Постанова

від 11.09.2019 по справі 206/1491/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 206/1491/15-ц

провадження № 61-29489 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач, позивач за зустрічним - ОСОБА_2 ;

відповідач, третя особа за об 'єднаним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідач, позивач за об 'єднаним позовом - ОСОБА_4 ,

відповідач, третя особа за первісним та зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство Банк Восток ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , ОСОБА_5

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду

м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року у складі судді Зайченко С. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство Банк Восток (далі ПАТ Банк Восток ), про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві приватної власності належав автомобіль марки Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску. 19 березня 2010 року вона надала ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила його продати належний їй автомобіль за ціною, що на день продажу по курсу НБУ еквівалентна не менше 27 500,00 доларів США, а також представляти її інтереси у будь-яких організаціях, щодо зняття з обліку, підписання цивільно-правових договорів, продажу, одержання грошових сум від реалізації її автомобіля.

ОСОБА_2 про хід виконання її доручення не проінформував. Про те, що він реалізував належний їй автомобіль по заниженій ціні, у розмірі 19 500,00 доларів США їй стало відомо з письмового повідомлення ПАТ Банк Восток від

03 жовтня 2012 року № 04/1682, грошові кошти виручені від продажу зазначеного транспортного засобу відповідач їй не передавав.

Посилаючись на перевищення довіреним наданих йому повноважень щодо реалізації належного їй автомобіля та, що оспорюваний правочин вчинено ОСОБА_2 у власних інтересах, як юрисконсульта ПАТ Банк Восток та в інтересах ПАТ Банк Восток , ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним біржову угоду № 104908 від

15 червня 2010 року, укладену між нею, в особі її представника за довіреністю - ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 щодо реалізації автомобіля Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску; застосувати наслідки недійсності зазначеної угоди, стягнувши солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь вартість автомобіля, що на момент розгляду справи становить 422 955,00 грн.

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , ПАТ Банк Восток , про стягнення заборгованості.

Зазначав, що 24 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Агробанк (далі ЗАТ Агробанк ), правонаступником якого було Відкрите акціонерне товариство Хоум Кредит Банк (далі ВАТ Хоум Кредит Банк ), правонаступником якого є ПАТ Банк Восток , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.840.07.33 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого позичальник отримала грошові кошти у розмірі 30 800,00 доларів США зі сплатою 15,5 процентів річних, на строк до 23 липня 2012 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 24 липня

2007 року між ЗАТ Агробанк , правонаступником якого було ВАТ Хоум Кредит Банк , правонаступником якого є ПАТ Банк Восток , ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 10.840.07.33.1п, за умовами якого ОСОБА_4 зобов`язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов 'язань за кредитним договором, розмір заборгованості станом на 26 вересня 2011 року, складає 71 949,15 грн.

Протягом 2011-2015 року право вимоги за кредитним договором було неодноразово відступлено новим кредиторам, останнім з яких став

ОСОБА_5 .

На виконання договору поруки № 10.840.07.33/П2 від 29 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ним, він у зв`язку з вимогою нового кредитора про погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 362 587,87 грн, сплатив ОСОБА_5 зазначену суму, а тому до нього перейшли усі права кредитора у зобов'язанні, солідарними боржниками за яким є ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просив стягнути солідарно з

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 362 587,87 грн.

У серпні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ПАТ Банк Восток , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс (далі ТОВ Кредекс Фінанс ), ОСОБА_5 , про визнанняприпиненою поруки.

На обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що кредитор (новий кредитор) у шестимісячний строк з дня настання строку виконання основного зобов'язання (23 липня 2012 року) не пред 'явив вимогу до поручителів

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо виконання основного зобов 'язання, а тому, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, їх порука припинилася. Крім того, самостійною підставою припинення поруки

ОСОБА_2 , є виконання ним зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 просили визнати припиненою поруку за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним між

ЗАТ Агробанк та ОСОБА_4 , та за договором поруки № 10.840.07.33.1/П2, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , за якими поручителі поручилися за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором

№ 10.840.07.33 від 24 липня 2007 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки №10.840.07.33.1п, укладеним 24 липня 2007 року між ЗАТ Агробанк та ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_4 поручалася за виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 липня 2007 року №10.840.07.33.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволеночастково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 71 949,15 грн.

Вирішено питання про розподілсудових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено частково, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено .

Позов ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано припиненою поруку ОСОБА_4 за договором поруки №10.840.07.33.1п, укладеним 24 липня 2007 року між ЗАТ Агробанк та ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_4 поручалася за виконання зобов`язання ОСОБА_7 за кредитним договором від 24 липня 2007 року №10.840.07.33.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволеночастково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 71 949,15 грн.

Вирішено питання про розподілсудових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладаючи оспорюваний правочин - біржову угоду № 104908 від 15 червня 2010 року щодо продажу належного на праві власності ОСОБА_1 автомобіля Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску, за ціною 19 500,00 доларів США, ОСОБА_2 перевищив повноваження надані довірителем та не отримав її наступного схвалення на вчинення правочину за ціною нижчою, ніж було обумовлено у виданій йому довіреності, що дає підстави для висновку про визнання цього правочину недійсним. Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 була достовірно обізнана про наявність у неї кредитної заборгованості, з метою погашення якої заставодержателем звернуто стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса та з метою уникнення примусової реалізації майна добровільно надала згоду на реалізацію автомобіля шляхом його продажу на біржі, і після вчинення правочину не висловила заперечень проти ціни продажу автомобіля, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення їй позовної давності, про застосування якої заявив ОСОБА_2 , та сплив якої відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи, що вимогу до поручителя ОСОБА_4 про виконання нею солідарного з боржником зобов`язання за кредитним договором пред`явлено через чотири роки після настання строку виконання основного зобов'язання, суд вважавнаявними підстави для припинення поруки ОСОБА_4 за договором поруки № 10.840.07.33.1п від 24 липня 2007 року, укладеним між ЗАТ Агробанк та ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з неї кредитної заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2007 року №10.840.07.33, укладеним між ЗАТ Агробанк та ОСОБА_1

Вимоги про визнання припиненими правовідносин поруки за договором №10.840.07.33/П2, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , суд вважав такими, що не підлягають задоволенню за відсутності доказів належного виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором.

Оскільки у порядку цесії до нового кредитора переходить право вимоги у тому обсязі, у якому воно раніше належало цедентові, суд вважав, що з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 26 вересня 2011 року, у розмірі 71 949,15 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності, а також позовних вимог

ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання припиненою поруки між

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , та в частині задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, і ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити, визнати недійсним біржову угоду від

15 червня 2010 року №104908, укладену між ОСОБА_1 , в особі

ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 щодо реалізації автомобіля Mercedes-Benz E 200К, кузов НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску; застосувати наслідки недійсності зазначеної угоди, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вартість відчуженого автомобіля у розмірі

422 955,00 грн; відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором; позов ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в частині визнання припиненою поруки за договором від

29 січня 2015 року №10.840.07.33/П2, укладеним між ОСОБА_5 та

ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 поручився за виконання зобов`язанням ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 липня 2007 року №10.840.07.33, задовольнити.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною біржової угоди

№ 104908 від 15 червня 2010 року та застосування наслідків її недійсності, суди попередніх інстанцій не з`ясували дійсного змісту правовідносин сторін, не звернули увагу на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження її звернення до ПАТ Банк Восток щодо отримання згоди на відчуження предмету застави. Судами не з'ясовано чи мав ОСОБА_2 повноваження діяти одночасно в інтересах банку та в інтересах позивача. Висновки судів про сплив позовної давності до вимог про визнання недійсною біржової угоди від 15 червня 2010 року не грунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки про порушення свого права, вона не могла дізнатися раніше ніж отримала про це повідомлення ПАТ Банк Восток від 03 жовтня 2012 року №04/1682. При цьому, відчуження права вимоги за кредитним договором, наслідком чого є заміна сторони у зобов 'язанні, не змінює перебігу позовної давності, а тому суди застосували її безпідставно.

Помилковими є також висновки судів про відсутність підстав для визнання припиненою поруки ОСОБА_2 за договором поруки № 10.840.07.33/П2 від

29 січня 2015 року, укладеним між ним та ОСОБА_5 , оскільки у порушення частини четвертої статті 559 ЦК України кредитор у шестимісячний строк з дня настання терміну виконання зобов`язання (23 липня 2012 року) не пред`явив судової вимоги до ОСОБА_2 .

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив її відхилити, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину з підстав спливу позовної давності, оскільки заявник, розуміючи, що має заборгованість за кредитним договором, з метою її погашення добровільно надала згоду на реалізацію автомобіля, раніше переданого у заставу. Представляючи її інтереси, він виконував волю позивача, вчинення ним правочину з відчуження транспортного засобу було в подальшому схвалено довірителем про, що свідчить неповернення нею покупцю коштів виручених від реалізації транспортного засобу.

На момент виконання ним, як поручителем, зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, вона не заявляла вимог про їх припинення у зв`язку зі спливом позовної давності, вважав обгрунтованими висновки судів про наявність підстав для стягненняз неї заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2007 року №10.840.07.33. у розмірі 71 949,15 грн. Крім того вважав, що позов про стягненнязаборгованості за кредитним договором з

ОСОБА_1 було пред`явлено у межах трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

23 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційногоцивільного суду та розглядаютьсяспочатку за правилами, щодіють після набраннячинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першоїабо апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не можевстановлювати або (та) вважатидоведеними обставини, що не буливстановлені в рішеннічи відкинуті ним, вирішуватипитання про достовірністьабо недостовірність того чиіншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішених вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання припиненою поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п від 24 липня 2007 року, укладеним між

ЗАТ Агробанк та ОСОБА_4 , не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Агробанк (далі ЗАТ Агробанк ), правонаступником якого було Відкрите акціонерне товариство Хоум Кредит Банк (далі ВАТ Хоум Кредит Банк ), правонаступником якого є ПАТ Банк Восток , та

ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10.840.07.33, відповідно до якого позичальник отримала грошові кошти у розмірі 30 800,00 доларів США зі сплатою 15,5 процентів річних, на строк до 23 липня 2012 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 24 липня

2007 року між ЗАТ Агробанк , правонаступником якого було ВАТ Хоум Кредит Банк , правонаступником якого є ПАТ Банк Восток , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 10.840.07.33.1п, за умовами якого ОСОБА_4 зобов`язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.

24 липня 2007 року між ЗАТ Агробанк , правонаступником якого було

ВАТ Хоум Кредит Банк , правонаступником якого є ПАТ Банк Восток та ОСОБА_1 укладено договір застави №10.840.07.33.1, відповідно до якого позивачка передала в заставу належний їй на праві власності автомобіль Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску.

19 березня 2010 року ОСОБА_1 видала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричко Ю. О., якою уповноважила ОСОБА_2 продати автомобіль марки Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску, за ціною, що на день продажу відповідно до курсу НБУ еквівалентна не менше 27 500,00 доларів США. Також ОСОБА_2 було надано повноваження укладати та підписувати від імені ОСОБА_1 договори цивільно-правового характеру, щодо розпорядження та користування автомобілем, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови.

З повідомлення ПАТ Банк Восток від 03 жовтня 2012 року вбачається, що рішенням правлінням банку №32/2 від 24 березня 2010 року вирішено продати переданий ОСОБА_1 в заставу автомобіль за ціною, що на дату продажу еквівалентна не менше 19 500,00 доларів США, за умови спрямування отриманих від продажу автомобіля коштів на погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно довідки УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17 вересня 2012 року, 24 березня 2010 року автомобіль марки MersedesBenz Е 200К, кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску було знято для реалізації по дорученню від власника - ОСОБА_9 15 липня 2010 року автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі біржової угоди від

15 червня 2010 року № 104908. На час вирішення справи судом першої інстанції зазначений транспортний засіб змінив вже двох власників та зареєстрований на території Донецької області.

26 вересня 2011 року між банком та ТОВ Кредекс Фінанс було укладено договір відступлення права вимоги № 7, за умовами якого банк відступив на користь нового кредитора право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 , у розмірі 71 949,15 грн.

Повідомленням від 03 жовтня 2012 року, ПАТ Банк Восток довів до відома заявника про погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів, одержаних від продажу її автомобіля, а також про відступлення права вимоги за кредитним договором новому кредитору - ТОВ Кредекс Фінанс , яка станом на 26 вересня 2011 року становить 71 949,15 грн, та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6256,57 доларів США, що еквівалентно 49 887,38 грн, та за відсотками - 2 766,85 доларів США, що еквівалентно 22 061,75 грн. Також повідомив про те, що у зв`язку з добровільною реалізацією автомобіля банк не використовував право на нарахування та стягнення неустойки у формі пені та, що після відступлення права вимоги її заборгованість у банку не обліковується.

18 грудня 2013 року між ТОВ Кредекс Фінанс та ОСОБА_10 укладено договір № 948 про відступлення права вимоги, відповідно до якого до нового кредитора ОСОБА_10 перейшло право вимоги за кредитним договором

№ 10.840.07.33 від 24 липня 2007 року та за договором поруки №10.840.07.33.1п від 24 липня 2007 року.

26 грудня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року та за договором поруки №10.840.07.33.1п від 24 липня 2007 року.

29 січня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір поруки №10.840.07.33/П2, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед новим кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань закредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року .

У березні 2015 року ОСОБА_5 направив на адресу ОСОБА_2 вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 362 587,87 грн.

На виконання договору поруки №10.840.07.33/П2 від 29 січня 2015 року та вимоги кредитора, ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_5 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 362 587,87 грн, що підтверджується квитанціями №/126616 від 15 квітня 2015 року на суму 143 000,00 грн, №/139950 від 16 квітня 2015 року на суму 139 000,00 грн, №/153711 від 17 квітня 2015 року на суму 80 587,87 грн,

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Щодо вимог про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності біржової угоди

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частина перша, третя статті 238 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Установивши, що ОСОБА_1 видала на ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважила довірену особу від свого імені продати автомобіль Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску, за ціною, що на день продажу за курсом НБУ є еквівалентною не менше 27 500,00 доларів США, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про спрямованість волі позивача на відчуження належного їй транспортного засобу за ціною та на умовах, які довіритель та довірена особа завчасно погодили.

Після видачі довіреностідоказів додаткового погодження відповідачем з довірителем іншої ціни продажу транспортного засобу, матеріали справи не містить, а тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладення ОСОБА_2 біржової угоди № 104908 від 15 червня 2010 року з реалізації належного на праві власності заявнику автомобіля за ціною

19 500,00 доларів США відбулося з перевищенням наданих йому повноважень, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовитиу позові через сплив без поважних причин строку зверненнядо судулише в тому разі, коли позов є обгрунтованим. У разі наявності одночасно декількох підстав: безпідставностіпозовних вимог і спливу строку звернення до суду - в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 заявив про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , а позивачем не наведено поважних причин пропуску строку для звернення до суду з такими вимогами, суди дійшли обгрунтованого висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, є самостійною підставою для відмови у позові.

Твердження ОСОБА_1 про те, що про вчинення ОСОБА_2 правочину з перевищенням наданих йому повноважень, вона дізналася лише з письмового повідомлення ПАТ Банк Восток від 03 жовтня 2012 року № 04/1682, висновків судів не спростовують, оскільки надавши йому у березні 2010 року довіреність на розпорядження належним їй автомобілем Mersedes Benz Е 200К, номерний знак НОМЕР_2 , 2005 року випуску, позивач не надала переконливих доказів на підтвердження того, що про укладення відповідачем оспорюваного правочину від 15 червня 2010 року вона не могла довідатися раніше та, що в цьому існували якісь перешкоди.

Щодо визнання припиненою поруки ОСОБА_2 .

Статтею546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язанняможе забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючисплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодуваннязбитків, якщоінше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку їїчинності.

За змістомчастини четвертоїстатті559 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірнихправовідносин, порука припиняєтьсяпісля закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено у судовому порядку ук межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашеннячергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців післянастання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частиничетвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певнихщомісячних зобов`язаньщодо повернення грошовихкоштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашенняяких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Аналогічна правова позиціявисловлена у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц (провадження

№ 14-145 цс18).

Самостійною підставою припинення поруки, за змістом частини першої статті статті 599 ЦК України є припинення забезпечуваного нею зобов 'язання унаслідок його виконання,проведеного належним чином.

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання припиненими правовідносин за договором поруки №10.840.07.33/П2 від 29 січня 2015 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому відсутні визначені статтею 599 ЦК України підстави для припинення поруки.

Разом з тим, правовою підставою припинення поруки, позивач зазначала не виконання нею зобов`язання за кредитним договором, а не пред`явленням кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

Згідно зі статтею 606 ЦК України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі

Установивши, що на виконання забезпеченого порукою зобов`язання,

ОСОБА_2 протягом 15-17 квітня 2015 року погасив заборгованість

ОСОБА_1 за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про припинення поруки з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором

Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк абоінша фінансоваустанова (кредитодавець) зобов`язуєтьсянадати грошовікошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальникзобов`язуєтьсяповернути кредит та сплатитипроценти.

Зобов`язаннямає виконуватисяналежним чиномвідповіднодо умовдоговору тавимог цьогоКодексу, іншихактів цивільногозаконодавства, аза відсутностітаких умовта вимог - відповідно дозвичаїв діловогообороту абоінших вимог, що звичайноставляться(частина перша статті 526 ЦКУкраїни ).

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, щоіснували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разіпред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомитьборжника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунутипроти вимоги поручителя всізаперечення, яківін мав протии вимоги кредитора (частина перша статті 555 ЦК України).

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 71 949,15 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до нього як до нового кредитора перейшли права первісного кредитора, обсяг яких на момент переходу (станом на 26 вересня 2011 року) становив 71 949,15 грн, та не перевірили доводів заявника про пропуск ОСОБА_2 позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилання ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу, на необгрунтованість заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності до його вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, з тих підстав, що протягом строку його дії кредитного договору ОСОБА_1 вчинила дії, які свідчать про визнання нею боргу є неспроможними, оскільки сам по собі факт не оскарження заявником договору про відступлення права вимоги за кредитним договором ОСОБА_10 , не може свідчити про визнання позичальником на дату його укладення (18 грудня 2013 року) заборгованості перед новим кредитором.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа, і цей перелік є вичерпним.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичних осіб, які не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд необгрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення.

Апеляційний суд у частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості не усунув неповноту з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, які зобов`язаний здійснити в силу наданих йому процесуальним законом повноважень, зокрема не перевірив клопотання ОСОБА_1 про застосування позовної давності, а також відповідність відступлення права вимоги за кредитним договором на користьфізичних осіб положеннямчастини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, а тому рішення апеляційного суду в цій частині не може вважатися законним та обгрунтованим, та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Оскільки суди попередніх інстанцій в частині позовних вимог

ОСОБА_1 про визнання припиненими поруки за договором поруки №10.840.07.33.1/П2 від 29 січня 2015 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову з посиланням на частину першу статті 559 ЦК України, оскаржувані судові рішення у цій частині в силу статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню, з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, застосування наслідків його недійсності та стягнення коштів, є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення у цій частині касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01серпня 2017 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особи: ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство Банк Восток , про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання припиненою поруки за договором поруки №10.840.07.33.1/П2 від 29 січня 2015 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Банк Восток , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , ОСОБА_5 про визнання припиненою поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1/П2 від 29 січня 2015 року, відмовити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Публічне акціонерне товариство Банк Восток , про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності угоди та стягнення коштів, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О . Погрібний

Г. І. Усик