Ухвала

від 07.12.2016 по справі 457/800/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ухвала

іменем україни

07 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дем’яносова М.В. , Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В., за участю представника позивача ОСОБА_6,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський АкціонернийБанк» про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з указаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 24 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і консалтинг» (далі - ТОВ «Інвестиції і консалтинг»), укладено кредитний договір № 39/08 зі змінами та доповненнями про надання кредиту у формі не відновлювальної кредитної лінії з максимальним кредитним лімітом в сумі 33 285 933,76 грн з строком остаточного повернення кредиту 31 грудня 2014 року включно.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 24 вересня 2008 року між ТОВ «Інвестиції і консалтинг», ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_7 укладено договір поруки, який був переукладений 01 жовтня 2008 року (зі змінами і доповненнями) та остання редакція договору поруки відбулася 17 серпня 2012 року.

Згідно з п. 1.1. договору поруки (в редакції договору від 17 серпня 2008 року № 4 про внесення змін до договору поруки) ОСОБА_7 солідарно відповідає перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за виконання ТОВ «Інвестиції і консалтинг» зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором від 24 вересня 2008 року № 39/08 та додатковими договорами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Позивач зазначив, що починаючи з 01 листопада 2012 року ТОВ «Інвестиції і консалтинг» в порушення умов п. 2.3. кредитного договору систематично належним чином не виконуються зобов'язання з повернення належних до сплати частин кредиту.

Станом на 21 січня 2013 року прострочена заборгованість боржника за кредитним договором складає 37 937 684,57 грн. Внаслідок чого, ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до ТОВ «Інвестиції і консалтинг» про дострокове повернення кредитних коштів.

Позивач зазначає, що 25 січня 2013 року на адресу позивача був направлений лист-вимога про не виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором та щодо виконання поручителем його обов'язку про дострокове повернення кредиту в повному обсязі до 04 лютого 2013 року.

Лист-вимогу було підписано ОСОБА_9 - директором департаменту по роботі з проблемними активами юридичних осіб без зазначення своїх повноваження, щодо здійснення односторонніх правочинів від імені ПАТ «ВіЕйБі Банк».

При цьому, до надісланої вимоги не додано будь-якого документу (довіреності), який б підтверджував повноваження ОСОБА_9 на вчинення правочинів (юридично значущих дій) від імені банку. У тексті вимоги також відсутні посилання на документ, який би підтверджував повноваження підписанта діяти від імені ПАТ «ВіЕйБі Банк». Вимога не містить вихідного реєстраційного номера банку, що є обов'язковим реквізитом документа.

Враховуючи відсутність належних повноважень на вчинення одностороннього правочину (вимоги від 25 січня 2013 року щодо виконання договору поруки у гр. ОСОБА_9.), позивач вважав, що є підстави для визнання спірного правочину недійсним.

Також, як зазначає позивач в позовній заяві, порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор (ПАТ «ВіЕйБі Банк») протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя ОСОБА_7 та не набув відповідних цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до п. 5 договору поруки від 24 вересня 2008 року поручитель зобов'язаний в разі невиконання або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Оскільки на переконання позивача вимога від 25 січня 2013 року була вчинена з перевищенням повноважень, остання не породила прав і обов'язків для сторін, а тому позивач вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, ПАТ «ВіЕйБі Банк» пропустив строк пред'явлення вимоги до ОСОБА_7 (поручителя), встановлений законом і порука припинилась (порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя).

Проте, факту припинення поруки за договором відповідачі не визнають, про що свідчить звернення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до позивача з позовом про стягнення заборгованості.

Вищезазначене стало причиною для звернення позивача до суду із позовом про визнання припиненим договору поруки від 24 вересня 2008 року із внесеними змінами та доповненнями, згідно з яким ОСОБА_7 поручився за виконання ТОВ «Інвестиції і консалтинг» зобов'язань за кредитним договором від 24 вересня 2008 року № 39/08, укладеним з ПАТ «ВіЕйБі Банк».

У подальшому, позивач доповнив позовні вимоги та зазначив, що 24 вересня 2015 року Господарським судом Львівської області прийнято ухвалу у справі № 914/2645/14 за заявою ТОВ «Інвестиції і консалтинг», якою було визнано банкрутом та ліквідовано ТОВ «Інвестиції і консалтинг», а також погашено вимоги усіх кредиторів товариства, в тому числі, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на суму 48 895 114 грн 65 коп.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державним реєстратором 20 жовтня 2015 року було внесено до Реєстру запис за № 14181170028000174 про припинення ТОВ «Інвестиції і консалтинг».

Зважаючи на наведене, позивач вважає, що з моменту ліквідації ТОВ «Інвестиції і консалтинг» зобов'язання останнього перед ПАТ «ВіЕйБі Банк», які виникли на підставі кредитного договору від 24 вересня 2008 року № 39/08 були припинені відповідно до норм ст. 609 ЦК України, а отже, з моменту припинення зобов'язань за кредитним договором є припиненим і договір поруки, укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_7, яким були забезпечені зобов'язання за вказаним кредитним договором.

