Рішення

від 05.04.2017 по справі 206/1491/15-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

.

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/1491/15-ц

Провадження № 2/206/439/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2017 р.

Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі: головуючий- суддя Зайченко С.В., при секретареві - Щербині Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство Банк Восток , про визнання недійсним правочинів, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: Публічне акціонерне товариство Банк Восток , ОСОБА_3, про стягнення коштів, за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Банк Восток , ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , ОСОБА_6, про визнання припиненими правовідносин поруки,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати недійсним правочин - біржову угоду № 104908 від 15 червня 2010 року, укладену між ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, щодо реалізації автомобіля Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску. Застосувати наслідки недійсності біржової угоди № 104908 від 15 червня 2010 року - стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість автомобіля Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску в розмірі 422 955 грн.

Посилаючись на те, що 24 липня 2007 року автомобіль Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску на підставі довідки-рахунку ЄГП 701716 від 24 липня 2007 року ТОВ ГІУС ВРЕР № 2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується письмовими відповідями УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 14/9815 від 17 вересня 2012 року та № 14/2/5859 від 13 грудня 2013 року. 19 березня 2010 року позивач надала ОСОБА_4 довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріальною округу ОСОБА_7 та зареєстрована в реєстрі за № 812, якою уповноважила його продати вказаний автомобіль за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті доларів США не менше 27 500 доларів США. Даною довіреністю вона також уповноважила його представляти її інтереси у будь-яких організаціях, щодо зняття з обліку, підписання цивільно-правових договорів, продажу, одержання грошових сум від реалізації її автомобіля. Проте, ОСОБА_4 не інформував позивача про хід виконання зобов'язань. Реалізував автомобіль по заниженій ціні в розмірі 19 500 доларів США, одержані грошові кошти позивачу не передав, про це ОСОБА_2 дізналась тільки з письмового повідомлення банку № 04/1682 від 03 жовтня 2012 року.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк Восток (далі ? ПАТ Банк Восток ), ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , ОСОБА_6 про визнання припиненими правовідносин поруки, просили визнати припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством Агробанк та ОСОБА_5 та за договором поруки від 29.01.2015 р. № 10.840.07.33/П2 укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, за яким останній поручився за зобов'язанням ОСОБА_2 перед Закритим акціонерним товариством Агробанк за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24.07.2007 р.

ОСОБА_4 за зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: ПАТ Банк Восток , ОСОБА_3, про стягнення коштів просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за кредитним договором №10.840.07.33 від 24 липня 2007 року, в сумі 362 587,87 грн.

Представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в судовому засіданні просив вимоги з урахуванням уточнень задовольнити за тих підстав, що не можна було відчужувати автомобіль за біржовою угодою за ціною, нижчою за вказану в довіреності. Також власник автомобіля ОСОБА_2 дізналася про продаж автомобіля лише у 2012 році з відповіді банку на її звернення, і не схвалила цієї угоди. До того ж, ОСОБА_2 не зверталася до заставодержателя за дозволом на реалізацію автомобіля. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити в силу поданої заяви про застосування строків позовної давності та заперечень.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях та просив застосувати строки позовної давності відповідно до поданої заяви. В задоволенні позову про визнання припиненими правовідносин поруки просив відмовити з підстав викладених у запереченнях, зустрічний позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Публічного акціонерне товариство Банк Восток в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовити, пояснив, що при укладанні біржової угоди були дотримані всі вимоги законодавства, банк як заставодержатель надав свою згоду на реалізацію автомобіля. Просив до оскаржуваної біржової угоди застосувати строк позовної давності. Зустрічний позов ОСОБА_4 вважав обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлявся.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлявся.

Заслухав доводи сторін, дослідив письмові докази по справі, дав їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 24 липня 2007 року між ЗАТ Агробанк , правонаступником якого було ВАТ Хоум КредитБанк , правонаступником якого є ПАТ Банк Восток та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 10.840.07.33, відповідно до якого остання отримала грошові кошти у розмірі 30 800 доларів США, зі сплатою 15,5% річних, із закінченням терміну дії по 23 липня 2012 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 24 липня 2007 року було укладено договір поруки № 10.840.07.33.1п, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_5 зобов'язується перед банком відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави№10.840.07.33.1, відповідно до умов якого позивачка передала в заставу банку автомобіль марки Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску.

19 березня 2010 року ОСОБА_2 була видана довіреність ОСОБА_4, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, якою вона уповноважувала його продати вищевказаний автомобіль за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті долар США не менше 27 500 доларів США. На виконання даний делегованих повноважень ОСОБА_4 відповідно до довіреності мав право, зокрема, укладати та підписувати від імені ОСОБА_2 договори цивільно-правового характеру, щодо розпорядження та користування автомобілем, визначати на власний розсуд ціну та інші умови.

Протоколом засідання Правління банку №32/2 від 24 березня 2010 року було вирішено продати вказаний автомобіль за ціною, що на дату продажу складе еквівалент не менш ніж 19 500 доларів США, за умови спрямування отриманих від продажу автомобіля коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2

Листом №04/26116 від 02.06.2010 року до всіх підприємств, установ та організацій, голова правління ПАТ ХК Банк повідомив, що на підставі та на умовах визначених протоколом засідання правління ВАТ ХК Банк №32/2 від 24.03.2010 року банк надає безумовну та безвідкличну згоду на реалізацію (продаж) автомобілю Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, що належить ОСОБА_2

Згідно з довідки УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17 вересня 2012 року, 24 березня 2010 року автомобіль Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску було знято для реалізації по дорученню від власника - ОСОБА_8 15 липня 2010 року автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_3, на підставі біржової угоди від 15 червня 2010 року № 104908. На цей час даний транспортний засіб змінив вже двох власників та зареєстровано на території Донецької області.

Суду не було надано ні оригіналу, ні в будь-якому вигляді копії біржової угоди, колишнім складом суду за клопотання позивача було витребувано цей документ з органу реєстрації транспортних засобів, але на ухвалу надано відповідь із зазначенням підстави про реєстрацію автомобіля за ОСОБА_3 без зазначення назви біржі та з посиланням на те, що строк зберігання документів, які стали підставою для реєстрації автомобіля, складає три роки, після чого документи знищуються, тому немає можливості їх надати.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України Про заставу .

Факт надання згоди заставодержателя на відчуження предмету застави підтверджується наступними письмовими доказами: вищезазначеним протоколом засідання Правління банку №32/2 від 24 березня 2010 року, листом №04/26116 від 02.06.2010 року голови правління банку, прийняттям отриманих від продажу автомобілю коштів в сумі 19500 доларів США та зарахуванням їх в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, відсутністю в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформації про обтяження автомобілю на користь банку на підставі договору застави №10.840.07.33.1. До того ж, представник банку неодноразово зазначав, що продаж предмету застави був рішенням банку, яке узгоджувалось з заставодавцем ОСОБА_2 Без згоди банку (заставодержателя), представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_4, ніяк не міг би укласти біржову угоду про відчуження предмету застави та вилучити записи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження автомобіля (предмета застави).

Відповідно ч.1,3 ст.205 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ч 1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч.1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, ОСОБА_2 була видана довіреність ОСОБА_4, на продаж належного їй автомобілю Mersedes Benz Е 200К, кузов НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску за ціною на день продажу по курсу НБУ в еквіваленті долар США не менше 27 500 доларів США, тоді як, ОСОБА_4 за біржовою угодою даний автомобіль був відчужений за ціною19500 доларів США.

Судом не встановлений, а сторонами не доведений належними та допустимими доказами факт того, що ОСОБА_4 отримував схвалення від ОСОБА_2 на вчинення правочину за ціною нижчою, ніж та, що зазначена у довіреності.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вийшов за рамки повноважень, які делегувала ОСОБА_2 згідно довіреності. З чого слідує, що правочин вчинений ОСОБА_4 з продажу спірного автомобіля не відповідав волевиявленню його власника ОСОБА_2, оскільки був вчинений за ціною нижчою, ніж та, що була обумовлена нею в довіреності.

Разом з цим, відповідачем ОСОБА_4 подана заява про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Твердження ОСОБА_2, що вона дізналась про порушення своїх прав лише з письмового повідомлення банку №04/1682 від 03.10.2012 року, суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_2 була обізнана і розуміла, що має заборгованість за кредитним договором, автомобіль перебував в заставі, з метою звернення стягнення на автомобіль було вчинено виконавчий напис нотаріуса та відкрито виконавче провадження. Автомобіль було вилучено та передано на зберігання банку з метою подальшої реалізації та погашення заборгованості за кредитним договором. До того ж, з самої цієї відповіді вбачається, що вона добровільно надала згоду на реалізацію автомобіля, з метою спрямування отриманих коштів на погашення кредитної заборгованості. У зв'язку з чим, банк не використав своє право щодо нарахування та стягнення неустойки (пені). ОСОБА_2,як власник майна повинна була знати і мала змогу дізнатися будь-яку інформацію щодо належного їй на той час автомобіля. До того ж, на неї як на власника майна законодавством, окрім прав, покладений ще і обов'язок опікуватись своїм майном.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів слід відмовити, оскільки позивач знала, що кошти від реалізації автомобіля повинні бути спрямовані виключно на погашення заборгованості за кредитним договором і протягом майже п'яти років після укладення біржової угоди № 104908 не висловила ніяких заперечень щодо продажу свого автомобіля, не пред'явила жодних претензій з цього приводу, поважних причин пропуску строку позовної давності суд не вбачає, а тому в силу ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Що стосується позову ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання припиненими правовідносин поруки, то суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється,якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вимогу пред'явлено до ОСОБА_5 як поручителя майже через 4 роки після виникнення підстав.

В п.24 Постанови пленуму ВССУ Про судову практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають із кредитних правовідносин №5 від 30.03.2012р. зазначено,що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Банк Восток , ОСОБА_4, про визнання припиненими правовідносин поруки в частині визнання припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством Агробанк та ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Водночас позовні вимоги щодо визнання припиненими правовідносин поруки від 29.01.2015 р. № 10.840.07.33/П2 укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, за яким останній поручився за зобов'язанням ОСОБА_2 перед Закритим акціонерним товариством Агробанк за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24.07.2007 р. не підлягають задоволенню через те , що на підставі Договору поруки № 10.840.07.33/П2 від 29.01.2015 р. ОСОБА_4 поручився перед ОСОБА_6, а не перед Закритим акціонерним товариством Агробанк , як зазначають ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у своїй позовній заяві, відповідати в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 всіх її зобов'язань, що виникли з Кредитного договору, як існуючих на дату укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Свої зобов'язання за Кредитним договором ОСОБА_2 не виконала до цього часу і зобов'язання є чинним.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 утворилась заборгованість по сплаті заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам. Оскільки правовідносини поруки ОСОБА_5 за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеного 24.07.2007 року слід визнати припиненими, то позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.

ОСОБА_2 не в повному обсязі виконала прийняті на себе відповідно до кредитного договору зобов'язання, що і послугувало підставою для звернення ОСОБА_4 до суду із зустрічним позовом. Щодо строку звернення до суду слід зазначити, що у поручителя, який виконав обов'язки позичальника, право вимоги виникає з дня виконання цих зобов'язань, що було здійснено у квітні 2015 року, тобто строк звернення до суду не є пропущеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

26 вересня 2011року між банком та ТОВ Кредекс Фінанс було укладено договір відступлення права вимоги №7, відповідно до п.п.2.1.1, 1.2. та додатку №1, банк відступив на користь нового кредитора право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 р., укладеним з ОСОБА_2, в сумі 71949,15 грн.

Згідно відповіді ПАТ Банк Восток від 03.10.2012 року, ОСОБА_2 було повідомлено про погашення заборгованості за рахунок коштів, одержаних від продажу автомобіля, а також, що новому кредитору ТОВ Кредекс Фінанс , було відступлено право вимоги на загальну суму 71 949 грн. 15 коп., станом на 26.09.2011 року, яка складається із заборгованості : за кредитом - 6256,57 доларів США, що еквівалентно 49 887,38 грн. та відсотками 2 766,85 доларів США, що в еквіваленті 22 061,75 грн. Також зазначено, що після відступлення права вимоги заборгованість у банку не обліковується.

18 грудня 2013 року між ТОВ Кредекс Фінанс та ОСОБА_10 укладено договір № 948 відступлення права вимоги, згідно якого новому кредитору було передано право вимоги за кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 року, укладеним з позивачкою та договором поруки №10.840.07.33.1п від 24.07.2007 року.

26 грудня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором №10.840.07.33 від 24.07.2007 року та договором поруки №10.840.07.33.1п від 24.07.2007 року.

29 січня 2015року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір поруки №10.840.07.33/П, за яким поручитель зобов'язався відповідати за ОСОБА_2

У березні 2015 року ОСОБА_6 було направлено на адресу ОСОБА_4 вимога про сплату заборгованості в розмірі 362587,87 грн.

Як видно з ксерокопій квитанцій №/126616 від 15.04.2015 року на суму 143000 грн.; №/139950 від 16.04.2015 року на суму 139 000 грн.; №/153711 від 17.04.2015 року на суму 80587,87 грн. ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_6 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, виконавши при цьому вимоги договору поруки від 29.01.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні первісного договору відступлення банком на користь ТОВ Кредекс Фінанс права вимоги заборгованості за кредитним договором, де боржником є позивачка, станом на 26 вересня 2011 року, її розмір був банком визначений в сумі 71949,15 грн.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові.

У зв'язку з чим, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 слід стягнути грошові кошти в розмірі 71949,15 грн.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності біржової угоди та стягнення коштів не підлягають задоволенню. Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання припиненими правовідносин поруки підлягають частковому задоволенню, як і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Питання судових витрат вирішити відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягнути з ПАТ Банк Восток на користь ОСОБА_5 243,60 грн., а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 719,45 грн.

Керуючись ст. ст. 209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати припиненими правовідносини поруки за договором поруки № 10.840.07.33.1п, укладеним 24.07.2007 року між Закритим акціонерним товариством Агробанк та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_5 поручилася за зобов'язанням ОСОБА_2 перед Закритим акціонерним товариством Агробанк за кредитним договором № 10.840.07.33 від 24.07.2007 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк Восток на користь ОСОБА_5 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 71949,15 грн., та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 719,45 грн., а загалом 72668 (сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят вісім) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.В. Зайченко