Ухвала

від 01.08.2017 по справі 206/1491/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4044/17 Справа № 206/1491/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Заченко С.В. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Городничої В.С.

за участі секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство Банк Восток про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи Публічне акціонерне товариство Банк Восток , ОСОБА_3 про стягнення коштів, за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Банк Восток , ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , ОСОБА_7 про визнання припинення правовідносин поруки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ПАТ Банк Восток про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду, ОСОБА_2 посилалася на те, що 24 липня 2007 року автомобіль Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску на підставі довідки-рахунку ЄГП 701716 від 24 липня 2007 року ТОВ ГІУС ВРЕР № 2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується письмовими відповідями УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 14/9815 від 17 вересня 2012 року та № 14/2/5859 від 13 грудня 2013 року. 19 березня 2010 року вона надала ОСОБА_4 довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріальною округу ОСОБА_8 та зареєстрована в реєстрі за № 812, якою уповноважила продати вказаний автомобіль за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті доларів США не менше 27 500 доларів США. Даною довіреністю вона також уповноважила представляти її інтереси у будь-яких організаціях, щодо зняття з обліку, підписання цивільно-правових договорів, продажу, одержання грошових сум від реалізації її автомобіля. Проте, ОСОБА_4 не інформував її про хід виконання зобов'язань. Реалізував автомобіль по заниженій ціні в розмірі 19 500 доларів США, одержані грошові кошти їй не передав, про це вона дізналась тільки з письмового повідомлення банку №04/1682 від 03 жовтня 2012 року. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 просила визнати недійсним правочин - біржову угоду №104908 від 15 червня 2010 року, укладену між ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, щодо реалізації автомобіля Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску. Застосувати наслідки недійсності біржової угоди №104908 від 15 червня 2010 року - стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на її користь вартість автомобіля Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, в розмірі 422 955 грн.

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: ПАТ Банк Восток , ОСОБА_3, в якому просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року, в сумі 362 587 грн. 87 коп.

У серпні 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до ПАТ Банк Восток , ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, ТОВ Кредекс Фінанс , ОСОБА_7, в якому просили визнати припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24 липня 2007 року між ЗАТ Агробанк та ОСОБА_5, та за договором поруки від 29 січня 2015 року № 10.840.07.33/П2 укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, за яким останній поручився за зобов'язанням ОСОБА_2 перед ЗАТ Агробанк за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано припиненими правовідносини поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24 липня 2007 року між ЗАТ Агробанк та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_5 поручилася за зобов'язанням ОСОБА_2 перед ЗАТ Агробанк за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24 липня 2007 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 71949,15 грн., та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 719,45 грн., а загалом 72668 грн. 60 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат (т.2 а.с.105-109).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року було залишено без змін (т.2 а.с.175-178).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2. а.с.223-225).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано припиненими правовідносини поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24 липня 2007 року між ЗАТ Агробанк та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_5 поручилася за зобов'язанням ОСОБА_2 перед ЗАТ Агробанк за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24 липня 2007 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 71949,15 грн., та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 719,45 грн., а загалом 72668 грн. 60 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат (т.3 а.с.43-45).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду від 05 квітня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним правочину - біржової угоди, застосування наслідків недійсності правочину, визнання правовідносин поруки між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 припиненими, та в частині задоволення позову про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В іншій частин рішення суду від 05 квітня 2017 року не оскаржується.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України Про заставу .

Відповідно ч.1,3 ст.205 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або іна заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ч 1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч.1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, 24 липня 2007 року між ЗАТ Агробанк , правонаступником якого був ВАТ Хоум КредитБанк , правонаступником якого є ПАТ Банк Восток , та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №10.840.07.33, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 30 800 доларів США, зі сплатою 15,5% річних, із закінченням терміну дії по 23 липня 2012 року (т.1 а.с.86-88).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 24 липня 2007 року було укладено договір поруки №10.840.07.33.1п, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_5 зобов'язується перед банком відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі (т.1 а.с.123).

24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави №10.840.07.33.1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в заставу банку автомобіль марки Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску (т.1 а.с.89,90).

19 березня 2010 року ОСОБА_2 була видана довіреність ОСОБА_4, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та якою вона уповноважувала його продати вищевказаний автомобіль за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті долар США не менше 27 500 доларів США. На виконання даний делегованих повноважень ОСОБА_4 відповідно до довіреності мав право, зокрема, укладати та підписувати від імені ОСОБА_2 договори цивільно-правового характеру, щодо розпорядження та користування автомобілем, визначати на власний розсуд ціну та інші умови (т.1 а.с.4).

З листа ПАТ Банк Восток від 03 жовтня 2012 року вбачається, що протоколом засідання Правління банку №32/2 від 24 березня 2010 року було вирішено продати вказаний автомобіль за ціною, що на дату продажу складе еквівалент не менш ніж 19 500 доларів США, за умови спрямування отриманих від продажу автомобіля коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 (т.1 а.с.9)

Листом №04/26116 від 02 червня 2010 року до всіх підприємств, установ та організацій, голова правління ПАТ Хоум Кредит Банк повідомив, що на підставі та на умовах визначених протоколом засідання правління ВАТ Хоум Кредит Банк №32/2 від 24 березня 2010 року банк надає безумовну та безвідкличну згоду на реалізацію (продаж) автомобілю Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, що належить ОСОБА_2 (т.3 а.с.12).

З довідки УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17 вересня 2012 року, 24 березня 2010 року вбачається, що автомобіль Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску було знято для реалізації по дорученню від власника - ОСОБА_10 15 липня 2010 року автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_3, на підставі біржової угоди від 15 червня 2010 року №104908. На цей час даний транспортний засіб змінив вже двох власників та зареєстровано на території Донецької області (т.1 а.с.6, 8).

Таким чином, надання згоди заставодержателя на відчуження предмету застави підтверджується протоколом засідання Правління банку №32/2 від 24 березня 2010 року, листом №04/26116 від 02 червня 2010 року голови правління банку, прийняттям отриманих від продажу автомобілю коштів в сумі 19500 доларів США та зарахуванням їх в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, відсутністю в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформації про обтяження автомобілю на користь банку на підставі договору застави №10.840.07.33.1. Також, представник банку зазначав, що продаж предмету застави був рішенням банку, яке узгоджувалось з заставодавцем ОСОБА_2, оскільки без згоди банку (заставодержателя), представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_4, не міг би укласти біржову угоду про відчуження предмету застави та вилучити записи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження автомобіля (предмета застави).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_2 була видана довіреність ОСОБА_4, на продаж належного їй автомобіля Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті долар США не менше 27 500 доларів США, тоді як, ОСОБА_4 за біржовою угодою даний автомобіль був відчужений за ціною19500 доларів США.

Однак, сторонами не доведений належними та допустимими доказами факт того, що ОСОБА_4 отримував схвалення від ОСОБА_2 на вчинення правочину за ціною нижчою, ніж та, що зазначена у довіреності.

Отже, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 вийшов за межі повноважень, які йому делегувала ОСОБА_2 згідно довіреності та правочин вчинений ОСОБА_4 з продажу спірного автомобіля не відповідав волевиявленню його власника ОСОБА_2, оскільки був вчинений за ціною нижчою, ніж та, що була обумовлена нею в довіреності.

Відповідачем ОСОБА_4 була подана заява до суду першої інстанції про застосування строків позовної давності (т.1 а.с.113, 114).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що ОСОБА_2 була обізнана і розуміла, що має заборгованість за кредитним договором, автомобіль перебував в заставі, з метою звернення стягнення на автомобіль було вчинено виконавчий напис нотаріуса та відкрито виконавче провадження, автомобіль було вилучено та передано на зберігання банку з метою подальшої реалізації та погашення заборгованості за кредитним договором, вона добровільно надала згоду на реалізацію автомобіля, з метою спрямування отриманих коштів на погашення кредитної заборгованості, тому банк не використав своє право щодо нарахування та стягнення неустойки (пені).

Крім того, ОСОБА_2, як власник майна повинна була знати і мала змогу дізнатися будь-яку інформацію щодо належного їй на той час автомобіля. До того ж, на неї як на власника майна законодавством, окрім прав, покладений ще і обов'язок опікуватись своїм майном.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів, посилаючись на те, що протягом майже п'яти років після укладення біржової угоди №104908 вона не висловила ніяких заперечень щодо продажу свого автомобіля, не пред'явила жодних претензій з цього приводу, та нею було пропущено строки позовної давності і відсутність поважних причини пропуску строку позовної давності, а тому в силу ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Стосовно позовних вимог про визнання правовідносин поруки між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 припиненими та задоволення позову про стягнення грошових коштів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові.

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, 26 вересня 2011 року між банком та ТОВ Кредекс Фінанс було укладено договір відступлення права вимоги №7, відповідно до п.п.2.1.1, 1.2. та додатку №1, банк відступив на користь нового кредитора право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 р., укладеним з ОСОБА_2, в сумі 71949,15 грн.(т.1 а.с.138).

Згідно відповіді ПАТ Банк Восток від 03 жовтня 2012 року, ОСОБА_2 було повідомлено про погашення заборгованості за рахунок коштів, одержаних від продажу автомобіля, а також, що новому кредитору ТОВ Кредекс Фінанс , було відступлено право вимоги на загальну суму 71 949 грн. 15 коп., станом на 26 вересня 2011 року, яка складається із заборгованості: за кредитом - 6256,57 доларів США, що еквівалентно 49 887,38 грн. та відсотками 2 766,85 доларів США, що в еквіваленті 22 061,75 грн. Також зазначено, що після відступлення права вимоги заборгованість у банку не обліковується (т.1 а.с.9).

18 грудня 2013 року між ТОВ Кредекс Фінанс та ОСОБА_11 укладено договір № 948 відступлення права вимоги, згідно якого новому кредитору було передано право вимоги за кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 року, укладеним з позивачкою та договором поруки №10.840.07.33.1п від 24 липня 2007 року(т.1 а.с.140, 141).

26 грудня 2013 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року та договором поруки №10.840.07.33.1п від 24.07.2007 року (т.1 а.с.145, 146).

29 січня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договір поруки №10.840.07.33/П, за яким поручитель зобов'язався відповідати за ОСОБА_2.(т.1 а.с.149).

У березні 2015 року ОСОБА_7 було направлено на адресу ОСОБА_4 вимогу про сплату заборгованості в розмірі 362 587,87 грн.(т.1 а.с.150).

З ксерокопій квитанцій №/126616 від 15 квітня 2015 року на суму 143000 грн.; №/139950 від 16 квітня 2015 року на суму 139 000 грн.; №/153711 від 17 квітня 2015 року на суму 80 587,87 грн. вбачається, що ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_7 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, виконавши при цьому вимоги договору поруки від 29 січня 2015 року (т.1, а.с.152-154).

Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні первісного договору відступлення банком на користь ТОВ Кредекс Фінанс права вимоги заборгованості за кредитним договором, де боржником є ОСОБА_2, станом на 26 вересня 2011 року, її розмір був банком визначений в сумі 71 949 грн. 15 коп. (т.1 а.с.9).

Таким чином, ОСОБА_2 не було виконано в повному обсязі прийняті зобов'язання, відповідно до кредитного договору, та у ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 утворилася заборгованість по сплаті заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам.

Отже, задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 суд дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 71949 грн. 15 коп. та відсутність підстав для визнання припиненою поруки за договором від 29 січня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не було з'ясовано, які правовідносини виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального праває безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та тлумачення норм права.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді