ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12.12.2016 Справа № 920/635/16
Господарський суд Сумської області, у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Соп`яненко О.Ю., судді Костенко Л.А., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/635/16
за позовом - Заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області, м. Путивль Сумської області,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНОМІ», м. Київ,
про стягнення 135 888,04 грн.,
за участю представників:
прокурора - Вортоломея М.Ф. за посвідченням № 035621 від 07.09.2015,
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився.
Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві в інтересах держави в особі позивача просив суд: стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 148733,20 грн. неодержаних доходів за користування земельною ділянкою площею 0,5167 га по вул. Червоноармійській (Новоселівській), 131 в м. Путивль без правовстановлюючих документів; стягнути з відповідача на користь Прокуратури Сумської області витрати по сплаті судового збору в сумі 2230,99 грн.
Позивач у листі (факсі) № 1681 від 06.09.2016 року повідомив суду, що підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просить суд розглянути справу без участі представника позивача.
Представник відповідача у письмових запереченнях б/н від 23.08.2016 року (вх. № 7606 від 23.08.2016) зазначає, що відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів за час використання земельної ділянки під забудовою власником будівлі без наявності договору оренди Земельним кодексом України та постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року за № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» не передбачено.
Крім того в судовому засіданні представник відповідача звернув увагу суду на порушення пункту 2 вищезгаданого Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, згідно якого до складу комісій, що визначають розмір збитків, мають включатися представники підприємств, які будуть їх відшкодовувати.
А тому, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позовної заяви відсутні та просить суд в задоволенні позову відмовити.
Крім наведеного, представник відповідача в запереченні зазначив, що відповідач з моменту купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці в м. Путивль по вул. Червоноармійській, 131, до укладення договору оренди та реєстрації відповідного права, сплачував податок на землю, що підтвердив копіями відповідних платіжних доручень на суму 16073,85 грн.
Позивачем 30.08.2016 року надіслані до суду письмові пояснення (факс) на заперечення позивача, в яких останній зазначає, що сплата ТОВ «Суми-Петрол» орендної плати з серпня по листопад 2013 року не впливає на розрахунок збитків, що були завдані відповідачем територіальній громаді м. Путивль, які нараховані позивачем за період з 26.01.2014 року по 27.09.2015 рік, а тому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Прокурор у справі подав суду заяву № 82-1933-16 від 31.08.2016 про зменшення позовних вимог, в якій у зв'язку зі сплатою відповідачем земельного податку в період з 26.01.2014 по 27.09.2015 в сумі 11588,69 грн., просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 137144,51 грн. неодержаних доходів за користування земельною ділянкою площею 0,5167 га по вул. Червоноармійській (Новоселівській), 131 в м. Путивль без правовстановлюючих документів; стягнути з відповідача на користь Прокуратури Сумської області витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до письмового пояснення № 82-1933-16 від 31.08.2016 прокурор підтримує заявлені ним позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Позивач 06.09.2016 року надіслав суду заяву № 1684, в якій підтримує в повному обсязі заявлені прокурором позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (тобто у сумі 137144,51 грн.) і просить суд розглядати справу без участі його представника.
Прокурор 05.10.2016 року подав до суду заяву від 03.10.2016 року № 82-1933-16 про уточнення (зменшення) позовних вимог у зв'язку з проведенням додаткових розрахунків фактично сплачених відповідачем сум податку на землю у період з січня 2014 року по вересень 2015 року.
За розрахунком прокурора (а.с. 169) у вищезгаданий період відповідач сплатив земельний податок у загальній сумі 12845,16 грн., а тому від суми розрахованих збитків за період використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів (148733,20 грн.) слід відняти суму сплаченого у той період відповідачем земельного податку (12845,16 грн.). Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 123888,04 грн. збитків (148733,20-12845,16).
З огляду на викладене, прокурор у своїй заяві про зменшення позовних вимог від 03.10.2016 року № 82-1933-16 просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 135888,04 грн. збитків.
