Постанова

від 19.12.2016 по справі 923/1372/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р.Справа № 923/1372/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

Суддів: Лисенко В.А., Гладишевої Т.Я.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, директор ПП «Аргус»;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД"

на рішення господарського суду Херсонської області від 17.09.2015р.

у справі №923/1372/15

за позовом: ОСОБА_3 підприємства "Аргус",

до відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "Пак Системс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Компанії «ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД»

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Аргус" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "Пак Системс" про розірвання договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2011 року та повернення позивачеві (стягувачеві) ОСОБА_3 підприємству В«АргусВ» земельної ділянки, що є предметом договору, а також визнання права власності на земельну ділянку кадастровий № 6510790800:14:001:0001, площею 1,6639 гектара, яка розташована: Херсонська область, м. Нова Каховка, с Райське, вулиця Основська, 27 за ОСОБА_3 підприємством В«АргусВ» .

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.09.2015р. у справі №923/1372/15 (суддя Пригуза П.Д.) позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу від 30 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 підприємством В«АргусВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "Пак Системс" про продаж земельної ділянки кадастровий №6510790800:14:001:0001, площею 1,6639 гектара, яка розташована: Херсонська область, м. Нова Каховка, с Райське, вулиця Основська, 27 (двадцять сім).

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "Пак Системс" повернути позивачеві (стягувачеві) ОСОБА_3 підприємству В«АргусВ» земельну ділянку кадастровий № 6510790800:14:001:0001, площею 1,6639 гектара, яка розташована: Херсонська область, м. Нова Каховка, с Райське, вулиця Основська, 27.

Визнано право власності на земельну ділянку кадастровий №6510790800:14:001:0001, площею 1,6639 гектара, яка розташована: Херсонська область, м. Нова Каховка, с Райське, вулиця Основська, 27 за ОСОБА_3 підприємством В«АргусВ» .

Стягнуто з ТОВ "Завод картонного упакування "Пак Системс" на користь позивача ОСОБА_3 підприємства В«АргусВ» 21 178,16 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Компанія "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" не погодилась з прийнятим рішенням, та звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що йому належить 50% статутного капіталу ТОВ "Завод картонного упакування "Пак Системс", що складає 267 811 євро 16 євроцентів, однак він неправомірно не був залучений до участі у справі, і навіть не знав про існування цього судового розгляду.

Апелянт вважає, що активи ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» незаконно відчужуються товариством за участі і в зговорі з іншим учасником товариства - ПП «АРГУС». З 2015 року представники Компанії «Вітера Інвест Лімітед» не мають доступу до документів ТОВ «ЗКУ «Пак Системс».

Про зловмисну домовленість свідчить те, що ПП «АРГУС» та ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» спочатку уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, потім ініціювали спір по розірванню цього ж договору у зв'язку з умисною недоплатою незначної частини грошових коштів. При цьому, в суді першої інстанції відповідач повністю визнав позов.

На думку апелянта, зменшення активів ТОВ ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» впливає на права та обов'язки Компанії «Вітера Інвест Лімітед», як учасника даного товариства, адже зменшення активів ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» впливає на прибуток підприємства і навіть на розмір частки учасника товариства.

По суті спору скаржник зазначає, що директор ТОВ ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» при його укладенні, діяв на підставі протоколу загальних зборів товариства №6 від 24.10.2011 року, що узгоджується з пунктом 8.6.4 Статуту товариства, згідно якого директор має право укладати будь-які угоди за виключенням угод по придбанню чи відчуженню майна товариства, які підлягають узгодженню з Вищим органом товариства - загальними зборами.

Апелянт вважає неправильним висновок суду про те, що було допущено істотне порушення договору. Покупець здійснював платежі протягом 3 років, не доплативши лише незначну частину. Продавець приймав платежі та не відмовлявся від них.

Тому, на думку скаржника, висновок суду про застосування ст.651 ЦК України щодо розірвання договору купівлі-продажу є неправомірним.

Також апелянт звертає увагу на те, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить ТОВ ЗКУ «ПАК СИСТЕМС», а саме комплекс виробничих будівель та споруд, розташованих за адресою м.Нова Каховка, с.Райське, вул.Основська,27.

Таким чином, в силу закону до ТОВ ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» разом з правом власності на комплекс виробничих будівель та споруд, перейшло право власності на земельну ділянку за цією ж адресою відповідно до приписів ст.120 ЗК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Компанію «ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД» (Беліз, м. Беліз, вул. Меп, 1, адреса для кореспонденції 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86Д, оф.3.1).

