Ухвала

від 20.12.2016 по справі 6/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.12.2016Справа № 6/345 За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна"

про стягнення 4 879 990,05 грн., -

За розглядом заяви ОСОБА_1

про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 12.03.2012р. до виконання, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача (заявника): ОСОБА_2 (представник за довіреністю №1798 від 27.10.2015р.);

- Оленченко О.В. (адвокат за договором);

- Олександрова Т.О. (адвокат за договором);

від відповідача: Старшинський В.А. (адвокат за договором).

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" (відповідач) про стягнення 4 879 990,05 грн., а саме: основного боргу - 4 015 683,04 грн., інфляційних втрат - 666 603,38 грн., трьох відсотків річних - 197 703,63 грн.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача вартість частки, що належить ОСОБА_1, у зв'язку з його виходом з Товариства, в сумі 2 949 456,00 грн., 436 519,49 грн. інфляційних втрат та 164 846, 31 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Бондаренко Г.П.) від 22.12.2011р. у справі №6/345 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 2 949 456,00 грн. основного боргу; 283 147,78 грн. інфляційних втрат та 14 0361,78 грн. трьох відсотків річних, 24225,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 224,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2011р. скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 237 960,00 грн. основного боргу; 22 844,16 грн. інфляційних втрат та 11 324,29 грн. трьох відсотків річних, 2 235,97 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 20,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з позивача на користь відповідача 28 230,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

12.03.2012р. Господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 ГПК України на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012р. видано відповідні накази.

02.12.2016р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд відновити строк для пред'явлення наказу суду від 12.03.2012р. у даній справі до виконання та видати позивачу або його представнику належним чином оформлений наказ суду у справі № 6/345.

Згідно протоколу потворного автоматизованого розподілу від 02.11.2016р. у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Бондаренко Г.П., заяву ОСОБА_1 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2016р. справу № 6/345 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М. та призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 12.03.2012р. до виконання у справі № 6/345 на 20.12.2016р.

Заява позивача обґрунтована тим, що виконавчий документ у даній справі ОСОБА_1 не видавався, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідної розписки позивача або його представника та не було отримано позивачем поштою за адресою: 03087, АДРЕСА_1, про що свідчить відсутність в матеріалах справи квитанції про надсилання вказаного наказу на адресу позивача. Крім того, позивач зазначає, що як вбачається зі змісту самого наказу, що на його думку, є також доказом його неотримання, судом вказано іншу адресу, хоча клопотанням від 03.01.2012р. позивач повідомляв суд про зміну місця проживання та просив суд направляти кореспонденцію на адресу 03087, АДРЕСА_1, а про наявність невиконаного виконавчого документу (наказу суду у даній справі), позивач дізнався в ході судового засідання 08.11.2016р. у справі №910/15658/16.

В судовому засіданні 20.12.2016р. представником позивача подано пояснення для долучення до матеріалів справи, відповідно до змісту яких останній повторно зазначає про те, що оскільки наказу суду від 12.03.2012р. йому не було видано та не отримано позивачем за адресою місцезнаходження (03087, АДРЕСА_1), а про наявність невиконаного виконавчого документу (наказу суду у даній справі), позивач дізнався в ході судового засідання 08.11.2016р. у справі №910/15658/16, строк пред'явлення наказу суду від 12.03.2012р. пропущено з поважних причин.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали подану заяву та просили суд її задовольнити.

Представником відповідача в судовому засіданні 20.12.2016р. також було подано пояснення для долучення до матеріалів справи, відповідно до змісту яких останній заперечує проти задоволення заяви позивача, посилаючись на те, що положеннями чинного процесуального кодексу (ст. 22, 116 ГПК України) передбачено право позивача (стягувача) за його заявою отримати відповідний наказ, чого не було зроблено позивачем, натомість відповідач у даній справі, скористався наданим його правом та отримав відповідний наказ, який в подальшому було належним чином виконано органом виконання судових рішень. Крім того, відповідач також заперечує проти задоволення заяви позивача, посилаючись на ненадання останнім до матеріалів справи належним та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання.

В судовому засіданні, представник відповідача оголосив свої заперечення на заяву позивача та просив суд відмовити в її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 12.03.2012р. до виконання у даній справі слід відмовити, з огляду на наступне.

Як передбачено ст. 116 ГПК України (в редакції станом на час видачі наказу) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент видачі наказу в даній справі) та як вказано в самому наказі, він був дійсний для пред'явлення до виконання до 23.02.2013р.

Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення.

Пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду може бути відновлений судом, який постановив судове рішення, за наявності умов, передбачених ст. 119 ГПК (п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Питання про відновлення строку може бути поставлене лише після закінчення процесуального строку.

Отже, судом встановлено, що заявник правомірно звернувся до суду з заявою про поновлення строку на пред'явлення наказу до виконання після закінчення такого строку.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України, в тому числі на вимогу ухвали суду від 06.12.2016р. на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу суду до виконання.

Посилання позивача на те, що він не отримував наказ суду від 12.03.2012р. у даній справі не приймаються судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять відповідної заяви позивача про видачу наказу, відтак судом у відповідності до положень ст. 116 ГПК України було направлено виконавчий документ на адресу стягувача засобами поштового зв'язку.

При цьому, не заслуговують також на увагу суду твердження позивача про те, що в матеріалах справи не міститься відповідної квитанції про надсилання наказу суду від 12.03.2012р. у даній справі на адресу стягувача, оскільки долучення відповідної квитанції про направлення кореспонденції по справі чинним процесуальним кодексом України не передбачено, натомість на звороті копії наказу міститься відмітка відділу діловодства про його направлення на адресу стягувача.

Згідно п. п. 2.6.13., 2.6.14. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013р. оригінал наказу господарського суду, підписаний суддею, засвідчується гербовою печаткою суду і видається стягувачеві під розписку або надсилається йому рекомендованим чи цінним листом після набрання судовим рішенням законної сили. Копія наказу засвідчується секретарем судового засідання або іншою відповідальною особою у порядку, передбаченому підпунктом 2.8.11 цього пункту, і долучається до матеріалів справи. На звороті копії наказу господарського суду, яка залишається у справі, проставляється відмітка про відправлення наказу поштою і засвідчується підписом працівника, що здійснював відправлення, а при врученні наказу у приміщенні суду під розписку проставляється відмітка про отримання уповноваженою на це особою та засвідчується її підписом.

Таким чином, відповідна відмітка відповідального працівника відділу діловодства суду на звороті наказу є належним доказом його направлення на адресу стягувача.

Щодо того, що позивачем не було отримано наказу суду за адресою його місцезнаходження (03087, АДРЕСА_1), суд відзначає наступне.

Попри те, що позивач на підставі ст. ст. 22, 116 ГПК України не був позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про отримання наказу та в установленому порядку отримати його в приміщенні суду, як зазначено вище, наказ було направлено на адресу стягувача засобами поштового зв'язку, про що свідчить відповідна відмітка відділу діловодства суду.

Згідно п. 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013р. факт неодержання процесуальних документів адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманими документами та конвертом оперативно передається відповідному судді для ознайомлення та приєднання до справи.

В матеріалах справи відсутній повернутий на адресу суду поштовий конверт разом з оригіналом наказу з відповідним повідомленням підприємства поштового зв'язку про неможливість його вручення стягувачеві за адресою, зазначеною в наказі (02152, АДРЕСА_2).

За змістом ст. 119 ГПК України господарський суд може поновити пропущений строк у разі його пропуску з поважних причин, натомість заява позивача ґрунтується виключно на тому, що ним не отримано виконавчого документу у даній справі, а причини пропуску такого строку, позивачем жодним чином не обґрунтовано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом березня - жовтня 2012р. неодноразово подавалися касаційні скарги на постанову суду апеляційної інстанції від 23.02.2012р. у даній справі, які з різних причин були повернуті позивачу без розгляду.

За висновками суду, позивач протягом вказаного періоду у випадку неотримання наказу суду, міг звернутися до суду з відповідною заявою про видачу його дублікату, тощо.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача про те, що про наявність невиконаного виконавчого документу (наказу суду у даній справі), він дізнався в ході судового засідання 08.11.2016р. у справі №910/15658/16, оскільки, на думку суду, позивач, не отримавши задоволення своїх вимог вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав відповідачем.

До того ж як вбачається з розписки представника позивача, останній був ознайомлений з матеріалами справи 20.10.2016р.

Таким чином, викладені у заяві обставини, на думку суду, не є об'єктивними причинами, які унеможливили виконання судового рішення у даній справі у передбачений законом строк та повністю залежали від волевиявлення заявника.

Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними, проте у даному випадку суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання причини пропуску строку для пред'явлення наказу суду до виконання поважними.

Відповідно до ст. 4 2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, заяву позивача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 12.03.2012р. до виконання у даній справі слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 119 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 12.03.2012р. до виконання у справі № 6/345 відмовити.

2. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Морозов С.М.