Позивач у своєму листі (заяві) від 17.10.2016 року за № 1899 підтримує уточнені (зменшені) позовні вимоги прокурора, тобто позовні вимоги в сумі 135888,04 грн., і просить розгляд справи провести без участі його представника.
Відповідач свого представника в засідання суду 12.12.2016 року не направив.
12.12.2016 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (електронна пошта) б/н від 11.12.2016 року (вх. № 11272 від 12.12.2016), в якій останній просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з його лікарняним.
Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На підтвердження обставин, викладених представником відповідача у зазначеному клопотанні щодо відкладення розгляду даної справи, останнім не надано до суду жодного належного доказу, який би свідчив про факт перебування представника відповідача на лікарняному, а також доказів неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника відповідача згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини 2 статті 2 та частини 2 статті 29 Господарського процесуального Кодексу України в редакції Закону України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного, врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безгосподарське використання землі, безпосередньо належить до інтересів держави.
Відповідно до статей 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
ОСОБА_1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.
Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.
Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади Путивльської міської ради.
Завданою відповідачем шкодою у вигляді недоотриманої плати за користування земельною ділянкою, порушуються інтереси держави в особі Путивльської міської ради Сумської області в частині ненадходження коштів до бюджету, що свідчить про порушення інтересів держави та наявність підстав, передбачених частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором у цій справі інтересів держави.
Прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 137144,51 грн. у формі упущеної вигоди за періоди з 26.01.2014 по 10.06.2015 та з 11.06.2015 по 27.09.2015, завдані через неоформлення відповідачем, як новим власником будівель та споруд, свого права користування земельною ділянкою по вул. Червоноармійській, 131 в м. Путивль Сумської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без належним чином оформлених правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна. Вказані обставини слугували підставою для нарахування збитків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», які підлягають стягненню в судовому порядку через відмову відповідача добровільно їх відшкодувати.
На підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2013 року (далі - договір), укладеного з ТОВ «СУМИ-ПЕТРОЛ», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 2634, відповідач набув у власність нерухоме майно автозаправочної станції, яке знаходиться за адресою: Сумська область, Путивльський район, м. Путивль, вул. Червоноармійська, 131, загальною площею 72,9 кв.м.
ОСОБА_1 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.12.2013 року, земельна ділянка належить на праві власності Путивльській міській раді Путивльського району Сумської області (позивачеві у справі), має площу 0,5167 га, розташована за адресою: Сумська область, Путивльський район, м. Путивль, вул. Червоноармійська, 131, кадастровий номер № 59253810100:02:014:0055, цільове призначення 03.07 «Для будівництва і обслуговування будівель торгівлі», використання земельної ділянки «під розміщеною автозаправочною станцією».
Після укладення вищезазначеного договору відповідач 19.12.2013 року звернувся до позивача із заявою про надання дозволу на передачу в оренду земельної ділянки площею 0,5167 га по вул. Червоноармійська, 131 в м. Путивль, на якій розташовані нежитлові приміщення, що перебувають у його власності.
За результатом розгляду заяви відповідача позивачем 26.12.2013 року прийнято рішення про надання в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 131, кадастровий номер № 59253810100:02:014:0055, для обслуговування АЗС.
Відповідно до пункту 3.1 зазначеного рішення, відповідач мав у місячний термін з дня прийняття рішення укласти з позивачем договір оренди на вказану земельну ділянку, а відповідно до пункту 3.2 рішення відповідач мав провести реєстрацію договору оренди в реєстраційній службі Путивльського районного управління юстиції.
Таким чином, саме на відповідача покладено обов'язок по здійсненню певних дій для укладення договору оренди, а саме: укласти договір оренди та провести його реєстрацію.
Протягом передбаченого у вищезазначеному рішенні позивача місячного терміну відповідачем дій щодо укладення з позивачем договору оренди вищезгаданої земельної ділянки не здійснено, а відтак відповідач неправомірно користується земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Путивль, вул. Червоноармійська, 131, кадастровий номер № 59253810100:02:014:0055, без правовстановлюючих документів, завдаючи позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди.
З метою врегулювання питання щодо сплати завданих збитків позивачем направлялися відповідачеві претензії № 705 від 12.05.2015 та № 1071 від 07.07.2015 з обгрунтуванням збитків, які завдані безоплатним використанням земельної ділянки, вимогою про їх сплату та укладення договору оренди землі, які залишені відповідачем без задоволення. У своїй відповіді від 20.07.2015 на лист Путивльської міської ради від 07.07.2015, відповідач повідомив про складення і підписання ним 11.06.2015 договору оренди земельної ділянки та відправлення його поштою на адресу Путивльської міської ради з пропозицією укладення.
Отриманий Путивльською міською радою договір оренди землі від 11.06.2015 було підписано міським головою. ОСОБА_1 витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, відповідачем лише 28.09.2015 проведено реєстрацію вказаного договору оренди землі в реєстраційній службі Путивльського районного управління юстиції.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
ОСОБА_1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» земля, як природний ресурс загальнодержавного значення, - підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Відповідно до вимог статті 206, частини другої статті 120 Земельного Кодексу України - використання землі в Україні є платним. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.
Загальні підстави позадоговірної відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Відповідно до частини п'ятої статті 120 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на час придбання відповідачем у власність згаданого нерухомого майна, передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
В пункті 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 за № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин роз'яснено, що у застосуванні положень статей 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.
До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.
До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.
Статтею 377 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на час придбання відповідачем у власність згаданого нерухомого майна передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду , переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення, у розмірах встановлених договором.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
За приписами статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Водночас, відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
ОСОБА_1 статті 157 цього ж Кодексу, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 3.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 за № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статі 22 Цивільного кодексу України та частини другої статі 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.
Таким чином, виходячи з положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, з урахуванням пункту 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у відповідача, як нового власника нерухомого майна, з моменту його придбання, тобто з 25.07.2013 виник обов'язок оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій воно розташоване.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 10.12.2014 у справі № 920/2007/13.
ОСОБА_1 з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 125 зазначеного Кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
В даному випадку відповідач придбав нерухоме майно за договором 25.07.2013, однак протягом тривалого часу не вживав належних заходів, спрямованих на оформлення у встановленому порядку свого права користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане майно. Лише після неодноразових звернень позивача до відповідача з вимогою укласти відповідний договір оренди, останнім було підписано договір оренди земельної ділянки 11.06.2015 року та 28.09.2015 року проведено його реєстрацію, що призвело до неправомірного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом періодів з 26.01.2014 року по 10.06.2015 року та з 11.06.2015 року по 27.09.2015 року.
Пунктом 3.7 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року за № 284 (далі - Порядок).
У відповідності до Порядку, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (пункт 1 Порядку). Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (пункт 2 Порядку). Відшкодуванню підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (абзац 7 пункту 3 Порядку).
В силу пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.
Розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації від 23.11.2015 за № 416-ОД, було створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам та затверджено Положення про комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Для визначення розміру збитків завданих відповідачем використанням земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів, та порядку їх відшкодування, 17.03.2016 позивач звернувся до комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам з наданням проведених Виконкомом Путивльської міської ради розрахунків збитків місцевому бюджету за період з 26.01.2014 по 10.06.2015 на суму 118995,40 грн. та з 11.06.2015 по 27.09.2015 на суму 29737,80 грн., всього на загальну суму 148733,20 грн.
За результатами роботи комісії складено акт №1 від 26.04.2016 та встановлено, що відповідач 608 днів без оформлення правовстановлюючих документів та внесення плати за користування землею використовував земельну ділянку площею 0,5167 по вул. Новоселівській, 131 (стара назва Червоноармійська), у м. Путивль, чим завдав власнику земельної ділянки - Путивльській міській раді (позивачеві) збитків в розмірі 148733,20 грн.