Відтак, договір поруки на переконання позивача є припиненим в силу імперативних норм, які містяться у ст. 609 та ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 03 березня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним односторонній правочин - вимогу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від 25 січня 2013 року до ОСОБА_7, щодо виконання перед банком солідарного обов'язку за договором поруки від 24 вересня 2008 року укладеного між ОСОБА_7, ТОВ «Інвестиції і консалтинг» та ПАТ «ВіЕйБі Банк», переукладеного 01 жовтня 2008 року із внесеними змінами та доповненнями, в редакції договору про внесення змін № 4 до договору поруки від 17 серпня 2012 року.

Визнано припиненим договір поруки від 24 вересня 2008 року переукладений 01 жовтня 2008 року із внесеними змінами та доповненнями, в редакції договору про внесення змін № 4 до договору поруки від 17 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_7, ТОВ «Інвестиції і консалтинг» та ПАТ «ВіЕйБі Банк»,згідно якого ОСОБА_7 поручився за виконання ТОВ «Інвестиції і консалтинг» зобов'язань за кредитним договором № 39/08 від 24 вересня 2008 року укладеним ТОВ «Інвестиції і консалтинг» з ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 липня 2016 року рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 03 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 в користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судові витрати в розмірі 267 грн 96 коп.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» пропустило строк пред'явлення вимоги до ОСОБА_7 (поручителя), встановлений законом і порука припинилась згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, а також, що порука ОСОБА_7 є припиненою з підстав, передбачених нормами ч. 1 ст. 609 та ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки з моменту ліквідації ТОВ «Інвестиції і консалтинг» зобов'язання останнього перед ПАТ «ВіЕйБі Банк», які виникли на підставі кредитного договору від 24 вересня 2008 року № 39/08 були припинені, а з моменту припинення кредитних зобов'язань одночасно припинилася і порука, яка забезпечувала їх виконання.

Визнаючи недійсним односторонній правочин - вимогу ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 25 січня 2013 року, місцевий суд виходив з того, що у ОСОБА_9, який підписав вимогу, були відсутні повноваження на вчинення вказаного одностороннього правочину.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що вимога до поручителя про повернення заборгованості за кредитним договором відповідно до ЦК України не є одностороннім правочином, внаслідок чого вимога не може бути визнаною недійсною.

Також, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що вимога банком направлена до поручителя у межах шестимісячного строку встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки на момент пред'явлення вимоги від 25 січня 2013 року до поручителя, строк виконання основного зобов'язання не закінчився, оскільки відповідно до п. 2.3. кредитного договору повернення кредиту повинно було здійснюватись божником згідно з графіком, а термін остаточного повернення кредиту є 31 грудня 2014 року.

Також, апеляційним судом взято до уваги, що банк звернувся до суду з позовом до поручителя про стягнення заборгованості до ліквідації боржника (ТОВ «Інвестиції і консалтинг»), та реалізував своє право на стягнення з поручителя заборгованості. За таких обставин, ліквідація боржника ТОВ «Інвестиції і консалтинг» не свідчить про припинення договору поруки від 24 вересня 2008 року переукладеного 01 жовтня 2008 року.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як установлено судом першої інстанції, 24 вересня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ТОВ «Інвестиції і консалтинг» укладено кредитний договір № 39/08, зі змінами та доповненнями про надання кредиту у формі не відновлювальної кредитної лінії з максимальним кредитним лімітом в сумі 33 285 933,76 грн з строком остаточного повернення кредиту 31 грудня 2014 року включно.

На забезпечення виконання зобов'язань, за кредитним договором, 24 вересня 2008 року між відповідачами ТОВ «Інвестиції і консалтинг», ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_7 укладено договір поруки, який був переукладений 01 жовтня 2008 року (зі змінами і доповненнями). Остання редакція договору поруки відбулась 17 серпня 2012 року.

Згідно із п. 1.1. договору поруки (в редакції договору від 17 вересня 2012 року № 4 про внесення змін до договору поруки) ОСОБА_7 солідарно відповідає перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за виконання ТОВ «Інвестиції і консалтинг» зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором від 24 вересня 2008 року № 39/08 та додатковими договорами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Однак, ТОВ «Інвестиції і консалтинг» в порушення умов п. 2.3. кредитного договору систематично належним чином не виконуються зобов'язання з повернення належних до сплати частин кредиту.

У зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 39/08, щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором станом на 21 січня 2013 року в розмірі 37 937 684,57 грн, банк направив на адресу боржника та поручителя листи-вимоги від 25 січня 2013 року про погашення існуючої заборгованості.

Лист-вимога від 25 січня 2013 року, що направлена на адресу позивача, підписана директором департаменту по роботі з проблемними активами юридичних осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_9

24 вересня 2015 року Господарським судом Львівської області прийнято ухвалу у справі № 914/2645/14 за заявою ТОВ «Інвестиції і консалтинг», якою було ліквідовано ТОВ «Інвестиції і консалтинг», а також погашено вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» на суму 48 895 114 грн 65 коп.

20 жовтня 2015 року згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державним реєстратором було внесено запис за № 14181170028000174 про припинення ТОВ «Інвестиції і консалтинг».

Окрім цього, встановлено, що 18 травня 2010 року у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців зареєстровано зміни найменування юридичної особи, в зв'язку з чим ПАТ «ВіЕйБі Банк» є повним правонаступником ВАТ «ВіЕйБі Банк».

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 92, ст. 154 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_9 надсилаючи лист-вимогу від 25 січня 2013 року ОСОБА_7 про погашення існуючої заборгованості в розмірі 37 937 684,57 грн, діяв від імені банку на підставі довіреності від 11 червня 2012 року, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрована в реєстрі за № 2385 і дійсна до 11 червня 2014 року.

Відповідно до вказаної довіреності, ОСОБА_9 уповноважений представляти інтереси ПАТ «ВіЕйБі Банк» в судах в процесі розгляду судових спорів, а також підписувати та подавати претензії, підписувати та подавати позовні заяви та інші заяви, на підставі чого останній звернувся з листом-вимогою від 25 січня 2013 року про погашення заборгованості як до основного боржника так і до поручителя - ОСОБА_7

Слід зазначити, що згаданий лист-вимога від 25 січня 2013 року не є одностороннім правочином, оскільки виконання зобов'язання поручителем, щодо погашення заборгованості боржника, виникає не на підставі отриманої ним вимоги, а на підставі договору поруки.

Згідно з п. 2.1 договору поруки (в редакції договору від 17 вересня 2012 року № 4 про внесення змін до договору поруки) ОСОБА_7 зобов'язується протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення банком про невиконання ТОВ «Інвестиції і консалтинг» своїх зобов'язань заборгованість за кредитним договором, а саме: погасити основну суму кредиту; погасити суму процентів згідно з кредитним договором; погасити суми штрафних санкцій/заходів відповідальності (зокрема, але не обмежуючись пені/штрафи та/або грошові кошти в розмірі збільшеного розміру відсоткової ставки за користування коштами на 2% річних, що були нараховані за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором), комісій, збитків та інших платежів згідно з кредитним договором.

Згідно з п. 2.3 договору поруки (в редакції договору від 17 вересня 2012 року № 4 про внесення змін до договору поруки ) банк зобов'язується письмово повідомити поручителя про невиконання боржником своїх зобов'язань, на виконання чого банком було направлено лист-вимогу від 25 січня 2013 року, яким письмово повідомлено поручителя - ОСОБА_7 про невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами; односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила; односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особам

Лист-вимога не є правочином у розумінні ЦК України, оскільки вимога про сплату заборгованості від 25 січня 2013 року не є дією спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а є повідомленням про невиконання ТОВ «Інвестиції і консалтинг» зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до узагальнення Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» до односторонніх правочинів можна віднести: видачу та скасування довіреності; прийняття чи збереження зробленої речі; повідомлення одним співвласником інших співвласників про продаж своєї частки у спільній власності; пропозицію про продаж майна; публічну обіцянку винагороди за віднайдення загубленої речі; складення, зміну та скасування заповіту; прийняття спадщини і відмову від неї тощо.

Таким чином, вимога до поручителя про повернення заборгованості за кредитним договором відповідно до ЦК України не є одностороннім правочином, внаслідок чого вимога не може бути визнаною недійсною.

Також, відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання крім іншого припиняється й ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Оскільки з огляду на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, то в разі припинення юридичної особи - боржника у зв'язку з визнанням її банкрутом, зобов'язання поручителя за кредитним договором припиняється.

Згідно із частиною п'ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-172цс15.

Таким чином, так як банк звернувся до суду з позовом до поручителя про стягнення заборгованості до ліквідації боржника (ТОВ «Інвестиції і консалтинг»), це означає, що банк реалізував своє право на стягнення з поручителя заборгованості.

За таких обставин, ліквідація боржника - ТОВ «Інвестиції і консалтинг» не свідчить про припинення договору поруки від 24 вересня 2008 року переукладеного 01 жовтня 2008 року.

Разом з тим, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.

Апеляційний суд вище викладеного не врахував, не взяв до уваги, що строк виконання настав з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (погашення основної суми кредиту, процентів, комісії) , а банк звернувся до суду з позовом у лютому 2013 року, тобто зі спливом шести місяців.

Так, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення договору поруки від 24 вересня 2008 року переукладеного 01 жовтня 2008 року із внесеними змінами та доповненнями, в редакції договору про внесення змін № 4 до договору поруки від 17 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_7, ТОВ «Інвестиції і консалтинг» та ПАТ «ВіЕйБі Банк», на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні процесуального закону, у зв'язку із чим рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 липня 2016 року в частині вимог про припинення договору поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України скасувати, рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 03 березня 2016 року у цій частині залишити в силі.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий0Головуючий0 Головуючий М.В. Дем’яносов Судді: Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко О.М. Ситнік О.В. Ступак