Постанова

від 09.03.2017 по справі 6/345

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 6/345 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу та постанову Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі№ 6/345 Господарського суду міста Києва за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" простягнення 4879990,05 грн. за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6

відповідача: Старшинський В.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 6/345 (суддя Морозов С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І., суддів Сітайло Л.Г., Буравльова С.І.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу суду від 12.03.2012.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 6/345, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що позивачеві не видавався наказ Господарського суду міста Києва № 6/345 від 12.03.2012 та не був отриманий ним поштою за адресою, повідомленою позивачем; про невиконання наказу позивач дізнався у листопаді 2016 року під час розгляду справи № 6/345; що свідчить про поважність причин пропуску строку для пред'явлення наказу, а висновки судів попередніх інстанцій щодо поважності причин пропуску строку ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" про стягнення 4879990,05 грн., а саме: основного боргу - 4015683,04 грн., інфляційних втрат - 666603,38 грн., трьох відсотків річних - 197703,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 у справі № 6/345 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 2949456,00 грн. основного боргу; 283147,78 грн. інфляційних втрат та 140361,78 грн. трьох відсотків річних, 24225,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 224,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 237960,00 грн. основного боргу; 22844,16 грн. інфляційних втрат та 11324,29 грн. трьох відсотків річних, 2235,97 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 20,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з позивача на користь відповідача 28 230,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

12.03.2012 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 видано відповідні накази.

02.12.2016 ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відновлення строку для пред'явлення наказу суду від 12.03.2012 у цій справі до виконання та видачу позивачу або його представнику належним чином оформленого наказу суду у справі № 6/345.

Заява обґрунтована тим, що виконавчий документ у даній справі ОСОБА_4 не видавався, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідної розписки позивача або його представника та не було отримано позивачем поштою за адресою: 03087, АДРЕСА_1, про що свідчить відсутність в матеріалах справи квитанції про надсилання вказаного наказу на адресу позивача; у наказі судом вказано іншу адресу проживання позивача, хоча клопотанням від 03.01.2012 позивач повідомляв суд про зміну місця проживання та просив суд направляти кореспонденцію на адресу 03087, АДРЕСА_1; про наявність невиконаного виконавчого документу (наказу суду у даній справі), позивач дізнався в ході судового засідання 08.11.2016 у справі № 910/15658/16.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, місцевий господарський суд виходив з того, що на звороті копії наказу, яка наявна в матеріалах справи, міститься відмітка відділу діловодства про його направлення стягувачеві, в матеріалах справи відсутній повернутий на адресу суду поштовий конверт разом з оригіналом наказу з відповідним повідомленням підприємства поштового зв'язку про неможливість його вручення стягувачеві за адресою, зазначеною в наказі (02152, АДРЕСА_2) та дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання;

Як передбачено ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на дату видачі наказу), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом.

Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (чинної на дату видачі наказу) передбачено, що перший і єдиний примірник наказу суду, підписаний суддею, засвідчується гербовою печаткою суду і надсилається стягувачеві. Копія наказу засвідчується працівником служби діловодства або іншою відповідальною особою (секретар суду, відповідальний секретар суду, інші працівники, які входять до складу судових палат, відділів тощо) в порядку, передбаченому абз. 2 цього підпункту, і залучається до матеріалів справи.

На звороті копії наказу, яка залишається у справі, проставляється відмітка про відправку наказу і засвідчується підписом працівника, що здійснював відправку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, зокрема накази господарських судів можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Як передбачено ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Господарський процесуальний кодекс не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання безпосередньо пов'язана із наявністю поважних причин його пропуску. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, відновлення пропущеного строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановлено терміну.

Відповідно до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з того, що в матеріалах справи наявна копія наказу суду від 12.03.2012 з відповідною відміткою відповідального працівника відділу діловодства суду на звороті наказу, що є належним доказом його направлення стягувачу, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутній повернутий на адресу суду поштовий конверт разом з оригіналом наказу з відповідним повідомленням підприємства поштового зв'язку про неможливість його вручення стягувачеві та враховуючи, що заявником не надано доказів вжиття необхідних та розумних заходів для вчинення дій щодо своєчасного отримання та пред'явлення наказу до виконання, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що наведені заявником причини пропуску строку пред'явлення наказу до виконання не можуть бути визнані поважними, та про відсутність у зв'язку із цим підстав для відновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання.

І хоча ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання у разі його пропуску і вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах повноважень суду, однак така можливість не є необмеженою, оскільки ставиться в залежність від визнання судом причин пропуску поважними. А тому, безперечно, відповідні мотиви такого визнання повинні бути вказані судом.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що заявник як позивач був обізнаний про хід судового провадження та про прийняття апеляційним судом у цій справі остаточного рішення, яким частково задоволено його позовні вимоги, оскільки заявник, як встановлено судами, протягом березня - жовтня 2012 року неодноразово подавав касаційні скарги на постанову суду апеляційної інстанції від 23.02.2012 у цій справі, які були повернуті судом касаційної інстанції.

Проте у розумні строки заявник не вжив жодних заходів ані щодо отримання інформації про видачу і направлення йому наказу, ні щодо звернення безпосередньо до суду з заявою про його отримання, хоча не одержавши у добровільному порядку від відповідача задоволення своїх вимог за прийнятим судовим рішенням, заявник був однозначно обізнаний про порушення його прав відповідачем і необхідність їх примусового захисту відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

При розгляді заяви позивача про поновлення строку суди попередніх інстанцій не встановили наявності поважних причин пропуску на пред'явлення наказу на виконання, більше того - такі причини не вказані у поданій заяві, крім посилання на неотримання позивачем наказу, проте такі доводи заявника були обґрунтовано спростовані судами з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та виходячи з норм права, що регулювали відповідні правовідносини.

Відтак, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу суду від 12.03.2012.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки поважності причин пропуску строку пред'явлення наказу до виконання.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням вищенаведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 6/345 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир