Постанова

від 16.12.2016 по справі 815/5089/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5089/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства В«Полімер - ТрейдВ» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № 500060702/2016/000110/2 від 23.08.2016 року та картку відмови № 500060702/2016/00203 від 23.08.2016 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що декларант подав документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, як і підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, претензій до достовірності і об'єктивності наданих декларантом документів у відповідача не було, тому відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу. Також представник позивача зазначив, що митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України.

Разом з тим, представник позивача вказав, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин, представник позивача вважає, що Одеська митниця безпідставно здійснила перерахунок митної вартості товарів то не надала жодних належних та допустимих доказів того, що подані ПП «Полімер-Трейд» основні документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог КАС України, надав до суду заяву про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження без участі представника позивача.

Представник відповідача, Одеської митниці Державної фіскальної служби, заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях, проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України.

Також зазначив, що під час митного контролю товарів за митною декларацією № 500060702/2016/011270 від 23.08.2016 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу ПП «Полімет-Трейд» та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 500060702/2016/011270 від 23.08.2016 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За таких обставин, та з урахуванням листа від 23.08.2016 № 65, яким декларант повідомив про неможливість надання витребуваних відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, то, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, були підстави для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також представник відповідача зазначив, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: товар №1 (митна декларація від 10.06.2016 №508050001/2016/002308), тому митну вартість визнано на рівні - 3,17 дол. США за 1 кг ваги нетто.

Разом з тим, представник відповідача вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000110/2 від 23.08.2016 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням митної декларації від 10.06.2016 № 508050001/2016/002308.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.

Судом встановлено, судом встановлено, що 23.08.2016 р. декларантом позивача ТОВ В«ОСОБА_1 ЕйдженсіВ» була подана до митного оформлення митна декларація № 500060702/2016/011270 від 23.08.2016 р. із додатками: коносамент EURFL16705371ODS від 16.07.2016 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару № 2328 від 06.07.2016 р.; рахунок-фактура (інвойс) № 20162906 від 10.06.2016 р.; пакувальний лист б/н від 10.06.2016 р.; навантажувальний документ № 2399 від 19.08.2016 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 10.06.2016 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СН 10-06-16 від 10.06.2016 р.; договір про надання послуг митного брокера № 7450 від 28.04.2016 р.; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2761 від 16.07.2016 р.; сертифікат про походження товару № 15С4403А1328/001561Х від 10.06.2016 р.; сертифікат якості від 10.06.2016 року; копія митної декларації країни відправлення № 223120160818879062 від 02.07.2016 р.

23 серпня 2016 р. декларантом отримано повідомлення від митного органу щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, у зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 щодо можливого заниження митної вартості. В якості підстави зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності: відповідно інвойсу від 10.06.2016 р. № 20162906 поставка товару здійснюється на умовах СРТ Odessa, проте в документах відсутні відомості щодо страхування товару; у платіжному документі від 06.07.2016 р. № 2328 відсутнє посилання на комерційний інвойс відповідно до якого здійснюється поставка даного товару, що унеможливлює прив'язання наданого платіжного документа до дано партії товару; в рахунку-фактурі від 10.06.2016 р. № 20162906 зазначено умову сплати - 100% авансовий платіж, однак до митного оформлення надано платіжний документ (2793,03 дол. США), який перевищує суму, вказану в рахунку-фактурі від 10.06.2016 р. № 20162906 (1115,48 дол. США). (а.с. 38)

Листом від 23.08.2016 р. № 65 ПП В«Полімер-ТрейдВ» повідомило митний орган про те, що додаткових документів надано не буде, та просило завершити митне оформлення(а.с. 39).

За результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № 500060702/2016/00203 від 23.08.2016 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 23.08.2016 р. № 500060702/2016/000110/2, відповідно до якого аналізом ПІК В«ІнспекторВ» та ЄЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (МД від 10.06.2016 р. № 50805001/2016/002308), тому митну вартість визначено на рівні 3,17 дол. США/кг нетто.

В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі врегульовано нормами Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-УІ.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій рро вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 ст. 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, І визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості І товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання І відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) ; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою І декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності І обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Так, суд вважає, що посилання митного органу на наявну в нього інформацію про вартість товару, яка відрізняється від задекларованої митної вартості, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом її визначення.

Також доводи митного органу щодо ненадання декларантом відомостей про страхування товару є безпідставними з огляду на те, що умовами поставки CPT Інкотермс 2010 (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) не передбачено обов'язку покупця здійснювати страхування товару. Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

10 червня 2016 року між позивачем та компанією Haining Longtime Industry Co. Ltd, Китай було укладено контракт № СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. про поставку плівки гарячого тиснення/плівки ПВХ на загальну суму 40000 дол. США за асортиментом та кількістю, які обумовлюються у додатках до контракту. Умовами поставки визначено СРТ Одеса, України (Інкотермс 2010). Продавець зобов'язаний відвантажити товар після зарахування на банківський рахунок 100% вартості обумовленої партії товару (п.3.6). Порядок оплати визначений п.4.2 контракту та передбачає: покупець направляє заявку продавцю по факсу або електронною поштою; після отримання заявки продавець виставляє покупцю рахунок-фактуру/інвойс, відповідно до якого покупець оплачує 100% передоплати від вартості товару; після отримання передоплати продавець здійснює відвантаження товару згідно п.3.6. (а.с. 13-21).

Згідно додаткової угоди № 2 до контракту № СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. сторони домовились про поставку товару на суму 1115,48 грн. (47 рулонів (12394,20 кв.м.)), що також відображено у комерційному інвойсі № 20162906 від 10.06.2016 р., пакувальному листі (47 рулонів; 320 кг - вага нетто, 420 кг - вага брутто), коносаменті (а.с. 22-33).

У платіжному дорученні від 06.07.2016 р. № 2328 на суму 2793,03 дол. США в п.70 зазначено: передоплата за контрактом СН 10-06-14 від 10.06.2016 р. (а.с. 37).

Відповідно до експортної декларації країни відправлення вказано ціну за товар на рівні 2,93 дол.США/кг на загальну суму 115,48 дол. США (а.с. 36).

Разом з тим, згідно проформи-інвойс № 20160600 до контракту СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. сторони погодили поставку на суму 2793,03 дол. США (31033,60 кв.м. плівки вартістю 0,09 дол.США/кв.м.).

Відповідно до листа ПП В«Полімер-ТрейдВ» від 22.07.2016 р. № 49/1 до директора Haining Longtime Industry Co., LTD, кошти в розмірі 2793,03 дол. США були перераховані на виконання контракту СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. та проформи-інвойс № 20160600 від 25.05.2016 р., проте 22.07.2016 р. за МД № 500060702/2016/009465 від 22.07.2016 р. товар було отримано на суму 921,72 дол.США, у зв'язку із чим позивач просив допоставити товар на суму 1871,31 дол. США. (а.с. 183-184)

Відповідно до листа ПП В«Полімер-ТрейдВ» від 25.08.2016 р. № 56/1 до директора Haining Longtime Industry Co., LTD, кошти в розмірі 2793,03 дол. США були перераховані на виконання контракту СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. та проформи-інвойс № 20160600 від 25.05.2016 р., проте 22.07.2016 р. за МД № 500060702/2016/009465 від 22.07.2016 р. товар було отримано на суму 921,72 дол.США та 24.08.2016 року за МД № 500060702/2016/0011319 від 24.08.2016 р. товар було отримано на суму 1115,48 дол.США, у зв'язку із чим позивач просив допоставити товар на суму 755,83 дол. США і 83 центи. (а.с. 185-186).

Таким чином, товар був поставлений декількома партіями на суму передплати, що не було взято митним органом до уваги.

Також відповідачем безпідставно покладено обов'язок на декларанта надати докази страхування товарів, не зважаючи на відсутність такого обов'язку за правилами СРТ.

Разом з тим, митним органом безпідставно зазначено і про відсутність у банківському документі призначення платежу, оскільки в п.70 платіжного доручення № 2328 від 06.07.2016 р. є посилання на контракт СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. із позначкою В«передоплатаВ» .

На підставі викладеного суд вважає необгрунтованими посилання митного органу на те, що розбіжності в сумі переказу, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) та платіжному дорученні свідчать про неавтентичність документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості, які виключали можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно ч.1 ст.54 МК України.

При цьому з урахуванням того, що згідно проформи-інвойс № 20160600 до контракту СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. Сторонами узгоджено суму поставки в розмірі 2793,03 дол. США та проведення її повної передоплати, також не заслуговують на увагу посилання відповідача на перевищення суми в платіжному дорученні (2793,03 дол. США) над вказаною в інвойсі від 10.06.2016 р. № 20162906 (115,48 дол. США), яка стосується часткового постачання товару за контрактом.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі N 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі N 21-342а13 Верховний Суд України зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі -ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах від 30.01.2014 р. у справі N К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі N К/800/28635/13, в яких Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Фактично митний орган залишив поза увагою документи надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Верховний Суд України в постанові від 31.03.2015 р. по справі № 21-127а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України 2012 року підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі N 21-354а13.

У постанові від 01.10.2013 р. у справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

В разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

В даному випадку митним органом використано МД № 508050001/2016/002308 від 10.06.2016 р., за якою ТОВ «Полімер-Трейд» здійснено митну процедуру товару, отриманого від «Jiashan industry park, Yuanhua Town,Haining, Zhejiang China», що не відповідає вищевказаним нормативним приписам Митного кодексу України.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Оскільки у ході судового розгляду встановлено невідповідність оспорюваного позивачем рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000110/2 від 23.08.2016 року критеріям, зазначеним у ч.3 ст.2 КАС України, а відповідачем правомірність цього рішення не доведена, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо визнання його протиправним та скасування.

Зважаючи на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00203 від 23.08.2016 року видана у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000110/2 від 23.08.2016 року, яке є протиправним, суд вважає наявними підстави для визнання її протиправною та скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачу з державного бюджету здійснені ним судові витрати у сумі 2 756,00 грн.

Згідно положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ПП «Полімер-Трейд» є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, ч. 6 ст. 128, 159 - 163, 254 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000110/2 від 23.08.2016 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060702/2016/00203 від 23.08.2016 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства (код ЄДРПОУ 34907120) судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Суддя О.А. Левчук