При винесенні ухвали апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статуту ТОВ "Завод картонного упакування "Пак Системс", учасниками Товариства є ПП В«АргусВ» і Компанія «²ТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕДВ» з рівними частками 50% статутного капіталу, тому судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області у даній справі безпосередньо стосується прав та законних інтересів Компанії, оскільки рішенням розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки між ПП В«АРГУСВ» та ТОВ В«ЗКУ В«Пак СистемсВ» , та визнано право власності земельної ділянки за ПП В«АргусВ» .

Відповідач жодного разу не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом на участь в судових засіданнях, які відбувались 18.10.2016р., 15.11.2016р., 08.12.2016р., 13.12.2016р., хоча повідомлявся належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 17.10.12 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Ухвали суду направлялись на адресу місцезнаходження ТОВ ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» та отримувались повноважним представником, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача по дату, час та місце судових засідань.

При цьому, до суду неодноразово, а саме 14.11.2016 року, 12.12.2016 року, 19.12.2016 року надходили клопотання директора ТОВ ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» ОСОБА_4 про відкладення судового засідання, у зв'язку зі знаходженням директора на лікарняному.

Судова колегія відхиляє вказане клопотання від 19.12.2016 року, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, і жодного разу представник відповідача не з'являвся до суду для надання пояснень.

Відповідно до ст.28 ГПК України, представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Колегія суддів наголошує, що відповідач не був позбавлений права направити свого представника за довіреністю до суду або надати письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції по справі, однак не скористався своїм правом відповідно до ст. 22 ГПК України.

Судом також враховано, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року зі змінами від 17.10.2012 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до приписів ст.85 ГПК України, в судовому засіданні 19.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 жовтня 2011 року між ПП «АРГУС» (продавець) та ТОВ «Завод картонного упакування «ПАК СИСТЕМС» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 4713316 від 30.10.2011, відповідно до якого продавець продає, а покупець покупає земельну ділянку площею 1,6639 гектара кадастровий № 6510790800:14:001:0001, яка розташована: Херсонська область, м. Нова Каховка, с Райське, вулиця Основська, 27 (двадцять сім).

Земельна ділянка, що є предметом договору, належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯГ № 496949, виданого 23.03.2007 року Херсонською обласною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 2АА002333-020773200003.

Відповідно до п.2.1 договору, продаж вчинено за 499004,16 гривень, які покупець зобов'язався сплатити протягом року з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу.

Звертаючись до суду, позивач зазначав, що відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, сплатив протягом року лише 161 905,51 грн., всього сплачено 456 996,84 грн.. Станом на час розгляду справи в суді залишок заборгованості становить 42 007,16 грн. Неналежне виконання відповідачем протягом більш ніж 34 місяці плати за земельну ділянку в суми 42007,16 грн. значною мірою позбавило ПП «АРГУС» грошових надходжень, на які воно розраховувало при укладенні договору, а тому, позивач вважає, що таке порушення умов договору є істотним.

На підставі викладеного, позивач вимагав розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачеві, припинити зобов'язання, що виникли між ПП «АРГУС» та ТОВ «Завод картонного упакування «ПАК СИСТЕМС» на підставі договору від 30.10.2011 року.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 31.08.2015 року, позивач просив додатково визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.ст.655,656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» з грудня 2011 року по грудень 2012 року сплачено ПП «Аргус» 242 338,71 грн., з січня 2013 року по квітень 2015 року - ще 214 658,13 грн., що загалом складає 456 996,84 грн. Оплата заборгованості підтверджена банківськими виписками (а.с.25-45).

Станом на звернення до суду заборгованість відповідача складала 42 007,16 грн.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що сплата відповідачем третини вартості купленої речі замість повної ціни договору протягом року є істотним порушенням договору, виходячи з такого.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, однією з підстав розірвання договору за рішенням суду є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

В такому випадку, вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Так, матеріалами справи підтверджується допущення відповідачем тривалого порушення власних зобов'язань щодо оплати коштів за договором, замість одного року було сплачено кошти протягом 3,5 років, і не в повному обсязі.

Водночас, протягом вказаного періоду відповідачем було сплачено 91,58% від загальної суми договору, а не третину, як помилково зазначено судом першої інстанції.

Вказані дії призвели до виникнення у підприємства станом на 10.08.15 року заборгованості за договором у розмірі 42007,16 грн.

Однак, судова колегія зазначає, що несплаченими залишилось лише 8,42% від повної суми за договором, що, за переконанням суду, не являється істотним порушенням умов договору, а є незначною сумою заборгованості.

При цьому, після спливу одного року, як обумовлено договором, позивач ПП «Аргус» продовжував приймати платежі, не відмовлявся від грошових коштів, від виконання договору, жодних претензій від нього стосовно прострочення платежів до 10.03.2014 року до відповідача не поступало.

Більш того, в претензіях, направлених на адресу відповідача 10.03.2014 року та 15.12.2014 року, ПП «Аргус» наголошує на необхідності погашення остаточної заборгованості, однак не відмовляється від договору.

Наведені обставини свідчать про мовчазну згоду позивача з отриманням платежів від відповідача після закінчення 1-річного строку, обумовленого договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку обставини неповної оплати відповідачем суми грошових коштів за договором, наведені позивачем в якості підстави для розірвання договору, не являються тим істотним порушенням, що може призвести до розірвання договору.

Крім того, судом першої інстанції не досліджувалось, а позивачем не доведено наявність шкоди, завданої цим порушенням ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС», не зазначено про реальні збитки, які понесено підприємством внаслідок несплати заборгованості в повному обсязі, як того вимагають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

До того ж, позивач не зазначив, а суд першої інстанції не дослідив чи є істотною різниця між тим, на що розраховував позивач при укладенні договору, і тим, що він отримав в дійсності.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність понесених збитків ПП «АРГУС», оскільки підприємством отримано майже всю суму грошових коштів за договором - 456 996,84 грн..

При цьому, судова колегія зауважує, що ПП «Аргус» не намагається стягнути залишок заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, розірвання спірного договору купівлі-продажу від 30.10.2011 року не тягне за собою повернення відповідачу отриманих від нього коштів. Отже, у випадку розірвання договору виникає ситуація, коли ПП «Аргус» отримав майже всю суму коштів за договором, водночас намагається отримати назад своє майно, яке було продано за договором.

Крім того, судовою колегією встановлено, що нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, яка є предметом спірного договору, належить ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС», що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» від 19.08.2016 року.

Згідно вказаної довідки, комплекс виробничих будівель та споруд, що знаходиться за спірною адресою, належить ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС» на праві власності згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна ВРО №162284 від 30.10.2011 року №2781, укладеного між ПП «Аргус» та ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС».

Водночас, з вказаної довідки вбачається, що земельна ділянка, що є предметом спірного договору купівлі-продажу № 4713316 від 30.10.2011, надана в оренду іншій юридичній особі - ПП Науково-Виробнича компанія «Пак Технолоджи Україна» згідно договору оренди від 01.08.2016 року.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що в будь-якому разі ПП «АРГУС» навіть у разі повернення земельної ділянки не може нею скористатися, оскільки на ній розташоване майно ТОВ «ЗКУ «ПАК СИСТЕМС».

Відповідно до ст.120 ЗК України, що кореспондується з приписами ст.377 ЦК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно приписів п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому - п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 N 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

Отже, колегія суддів наголошує, що відповідно до положень ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України, та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011р. № 6, вимоги про повернення земельної ділянки та визнання права власності за ПП «АРГУС» безпідставні, та не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції необґрунтовано та без наведення відповідних мотивів та посилань на норми матеріального права визнано право власності на спірну земельну ділянку за ПП «Аргус» . Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції послався на приписи ст. 392 ЦК України в частині задоволення вимог про визнання права власності на спірну земельну ділянку на підставі втрати державного акту на землю. Однак, матеріали справи не містить будь-яких доказів втрати документів.

Крім того, оскільки судова колегія відмовляє в задоволенні позову про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянка, вимога про визнання права власності на спірну земельну ділянку також не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення", у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Проте, в порушення вищенаведених приписів, місцевий господарський суд при винесенні рішення не розглянув усі заявлені позовні вимоги, а саме не вирішив питання щодо вимоги позивача про припинення зобов'язання, що виникло між ПП «АРГУС» та ТОВ «Завод картонного упакування «ПАК СИСТЕМС» на підставі договору від 30.10.2011 року.

Апеляційний суд не приймає до уваги лист ТОВ «Завод картонного упакування «Пак Системс», направлений до Компанії «ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД» 18.05.2015 року №141/15, в якому директор ТОВ «Завод картонного упакування «Пак Системс» повідомив керівника Компанії «ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД» про отримання претензії щодо погашення заборгованості та просив допомогти вирішити питання щодо погашення боргу.

Судова колегія зазначає, що з копії опису, наданого разом з квитанцією в підтвердження відправки даного листа Компанії «ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД» не вбачається, що 02.06.2015 року було відправлено саме той лист, на який посилається відповідач. До того ж, факт направлення вказаного листа не має суттєвого значення для справи та не впливає на фактичні обставини справи.

Підсумовуючи викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки висновки суду першої інстанції передчасні та необґрунтовані, та спростовуються матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, враховуючи відсутність істотних порушень договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також наявність нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.99, п2 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Компанії "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 17.09.2015 року у справі №923/1372/15 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 підприємства "Аргус" про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачеві, припинення зобов'язання, що виникли між ПП «АРГУС» та ТОВ «Завод картонного упакування «ПАК СИСТЕМС» на підставі договору від 30.10.2011 року та визнання права власності - відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 21.12.2016 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева