Постанова

від 28.12.2016 по справі 823/1908/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року справа № 823/1908/16

15 год. 58 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім.І.І.Лепсе» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд звернулось публічне акціонере товариство «Золотоніський машинобудівний завод ім.І.І.Лепсе» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0001662200.

Позов мотивовано тим, що спірне рішення прийняте із-за безпідставного висновку про безтоварність правочинів позивача з ТОВ «ГАВЕЛЛА» . Позивач стверджує, що має пакет документів, якими підтверджується їх реальність та право на податковий кредит. Тому просив задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечував на тій підставі, що оскаржуване рішення прийняте за декілька порушень: як взяття податкового кредиту за безтоварними операціями з ТОВ «ГАВЕЛЛА» , ТОВ "МОНОЛІТАГРО", так і за порушення в декларуванні податкових зобов'язань.Тому просив відмовити у задоволенні позову.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа з 25.01.1995 (код ЄДРПОУ 01374406).

Суд встановив, що відповідно до наказів відповідача від 01.06.2016 №189, від 25.07.2016 №261 та на підставі направлень від 07.06.2016 службові особи відповідача здійснили документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 до 31.12.2015.

Перевіркою виявлено, серед іншого, порушення позивачем вимог пунктів 198.1., 198.3, ст.198, п.201.10., 201.15., ст.201, п.203.1. ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 492584,00грн., у т.ч. за квітень 2014 року на 37,00грн., червень 2014 року на 61,00грн., березень 2015 року на 327,00грн., червень 2015 року на 426,00грн., липень 2015 року на 940,00грн., грудень 2015 року на 490793,00грн., вересень 2015 року - 38940,00грн., а також завищено ПДВ за лютий 2015 року на 393,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 15.08.2016 №35/23-00-14-0107/01374406 (далі - акт перевірки), з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки, що реально правочини між позивачем та ТОВ МОНОЛІТАГРО і ТОВ «ГАВЕЛЛА» не відбувалися, а також із-за допущених неточностей в розрахунках до декларацій з ПДВ щодо виправлення самостійно виявлених помилок.

На підставі акту відповідач прийняв оскаржуване ППР 29.08.2016 №0001662200 про збільшення розміру податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 615244,00грн. (492191,00грн. - основний платіж та 123053,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Для вирішення спору суд врахував, що основна сума донарахувань ПДВ в оскаржуваному рішенні включає заниження позивачем ПДВ, зазначеного в уточнюючих розрахунках за квітень, червень 2014 року, березень, червень 2015 року на загальну суму 458,00грн., а також податковий кредит позивача згідно з податковими накладними (далі - ПН) від:

ТОВ МОНОЛІТАГРО від 23.07.2015 №9 на суму ПДВ 940,00грн.

ТОВ «ГАВЕЛЛА» від 21.12.2015 №16 на суму ПДВ 73616,67грн., від 21.12.2015 №17 на суму ПДВ 41666,67грн., від 21.12.2015 №24 на суму ПДВ 140916,67грн., від 21.12.2015 №26 на суму ПДВ 194210,00грн., від 30.12.2015 №35 на суму ПДВ 40383,00грн.

Порушення щодо заниження ПДВ, зазначеного в уточнюючих розрахунках за квітень, червень 2014 року, березень, червень 2015 року на загальну суму 851,00грн. та щодо господарських операцій з ТОВ МОНОЛІТАГРО на суму ПДВ 940,00грн. позивач підставами спору не зазначав. Тому суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог у цій частині та що оскаржуване ППР на суму 1398,00грн. основного платежу та 25% на неї донарахованої штрафної санкції є правомірним і скасуванню в цій частині не підлягає.

Щодо спору в частині ПДВ від правочинів з ТОВ «ГАВЕЛЛА» , які відповідач вважає безтоварними, суд врахував нижчезазначене.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Перевіряючи доводи представників сторін з письмових доказів у справі суд встановив, що вищезазначені податкові накладні від ТОВ ГАВЕЛЛА виписані до укладеного позивачем з цим контрагентом договору поставки від 20.12.2015 №20/12, предметом якого є обов'язок останнього передати у власність позивачу товари, вартість, кількість, асортимент яких зазначені у видатковій накладній, що складає невід'ємну частину цього договору.

Отримання товару за цим договором та включення сплачених сум у витрати позивач підтверджував видатковими накладними (далі - ВН) від 21.12.2015 №31 на суму ПДВ - 256200,00грн., від 30.12.2015 №32 на суму ПДВ - 194210,00грн. від 30.12.2015 №41 на суму ПДВ - 40383,00грн.

Згідно з вказаними ВН позивач придбавав: труби, круги, швелери, різцетримач та люнет до токарного станка, муфти, патрони токарні, шпіндель до верстата, привод постійного струму, інвентор частотний, бабка до верстата, коробка передач радіальна, супорт, фартук до верстата, плита електромагнітна, електродвигуни, проволоки, масло трансформаторне та індустріальне, вальці, пісок, пиломатеріали.

Суд звернув увагу, що у зазначених ВН відсутні посилання на договір, до якого вони виписані. Також відсутні розшифрування підпису особи, що отримувала товар, номери та дати видачі довіреностей на отримання ТМЦ, а отже не підтверджено отримання товару що кількості та якості конкретною особою, яка підписала ВН.

Суд врахував положення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), згідно з якою первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Отже вищезгадані ВН складені з порушенням вимог до первинно-бухгалтерських документів.

З огляду на зазначене відсутність документів щодо виробника, сертифікатів якості (відповідності) та відсутність конкретизації предмета договору у сукупності надають підстави для сумнівів у реальності виконання такого договору.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Суд встановив відсутність у позивача доказів якості товарів, як це передбачено умовами п.4.1. договору поставки від 20.12.2015 №20/12, доказів перевірки у день передбаченого отримання товару його кількості та якості, номенклатури. Також позивач не надав доказів замовлення придбаного товару.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Зважаючи, що позивач не надав належних доказів щодо комплектності та якості товару, суд дійшов висновку, що не підтвердив домовленість зі вказаним контрагентом щодо істотних умов договорів.

Відсутність доказів погодженої волі сторін щодо всіх істотних умов договорів поставки свідчить про відсутність намірів підписання договорів на їх фактичне виконання в майбутньому. З огляду на це сумніви відповідача в тому, що такі господарські операції реально відбувалися, суд вважає обґрунтованими.

Суд звернув увагу, що на підтвердження використання у господарській діяльності ТМЦ, придбаних у ТОВ «ГАВЕЛЛА» , позивач надав суду копії актів приймання передачі внутрішнього переміщення основних засобів (том 1 а.с.111-182). Разом з тим, вони не містять інформації щодо того, з якого підрозділу передані ТМЦ. Оскільки акти датовані 31.12.2015, тоді як товар зазаначений в них згідно з даними ВН придбаний 21.12.2015, позивач не довів, що внутрішнє переміщення здійнсено саме придбачного у вказаного підприємства товару.

Вищевказані неузгодження даних, відсутність конкретизації щодо умов до якості, кількості, виду предмета та строків поставок партій замовленого товару, відсутність ідентифікуючих ознак товару у ВН, які, як зазначено вище, складені з порушенням вимог до первинно-бухгалтерського документа, відсутність документів про їх виробника є ознаками безтоварності відповідних операцій.

Як доказ переміщення придбаного у ТОВ «ГАВЕЛЛА» товару позивач надав суду товарно-транспортні накладні від 21.12.2015 №301, від 25.12.2015 №309 та від 30.12.2015 №312 (форма №1-ТН) (далі - ТТН) (том 1 а.с.31-33).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма №1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (п.11.1 Правил №363).

Вимоги до оформлення ТТН передбачені пунктом 11.6 Правил №363. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Суд звернув увагу, що надані суду позивачем копії вищевказаних ТТН не містять реквізитів відповідальної особи вантажовідправника, а також відповідності вантажу правилам перевезень вантажів.

Крім того, позивач не надав доказів транспортування придбаного згідно з ВН від 21.12.2015 №31 і №4 у вищевказаного контрагента піску, загальною кількістю 5600 куб.м.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність належних доказів переміщення придбаного товару є додатковим доказом безтоварності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Суд врахував, що за 2015 рік ТОВ «ГАВЕЛЛА» не подавало контролюючому органу звітність з податку на прибуток, не мало основних засобів для здійснення господарської діяльності, не є виробником товарів, вказаних у вищезгаданих ВН, а згідно з даними звіту форми 1-ДФ кількість найманих працівників у 2015 році - 1 особа. Згідно з актом від 16.12.2016 №80/23-01-15-02 не встановлено місцезнаходження цього товариства за юридичною адресою.

Крім того, згідно з показами ОСОБА_3 (підписи від імені якої, як керівника, у вищезгаданих ПН), наданими в межах кримінального провадження №32015250000000097, ТОВ «ГАВЕЛЛА» було зареєстроване нею за винагороду, отриману від гр.ОСОБА_4 Жодних бухгалтерських, фінансових, податкових та інших документів від цього товариства вона не складала та не підписувала. Фактична діяльність здійснювалась ОСОБА_4

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 20.01.2016, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України обов'язкова для врахування усіма судами, факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Також, колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 03.11.2015 зауважила, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у зазначений період між позивачем та наведеними контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди. Отже позивач не підтвердив формування витрат відповідно до зазначеного договору.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження в суді, а розмір застосованого штрафу відповідає вимогам п.123.1 ст.123 ПК України.

Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваного ППР відповідач діяв правомірно, а позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Взявши до уваги безпідставність позовних вимог у суду відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.2-11, 94, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім.І.І.Лепсе» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0001662200 Головного управління ДФС у Черкаській області - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 29.12.2016