Рішення

від 19.12.2016 по справі 758/7625/14-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/7625/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

19 грудня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Північного комерційного макрорегіону (м. Київ) ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС КіТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором , суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором мотивуючи свої вимоги тим, що 27.10.2005 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № 10-29/1108 відповідно до якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) доларів США 00 центів, з погашенням Кредиту відповідно до графіку (п. 1.1.1), та кінцевим терміном погашення заборгованості до 23 червня 2012 року на умовах, визначених Договором кредиту. Позичальник зобов'язувався сплачувати відсотки за користування Кредитом у валюті Кредиту не пізніше 15 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти за користування кредитом.

Зазначають, що 27.10.2005 року між Банком, Позичальником та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 02-10/3142.

Також 27.10.2005 року між Банком, Позичальником та ТОВ «БІЗНЕС КІТ» було укладено договір поруки № 02-10/3141.

Посилаються на те, що відповідно до умов зазначених договорів поруки, Поручителі зобов'язалися перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку передбачених Договором кредиту.

Звертають увагу суду на те, що неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором кредиту Позичальником, а саме непогашення Кредиту згідно графіку, передбаченого зазначеним договором, та несплата відсотків за користування кредитними коштами призвело до виникнення заборгованості, яка відповідно до ст. 1050 ЦК України підлягає достроковому погашенню.

Зазначають, що виконуючи умови Договору кредиту, Банком Позичальнику та Поручителям було надіслані претензії-повідомлення (вимоги) № 08.305-186/3001 від 29.01.2014 року, № 08.305-186/2998 від 29.01.2014 року та № 08.305-186/2999 від 29.01.2014 року про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання за кредитним договором № 10-29/1108 від 27.10.2005 року, у якому запропоновано повернути достроково у повному обсязі заборгованість по кредиту та відсоткам, однак вказані повідомлення були проігноровані та невиконані.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 525, 526, 553, 554, 589, 590, 610, 612, 1050, 1054 ЦК України, звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 332 828, 44 дол. США., що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24.01.2014 року - 2 660 297, 73 грн. та судові витрати.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від представника позивача до суду надано клопотання згідно якого останній просить суд розгляд справи здійснити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і проти заочного рішення не заперечує. Причини неявки відповідачів та їх представників суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб та ухвалити рішення при заочному її розгляді, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 27.10.2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Укрсоцбанк» (надалі - Банк, Кредитор або Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник або Відповідач-1) було укладено Договір кредиту № 10-29/1108 (надалі - Кредитний договір), згідно умов якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 350 000 дол. США, зі сплатою 13, 5 відсотків річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно з умовами п. 2.6 цього Договору, та погашення суми основної заборгованості до 15 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пп. 1.1.1. п.1.1 ст. 1 Договору. Кінцевий термін повернення основної заборгованості по кредиту до 26.10.2012 року на умовах визначених цим Договором (Том 1, а.с. 39-43).

Суд проаналізувавши зміст правовідносин, які виникли між сторонами приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання ст.ст. 1054-1056-1 ЦК України (Кредит).

Так частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як уже зазначалося вище, згідно умов Кредитного договору сторони, зокрема погодили, що Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 350 000 дол. США, зі сплатою 13, 5 відсотків річних за перший рік.

Судом встановлено, а відповідачами в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що Відповідач-1 скористався наданими Банком послугами, а саме отримав кредитні кошти у вищезазначеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність посилань представника позивача в своєму позові про належне виконання Банком своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Кредитним договором.

Як вбачається зі змісту умов Кредитного договору, сторони погодили, що Позичальник свою чергу зобов'язується, зокрема суворо дотримуватись положень цього Договору, а також договорів, визначених п. 1.3. Договору; використовувати кредит лише на цілі, визначені в п. 1.2. цього Договору; сплачувати проценти за використання кредиту..; своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку визначеному п.1.1. цього Договору (п.п. 3.3.7., 3.3.8., 3.3.9., 3.3.10.).

Статті 526, 525, 610 ЦК України, визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а відповідачами в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що не зважаючи на вимоги вищезазначених норм ЦК України та умов Кредитного договору, Відповідач-1 отримавши кредитні кошти на умовах забезпеченості, строковості, погашення та платності, порушив свої зобов'язання за Договором, що призвело до виникнення у нього заборгованості за кредитом та за відсотками, яка станом на 24.01.2014 року складала суму 316 504, 57 дол. США, з яких: 187 487, 00 дол. США - сума заборгованості за кредитом; 129 017, 57 дол. США - сума заборгованості за відсотками, що об'єктивно підтверджується наданими суду Розрахунками заборгованості (том 1, а.с. 7-18), які суд визнає достовірними та правильними, оскільки вони не спростовані відповідачами, та приймає їх до уваги як належні і допустимі докази в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, які підтверджують факт наявності у Відповідача-1 зазначеної заборгованості та її розмір.

Судом встановлено, що з дня звернення позивача з позовом до суду по день ухвалення рішення, Відповідачем-1 зазначена сума заборгованості в добровільному порядку погашена не була.

За приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом…

Частина друга статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Так в пункті 4.2. Кредитного договору сторони, погодили, що уразі прострочення Позичальником терміну, зокрема сплати процентів, визначених в п.2.4. цього Договору, Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі 1 (один) відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, що діє у цей період.

Як вбачається з наданого суду Розрахунку заборгованості станом на 24.01.2014 року, у зв'язку з порушенням Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, які стосуються повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користуванням Банком відповідно до умов п. 4.2. Кредитного договору було нараховано пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 16 323, 87 дол. США (Том 1, а.с. 11-18).

Суд визнає зазначений Розрахунок правильним і приймає його до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує факт нарахування пені та її розмір, оскільки він не спростований відповідачами.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що судом достовірно встановлено факт порушення Відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, суд приходить до висновку про доведеність також позовних вимог позивача про стягнення з Відповідача-1 на користь Банку пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 16 323, 87 дол. США.

Як вже зазначалося вище, статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору, в якості забезпечення Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій , а також інших витрат на здійснення зобов'язань за цим Договором, Кредитор укладає в день укладення цього Договору з Позичальником - іпотечний договір, а також догори поруки.

За приписами ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Судом встановлено, що дійсно з метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 за Договором кредиту № 10-29/1108, 27.10.2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 02-10/3142 (Том 1, а.с. 36-38).

Крім того, з метою додаткового забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 за Договором кредиту № 10-29/1108, 27.10.2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС КіТ» був укладений Договір поруки № 02-10/3141 (Том 1, а.с. 33-35).

Як вбачається зі змісту умов зазначених Договорів поруки, сторони в них погодили, що Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту № 10-29/1108 від 27 жовтня 2005 року. Поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту, жодних заперечень, а також непорозумінь його положень не має. Поручитель зобов'язаний протягом тридцяти днів від дати отримання повідомлення Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, несплаченої суми процентів та/або комісій, а також суми штрафних санкцій (пені, штрафу) на рахунки, вказані в повідомленні Кредитора.

Стаття 554 ЦК України визначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що на виконання умов п. 3.1.2. Договорів поруки, Банком як на адресу Поручителів так і на адресу Позичальника було направлено Претензії-повідомлення (вимоги) № 08.305-186/3001 від 29.01.2014 року, № 08.305-186/2998 від 29.01.2014 року та № 08.305-186/2999 від 29.01.2014 року про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання за кредитним договором № 10-29/1108 від 27.10.2005 року, з вимогою повернути достроково та у повному обсязі заборгованість по кредиту та відсоткам, які останніми залишені без невиконання (а.с. 19-24).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом достовірно встановлено, що Відповідач-1 порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, зокрема не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за їх користування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості не тільки з Позичальника, а й з Поручителів знайшли своє доведення в судовому засіданні і є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню.

Крім того слід зазначити, що кредитні кошти Банком Позичальнику були надані в іноземній валюті, а саме в Доларах США, так само як і розрахована сума заборгованості, яка підлягає до стягнення в Доларах США загальний розмір якої, як встановлено судом, станом на 24.01.2014 року становить 332 828, 44 дол. США.

Так стаття 192 ЦК України визначає, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом

Суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором, саме в іноземній валюті (долар США), який є валютою зобов'язання, яке виникло між сторонами, виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, а саме ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а тому позивач має законне право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості у тій валюті, яка є валютою зобов'язання (в даному випадку це долар США).

Аналогічну правову позицію було висловлено Пленумом Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» та Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй Постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Крім того, Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вказав, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

З врахуванням зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд вважає за необхідне здійснити розрахунок з переведення заборгованості за кредитним договором, яка підлягає до стягнення в іноземній валюті в гривню за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Як вже зазначалося вище судом визнано доведеними вимоги позивача, зокрема про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 332 828, 44 Дол. США.

Станом 19.12.2016 року - дату ухвалення рішення, Національним банком України було встановлено офіційний курс долара США до гривні на рівні - 1 долар США = 26, 33 грн.

Враховуючи вищевикладене сума заборгованості за Кредитним договором, яка підлягає до стягнення в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення становить: 8 763 372, 82 грн. (332 828, 44 дол. США ? 26, 33 грн.)

Статті 15-16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За приписами статей 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про доведеність вимог позивача та необхідності задоволення його позову, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України також на його користь з відповідачів підлягає стягненню солідарно судовий збір в розмірі 3 654, 00 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 192, 509, 512, 513, 514, 525, 526, 533, 541, 543, 546, 548, 549, 553, 554, 610, 611, 612, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС КіТ», код ЄДРПОУ 25642277 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019:

- заборгованість за Договором кредиту № 10-29/1108 від 27.10.2005 в загальному розмірі 332 828, 44 доларів США;

- судовий збір в розмірі 3 654, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко