Постанова

від 12.04.2007 по справі 15/236-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/236-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "12" квітня 2007 р.                                                          Справа №  15/236-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Кобельський В.Д., довіреність №1-14-1756 від 11.10.2006 року,

                            Пентюк І.К., довіреність №1-14-1648 від 03.01.2006 року,

                           Якимчук В.І., довіреність №1-14-1754 від 11.10.2006 року,

                           Слюсар О.В., довіреність №1-14-1718 від 17.12.2006 року (була

                           присутня   в судовому засіданні 22.03.2007 року),

від відповідача:  Вознюк В.В., довіреність №3386/10/10 від 15.03.2007 року,

                           Гуменюк О.Й., довіреність №7400/10/10 від 10.05.2006 року;

                           Супрун М.І., довіреність від 18.12.2006 року,

                           Здітовецький С.Г.. довіреність №5212/10/10 від 21.03.2007 року,

                           Жуковська Н.Ю., довіреність №21042/10/10 від 26.08.2005 року (була

                           присутня в судовому засіданні 22.03.2007 року),

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці, м.Вінниця

на постанову господарського суду Вінницької області

від "26" травня 2006 р. у справі №  15/236-06 (суддя Курко О.П.)

за  позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго", м.Вінниця

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці, м.Вінниця

про визнання нечинними та протиправними податкових повідомлень-рішень,з перервою в судовому засіданні з 22.03.2007 року по 12.04.2007 року відповідно до ст.150 КАС України,

 ВСТАНОВИВ:

В квітні 2006р.ВАТ „Акціонерна компанія „Вінницяобленерго" подало до господарського суду Вінницької області позов до ДПІ у м.Вінниці про визнання нечинними та протиправними  податкових повідомлень-рішень:

- з податку на прибуток від 31.08.2005 року №0002232310/0, від 03.11.2005р. №0002232310/1, від 31.01.2006року №0002232310/2, від 14.04.2006 року №0002232310/3 із сумою податкових зобов'язань з урахуванням штрафних санкцій  116158210,00грн.  за кожним податковим повідомленням-рішенням та від 03.11.2005 року №0003082310/1, від 31.01.2006р. №0003082310/2,  від 14.04.2006р. №0003082310/3   із сумою податкових зобов'язань з урахуванням штрафних санкцій 1852,00 грн.;

- з податку на додану вартість від 31.08.2005р. №0002242310/0, від 03.11.2005р. №0002242310/1, від 31.01.2006р. №0002242310/2, від 14.04.2006р. №0002242310/3 із сумою  податкових зобов'язань з урахуванням штрафних санкцій 81493236,00 грн. за кожним  податковим повідомленням-рішенням та від 31.01.2006 року №0000222310/2, від 14.04.2006р. №0000222310/3 із сумою  податкових зобов'язань за рахунок штрафних санкцій 23149,00грн.

Постановою господарського суду Вінницької області від 26.05.2006р. у справі №15/236-06 позов ВАТ "АК "Вінницяобленерго"  задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці від 31.08.2005р. №0002232310/0, №0002242310/0, від 03.11.2005р. №0002232310/1, №0002242310/1, №0003082310/1, від 31.01.2006р. №0002232310/2, №0002242310/2, №0003082310/2, №0000222310/2, від 14.04.2006р. №0002232310/3, №0002242310/3, №0003082310/3, №0000222310/3.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позов підтверджується належними доказами, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим є обґрунтованим. При цьому посилався на те, що визнана судовим рішенням заборгованість позивача перед  ДП "Енергоринок" не підпадає під визначення "безнадійна заборгованість" згідно п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", таке поняття як "сумнівна заборгованість" законодавством не визначено, позивач керувався роз'ясненнями ДПА України від 19.06.2004р. №6149/5/11-1116, наданими Міністерству палива та енергетики України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у м.Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду з підстав  порушення норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається,  що при проведенні перевірки було встановлено, що позивачем в порушення підпункту 12.1.5 п.12.1 ст.12 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено валовий дохід за 2004 рік на 252813322,00грн в зв'язку з невключенням до його складу неоплаченої заборгованості за отриману електроенергію в 2000-2002 роках, що визнана судами до стягнення на користь ДП "Енергоринок". Зазначає, що рішення про стягнення боргу на користь ДП "Енергоринок" у справі №13/51-04 було прийняте господарським судом Вінницької області 25.02.2004 року, набрало законної сили після апеляційного розгляду 26.08.2004 року. Відповідно до п.п.12.1.5 ст.12 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач, оскільки заборгованість не була сплачена ним у 30-денний строк, повинен був збільшити свої валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної судом, у декларації з податку на прибуток за 3-й квартал 2004 року. Виходячи з вищевикладеного порушення позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ.

Вказує, що підстави для збільшення валового доходу виникають тільки відносно заборгованості, яка була визнана шляхом застосування одного із способів, що наведені у п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зазначає, що рішення у справі №13/51-04 набрало законної сили після винесення постанови ЖАГС 26.08.2004 року. Позивач повинен був збільшити валові доходи в 3 кварталі 2004 року, оскільки саме цей податковий період припадає на 30-й день від дня прийняття рішення судом.

Вважає, що обов'язок покупця збільшувати валові доходи в порядку п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" узагальнююче податкове роз'яснення ДПА України містить, як умову для звільнення від збільшення валових доходів, лише у випадку  коли строки визначені абзацами "а" чи "б" п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону №334 минули до 01.01.2003р. Тобто не сама заборгованість повинна виникнути після 01.01.2003 року, а підстави для застосування п.п.12.1.5 Закону. В даному випадку, рішення суду про стягнення заборгованості з ВАТ "АК "Вінницяобленерго" було прийнято 25.02.2004 року, тобто після набрання чинності змінами до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, враховуючи, що на момент вчинення порушення були відсутні будь-які інші податкові роз'яснення, що звільняють покупця від обов'язку збільшувати валові доходи в порядку п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та те, що на момент вчинення порушення було чинним узагальнююче податкове роз'яснення, затверджене Наказом ДПА України від 11.07.2003р. №346, яке не містить винятків щодо обов'язку покупця збільшувати валові доходи в порядку п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", ДПІ у м.Вінниці вважає правомірним донарахування, відображені у оскаржуваних повідомленнях-рішеннях про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Щодо збільшення  при проведенні перевірки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2004р. на 40742617грн. з вартості безнадійної заборгованості зазначає, що враховуючи підстави, викладені вище (порушення п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”), встановлено, що в порушення п.4.5 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством занижено  податкове зобов'язання з ПДВ  із суми, визнаної до стягнення заборгованості на користь ДП „Енергоринок”, на суму 40742617грн.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають постанову господарського суду Вінницької області необґрунтованою  та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Представник відповідача надав пояснення щодо порядку нарахування штрафних санкцій зокрема, кількості періодів, за які нараховані санкції. Зазначив, що дана заборгованість є сумнівною, але на законодавчому рівні дане визначення не тлумачиться. Пояснив, що по порушеннях у відображенні в податковому обліку сум заборгованості з ДП "Енергоринок" в 3 кв. 2004 року нараховано основний платіж  в сумі 61113930грн. податку на прибуток та 40742617 грн. ПДВ. Штрафні санкції нараховані відповідно до п.п.17.1.3 та 17.1.6 п.17.1 ст.17 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивач в письмовому запереченні на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні  не погоджуються з доводами скарги. Представник позивача Якимчук В.І. заперечила проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає постанову господарського суду Вінницької області обґрунтованою та законною, а апеляційну скаргу - безпідставною.

Представник позивача Якимчук В.І. надала пояснення, що ст.12 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачається порядок врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості. Визначення сумнівної заборгованості в Законі відсутнє. Зазначила, що заборгованість, стягнута господарським судом Вінницької області, не є безнадійною чи сумнівною. Крім цього, позивач діяв відповідно до роз'яснень ДПА України від 19.06.2004 року.

Пояснила, що позивач не заперечує проти донарахувань з податку на прибуток та ПДВ по інших порушеннях і застосування по цих порушеннях штрафних санкцій відповідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 50% від визнаної суми податку на прибуток. Зазначила, що ВАТ "АК Вінницяобленерго" категорично не погоджується з застосуванням штрафу згідно норми п.п.17.1.6 Закону №2181.

Вважає, що штрафні санкції в сумі 23149,0грн. (без донарахування основного платежу) з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень №0000222310/2 від 31.01.2006р. та №0000222310/3 від 14.04.2006р. застосовані до підприємства  необґрунтовано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає скаргу частково обґрунтованою, виходячи із наступного:

За наслідками комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ АК „Вінницяобленерго", ДПІ у м. Вінниці складений акт від 31.08.2005р. №531/2310/00130694. На його підставі прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2005р. №0002232310 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 116158210,0 грн., в т.ч.: основний платіж - 61135200,00 грн.; штрафні санкції - 55023010,00 грн. та від 31.08.2005 року №0002242310/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 81493236,0 грн., в т.ч.: основний платіж -40746618,00 грн.; штрафні санкції-40746618,00 грн.

Позивач, не погодившись з проведеними нарахуваннями та застосованими штрафними санкціями, оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДПІ у м.Вінниці. За наслідками розгляду первинної скарги ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення від 03.11.2005 року вих. №25340/10/25-09/61, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені  без змін, а скарга - без задоволення.

Крім цього, відповідач збільшив суму податкових зобов'язань з податку на прибуток на 1852,00 грн., в т.ч. основний платіж - 951,00грн., штрафна санкція - 901,00грн.

ДПІ у м.Вінниці за результатами розгляду скарги прийняла нові податкові повідомлення-рішення,  а саме: від 03.11.2005 року №0002232310/1 з податку на прибуток на суму 116158210,00 грн.; від 03.11.2005 року №0002242310/1 з податку на додану вартість на суму 81493236,00 грн.; від 03.11.2005 року № 0003082310/1 з податку на прибуток на суму 1852,00 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

Позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА у Вінницькій області, якою винесено рішення від 27.01.2006р. №550/10/25-009 про залишення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без змін, а скарги - без задоволення. ДПА у Вінницькій області збільшила  на 23149,00 грн. фінансові санкції з податку на додану вартість, про що відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 року №0000222310/2,  а також прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.01.2006р. (за результатами розгляду скарги) по податку на прибуток та податку додану вартість №0002232310/2, №0003082310/2 та №000224310/2 (суми податкового зобов'язання залишилися незмінними).

За результатами розгляду повторної скарги до Державної податкової адміністрації України на вищевказані повідомлення-рішення, остання залишила скаргу позивача без задоволення, а ДПІ у м.Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.04.2006р. №0002232310/3, №0003082310/3, №000224310/3 та №000222310/3 (суми податкового зобов'язання з податку  на прибуток та ПДВ не змінилися).

Як випливає з акту перевірки та змісту заперечення на позовну заяву, підставою визначення  вказаних платежів в основному є порушення позивачем п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість". Відповідачем визначено, що станом на 01.01.2003 року за даними бухгалтерського обліку компанії рахувалася кредиторська заборгованість перед державним підприємством „Енергоринок" в сумі 252813322,00 грн. За позовом останнього у справі №13/51-04 вказана заборгованість визнана судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій  до  стягнення.  Судовими  рішеннями  встановлено,  що  вказана заборгованість виникла між контрагентами в 2000-2002 роках.

Відповідно до п.п.12.1.5. п.12.1 ст. 12 Закону України (в редакції ЗУ від 24.12.2002р. №349-ІУ) „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й  календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання , (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Оскільки рішення у справі №13/51-04 набрало законної сили після винесення постанови Житомирського апеляційного господарського суду 26.08.2004 року, тому відповідач збільшив валові доходи позивача в III кварталі 2004 року. При цьому відповідач на обґрунтування своїх заперечень посилається на п.5 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року №349-ІУ,  яким  передбачено,  що  порядок урегулювання  безнадійної заборгованості,   визначений  статтею   12   Закону  України   "Про  оподаткування  прибутку підприємств" (у редакції цього Закону), застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом. Звідси зроблений висновок, що позивач повинен був збільшити валові доходи на суму визнаної судом заборгованості та відкоригувати податковий кредит. Однак, з таким висновком ДПІ у м. Вінниці погодитися не можна. Дійсно, норма Закону на яку посилається відповідач у своїх запереченнях серед іншого передбачає, що платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спору, або судом, у податковому періоді, на який припадає 30 календарний день від дня прийняття  рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини).

Однак, збільшуючи валові доходи на суму визнаної судом заборгованості з урахуванням сплаченої її частини на користь ДП „Енергоринок", відповідач не взяв до уваги, що:

- зазначений Закон №349-ІУ набирає чинності з 01.01.2003 року і не може застосовуватися до правовідносин, які виникли або існували до цієї дати, що узгоджується з вимогами статті 58 Конституції України: „Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи";

- п.5 Перехідних положень Закону №349-ІУ унормовує порядок податкового обліку безнадійної  заборгованості продавця і не містить приписів щодо порядку відображення безнадійної заборгованості покупця, яка виникла за придбані товари (роботи, послуги) до 01.01.2003 року; а також взагалі нічого не вказує щодо сумнівної заборгованості;

- за своїм змістом та з огляду на визначення терміну „безнадійна заборгованість", який наведений в п.1.25 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент  визнання за позивачем боргу), заборгованість, яка виникла між позивачем та ДП „Енергоринок" не може бути віднесена до безнадійної, оскільки вона не відповідає будь-якій з ознак, які наведені в зазначеній нормі закону, а саме: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

- прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення та фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта  підприємницької діяльності);

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

- прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому  порядку   безвісно   відсутніми,   померлими   або   недієздатними,   а   також   прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

З назви статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" „Безнадійна заборгованість", випливає, що зазначена норма закону регулює податковий облік саме безнадійної заборгованості в розумінні п.1.25 ст.1 Закону. Одночасно в тексті Закону, зокрема в статті 12, поряд з терміном „безнадійна заборгованість" законодавець вживає термін „сумнівна заборгованість", однак визначення цього терміну в Законі відсутнє.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 „Дебіторська заборгованість" визначено, що сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. В Узагальнюючому  податковому роз'ясненні, затвердженому наказом ДПАУ від  11.07.2003р. №346 зазначено, що під терміном "сумнівна заборгованість" слід розуміти  заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) або заборгованість по сплаті процентів (комісійних), по якій існує невпевненість щодо її погашення боржником  і яка відрізняється від безнадійної заборгованості.

При цьому відсутні будь-які тлумачення, в чому саме полягає ця різниця і якими можуть бути критерії визначення  невпевненості у погашенні боргу.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, заборгованість, яка виникла у позивача перед ДП „Енергоринок" не може упевнено кваліфікуватися безнадійною чи сумнівною, а отже у даному випадку можливе застосування приписів п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судом також взято до уваги, що позивач при прийнятті рішення про не включення визнаного судом боргу до складу валового доходу керувався роз'ясненнями з цього питання, наданими Державною податковою адміністрацією України на адресу Міністерства палива та енергетики листом №6149/5/11-1116 від 19.06.2004 року (т.1, а.с.67). Відповідно до п.п."г" п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Згідно Статуту  ВАТ АК „Вінницяобленерго” засновником Компанії є держава в особі Міністерства енергетики України, правонаступником якого є Міністерство палива та енергетики України (т.2, а.с.89-108), а отже товариство мало право користуватися вказаними роз'ясненнями.

Зазначене роз'яснення однозначно вказує, що порядок відображення сумнівної заборгованості покупця, визначений п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" застосовується стосовно заборгованості, що виникла після 01.01.2003р.

Аналогічна позиція викладена і в більш пізньому листі ДПА України від 16.09.2005 року №18580/7/11-1117 з посиланням на лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів на банківської діяльності від 14.03.2005р. №06-10/10-221 (т.2, а.с.127).

Відповідно до підпунктів 4.4.2 „г" та 4.4.2 „д", п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими  фондами", не  може   бути  притягнутим  до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). У даному випадку  відповідачем не надано доказів, що вказані роз'яснення були змінені або скасовані ДПА України. Крім цього, вони були надані пізніше Узагальнюючого податкового роз'яснення від 11.07.2003р. №346, на яке посилається відповідач.

Також слід зазначити, що на час прийняття ДПІ у м. Вінниці рішення про застосування  штрафних санкцій набув чинності з 26.07.2005 року Закон України „Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", п.п. 12.4.1 п.1.24 ст.12 якого передбачено, що у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" статтю 22 після пункту 22.30 доповнити новим пунктом такого змісту:

"22.31. Встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом   України   "Про   заходи,   спрямовані   на   забезпечення   сталого   функціонування підприємств паливно-енергетичного   комплексу"   для   платників   податків   -   учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Норми  статті   12   цього  Закону   не  поширюються  на  заборгованість,  до  якої   застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Таким чином, з огляду на вищевикладене відповідач безпідставно збільшив позивачу податок на прибуток в сумі 61113930,00 грн. та застосував штрафні санкції в зв'язку з порушенням ним вимог п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про податок на прибуток".

Оскільки валові доходи покупця товарів (робіт, послуг) не підлягають збільшенню з підстав, що викладені вище, тому в зв'язку з цим відсутні підстави для збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 40742617,00 грн. та застосування на цю суму штрафних санкцій.

Стосовно порушення позивачем  п.4.5 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” колегія суддів зазначає наступне:

Згідно п.4.5 ст.4 вказаного Закону (в редакції, що діяла до змін, внесених Законом №2505-ІУ від 25.03.2005р.) у разі коли після  продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна  компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку,  визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю (абзац перший п.4.5).

Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником  податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань (абзац другий п.4.5).

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” чи визнання боргу покупця  безнадійним з інших причин, визначених законом (абзац третій п.4.5).

Пункт 4.5 ст.4 доповнено абзацом третім згідно із Законом України №469-ІУ від 16.01.2003р.  „Про внесення змін до Закону України „Про податок на додану вартість”. Згідно п.1 Прикінцевих положень цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і застосовується до правовідносин, що виникли за звітний період, який починається з 1 січня 2003 року.

Із вказаною нормою Прикінцевих положень кореспондується і роз'яснення ДПА України від 19.06.2004р. та від 16.09.2005р., згідно яким порядок відображення сумнівної заборгованості покупця, визначений п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, застосовується стосовно заборгованості, що виникла у зв'язку з відвантаженням товарів (виконанням робіт, наданням послуг) після 01.01.2003 року (т.1, а.с.67, т.2, а.с.127), про що вказувалось вище.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між позивачем та ДП „Енергоринок” виникли внаслідок укладення  11.08.1999р. договору №158/01-ЕР купівлі-продажу електричної енергії, а заборгованість за отриману позивачем електроенергію, визнана рішенням господарського суду Вінницької області від 25.02.2004р. у справі №13/51-04 (набрало законної сили 26.08.2004р.), утворилась за період 2000-2002р.р.

У зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що позивачем порушені вимоги п.4.5 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” та занижено податкове зобов'язання за вересень 2004р. із суми визнаної господарським судом заборгованості на користь ДП „Енергоринок”.

Таким чином, господарський суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірне визначення позивачу податкового зобов'язання у зв'язку з порушенням ним, на думку перевіряючих, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.4.5 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”.

В той же час господарським судом не прийнятий до уваги той факт, що при проведенні перевірки  були встановлені інші порушення, щодо яких також визначені позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ.

Так, з акту перевірки та наданому ДПІ у м.Вінниці на вимогу  апеляційного господарського суду розрахунку (у справі), з яким погодився позивач, вбачається наступне:

По податку на прибуток  підприємству згідно податкових повідомлень-рішень №0002232310/0 від 31.08.2005р., №0002232310/1 від 03.11.2005р., №0002232310/2 від 31.01.2006р., №0002232310/3 від 14.04.2006р. визначено основного платежу 61135200,0грн. та штрафних (фінансових) санкцій 55023010грн., у тому числі:

-          по порушенням у відображенні в податковому обліку сум заборгованості  перед ДП „Енергоринок” в 3-му кварталі 2004р. нараховано основний платіж в сумі  61113930грн.

По інших порушеннях у визначенні валових доходів, витрат, амортизаційних відрахувань при перевірці структурної одиниці „Вінницяенергозабезпечення” нараховано основний платіж 21270грн., проти чого позивач не заперечував.

Загальна сума основного платежу складає 61135200,0грн. (61113930,0 + 21270,0).

Штрафні санкції, нараховані відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:

-          на основний платіж в сумі 61113930,0грн.  (по боргу перед ДП „Енергоринок”) за 4 податкових періоди нарахована штрафна  санкція в розмірі 24445572грн. (61113930 х 10% х 4);

-          на основний платіж по інших порушенням в сумі 21270,0грн. нарахована штрафна санкція в розмірі 9838грн.

Штрафні санкції нараховано відповідно до п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 50% від загальної суми недоплати 61135200,0грн. складають 30567600грн. Загальна сума штрафних санкцій складає 55023010грн. (24445572 + 9838 + 30567600).

Таким чином, по вищевказаних податкових повідомленнях – рішеннях позивачу обґрунтовано було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31108,0грн., у тому числі 21270грн. основного платежу та 9838 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У зв'зку із тим, що основний платіж становить лише 21270 грн. штрафна санкція згідно п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України не може бути застосована, виходячи з наступного:

Згідно п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення, сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минув. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, встановленому Кримінальним кодексом України.

Згідно ст.212 КК України під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлені законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн. х 3000 = 51000 грн.).

Таким чином, донарахування податку на прибуток в сумі 21270 грн. не підпадає під визначення „заниження податкового зобов'язання у великих розмірах”.

По податку на прибуток згідно податкових повідомлень-рішень №0003082310/1 від 03.11.05р., №0003082310/2 від 31.01.06р., №0003082310/3 від 14.04.06р. позивачу визначено податкове зобов'язання по основному платежу в сумі 951 грн. за порушення у визначенні валових доходів (списання кредиторської  заборгованості) при перевірці структурної одиниці „Вінницяенергозабезпечення”, у т.ч. за 2-й кв. 2004р. – 450 грн., 3-й квартал 2004р. – 501 грн., проти чого позивач не заперечує.

Штрафні санкції нараховані відповідно до п.п.17.1.13 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами” в сумі 425 грн., (в т. числі 450 х 10% х 5= 225 грн., 501 х 10% х 4 = 200, де 5,4 – кількість податкових періодів).

Крім цього, нараховані штрафні санкції відповідно до п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ в розмірі 50% від загальної суми недоплати 951 грн., що становить 476 грн. Однак, враховуючи загальну суму обґрунтовано, на думку колегії, донарахованого податку на прибуток, яка становить 22221 грн. (21270 грн. + 951 грн.), таке заниження податкового зобов'язання не є заниженням  у великих розмірах, про що вказувалось вище, а отже штрафна санкція згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у даному випадку не застосовується.

Таким чином, по вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях позивачу обґрунтовано  визначено податкове зобов'язання в сумі 1376 грн. (основний платіж - 951 грн., штраф - 425 грн.).

По податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень №0002242310/0 від 31.08.05р., №0002242310/1 від 03.11.05р., №0002242310/2 від 31.01.06р., №0002242310/3 від 14.06.06р. позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 81493236,0 грн., у тому числі основного платежу 40746618,0 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 40746618 грн.

По порушеннях у відображенні в податковому обліку сум заборгованості перед ДП "Енергоринок" за вересень 2004р. нараховано основний платіж в сумі 40742617 грн.

По інших порушеннях у визначенні податкових зобов'язань при перевірці структурної одиниці "Вінницяенергозабезпечення" нараховано основний платіж в сумі 4001 грн., проти чого позивач не заперечує. Загальна сума основного платежу складає 40746618 грн. (40742617 + 4001грн.).

Штрафні санкції нараховані відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

- на основний платіж в сумі 40742617 грн. (по боргу перед ДП "Енергоринок") за 11 податкових періодів нарахована штрафна санкція в розмірі 20371309 грн. (40742617 х 50%);

- на основний платіж по інших порушеннях в сумі 4001 грн. нарахована штрафна санкція в розмірі 2000 грн. (4001 х 50%).

Штрафні санкції, нараховані відповідно до п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ в розмірі 50% від загальної суми заниженого податку на додану вартість в сумі 40746618 грн., складають 20373309 грн. (40746618 х 50%).

Загальна сума штрафних санкцій становить 40746618грн. (20371309 + 2000 +20373309).

Таким чином, виходячи з наведених обставин, колегія суддів вважає, що по вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях позивачу обґрунтовано було визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 6001грн. (основний платіж 4001грн. та штраф – 2000грн.). Враховуючи загальну суму обґрунтовано, на думку колегії, донарахованого ПДВ, яка становить 2001грн. основного платежу, таке заниження податкового зобов'язання не є заниженням у великому розмірі (51000грн.), про що вказувалось вище, а отже штрафні санкції згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у даному випадку не застосовуються.

Згідно податкових повідомлень-рішень №0000222310/2 від 31.01.06р. та №0000222310/3 від 14.04.06р. до позивача застосовані штрафні санкції по ПДВ в розмірі 23149грн., які нараховані відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на суму несвоєчасно включеного до складу податкового зобов'язання ПДВ в сумі 46298грн. за січень 2005р. (46298 х 50%).

Приймаючи рішення про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень господарський суд першої інстанції посилався на те, що в запереченні на скаргу та в судовому засіданні представники відповідача не заперечували факт подвійного нарахування позивачем ПДВ з вартості реалізованої електроенергії по бюджетних організаціях, пільгах і субсидіях, а отже податкового зобов'язання у січні 2005р. нібито не виникало.

Однак, документального підтвердження цьому факту сторонами не надано. Крім цього, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Враховуючи викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 23149грн.

Приймаючи до уваги всі вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що постанову господарського суду Вінницької області від 26.05.2006р. у даній справі слід змінити, а саме:

-          податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0002232310/0 від 31.08.2005р., №0002232310/1 від 03.11.2005р., №0002232310/2 від 31.01.2006р., №0002232310/3 від 14.04.2006р. визнати протиправними та скасувати в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 116127102,00грн. (116158210 – 31108,0), у тому числі основний платіж 61113930,00грн. (61135200 – 21270грн.), та штрафної (фінансової) санкції – 55013172,00грн. (55023010 – 9838грн.) по кожному податковому повідомленню-рішенню;

-          податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0003082310/1 від 03.11.2005р., №0003082310/2 від 31.01.2006р. та №0003082310/3 від 14.04.2006р. визнати протиправними та скасувати в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 476,0грн. штрафних (фінансових) санкцій по кожному податковому повідомленню-рішенню;

-          податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0002242310/0 від 31.08.2005р., №0002242310/4 від 03.11.2005р., №0002242310/2 від 31.01.2006р., №0002242310/3 від 14.04.2006р. визнати протиправними та скасувати в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 81487235,0грн. (81493236 – 6001грн.), у тому числі основний платіж 40742617,0грн. (40746618,0 – 4001грн.) та штрафні (фінансові) санкції в сумі 40744618,0грн. (40746618,0 – 2000грн.) по кожному податковому повідомленню-рішенню. В решті позову слід відмовити, судові витрати відшкодувати позивачу в сумі 1грн. 70коп. у зв'язку з частковим задоволенням позову.

  Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п.6-7Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці, м.Вінниця задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Вінницької області від 26 травня 2006 року у справі №15/236-06 змінити.

Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №0002232310/0 від 31.08.2005 року, №0002232310/1 від 03.11.2005 року, №0002232310/2 від 31.01.2006 року, №0002232310/3 від 14.04.2006 року в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 116127102,00грн., у тому числі основний платіж 61113930,00грн., штрафної (фінансової) санкції - 55013172,00грн. по кожному податковому повідомленню-рішенню.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №0003082310/1 від 03.11.2005 року, №0003082310/2 від 31.01.2006 року та №0003082310/3 від 14.04.2006 року в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 476,00грн. штрафних (фінансових) санкцій по кожному податковому повідомленню-рішенню.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №0002242310/0 від 31.08.2005 року, №0002242310/1 від 03.11.2005 року, №0002242310/2 від 31.01.2006 року, №0002242310/3 від 14.04.2006 року в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 81487235,00грн., у тому числі основний платіж 40742617,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 40744618,00грн. по кожному податковому повідомленню-рішенню.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "АК Вінницяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130694, 21050, м.Вінниця, вул.Першотравнева, 2) 1грн. 70коп. судових витрат по сплаті судового збору."

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

4. Справу №15/236-06 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий   суддя                                                               

 судді:

Віддруковано 4 прим.:

------------------------------

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - в наряд