Постанова

від 13.02.2018 по справі 923/1372/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 923/1372/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.

здійснив розгляд заяви Компанії "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі Господарського суду Херсонської області у справі

за позовом Приватного підприємства "Аргус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "Пак Системс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанія "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД",

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Приватне підприємство "Аргус" (далі - ПП "Аргус") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "Пак Системс" (далі - ТОВ "Завод "Пак Системс") про розірвання договору купівлі-продажу від 30.10.2011, укладеного між ПП "Аргус" і ТОВ "Завод картонного упакування "Пак Системс", зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 30.10.2011 за № 4713316, про продаж земельної ділянки кадастровий № 6510790800:14:001:0001, площею 1,6639 га, розташованої за адресою: Херсонська обл., м. Нова Каховка, с. Райське, вулиця Основська, 27 (далі - договір купівлі-продажу від 30.10.2011) та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку і визнання права власності на земельну ділянку за позивачем на підставі статей 632, частин 1, 2 статті 651, статей 655, 692, 694, 695, 697 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) оскільки відповідачем порушено умови договору щодо повного розрахунку за спірним договором протягом обумовленого сторонами строку та залишено без відповіді та задоволення претензії позивача про сплату повної ціни за земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.09.2015 (суддя Пригуза П.Д.) позов задоволено повністю, розірвано договір купівлі-продажу від 30.10.2011, укладений між ПП "Аргус" (продавець) і ТОВ "Завод "Пак Системс" (покупець), зобов'язано ТОВ "Завод картонного упакування "Пак Системс" повернути земельну ділянку позивачеві, визнано право власності на земельну ділянку за ПП "Аргус".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Компанію "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (Ярош А.І. - головуючий, Лисенко В.А., Гладишевої Т.Я.) рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2015 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 (Корсак В.А. - головуючий, Швець В.О., Данилова М.В.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 923/1372/15 скасовано, а рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2015 залишено в силі.

У поданій до Верховного Суду України заяві, надісланій 15.08.2017 згідно з відбитком штампа на заяві, Компанія "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" просить постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у зазначеній справі скасувати, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 залишити без змін, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини 2 статті 651 ЦК України, а також статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо відсутності у Компанії повноважень щодо представництва юридичної особи - ТОВ "Завод "Пак Системс", яке є стороною (покупцем) за спірним договором.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.08.2017 справу № 923/1372/15 допущено до провадження, відкрито провадження за заявою Компанії "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017, здійснено підготовчі дії.

15.01.2018 на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017), справу № 923/1372/15 передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу розглядаються спочатку колегією у складі трьох суддів або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Предметом спору у справі, про перегляд постанови суду касаційної інстанції в якій заявлено Компанією "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД", є вимога ПП "Аргус" до ТОВ "Завод "Пак Системс" про розірвання договору купівлі-продажу від 30.10.2011, укладеного між ПП "Аргус" і ТОВ "Завод "Пак Системс" про продаж земельної ділянки, повернення земельної ділянки і визнання на неї права власності за позивачем (продавцем) на підставі частини 2 статті 651 ЦК України, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо повного розрахунку за ним протягом обумовленого сторонами строку, а також з огляду на залишення відповідачем без відповіді та задоволення претензій позивача про сплату відповідних коштів.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП "Аргус", виходячи з приписів частини 2 статті 651 ЦК України, суд касаційної інстанції установив обставини стосовно істотності порушення стороною договору його умов, оскільки укладаючи спірний договір позивач розраховував на отримання від відповідача, як покупця, грошових коштів не пізніше 30.10.2012, проте відповідачем порушені умови договору в частині сплати ціни об'єкта продажу у встановлений договором строк, тобто мета договору не досягнута, а знецінення грошових коштів, які позивач, як продавець, розраховував отримати від продажу земельної ділянки, за час прострочення платежу свідчить про те, що продавець, внаслідок істотних порушень, допущених покупцем, значною мірою був позбавлений те, на що розраховував при укладенні спірного договору.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017 Компанія "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" на підставі пунктів 1, 3 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує на невідповідність висновків суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постановах Верховного Суду України від 18.03.2013 № 6-75цс13, від 01.07.2015 № 911/2435/14, від 07.06.2017 № 910/9482/16 та неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 25.12.2014 № 911/2845/13.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2014 № 911/2845/13, на яку посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, вбачається, що судом касаційної інстанції у цій справі залишені без змін судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог органу місцевого самоврядування про розірвання договору оренди землі, який ним було заявлено на підставі статей 96, 141, 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 8 1 , 15, 32 Закону України "Про оренду землі", з огляду на використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме нездійснення будівництва на орендованій земельній ділянці, наданій саме із цією метою, та передачі відповідачем права оренди земельної ділянки у статутний фонд іншого товариства.

