Рішення

від 08.12.2016 по справі 922/3290/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р.Справа № 922/3290/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм в інтересах держави в особі Головне управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків до 1. Миколаївського навчально-виховного комплексу (загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад) Дворічанської районної ради Харківської області, с. Миколаївка , 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Вільшана про повернення ділянки за участю представників:

прокурора - Перегонцевої Н.С., службове посвідчення №044395 від 04.10.2016 року

позивача - ОСОБА_2, дов. № 32-20-14-19686/0/19-15 від 23.12.2015 року

1. відповідача - ОСОБА_3, дов. від 04.11.2016 року,

2. відповідача - ОСОБА_3, дов. від 07.11.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про витребування у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 земельної ділянки державної форми власності площею 20,0000 га. з кадастровим номером 6321883000:05:000:0204, розташовану на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області (за межами населеного пункту) загальною вартістю 588493,50 грн. та повернути її Миколаївському навчально-виховному комплексу (загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад) Дворічанської районної ради Харківської області шляхом підписання акту прийому-передачі.

Прокурор у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги прокурора не підтримав, зазначив про відсутність порушень з боку відповідачів.

Представник першого відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник другого відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області №481 від 29.12.2008 року Миколаївському навчально-виховному комплексу (загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад) Дворічанської районної ради Харківської області (далі - Миколаївська ЗОШ) передано в постійне користування земельну ділянку площею 20,0000 га за кадастровим номером 6321883000:05:000:0204 на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області за межами населеного пункту, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №316512, за яким цільовим призначенням (використанням) вказаної земельної ділянки визначено ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Дворічанському районі Харківської області №10-20.17-0.5-1856/2-16 від 10.08.2016 року вартість 1 га ріллі на території Миколаївської сільської ради Дворічанського району Харківської області станом на 01.01.1995 р. становить 3 493,88 грн. (станом на 01.01.2016 з урахуванням індексації - 29 424,68 грн.), де загальна вартість вказаної земельної ділянки загальною площею 20,0000 га станом на 01.01.2016 р. складає 588 493,50 грн.

14.01.2016 року між першим відповідачем - Миколаївською ЗОШ та другим відповідачем - ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір про співпрацю (далі-Договір), відповідно до умов якого, сторони дійшли згоди здійснювати співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії цього Договору на земельній ділянці площею 20,00 га. в рамках співпраці сторони для дослідних цілей та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства здійснюють вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану, зниження плодючості земельної ділянки.

За результатами вивчення вищевказаного Договору Ізюмська місцева прокуратура Харківської області дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1 незаконно користується зазначеною земельною ділянкою, чим порушуються вимоги земельного законодавства та інтереси держави, що є підставою для звернення до суду з позовом про витребування у ФОП ОСОБА_1 та повернення її Миколаївській ЗОШ шляхом підписання акту прийому-передачі.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірний договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, як такий, що був укладений особою, яка не має необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так, у позовній заяві прокурор зазначає, що згідно ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, саме Миколаївська ЗОШ, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений наступними правами щодо земельної ділянки загальною площею 20 га:

- право самостійно господарювати на землі;

- право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

- право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

- право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

- право споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Однак, прокурором наголошено про те, що жодних обов'язків сторін у спірному договорі не зазначено, а відповідно до п. 3.2. розділу 3 "Порядок рахунку" вказаного договору ФОП ОСОБА_1 має надавати Миколаївській ЗОШ матеріальні внески в розмірі не менше 1000,00 грн. за 1 га у вигляді компенсації за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких та навчальних робіт.

Інших прав та обов'язків щодо спільного використання земельної ділянки за спірним договором не зазначено, з чого прокурор робить висновок, що право володіння та користування спірною земельною ділянкою, всупереч вимогам ст.ст. 92, 95 ЗК України, 1-м відповідачем передано 2-му відповідачу у вигляді права самостійно виконувати роботи на вказаній земельній ділянці, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України щодо обов'язкової наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності сторін під час укладання правочинів.

Також прокурор вважає, що спірний договір не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, як такий, що не спрямований на настання обумовлених ним наслідків.