Зазначений акт 28.04.2016 року затверджено головою Путивльської районної державної адміністрації та заступником голови комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, Відповідачу було направлене повідомлення від 29.04.2016 з долученням акту комісії та вимогою розглянути та вирішити питання щодо відшкодування вказаних в акті збитків. Відповідь на вказане повідомлення від відповідача не надходила.
Таким чином, в діях відповідача вбачається умисне зволікання з укладенням договору оренди земельної ділянки по вул. Червоноармійській, 131 у м. Путивль, на якій розташоване нежитлове приміщення, що перебуває у його власності, що свідчить про наявність його вини у неправомірному користуванні земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом періоду з 26.01.2014 по 27.09.2015, у зв'язку з чим позивачеві завдано збитків у виді недоотриманої орендної плати.
За таких обставин у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення з нього збитків у вищезазначених розмірах.
Посилання відповідача як на підставу для відмови у позові на порушення процедури складання акту та не включення до складу комісії представника відповідача судом відхиляються як безпідставні, оскільки у встановленому законом порядку акт визначення розміру збитків з вказаних підстав відповідачем не оскаржувався. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10.12.2014 року у справі № 920/2007/13.
ОСОБА_1 протоколу № 4 засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних власником землі та землекористувачам від 26.04.2016 року (а.с. 50), про час і дату засідання комісії керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНОМІ» повідомлялося письмово, з документальним підтвердженням отримання повідомлення. Також в листі були надані копії розрахунків збитків по роках, але ніхто з представників ТОВ «ЮНОМІ» не з'явився 26.04.2016 року, як і на попереднє засідання. Натомість надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНОМІ» з проханням відкласти розгляд клопотання Путивльської міської ради на інший день.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував того, що представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНОМІ» двічі запрошували на засідання комісії, але представник щоразу повідомляв комісії про неможливість прийняти участь у засіданні комісії та дійсно просив відкласти розгляд клопотання позивача щодо визначення розміру збитків та їх відшкодування, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНОМІ» приймав участь саме у ті дні в судових засіданнях.
ОСОБА_1 розрахунку суду суми сплаченого відповідачем у період з 26.01.2014 року по 27.09.2015 року земельного податку ( за 628 днів), загальна сума сплаченого відповідачем земельного податку за ті 628 днів складає 12463,94 грн. (за період з 26.01.2014 року по 31.12.2014 року - 6253,61 грн.; за період з 01.01.2015 року по 27.09.2015 року - 6210,33 грн.).
Таким чином, виходячи з загальної суми орендної плати, яка мала бути сплачена відповідачем за вищезгаданий період, яка складає 148733,20 грн., враховуючи фактично сплачений відповідачем за той же період користування землею земельний податок у згаданій сумі 12463,94 грн., розмір заподіяних відповідачем позивачеві збитків складає 136269,26 грн.
Однак, оскільки прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача суму збитків у розмірі 135888,04 грн. і позовні вимоги прокурора у цій сумі підтримані позивачем, то позов підлягає задоволенню повністю у заявленому прокурором та підтриманому позивачем розмірі, тобто у сумі 135888,04 грн.
ОСОБА_1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по судовому збору покладаються на відповідача.
Тому, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНОМІ» (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, буд. 28, ідентифікаційний код 38546936) на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області (41500, м. Путивль, вул. Князя Володимира, 50, ідентифікаційний код 37235451; місцевий бюджет м. Путивль, код доходів 18010600, код одержувача 37235451, банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області, р/р 33212812700279, МФО 837013) збитки у сумі 135888,04 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНОМІ» (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, буд. 28, ідентифікаційний код 38546936) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 33; код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 2038,32 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.12.2016.
Головуючий суддя П.І. Левченко
Суддя О.Ю. Соп`яненко
Суддя Л.А. Костенко
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2016 |
Оприлюднено | 21.12.2016 |
Номер документу | 63480602 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Левченко Павло Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні