою с. Кіпті по вул. Кіпті, 6 влаштовано фундамент, що підтверджується листами Департаменту ДАБІ у Львівській області № 1013-6/3106-15 від 03.07.2015 року, № 1013-6/3671-15 від 30.07.2015 року.

Земельна ділянка і будівля за адресою вул. Кіпті, 7, де проживає ОСОБА_4, державного акту на право приватної власності на землю і будівлю не мають, що підтверджується довідкою Лавриківської сільської ради від 11.05.2016 року № 713.

ОСОБА_4 до 1995 року була членом домогосподарства по вул. Кіпті, частиною якого був жилий будинок в особистій власності господарства, загальною площею 38 квадратних метрів, що підтверджується копією погосподарської книги.

Дослідивши у судовому засіданні та оцінивши докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.7. ч.1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних рад - щодо об'єктів I, II, III категорій складності, розташованих в межах відповідних населених пунктів; виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад - щодо об'єктів I, II, III, IV категорій складності, розташованих в межах відповідних міст; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів I, II, III, IV категорій складності, розташованих в межах міст Києва та Севастополя; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - щодо об'єктів I, II, III, IV, V категорій складності, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо усіх об'єктів V категорії складності в межах населених пунктів, а також щодо об'єктів IV категорії складності, розташованих в межах сіл та селищ.

Рішенням Лавриківської сільської ради від № 22 «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці» ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в с. Кіпті по вул. Кіпті, 6, що підтверджується копією цього рішення.

Надаючи дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці 19.04.2016 року, Лавриківська сільська рада всупереч ст. 19 Конституції України діяла не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Земельна ділянка і будівля за адресою вул. Кіпті, 7, де проживає ОСОБА_4, державного акту на право приватної власності на землю і будівлю не мають, однак ОСОБА_4 до 1995 року була членом домогосподарства по вул. Кіпті, 7, до 15 квітня 1991 року не втратила право на частку в його майні, відтак має право власності на майно, яке належало домогосподарству по вул. Кіпті, 7 і збереглося після припинення його існування.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, надаючи дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці 19.04.2016 року, Лавриківська сільська рада діяла всупереч ст. 19 Конституції України та створила перешкоди у здійсненні права користування своїм майном ОСОБА_4

За таких обставин позовну вимогу про визнання незаконним і скасування рішення Лавриківської сільської ради від 19.042016 року№ 22 «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці» - слід задовольнити.

Як вбачається з листа Лавриківської сільської ради від 17.05.2016 року за № 139 рішення сесії Лавриківської сільської ради № 2-243 від 23.11.1995 року було прийняте на ОСОБА_6, по заповіту Державний акт на право приватної власності на землю оформлений на ОСОБА_5. Заповіт був складений 30.08.1995 року.

Як вбачається з Державного акту на право приватної власності IV-ЛВ № 007334 від 25.10.2002 року, такий виданий Лавриківською сільською радою на ім'я ОСОБА_5 на підставі рішення Лавриківської сільської ради від 23.04.1996 року за № 4-182.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13 відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що оскаржуваним державним актом IV-ЛВ № 007334, виданим Лавриківською сільською радою 25.10.2002 року були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача ОСОБА_4

Окрім цього, відповідно до ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін, тобто застосування позовної давності є обов'язковим.

За таких обставин в задоволенні позовної вимоги - визнати недійсним державний акт IV-ЛВ № 007334, виданий Лавриківською сільською радою 25.10.2002 року - слід відмовити.

Судом встановлено, що в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт , зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів відсутня інформація щодо реєстрації документів на право виконання будівельних робіт за адресою вул. Кіпті 6, в с. Лавриків, що підтверджується листами Департаменту ДАБІ у Львівській області № 1013-6/3106-15 від 03.07.2015 року, № 1013-6/3671-15 від 30.07.2015 року.

Судом встановлено, що за адресою с. Кіпті по вул. Кіпті, 6 влаштовано фундамент, що підтверджується листами Департаменту ДАБІ у Львівській області № 1013-6/3106-15 від 03.07.2015 року, № 1013-6/3671-15 від 30.07.2015 року.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» , відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК). Відповідно до положень статті 38 Закону № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою. Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 30.03.2012 року«Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Оскільки не використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи щодо самочинного будівництва до відповідальності, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовної вимоги - зобов'язати ОСОБА_5 знести зведений нею фундамент на земельній ділянці по вул. Кіпті, 6 в с. Кіпті Жовківського району - слід відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 до 1995 року була членом домогосподарства по вул. Кіпті, 7, до 15 квітня 1991 року не втратила право на частку в його майні, відтак має право власності на майно, яке належало домогосподарству по вул. Кіпті, 7 і збереглося після припинення його існування. Відтак житловий будинку по вул. Кіпті, 7 в с. Кіпті Жовківського району не є самочинно (як вказує позивач за зустрічним позовом - самовільно) збудованим житловим будинком. За таких обставин в задоволенні позовної вимоги - усунути перешкод в користуванні її майном шляхом демонтажу самовільно збудованого житлового будинку по вул. Кіпті, 7 в с. Кіпті Жовківського району, користувачем якого є ОСОБА_4 - слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином позивачеві слід присудити судові витрати в розмірі 551,20 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи немає.

Керуючись ст. 19 Конституції України, статтями 15, 16 391, 376 ЦК України, статтями 4, 10, 11, 57, 60, 88, 208, 212-215 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Лавриківської сільської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю і усунення перешкод в користуванні будинком - задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати рішення Лавриківської сільської ради від 19.04.2016 року№ 22 «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку на приватизованій земельній ділянці».

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа Лавриківська сільська рада, про усунення перешкод в користуванні майном - відмовити повністю.

Стягнути з Лавриківської сільської ради Жовківського району Львівської області (ідентифікаційний номер юридичної особи 04372069) на користь ОСОБА_4 (Львівська область Жовківський район с. Кіпті, вул. Кіпті, 7) судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий Оприск З. Л.