Так прокурором встановлено, що основною ознакою спірного договору є платне володіння та користування земельною ділянкою на певний строк, у договорі не передбачено вчинення жодного спільного заходу та мети, для досягнення якої укладено договір.

За умовами спірного договору, в результаті спільної діяльності ФОП ОСОБА_1 отримує вирощену сільськогосподарську продукцію (врожай), а Миколаївська ЗОШ - грошові кошти у розмірі не менше 1000,00 грн. за 1 га.

За таких обставин, на думку прокурора, умови спірного договору, всупереч вимогам ст.ст. 1130, 1132 ЦК України, не свідчать про об'єднання сторонами своїх вкладів та їх спільну діяльність, як належного правового наслідку укладення договорів про спільну діяльність, а сам спірний договір не спрямований на настання обумовлених ним наслідків. Тобто, спірний договір укладено для приховання іншого правочину, а саме - договору оренди землі, у зв'язку з чим спірний договір не відповідає вимогам ч. 5 cт. 203 ЦК України, як такий, що не спрямований на настання обумовлених ним наслідків.

Посилаючись на приписи ст.ст. 387, 1212 ЦК України, прокурор вважає, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню Миколаївській ЗОШ за актом приймання-передачі як така, що була набута відповідачем без достатньої правової підстави.

З'ясувавши усі фактичні обставини справи та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд не погоджується з відповідною кваліфікацією прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1. "Предмет договору" Договору про співпрацю від 14.01.2016 р., сторони здійснюють спільну діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії цього договору на земельній ділянці Миколаївського навчально-виховного комплексу (загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад) Дворічанської районної ради Харківської області. В рамках спільної діяльності сторони для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства здійснюють вирощування сільськогосподарських культур, не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану, зниження плодючості земельної ділянки площею 20га.

Пунктом 1.2. вищевказаного Договору визначено форми участі сторін в досягненні мети:

- грошові внески;

- техніка, сільськогосподарський інвентар, посівний матеріал, паливно-мастильні матеріали, добрива, інші засоби обробітку, захисту рослин, матеріальні цінності;

- трудова участь.

Прокурор наполягає на тому, що Договір про співпрацю від 14.01.2016 р. є удаваним, тобто укладеним сторонами з метою приховування іншого правочину - договору оренди землі, оскільки не спрямований на настання обумовлених ним наслідків.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Дослідивши умови спірного Договору та надавши їм відповідну оцінку, суд встановив, що Договором про співпрацю від 14.01.2016 р. не передбачено фактичної передачі спірної земельної ділянки від Миколаївського навчально-виховного комплексу (загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад) Дворічанської районної ради Харківської області у платне користування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, а встановлено умови її тимчасової спільної діяльності саме для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Даний факт підтверджується наданими першим відповідачем доказів, що метою вищезазначеного договору є досягнення навчальних цілей, пропаганда передового досвіду ведення сільського господарства шляхом вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану, зниження плодючості земельної ділянки.

Перед укладення вказаного договору Миколаївським навчально-виховним комплексом було проведено засідання Ради школи та батьківського комітету №1 від 14.01.2016 року, на якому обговорювалося питання укладення вищевказаного договору. Було ухвалено укласти Договір про співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва між Миколаївським навчально-виховним комплексом та ФОП ОСОБА_1

Як пояснює перший відповідач, Миколаївським навчально-виховним комплексом розроблена та реалізується Робоча програма для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Відповідно до заходів реалізації даної програми, ФОП ОСОБА_1 та педагоги Миколаївського навчально-виховного комплексу проводять для учнів екскурсії, на земельну ділянку для ознайомлення з підготовкою техніки, посівного матеріалу, вивчення глибини посіву, дослідження екологічних факторів на врожайність с/х культур. Також проводяться практичні роботи по ознайомленню з будовою рослин, впливу світла на рослини, дослідження складу та властивостей ґрунту.

Також для учнів проводяться практичні завдання по фенологічному спостереженню за ростом і розвитком рослин на дослідній ділянці, догляд за рослинами, виявлення ушкоджень рослин тваринами, впливу людини на рослину. Ці дослідження проводяться на фоні зміни погодних умов, даний факт підтверджується матеріалами справи (а.с. 97 - 139).

Відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність, сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників у просте товариство або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно ст. 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У державному акті на право постійного користування землею ЯЯ №316512 зазначено, що земельну ділянку площею 20,0000 га Миколаївському навчально-виховному комплексу (загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад) Дворічанської районної ради Харківської області надано у постійне користування, цільовим призначенням (використанням) вказаної земельної ділянки визначено ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Миколаївська ЗОШ на вказаній земельній ділянці має право та обов’язок здійснювати господарське та інше безпосереднє використання земельної ділянки з метою отримання доходів та інших благ матеріального та нематеріального характеру від корисних властивостей землі за цільовим призначенням земельної ділянки.

Здійснення суб'єктивного права постійного землекористування, яке виникло у встановленому порядку, допускає реалізацію належних конкретному землекористувачеві його земельних прав і додержання ним покладених на нього обов'язків згідно з правовими приписами і правилами.

Право володіння земельною ділянкою землекористувачем - це юридично забезпечена можливість утримувати її як свою власну (наприклад, забороняти доступ на земельну ділянку інших осіб).

Право користування земельною ділянкою - це юридично забезпечена можливість суб'єкта здійснювати господарське та інше безпосереднє використання земельної ділянки з метою отримання доходів та інших благ матеріального та нематеріального характеру від корисних властивостей землі. При чому користування наданою земельною ділянкою є не лише правом, алей й обов'язком землекористувача. При цьому він повинен забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Право самостійного господарювання на землі полягає в тому, що конкретний землекористувач за своїм волевиявленням, самостійно визначає напрями своєї виробничої та іншої діяльності, спосіб використання земельної ділянки в межах ї цільового призначення та умов надання земельної ділянки.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 Господарського кодексу України, підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку встановленими Кодексом та іншими законами.

Метою спільної діяльності сторін за договором є ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганда передового досвіду ведення сільського господарства, не погіршуючи екологічного стану, зниження плодючості земельної ділянки, а необхідність співпраці відповідачів у такій формі зумовлена недостатністю власних засобів сільськогосподарського виробництва у Миколаївської ЗОШ для використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

При оренді землі у володіння та користування орендаря переходить певна земельна ділянка, що прямо вбачається з положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі» та ч. 1 ст. 93 Земельного України, натомість в спірних правовідносинах земля з володіння та користування Миколаївському навчально-виховному комплексу (загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад) Дворічанської районної ради Харківської області не вибувала.

Надавши 2-му відповідачу право доступу до земельної ділянки для сільськогосподарського обробітку землі, перший відповідач продовжував володіти та користуватись земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи встановлені судом вищевказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність ознак орендних правовідносин між сторонами, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість тверджень прокурора.

Крім того, суд вважає безпідставним залучення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у якості позивача у даній справі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. В той час як відповідачами визначено підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зважаючи на наведене, прокурор не лише визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а й визначає коло осіб які порушили права чи інтереси осіб зазначених прокурором, а також вказує на норми права, які порушені відповідачами.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка площею 20.000 га перебуває у постійному користуванні у Миколаївському навчально-виховному комплексу (загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад) Дворічанської районної ради Харківської області, згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 316512 від 26.11.2009р., тобто, надана у користування згідно діючого на той час законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, згідно яких з 01.01.2013р. центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області позивачем за даним позовом визначено Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, але при цьому, не зазначено, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів з урахуванням наявних повноважень.

Відповідно до п. 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.

Згідно з п. 13 Положення про Головне управління, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

Таким чином, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області з 01.01.2013р. наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області стосовно того, що протягом двох років з моменту укладення спірного Договору, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не здійснювало жодних дій щодо повернення вказаної земельної ділянки, набутої без достатньої правової підстави, що свідчить про його бездіяльність, оскільки на час укладення спірного Договору від 14.01.2016 р. Головне управління не було наділено повноваженнями контролюючого органу щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, як це закріплено у ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Про існування вказаного Договору від 14.01.2016р. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області дізналося 28.09.2016р., після надходження на його адресу позову прокуратури.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надавши повну та всебічну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області через їх необґрунтованість та недоведеність, у зв'язку з чим визнав за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у позові, витрати з оплати судового збору суд покладає на прокуратуру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 116, 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 21, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_4