Залишаючи судові рішення у справі № 911/2845/13 без змін, суди зазначали, що виходячи із норм Закону України "Про оренду землі" позивач не довів наявності підстав для розірвання договору оренди землі.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Таким чином, із постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі № 923/1372/15 та із наданої заявником для порівняння копії постанови суду касаційної інстанції від 25.12.2014 № 911/2845/13 вбачається як відмінність предмету спору, так і норм, якими регулюються спірні правовідносини у цих справа, що унеможливлює висновок про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права за результатами розгляду спорів за аналогічних предмету, підстав та обставин.

Крім того, за змістом пункту 3 частини 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Щодо посилань заявника на невідповідність постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі № 923/1372/15 висновку, викладеному Верховним Судом України у постановах від 18.03.2013 № 6-75цс13, від 01.07.2015 № 911/2435/14, від 07.06.2017 № 910/9482/16, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України від 910/9482/16 від 07.06.2017, Вищий господарський суд України виходив з наявності підстав для розірвання договору № 2051, а також із того, що КП "Печерськсервіс", яке є балансоутримувачем орендованого нерухомого майна, має право на звернення до суду з таким позовом. Натомість Верховний Суд України скасовуючи у справі № 910/9482/16 постанову суду касаційної інстанції та відмовляючи у задоволенні позову Комунального підприємства "Печерськсервіс" до Товариства з обмеженою відпвоідальністю "Аладін-2013", третя особа - Департамент комунальної власності м. Києва в частині розірвання договору нерухомого майна і виселення з нежилого приміщення, на підставі статей 283, 287 ГК України, статей 651, 759, 785 ЦК України та положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" виходив з того, що у цьому випадку чинне законодавство не надає право КП "Печерськсервіс" виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, зокрема права вимагати розірвання договору оренди.

Постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-75цс13, на яку посилається заявник, з посиланням на те, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення договору повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення, було скасовано рішення колегії судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2013, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав не дослідження судом всіх обставин справи.

У справі № 911/2435/14 Верховний Суд України у постанові від 01.07.2015, на яку також посилається заявник у заяві, виходячи з приписів частин 1,2 статті 16, статей 203, 215 ЦК України, статті 167 ГК України та пункту 4 частини 1 статті 12 ГПК України Верховний Суд України дійшов висновку, що незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги, уданому випадку вимоги про визнання недійсними договорів відповідального зберігання у зв'язку із відсутністю необхідного обсягу щодо прав на майно та відсутністю відповідних повноважень у директора товариства, порушенням корпоративних прав такого учасника (акціонера), такий спір підвідомчий господарським судам.

Отже, порівняння зазначених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків, а надані для порівняння постанови Верховного Суду України не слугують прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом частини 1 статті 111 26 ГПК України (у редакції до 15.12.2017, чинній на час подання заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зважаючи на те, що факт неоднакового правозастосування положень матеріального права не підтвердився, заява Компанії "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 111 24 , 111 26 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), підпункту 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Компанії "ВІТЕРА ІНВЕСТ ЛІМІТЕД" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю. Я. Чумак