Рішення

від 26.12.2016 по справі 922/297/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2016 р.Справа № 922/297/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Макаренко О.В.

судді: Жельне С.Ч. , Байбак О.І.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, м. Київ до Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський", м. Люботин про внесення змін до договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №3873 від 01.09.2016 р.

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №5 від 02.03.2016 р., ОСОБА_4, голова правління, ОСОБА_5, довіреність №4 від 11.07.2016 р., ОСОБА_6, адвокат, договір від 19.02.2016 р.

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

05.02.2016 року Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський" (відповідач) про внесення змін до договору на користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р., в редакції додаткової угоди № 1 до договору на користування газопроводом від 25.12.2015 року, викладеній у позовній заяві.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з часу укладення між сторонами договору на користування газопроводом №3 від 01.04.2009 р. істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, що було зумовлено прийняттям Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови № 2494 від 30.09.2015 р. "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1379/27824 та затвердження Кодексу газорозподільних систем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 179, 181, 187, 193 ГК України, ч. ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України.

Судом задоволено клопотання відповідача (вх. №44673 від 26.12.2016 р.) про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Таким чином, судом не здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити. Подав до суду додаткові пояснення (вх. №44244 від 26.12.2016 р.), які долучено до матеріалів справи.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечують, просять в позові відмовити. Наполягають на тому, що умови укладеного між сторонами договору на користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р. повністю відповідають чинному законодавству України у сфері регулювання відносин між власниками газових мереж та операторами газорозподільної діяльності, в т.ч. типовому договору про користування.

Крім того, відповідач зазначив, що жоден закон України не вимагає укладати договори між операторами ГРМ лише у вигляді типових договорів про експлуатацію, про передачу в повне господарське відання чи про безоплатне користування.

На думку відповідача, Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 р., принципово звужує обсяг прав приватних власників газорозподільних мереж, зокрема - кооперативів, порівняно з іншою особою - державою, як власником державних газорозподільних мереж.

Крім того, відповідач зазначив, що технічне обслуговування газорозподільної мережі середнього та низького тиску довжиною біля 50 км з усіма спорудами газової інфраструктури (ГРП, ШРП, підземні переходи тощо, далі - мережа,) з одного боку, та комерційне прибуткове використання кооперативної мережі шляхом надання населенню, а також закладам та організаціям, платних послуг з розподілу природного газу, з іншого боку, здійснює ПАТ "Харківгаз", як єдина монопольна організація у масштабах області з надання таких послуг.

На думку відповідача, після прийняття Закону України "Про ринок природного газу" немає ніяких підстав для позивача, який вже користується газорозподільною системою відповідача в рамках діючого договору №3 про користування від 01.04.2009 р., вносити зміни до вказаного договору відповідно до положень ст. 179 ГК України.

Крім того, відповідач зазначив, що пояснення позивача відносно порядку обліку використовуваного позивачем майна відповідача не витримують ніякої критики, оскільки, на думку відповідача, взяте в користування майно повинно згідно з Міжнародними стандартами Бухгалтерського обліку обліковуватися відповідно до стандарту МСФЗ 17 "Оренда", а не МСФЗ 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу". За МСФЗ 20 "Харківгаз" міг обліковувати мережі, отримані у довгострокову фінансову оренду і належні лише державі, а не кооперативам. Діючий договір №3 від 01.04.2009 р., як і колишній типовий договір на користування (Постанова НКРЕ №227 від 07.03.2013 р.), як і договір на користування з Додатку 5 до Кодексу ГРС, не є договорами про фінансову оренду за визначенням фінансової оренди згідно з П(С)БО України і згідно з МСФЗ 17. Та й рахунок №53 (і субрахунок №534) є рахунком плану рахунків П(С)БО України ("Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні", а не МСФЗ ("Міжнародних стандартів фінансової звітності"). На цьому рахунку обліковується вартість державних мереж, як довгострокові зобов'язання "Харківгазу" перед державою. На підставі викладеного, відповідач не має наміру укладати додаткову угоду до договору, в якій Національній комісії здалося можливим регламентувати порядок бухгалтерського обліку у користувача чужого майна. Крім того, на думку відповідача, очевидна також невідповідність вимог Кодексу газорозподільчих систем принциповим вимогам п. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок природного газу" щодо недискримінаційності рішень суб'єктів владних повноважень з питань організації газового ринку в Україні.

Представник НКРЕКП (3-я особа у даній справі) у судове засідання не з'явився. Подав до суду письмові пояснення щодо позовних вимог (вх. № 2637 від 26.12.2016 р.), в яких просить позов задовольнити та розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника 3-ї особи.

Представники сторін не заперечують проти клопотання 3-ї особи про розгляд справи без участі представника 3-ї особи.

Суд задовольняє клопотання 3-ї особи про розгляд справи без участі представника 3-ї особи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2016 р. по справі №922/297/16 в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2016 р. по справі № 922/297/16 касаційну скаргу ПАТ "Харківгаз" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2016 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 р. по справі № 922/297/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У судовому засіданні 23.11.2016 р. оголошено перерву до 07.12.2016 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01.04.2009 року між позивачем (користувач) та відповідачем (власник) був укладений договір на користування газопроводом № 3 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого власник передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування газопровідну мережу (далі - газопровід). Межі відсікання, структурний склад газопроводу та адреса розташування його структурних об'єктів наведені у додатку № 1 "Опис газопроводу", що є невід'ємною частиною договору.

Приймання-передача газопроводу здійснюється зі складанням сторонами відповідного акту приймання-передачі у двох екземплярах, один з них для користувача, один - для власника (п. 2.1. договору).

Газопровід вважається переданим користувачеві з дня, наступного з дня підписання акту приймання-передачі газопроводу (п. 2.4. договору).

Згідно з п.2.5. договору разом з газопроводом власник передає користувачу з відповідним актом приймання-передачі копії проектної та виконавчо-технічної документації на газопровід згідно з додатком № 2.

Відповідно до п.3.1. договору користувач після прийняття газопроводу від власника здійснює його використання в своїй підприємницькій діяльності, шляхом транспортування та постачання природного газу фізичним та юридичним особам - мешканцям північних районів м. Люботин та с. Смородського, які (і тільки які) отримали від власника спеціальні письмові довідки про отримання дозволу кооперативу на підключення до газопроводу.

Передача газопроводу в користування не призводить до переходу права власності від власника до користувача (п. 3.2. договору).

ОСОБА_7 не має права від свого імені та/чи без згоди власника здійснювати щодо газопроводу будь-які юридичні та фактичні дії, наслідком яких могла б бути подальша зміна форми власності чи власника на газопровід в цілому та на його окремі споруди (п. 3.3. договору).

Відповідно до пунктів 7.1.-7.2. договору цей договір укладено на 1 (один) рік. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить письмово про бажання його припинити, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на умовах, визначених у цьому договорі. Зміни умов договору при подовженні строку його дії можливі у письмовій формі, у вигляді додаткових двосторонніх протоколів до договору.

Судом встановлено, що 30.09.2015 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) прийнято постанову №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем".

Згідно з п.10.4 договору у разі виникнення обставин, які викликають необхідність зміни умов цього договору, одна з сторін повинна попередити про це письмово іншу сторону. Про зміну умов договору складається додаткова угода, яка підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України і становиться невід'ємною частиною цього договору.

З метою приведення договірних відносин між сторонами відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" позивач направив відповідачу лист № 01-05/2307 від 24.12.2015 р. разом з двома примірниками додаткової угоди №3 від 01.04.2009 р. до договору користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р., викладеною за формою, визначеною до додатку №5 до Кодексу газорозподільних систем (т. 1 а.с. 20-22).

Відповідач у встановлений законодавством строк підписаний примірник додаткової угоди №3 від 01.04.2009 р. до договору позивачеві не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з часу укладення між сторонами договору на користування газопроводом №3 від 01.04.2009 р. істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, що було зумовлено прийняттям Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови № 2494 від 30.09.2015 р. "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1379/27824 та затвердження Кодексу газорозподільних систем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 179, 181, 187, 193 ГК України, ч. ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України.

Під час нового розгляду даної справи судом було також враховано та виконано вказівки касаційної інстанції по даній справі, викладені у постанові від 11.10.2016 р.

Зокрема, суд касаційної інстанції у своїй постанові по даній справі звернув увагу на те, що приписами статей 651, 652 ЦК України передбачено зміну договору не лише за згодою сторін, а й за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною умов договору чи у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при його укладенні, та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Названий Кодекс, так само як і Господарський кодекс України та інші акти законодавства, не містить заборони щодо внесення змін до договору, зокрема, шляхом викладення всього його тексту в іншій (відмінній від чинної) редакції.

Вищий господарський суд у своїй постанові зазначив про необхідність при вирішенні даного спору надати оцінку умовам запропонованої позивачем ОСОБА_8 угоди та з'ясувати обставини, пов'язані з відповідністю/невідповідністю умов Договору у редакції ОСОБА_8 угоди саме положенням типового договору, затвердженого згаданою постановою третьої особи від 30.09.2015 р. № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", встановити, чи не порушують умови додаткової угоди прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, які відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до з ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.10.4 договору у разі виникнення обставин, які викликають необхідність зміни умов цього договору, одна з сторін повинна попередити про це письмово іншу сторону. Про зміну умов договору складається додаткова угода, яка підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України і становиться невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності умов у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або тягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Таким чином, нормами чинного законодавства та умовами п. 10.4. договору передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно з п. 32 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятором ринку природного газу є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження кодексів газорозподільних систем.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про ринок природного газу" кодекс газорозподільних систем повинен містити ряд положень, зокрема, основні правила технічної експлуатації газорозподільних систем.

За приписами статей 2, 4, 11 Закону України "Про природні монополії" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні ОСОБА_9 України.

Приписами пункту 3 Положення про НКРЕКП, затверджених Указом Президента України від 10.09.2014 р. № 715/2014 (далі - Положення) визначено, що одним із основних завдань Комісії є, зокрема, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів.

Згідно з п. 13 Положення рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості. Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Як вказано вище, 30.09.2015 року НКРЕКП прийнято постанову №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем".

Пунктом 2 глави 1 розділу II Кодексу експлуатацію газорозподільних систем визначено, що власники газової мережі, яка згідно з розділом II Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору і РМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Договори експлуатації господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

Судом встановлено, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р. у справі №826/370/16, яка набрала законної сили, залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 р. у справі №826/370/16, якою відмовлено ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною (нечинною) та скасування з дати прийняття постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. N 2494 в частині абзацу 1 та 2 пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем та додатків 3-5 до Кодексу: Додаток 3 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) договір на експлуатацію складових газорозподільної системи; Додаток 4 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) договір на господарське відання складовими газорозподільної системи; Додаток 5 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) договір на користування складовими газорозподільної системи.

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, постанова НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 р. на даний час є чинною, в тому числі і в частині абзацу 1 та 2 пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем та додатків 3-5 до Кодексу.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

Відповідно до пункту 4 глави I розділу I Кодексу газорозподільних систем власник - юридична особа, або фізична особа, або фізична особа -підприємець, яка на законних підставах володіє та користується об'єктом, зокрема газовими мережами або об'єктом газорозподільної системи. Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

У даному випадку Оператором ГРМ є позивач у даній справі, а власником - відповідач.

Таким чином, при укладенні договорів експлуатації газорозподільних систем, або при передачі газорозподільних систем на праві господарського відання чи користування Оператору ГРМ сторони зобов'язані діяти з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема Кодексу газорозподільних систем.

Отже, з часу укладення між сторонами договору на користування газопроводом №3 від 01.04.2009 р. істотно змінились обставини, за якими він був укладений, що було зумовлено змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин на підставі Кодексу газорозподільних систем, тому сторони у даній справі зобов'язані привести свої договірні відносини у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме Кодексу газорозподільних систем.

Дослідивши зміст діючої редакції договору про користування газопроводом №1 від 01.04.2009 р. та умови запропонованої позивачем додаткової угоди, суд дійшов висновку про те, що зміст чинного договору не відповідає положенням типового договору на користування складовими газорозподільної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. та потребує змін, зокрема, в частині передачі газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ.

При цьому зміст додаткової угоди №1 від 25.12.2015 р. до договору про користування газопроводом №1 від 01.04.2009 р. відповідає положенням типового договору на користування складовими газорозподільної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. та не порушує жодних прав та охоронюваних законом інтересів сторін.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що за змістом оспорюваної додаткової угоди, зокрема пункту 1 розділу ІІ цієї угоди, право власності на майно (газорозподільну систему), що передається за цим договором у користування, належить саме відповідачеві, що спростовує доводи відповідача про те, що додаткова угода № 1 від 25.12.2015 р. до договору про користування газопроводом №1 від 01.04.2009 р. нібито фактично позбавляє відповідача права власності на збудований ним газопровід.

Водночас, зміст наданого відповідачем протоколу №1 узгодження розбіжностей до проекту додаткової угоди №1 від 25.12.2015 р. до договору про користування газопроводом №1 від 01.04.2009 р. та проект договору про користування з боку ПАТ "Харківгаз" приватною газорозподільчою мережею СК з газифікації "Старолюботинський" (т. 2 а.с. 15-23) не відповідає положенням типового договору на користування складовими газорозподільної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р.

Суд відхиляє і доводи відповідача про те, що умови спірної додаткової угоди не відповідають приписам чинного законодавства про бухгалтерський облік, з огляду на таке.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні та його письмових пояснень (вх. № 41760 від 06.12.2016 р., т. 2 а.с. 1) вбачається, що відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 3332-VI від 12.05.2011 р. (ст. 12-1) та п. 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. N 419, з 01.01.2012 р. Публічні акціонерні товариства проводять та складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Облік операцій по отриманим основним засобам на праві користування (господарського відання) регулюється МСФЗ 20 "Облік державних грантів та розкриття інформації щодо державної допомоги". Зокрема, він зазначає, що гранти пов'язані з активом, є суспільними грантами, основною умовою яких є те, що особа, яка відповідає критеріям для видачі грантів, купити, будувати або в іншому випадку придбає довгострокові активи.

Гранти, пов'язані з активом, що амортизується, визнаються у складі прибутку чи збитку за періоди та в пропорціях, в яких амортизаційні витрати визнані по цим активам (п. 17 МСФЗ 20).

ПАТ "Харківгаз" використовує наступні проводки для відображення операції по договорам на праві користування (господарського відання):

- при отримані:

Дт Основні засоби Кт Відстрочені доходи - на суму вартості об'єкту відповідно договору на господарське відання;

Дт Витрати Кт Амортизація - на протязі періоду дії договору;

Дт Відстрочені доходи Кт Доходи - на суму нарахованої амортизації;

- при повернені:

Дт Амортизація Кт Основні засоби - на суму накопиченого зносу;

Дт Відстрочені доходи Кт Основні засоби.

Для обліку "Відстрочених доходів" використовується рахунок 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди", призначений для узагальнення інформації про стан розрахунків з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди, а також за оборотні матеріальні активи, кошти та цінні папери, отримані зa договором оренди цілісного майнового комплексу.

Рахунок 53 має такі субрахунки:

531 "Зобов'язання з фінансової оренди"

532 "Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів"

За кредитом рахунку 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди" відображається нарахування заборгованості перед орендодавцем за одержані об'єкти довгострокової оренди, зa дебетом - її погашення, переведення дo короткострокових зобов'язань, списання тощо.

Наявність сальдо по рахунку обліку 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди" на протязі дії договору буде свідчити про заборгованість та зобов'язання ПАТ "Харківгаз" відносно повернення об'єкту.

Крім того, ПАТ "Харківгаз" буде нести витрати, пов'язані з експлуатацією об'єкту, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 розділу ІV Кодексу підприємство відповідає за надійну і безпечну експлуатацію, підтримання в відповідному стані та розвиток (будівництво), враховуюче нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт і технічне переоснащення, об'єктів газорозподільчої системи, що знаходиться у власності або використанні, в том числі на правах господарського відання, користування або експлуатація. Відповідно до п. 11 МСФЗ 20 після визнання державного гранту всі пов'язані з ним умовні зобов'язання або умовні активи розглядаються у відповідності до МСФЗ 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи".

Таким чином, передане у користування майно зараховується на баланс ПАТ "Харківгаз" (позивача) на 532 рахунок "Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів" як майно, що знаходиться у його користуванні.

Дана обставина додатково свідчить про те, що право власності на майно, передане у користування, належить його власнику (відповідачеві), як це і передбачено умовами додаткової угоди №1 від 25.12.2015 р. до договору про користування газопроводом №1 від 01.04.2009 р.

Вищевикладені обставини справи та приписи закону надають суду підстави для висновку про доцільність та необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 651 ЦК України та приведення договору на користування газопроводом №3 від 01.04.2009 р. у відповідність до умов типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем".

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про внесення змін до договору на користування газопроводом №3 від 01.04.2009 р., в редакції додаткової угоди №1 від 25.12.2015 р. до договору на користування газопроводом №3 від 01.04.2009 р., правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4 Закону України "Про ринок природного газу", ст. ст. 179, 180, 184, 187 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 627, 628, 652 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 1, 4-3, 12, 32-36, 43, 44, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Внести зміни до договору на користування газопроводом №3 від 01.04.2009 р., в редакції додаткової угоди №1 до договору на користування газопроводом від 25.12.2015 р., а саме:

ДОДАТКОВА УГОДА № 1

до договору користування газопроводом № 3 від 01.04.2009 р.

м. Люботин "25" грудня 2015 р.

Споживчий кооператив з газифікації "Старолюботинський" (далі - Власник) в особі голови правління кооперативу ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту кооперативу, з однієї сторони, і

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (далі - ОСОБА_7) в особі начальника Мереф'янського УЕГГ ОСОБА_10, який діє на підставі довіреності № 2396 від 26.06.2015 р., з другої сторони (далі - Сторони), керуючись постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", іншими нормативними документами, уклали цю додаткову угоду про таке:

1. Викласти умови договору користування газопроводом № 3 від 01 квітня 2009 року у наступній редакції:

ДОГОВІР

на користування складовими газорозподільної системи

м. Люботин "01" грудня 2015 р.

Споживчий кооператив з газифікації "Старолюботинський" (далі - Власник) в особі голови правління кооперативу ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту кооперативу, з однієї сторони, і

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (далі - ОСОБА_7) в особі начальника Мереф'янського УЕГГ ОСОБА_10, який діє на підставі довіреності № 2396 від 26.06.2015 р., з іншої сторони (далі - Сторони), керуючись Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами, уклали договір на користування складовими газорозподільної системи (далі - Договір) про таке:

ОСОБА_11 Договору

1. ОСОБА_11 цього Договору є надання Користувачеві у користування належних Власнику складових газорозподільної системи (далі - майно), які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж ОСОБА_7, що є Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до майна Власника.

2. Перелік майна, яке передається за цим Договором Користувачеві, зазначається в додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору.

3. Право користування майном у ОСОБА_7 виникає з дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передачі.

II. Правовий режим майна

1. Право власності на майно, передане за цим Договором, належить Власнику.

2. Укладення цього Договору не змінює права власності на майно, надане Користувачеві на праві користування.

3. Передане у користування майно зараховується на баланс ОСОБА_7.

4. ОСОБА_7 забороняється відчужувати майно, а також здавати його в оренду, надавати в оперативний або фінансовий лізинг, концесію, передавати речові права щодо нього, передавати його у заставу, в управління та вчиняти будь-які дії, пов'язані зі зміною його цільового призначення, без згоди Власника у випадках, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

5. Будь-які дії щодо майна можуть здійснюватися в порядку та спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства та умовами цього Договору. Майно не може бути використане на інші, не передбачені цим Договором, цілі.

6. На майно, надане у користування за цим Договором, не може бути звернене стягнення за вимогами кредиторів ОСОБА_7.

7. Будь-які поліпшення, які можна відокремити від майна, здійснені за рахунок ОСОБА_7 під час дії цього Договору, є власністю ОСОБА_7.

8. Поліпшення, які не можуть бути відокремлені від майна, здійснені ОСОБА_7, є власністю Власника та не підлягають компенсації.

Не є поліпшенням майна Власника в розумінні цього Договору приєднання такого майна до магістральних або розподільних газопроводів, а також приєднання до майна Власника газових мереж третіх осіб.

9. Відповідальність за втрату (пошкодження, знищення) майна несе ОСОБА_7 з дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна до дати повернення майна Власнику.

10. Списання майна здійснюється ОСОБА_7 за погодженням з Власником у порядку, визначеному чинним законодавством для власного майна ОСОБА_7.

11. Облік майна, наданого в користування, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

12. Проведення щорічної інвентаризації майна здійснюється за рішенням ОСОБА_7 в установленому законодавством порядку.

III. Права та обов'язки Сторін

1. Власник має право:

1) контролювати облік майна шляхом участі в проведенні ОСОБА_7 інвентаризації такого майна;

2) контролювати технічний та експлуатаційний стан майна, ефективність його використання, дотримання ОСОБА_7 вимог нормативно-правових актів та цільового призначення під час використання майна. З цією метою Власник має право направляти Користувачеві письмові запити, а також здійснювати огляд майна в присутності представників ОСОБА_7 в погоджений Сторонами час;

3) у випадку втрати (пошкодження, знищення), неналежної експлуатації майна з вини ОСОБА_7 вимагати від ОСОБА_7 відшкодування заподіяних втратою (пошкодженням, знищенням) майна збитків у повному обсязі та вжиття передбачених чинним законодавством заходів;

4) залучати ОСОБА_7 до участі у прийнятті рішень з питань організації та забезпечення безаварійної експлуатації майна;

5) брати участь у роботі комісій для розслідування обставин і причин аварії або нещасного випадку, які сталися внаслідок користування майном.

2. Власник зобов'язаний:

1) передати майно відповідно до акта приймання-передачі;

2) не вчиняти дій, що перешкоджають ОСОБА_7 виконувати свої договірні зобов'язання;

3) не втручатись в господарську діяльність ОСОБА_7.

3. ОСОБА_7 має право:

1) використовувати майно у власних господарських цілях;

2) самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної експлуатації майна;

3) залучати спеціалізовані організації для виконання будівельних, монтажних, ремонтних чи інших робіт з майном, які необхідні для здійснення належного виконання цього Договору.

4. ОСОБА_7 зобов'язаний:

1) прийняти майно та використовувати його з метою забезпечення надійності розподілу (транспортування) природного газу, ефективного використання майна, його збереження та відновлення;

2) забезпечувати умови безпечної та безаварійної експлуатації майна;

3) відшкодовувати Власнику збитки, заподіяні втратою (пошкодженням, знищенням) майна, що сталася внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА_7;

4) здійснювати технічне обслуговування майна за власний рахунок;

5) проводити щорічну інвентаризацію майна в порядку, визначеному чинним законодавством;

6) на письмовий запит Власника протягом 10 днів з дня його отримання надавати інформацію про стан майна та/або результати його інвентаризації;

7) у заздалегідь узгоджений Сторонами час допускати Власника чи його уповноважених представників до огляду майна;

8) у двадцятиденний строк з дня отримання письмового запиту Власника письмово повідомляти Власника про припинення, порушення провадження у справі про банкрутство;

9) приєднувати до майна об'єкти системи газопостачання третіх осіб виключно за погодженням з Власником;

10) повернути майно Власнику протягом 10 днів після закінчення строку дії цього Договору з підписанням відповідного акта приймання-передачі.

IV. Відповідальність Сторін

1. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність у розмірі та порядку, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

2. ОСОБА_7 несе відповідальність згідно із законом за втрату (пошкодження, знищення) майна (в тому числі внаслідок аварії), що сталася внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА_7.

3. Достовірність інформації, наданої ОСОБА_7 Власнику відповідно до умов цього Договору, забезпечує керівник та головний бухгалтер ОСОБА_7.

V. Форс-мажор

1. У разі виникнення форс-мажорних обставин Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим Договором.

2. Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, що виникли внаслідок не передбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, зсуви, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

3. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Якщо Сторони без поважних причин не повідомили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, вони надалі не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору.

VI. Вирішення спорів

1. Усі спірні питання, пов'язані з виконанням умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

2. У разі недосягнення згоди шляхом переговорів Сторони цього Договору мають право вирішити спір в судовому порядку.

VII. Строк дії Договору

1. Цей Договір є укладеним і набирає чинності з 01 грудня 2015 року.

2. Цей Договір укладається строком на 5 років.

3. Одностороння зміна чи розірвання цього Договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 1 пункту 4 цього розділу. Розірвання цього Договору у випадках, не передбачених пунктом 4 цього розділу, здійснюється в судовому порядку.

4. Цей Договір може бути достроково розірваний:

1) за взаємною згодою Сторін;

2) у випадку ліквідації ОСОБА_7.

VIII. Прикінцеві положення

1. Цей Договір укладений у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. Один примірник зберігається у Власника, інший у ОСОБА_7.

2. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються додатковими угодами до цього Договору.

3. ОСОБА_8 угоди, додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу, якщо вони укладені з дотриманням вимог законодавства та підписані уповноваженими представниками Сторін.

4. Сторони зобов'язуються вчасно повідомляти одна одну про зміни свого місцезнаходження (місця проживання), банківських реквізитів, номерів телефонів, факсів, установчих документів, шляхом направлення листа.

5. Сторони зобов'язуються вчасно повідомляти одна одну про зміни свого місцезнаходження (місця проживання), банківських реквізитів, номерів телефонів, факсів, установчих документів шляхом направлення листа.

IX. Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін

Власник

Споживчий кооператив з газифікації "Старолюботинський"

Адреса: 62433, м. Люботин, вул. Харківська, 1-а

Код кооперативу у ЄДРПОУ: 33814622

Розрахунковий рахунок № 26005226854 в

ПАТ "ОСОБА_12 Аваль", м. Київ,

код МФО банку 380805

Телефон: 057-741-25-84, 067-570-27-07

Голова правління Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський"

ОСОБА_7

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз"

Адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1

(Мереф'янське УЕГГ

Адреса: 62472, м. Мерефа

вул. Дніпропетровська № 273)

п/р НОМЕР_1 АБ "Кліринговий Дім" м. Київ

МФО 300647

Начальник Мереф'янського УЕГГ

Стягнути з Споживчого кооперативу з газифікації "Старолюботинський" (62433, Харківська область, м. Люботин, вул. Харківська, 1-а, код ЄДРПОУ 33814622) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, р/р № НОМЕР_1 в АБ "Кліринговий дім" м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 03359500) судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.12.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_13 ОСОБА_1 ОСОБА_14