Ухвала

від 14.12.2016 по справі 206/1491/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

14 грудня 201 6 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоДьоміної О.О., суддів:Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Ситнік О.М Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Восток», про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів; за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Восток», ОСОБА_7, про стягнення коштів; за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Восток», ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ОСОБА_12, про визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_13, на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_14 звернулася до суду з указаним позовом у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати недійсним правочин - біржову угоду № 104908 від 15 червня 2010 року, укладену між ОСОБА_6 в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_7, щодо реалізації автомобіля Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску. Застосувати наслідки недійсності біржової угоди № 104908 від 15 червня 2010 року - стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 вартість автомобіля Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску в розмірі 422 955 грн.

Посилаючись на те, що 24 липня 2007 року автомобіль Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску на підставі довідки-рахунку ЄГП 701716 від 24 липня 2007 року ТОВ «ГІУС» ВРЕР № 2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєстровано за ОСОБА_6, що підтверджується письмовими відповідями УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 14/9815 від 17 вересня 2012 року та № 14/2/5859 від 13 грудня 2013 року. 19 березня 2010 року позивач надала ОСОБА_8 довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріальною округу ОСОБА_15 та зареєстрована в реєстрі за № 812, якою уповноважила свого довірителя продати вказаний автомобіль за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті доларів США не менше 27 500 доларів США. Вказаною довіреністю позивач уповноважила свого довірителя представляти її інтереси у будь-яких організаціях, щодо зняття з обліку, підписання цивільно-правових договорів, продажу, одержання грошових сум від реалізації її автомобіля. Проте, ОСОБА_8 не інформував позивача про хід виконання зобов'язань. Реалізував автомобіль по заниженій ціні в розмірі 19 500 доларів США, одержані грошові кошти позивачу не передав, про це ОСОБА_6 дізналась тільки з письмового повідомлення банку № 04/1682 від 03 жовтня 2012 року.

ОСОБА_9 та ОСОБА_6 звернулись з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Восток» (далі в€’ ПАТ «Банк «Восток»), ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ОСОБА_12 про визнання припиненими правовідносин поруки, просили визнати припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним між ОСОБА_12 та ОСОБА_8, за яким останній поручився за зобов'язанням ОСОБА_6 перед ЗАТ «Агробанк» за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24 липня 2007 року.

ОСОБА_8 за зустрічним позовом до ОСОБА_6 ОСОБА_9, треті особи: ПАТ «Банк «Восток», ОСОБА_7, про стягнення коштів просив суд стягнути солідарно з: ОСОБА_6, ОСОБА_9 на свою користь заборгованість за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року, в сумі 362 587 грн 87 коп..

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_9 та ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано припиненими договір поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24 липня 2007 року між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_9, за яким ОСОБА_9 поручилася за зобов'язанням ОСОБА_6 перед ЗАТ «Агробанк» за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24 липня 2007 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 71 949 грн 15 коп., У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_13, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ «Про судоустрій статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним нормам процесуального права.

Судами встановлено, що 24 липня 2007 року між ЗАТ «Агробанк», правонаступником якого було ВАТ «Хоум КредитБанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Восток» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 10.840.07.33, відповідно до якого остання отримала грошові кошти у розмірі 30 800 доларів США, зі сплатою 15,5% річних, із закінченням терміну дії по 23 липня 2012 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 24 липня 2007 року було укладено договір поруки № 10.840.07.33.1п, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_9 зобов'язується перед банком відповідати за виконання ОСОБА_6 усіх її зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір застави№10.840.07.33.1, відповідно до умов якого позивачка передала в заставу банку автомобіль марки Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску.

19 березня 2010 року ОСОБА_6 була видана довіреність ОСОБА_8., яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15, якою вона уповноважувала його продати вищевказаний автомобіль за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті долар США не менше 27 500 доларів США. Відповідно до довіреністі ОСОБА_8 мав право, зокрема, укладати та підписувати від імені ОСОБА_6 договори цивільно-правового характеру, щодо розпорядження та користування автомобілем, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови.

З листа ПАТ «Банк «Восток» від 03 жовтня 2012 року вбачається, що протоколом засідання Правління банку №32/2 від 24 березня 2010 року вирішено продати вказаний автомобіль за ціною, що на дату продажу складе еквівалент не менш ніж 19 500 доларів США, за умови спрямування отриманих від продажу автомобіля коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з довідки УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17 вересня 2012 року, 24 березня 2010 року автомобіль Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску було знято для реалізації по дорученню від власника - ОСОБА_17 15 липня 2010 року автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_7, на підставі біржової угоди від 15 червня 2010 року № 104908. На цей час даний транспортний засіб змінив вже двох власників та за реєстровано на території Донецької області.

26 вересня 2011 року між банком та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги № 7, відповідно до п.п. 2.1.1, 1.2.та додатку № 1, банк відступив на користь нового кредитора право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року, укладеним з ОСОБА_6, в сумі 71 949 грн 15 коп.

Згідно наданої ПАТ «Банк «Восток» відповіді від 03 жовтня 2012 року, ОСОБА_6 було повідомлено про погашення заборгованості за рахунок коштів, одержаних від продажу автомобіля, а також, що новому кредитору ТОВ «Кредекс Фінанс», було відступлено право вимоги на загальну суму 71 949 грн 15 коп., станом на 26 вересня 2011 року, яка складається із заборгованості: за кредитом - 6256,57 доларів США, що еквівалентно 49 887 грн 38 коп. та відсотками - 2 766,85 доларів США, що в еквіваленті 22 061 грн 75 коп. Також зазначено, що у зв'язку з добровільною реалізацією автомобіля банк не використовував своє право щодо нарахування та стягнення неустойки в формі пені, а також, що після відступлення права вимоги заборгованість у банку не обліковується.

18 грудня 2013 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ОСОБА_16 укладено договір № 948 відступлення права вимоги, згідно якого новому кредитору було передано право вимоги за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24 липня 2007 року та договором поруки №10.840.07.33.1п від 24 липня 2007 року.

26 грудня 2013 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_12 було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року та договором поруки №10.840.07.33.1п від 24 липня 2007 року.

29 січня 2015 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 укладено договір поруки №10.840.07.33/П, за яким поручитель зобов'язався відповідати за ОСОБА_6

У березні 2015 року ОСОБА_12 направлено на адресу ОСОБА_8 вимогу про сплату заборгованості в розмірі 362 587 грн 87 коп.

Відповідно до копій квитанцій №/126616 від 15 квітня 2015 року на суму 143 000 грн, №/139950 від 16 квітня 2015 року на суму 139 000 грн, №/153711 від 17 квітня 2015 року на суму 80 587 грн 87 коп., ОСОБА_8 перерахував ОСОБА_12 заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором, виконавши при цьому вимоги договору поруки від 29 січня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні первісного договору відступлення банком на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» права вимоги заборгованості за кредитним договором, де боржником є позивачка, станом на 26 вересня 2011 року, її розмір був банком визначений в сумі 71 949 грн 15 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу».

Усупереч положенням ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» та умовам договору застави боржник відчужив майно, яке перебувало в заставі банку й обтяження якого на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, не повідомивши про це заставодержателя та не отримавши його згоди.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не звернули уваги на вищезазначені положення Закону та вирішили даний спір не з'ясувавши основного питання у справі, чи була згода заставодержателя на відчуження предмета застави.

Без з'ясування цього питання висновок судів про відмову у позові є передчасним.

Отже, оскільки неповнота з 'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_13, задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна Судді: А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.М. Ситнік О.В. Ступак